Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області
(заочне)
Справа № 695/2030/25
номер провадження 2/695/373/26
02 березня 2026 року м. Золотоноша
Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області у складі:
головуючого судді Степченка М.Ю.
за участю секретаря с/з Бабенко К.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Золотоноша в порядку спрощеного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
ТОВ «Коллект Центр» звернулося до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_1 .
В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що 29.05.2019 між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №0980997264, відповідно до якого позичальник уклав договір позики. Кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами з максимальним лімітом у розмірі 20000,00 грн., в межах строку дії договору 36 календарних місяців з дня підписання договору, а позичальник зобов'язався повернути отриману суму кредиту та сплатити проценти за користування кредитними коштами. В рамках даного договору сторони погодили загальні умови, а саме до даного договору застосовується фіксована процентна ставка 1,75 % нараховується на 1 календарний день на суму фактичного залишку, діючий ліміт 20000,00 грн., максимальний строк користування 30 днів.
Договір позики укладено в електронній формі, шляхом підписання електронним підписом відповідача (вчиненим одноразовим ідентифікатором) підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Позивач надав кредит позичальнику.
Всупереч умовам кредитного договору відповідачка не виконала свого зобов'язання.
У подальшому 14.07.2021 між ТОВ «Інфінанс» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір відступлення права вимоги №14-07/21, у відповідності до умов якого ТОВ «Інфінанс» відступає ТОВ «Вердикт Капітал» право грошової вимоги до Боржника за кредитним договором. У свою чергу ТОВ «Вердикт Капітал», згідно договору відступлення права вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023 року, відступило право вимоги до Боржників за кредитними договорами ТОВ «Коллект Центр», зокрема за кредитним договором №0980997264 від 29.05.2019. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідачки, остання не здійснила жодного платежу для погашення кредитної заборгованості.
Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «Коллект Центр» за кредитним договором №0980997264 від 29.05.2019, яка станом на день формування позовної заяви становить в сумі 64409,93 грн., з яких: заборгованість за кредитом (тілом кредиту) - 3999,99 грн., заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги - 60409,94 грн.
Проте, враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності позивач просить стягнути заборгованість в розмірі 54049,93 грн., з них: заборгованість за тілом кредиту 3999,99 грн., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення прав вимоги - 50049,94 грн.
Позивач просив суд стягнути з відповідача вказану заборгованість за кредитним договором, понесені судові витрати у вигляді судового збору в сумі 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 16000,00 грн.
Ухвалою суду від 15.05.2025 відкрито провадження в справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Від відповідачки на адресу суду відзив на позовну заяву не надходив.
У судове засідання представник позивача не прибув, але в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи за відсутності позивача, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідачка в судове засідання не з'явилася, не повідомивши суд про причину неявки, хоча про день, час та місце розгляду справи була повідомлена в установленому законом порядку.
Відповідно до вимог ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:
1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;
2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;
3) відповідач не подав відзив;
4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Так як відповідачка належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, але в судове засідання не з'явилася без поважних причин, не подала відзив, позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд вважає за можливе проводити заочний розгляд справи.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, у зв'язку з розглядом справи за відсутності учасників справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, суд зазначає про таке.
З матеріалів справи судом установлено, що 29.05.2019 між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №0980997264, у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами з максимальним лімітом в розмірі 20 000,00 грн. (п.1.6) за умовами якого, з урахуанням оферти та акцепту, Позикодавець надав відповідачці грошові кошти в сумі 4000,00 грн., строком на 30 днів із відсотковою ставкою 1,225 % за один день користування кредитом, річна відсоткова ставка становить 447,125%. Строк дії договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту - 3 роки.
Відповідачка підписала кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового ідентифікатора 5r3r7w, який відповідачка ввела у відповідне поле інформаційно-телекомунікаційної системи, що підтверджується п. 7.6 договору позики № 0980997264 від 29.05.2019.
Договір № 0980997264 від 29.05.2019 містить інформацію про контактні дані позикодавця, основні умови кредитування, спосіб та строк надання кредиту.
ТОВ «Інфінанс» свої зобов'язання за договором виконало в повному обсязі, а саме перерахувало відповідачці кошти в сумі 4 000 грн 00 коп. на умовах, передбачених договором. Зарахування коштів на картковий рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 .
Відповідачка свої зобов'язання за договором належним чином не виконувала, унаслідок чого з розрахунку заборгованості станом на 10.01.2023 утворилася заборгованість на загальну суму 64409,93 грн., з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) - 3999,99 грн., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 60409,94 грн.
14.07.2021 року між ТОВ «Інфінанс» та ТОВ «Вердикт капітал» було укладено договір факторингу №14-07/21, за умовами якого Клієнт - Первісний Кредитор зобов'язується відступити за плату право грошової вимоги, а Фактор зобов'язується, здійснивши фінансування в порядку, передбаченому цим Договором, прийняти право грошової вимоги до Боржників, що належить Клієнту, і стає Новим Кредитором за договорами про надання фінансових послуг, укладеними між Клієнтом і Боржниками.
Передача до ТОВ «Вердикт капітал» прав вимоги до відповідача за договором № 0980997264 від 29.05.2019 підтверджується платіжним дорученням №М1 від 14.07.2021, актом приймання-передавання реєстру боржників в електронному вигляді за договором факторингу №14-07/21 від 14.07.2021, актом приймання-передавання реєстру боржників за договором факторингу №14-07/21 від 14.07.2021 та реєстром боржників до договору факторингу № 14-07/21 від 14.07.2021.
Відповідно до розрахунку заборгованості фізичної особи ОСОБА_1 перед ТОВ «Вердикт капітал» станом на 14.07.2021 заборгованість відповідача за договором №0980997264 від 29.05.2019 становить 42079,99 грн., з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) - 3999,99 грн., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 38080,00 грн.
10 січня 2023 року було укладено договір №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «Вердикт капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект центр» права вимоги за кредитним договором до ОСОБА_1 № 0980997264 від 29.05.2019, що стверджується реєстром боржників до договору №10-01/2023 про відступлення прав вимоги від 10.01.2023, актом приймання передачі реєстру боржників за договором №10-01/2023 від 10.01.2023 та актом зарахування зустрічних однорідних вимог від 28.02.2023.
Відповідно до розрахунку заборгованості фізичної особи ОСОБА_1 перед ТОВ «Коллект центр» станом на 10.01.2023 заборгованість відповідача за договором №0980997264 від 29.05.2019 становить 64409,93 грн., з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) - 3999,99 грн., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 60409,94 грн.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частинами 1, 2 ст. 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно зі ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
За приписом ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частиною 1 ст. 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Так, пунктами 5, 6, 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» встановлено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Електронний договір укладається і виконується у порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Правилами ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» регламентовано, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).
Водночас, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично у вигляді окремого документа.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.
Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судому постановах від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20), від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20 (провадження № 61-18967св20), які, відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.
Отже, договір №0980997264 від 29.05.2019 між первісним кредитором та відповідачем підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, що був надісланий відповідачу.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч.1 ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Однак відповідачка свої зобов'язання за договором не виконала, отриману суму коштів не повернула
Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Частиною 1 статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Таким чином, суд дійшов висновку про правомірне нарахування ТОВ «Коллект центр» відсотків за користування кредитними коштами за договором №0980997264 від 29.05.2019, укладеним із відповідачкою.
Також суд зазначає, що позивач скориставшись своїм правом вимагає стягнути нараховані відсотки в меншому розмірі.
Сторонами в зобов'язанні є боржник і кредитор (частина 1 статті 510 ЦК України).
Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов'язанні.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України підставою заміни кредитора у зобов'язанні є передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною першою статті 513 ЦК України передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Частиною другою статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні. За висновками Верховного Суду України, що викладені у постанові № 6-979цс15 від 23 вересня 2015 року, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.
Якщо боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором ні новому, ні первісному кредитору, внаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, правильним є стягнення заборгованості на користь нового кредитора, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі.
Наведені висновки суду узгоджуються з правовою позицією, наведеною у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі за № 361/2105/16-ц та від 06 лютого 2018 року у справі за № 278/1679/13-ц, від 06 лютого 2019 року у справі за № 667/11010/14-ц.
Усупереч умовам договорів відповідач свої зобов'язання не виконала. Після відступлення ТОВ «Коллект центр» права грошової вимоги до ОСОБА_1 , остання не здійснила жодного платежу для погашення заборгованості за договором №0980997264 від 29.05.2019.
Щодо стягнення з відповідача понесених позивачем витрат на професійну правничу (правову) допомогу у сумі 16000,00 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких за частиною 3 статі 133 ЦПК України належать витрати на професійну правову допомогу, які за змістом статті 137 ЦПК України несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Приписами ст. 141 ЦПК України визначено: розмір витрат, які сторона сплатила у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Суд звертає увагу, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, тому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, а суд при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу повинен надати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких відповідач має заперечення.
Частиною 3 статті 141 ЦПК України закріплено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.
ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року по справі №755/9215/15-ц.
На підтвердження реальності вказаних витрат до матеріалів справи долучено договір №01-07/2024 від 01.07.2024 про надання правової допомоги, прайс-лист АО «Лігал Ассістанс», заявка на надання юридичної допомоги №691 від 01.03.2025, витяг з акту №6 про надання юридичної допомоги від 31.03.2025, згідно з якими розмір витрат на професійну правничу допомогу 16 000,00 грн.
Враховуючи незначну складність справи, досліджені докази, що надані на підтвердження понесених позивачем витрат на оплату правової допомоги, вимоги чинного процесуального законодавства щодо справедливого вирішення спорів та дотримання принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, суд дійшов висновку про необґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу, що належать розподілу між сторонами та про наявність підстав для зменшення розміру витрат на оплату правової допомоги.
З урахуванням вище викладеного, суд вважає, що до стягнення підлягають витрати на правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн., що є справедливим, розумним, пропорційним та обґрунтованим її розміром.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд виходить з положень ч.1 ст.141 ЦПК України та вважає за необхідне стягнути з відповідача пропорційно задоволеним вимогам суму сплаченого позивачем судового збору у сумі 24422,40 грн.
Керуючись ст.4, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» заборгованість за Кредитним договором №0980997264 від 29.05.2019 року в сумі 54049 (п'ятдесят чотири тисячі сорок дев'ять) гривень 93 коп., що складається із заборгованості за тілом кредиту - 3999,99 грн., заборгованості за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 50049,94 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр'суму сплаченого судового збору 2422,40 грн. та 7 000,00 грн. витрат на правничу допомогу.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Черкаського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Суддя М. Ю. Степченко