8 квітня 2026 року місто Київ
справа № 932/863/24-ц
провадження № 22-ц/824/3748/2026
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М. за участю секретаря судового засідання - Хасанової А.Р.
сторони:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Дельмар»,
відповідач - Акціонерне товариство «Комерційний банк «Приватбанк»
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Хохленком Антоном Олександровичем,
на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2025 року, постановлену у складі судді Ільєвої Т.Г., -
У липні 2024 року до Печерського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ТОВ «Компанія Дельмар», АТ КБ «Приватбанк» про визнання договору поруки недійсним.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 13.10.2025 позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «Компанія Дельмар», АТ КБ «Приватбанк» про визнання договору поруки недійсним, залишено без розгляду.
Не погоджуючись з такою ухвалою суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Хохленко А.О. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.
Вказує, що представник позивача неодноразово звертався до суду із заявами про надання інформації про рух справи (зокрема, від 05.06.2024, 22.08.2024, 02.09.2024, 19.09.2024 та 05.06.2025), в яких просив: повідомити про стан розгляду заяви про забезпечення позову; повідомити про розгляд клопотання про відеоконференцію; надати інформацію про призначення засідань. Суд жодного разу не надав відповіді на ці заяви, не повідомив про їх розгляд, не забезпечив комунікацію з позивачем
Також зазначає, що представник позивача був присутній у кабінеті ВКЗ, на кожне судове засідання, про що є докази, у вигляді скрін-шотів (від 05.06.2025, 10.09.2025, 13.10.2025), але не отримував від суду запрошення на участь у судовому засіданні.
Можливістю подати відзив сторона відповідача не скористалась.
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Хохленко А.О. доводи апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції змінити.
В судове засідання інші сторони не з'явилися, будучи повідомленими про дату, час і місце розгляду справи шляхом направлення судових повісток - повідомлень до їх електронних кабінетів, через підсистему "Електронний суд", що підтверджується звітами про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду (а.с.124-126).
Що стосується участі в судовому засіданні представника АТ КБ «ПриватБанк» Рожка С.М., то в цій частині слід зазначити наступне.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 19.03.2026 заяву представника відповідача ПАТ КБ «ПриватБанк» адвоката Рожка С.М. про проведення судового засідання в режимі відеоконференції задоволено.
Судом було забезпечено технічну можливість проведення відеоконференції, запрошення було надіслано до електронного кабінету заявника у підсистемі відеоконференцзв'язку. Однак представник АТ КБ «ПриватБанк» Рожко С.М. на зв'язок не вийшов, авторизацію у підсистемі відеоконферензв'яку не пройшов, про причини неявки суду не повідомив.
Відповідно до ч.3 ст.212 ЦПК України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв'язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.
За таких обставин колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності Рожко С.М., який заявив клопотання про участь у режимі ВКЗ, але не вийшов на зв'язок.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 06.02.2024 дану справу було направлено за підсудністю до Печерського районного суду м. Києва, яка надійшла до суду 10.07.2024.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 02.08.2024 у справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного провадження, з повідомленням сторін. Розгляд справи призначався на 19.09.2024 та згодом судові засідання відкладались на 28.11.2024, 19.12.2024, 20.02.2025, 24.04.2025, 05.06.2025, 10.09.2025 та на 13.10.2025.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 13.10.2025 позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «Компанія Дельмар», АТ КБ «Приватбанк» про визнання договору поруки недійсним, залишено без розгляду.
Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив із того, що розгляд справи призначався неодноразово, а саме на 05.06.2025, 10.09.2025, 13.10.2025 та 13.10.2025, про що сторона позивача була повідомлена належним чином. Будучи належно повідомленим та не з'явившись двічі поспіль у судові засідання, позивач очевидно та поза всяким розумним сумнівом діяв на власний розсуд та за своєю розсудливістю і обачливістю мав передбачити наслідки таких процесуальних дій. З огляду на те, що позивач та/або його представник повторно не з'явився в судове засідання, не надав підтвердження про причини неявки, не подав заяву про розгляд справи у її відсутність, наявні підстави для залишення позову без розгляду.
Суд апеляційної інстанції не може погодитись з таким висновком суду, з огляду на наступне.
Колегія суддів, врахувавши вимоги ст. 367 ЦПК України, дійшла висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваної ухвали, виходячи з наступного.
Згідно з положеннями ч.ч.1,2 ст.211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.
Повідомлення учасників справи про місце, дату і час судового засідання проводиться судом, відповідно до вимог ст.ст.128-131 ЦПК України.
За приписами ст.128 ЦПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка повідомлення - завчасно.
Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур'єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Таким чином, про належне повідомлення учасника справи про час і місце розгляду справи у даному випадку може свідчити лише звіти про отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи.
Відповідно до ч.13 ст.228 ЦПК України за наявності відповідної письмової заяви учасника справи, який не має електронного кабінету, та технічної можливості повідомлення про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання чи проведення відповідної процесуальної дії може здійснюватися судом з використанням засобів мобільного зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику шляхом надсилання такому учаснику справи текстових повідомлень із зазначенням веб-адреси відповідної ухвали в Єдиному державному реєстрі судових рішень у порядку, встановленому Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Відповідно до положень п.1 ч.2 ст.223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку у разі неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання.
Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
За змістом ч.5 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Тобто правом на залишення заяви без розгляду суд наділений лише в разі повторної неявки позивача, який належним чином повідомлений про розгляд справи, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.
Отже, умовами залишення позовної заяви без розгляду у випадку повторної неявки в судове засідання позивача є: - повторна, тобто друга поспіль неявка позивача в судове засідання; - повідомлення позивача про судове засідання належним чином; - відсутність поважних причин неявки позивача в судове засідання, або неповідомлення позивачем про причини його неявки в судове засідання; - нез'явлення в судове засідання позивача перешкоджає вирішенню спору; - від позивача не надходила заява про розгляд справи за його відсутності.
За змістом п.1 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.
Крім цього, складовою частиною визначеного ст. 6 Конвенції права на справедливий суд є принцип рівності сторін, який передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу і докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента.
У рішеннях від 27.06.2017 у справі «Лазаренко та інші проти України» і від 03.10. 2017 у справі «Віктор Назаренко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що національне законодавство містить спеціальні норми щодо забезпечення інформування сторін про ключові процесуальні дії і дотримання, таким чином, принципу рівності сторін, та зберігання відповідної інформації. Відповідні норми вимагають, щоб у випадку надсилання судових документів поштою вони надсилались рекомендованою кореспонденцією. Більше того, особа, яка вручає документ, має повернути до суду розписку про одержання, а національне законодавство чітко вимагає, щоб таку розписку було долучено до матеріалів справи.
Апелянт, оскаржуючи постановлену ухвалу, посилався на те, що представник позивача був присутній у кабінеті ВКЗ, на кожне судове засідання, про що є докази, у вигляді «скрін-шотів» (від 05.06.2025, 10.09.2025, 13.10.2025), але не отримував від суду запрошення на участь у судовому засіданні.
Встановлено з матеріалів справи, що справа до розгляду в судові засідання призначалася на 19.09.2024 та згодом відкладались на 28.11.2024, 19.12.2024, 20.02.2025, 24.04.2025, 05.06.2025, 10.09.2025 та на 13.10.2025.
В матеріалах справи наявні клопотання представника позивача про розгляд справи в режимі ВКЗ від 22.08.2024 та 12.12.2025.
Відповідно до ч.3 ст. 212 ЦПК України суддя (суддя-доповідач) розглядає заяву учасника справи, його представника про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду або у приміщенні іншого суду без повідомлення учасників справи. За результатами розгляду заяви постановляється ухвала.
Судом першої інстанції по двом заявам представника позивача про участь в режимі відеоконференції постановлена не була.
Разом з тим, 19.12.2024 в судовому засіданні Хохленко А.О. приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, що підтверджується протоколом судового засідання ( т.1 а.с.235 - 236).
Представник позивача 20.02.2025 до суду подав клопотання про відкладення розгляду справи ( т.2 а.с.1-3).
20.02.2025 судове засідання не відбулося ( а.с.13 т.2).
Розгляд справи був призначений на 20.04.2025. В судове засідання сторони не з'явилися, у зв'язку з чим в судовому засіданні оголошено перерву до 05.06.2025.
В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження відправлення судової повістки повідомлення позивачці та її представнику.
05.06.2025 у зв'язку з неявкою сторін та їх представників в судовому засіданні оголошено перерву на 10.09.2025.
В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження відправлення судової повістки повідомлення позивачці та її представнику в судове засідання, призначене на 10.09.2025.
10.09.2025 у зв'язку з неявкою в судове засідання позивача була оголошена перерва на 13.10.2025.
До електронного кабінету представник позивача Хохленка А.О. направлена судова повістка, яка доставлена 11.09.2025.
13.10.2025 сторона позивача в судове не з'явилася судом першої інстанції була постановлена оскаржувана ухвала.
Як убачається з матеріалів справи після проведення 19.12.2024 судового засідання в режимі відеоконференції з запрошенням представника позивача адвоката Хохленка А.О., судові засідання призначені на 24.04.2025, 05.06.2025, 10.09.2025, 13.10.2025 проводились без участі представника позивача адвоката Хохленко А.О.
Апелянт, оскаржуючи постановлену ухвалу, посилався на те, що представник позивача був присутній у кабінеті ВКЗ, на кожне судове засідання, про що є докази, у вигляді «скрін-шотів» (від 05.06.2025, 10.09.2025, 13.10.2025), але не отримував від суду запрошення на участь у судовому засіданні.
Дослідивши надані скріншоти та перевіривши інформацію, що міститься в підсистемі електронний суду, колегія суддів дійшла висновку про те, що позиція представника позивача фактично не було підключено до участі у судових засіданнях у режимі відеоконференції, попри його перебування у відповідному електронному кабінеті, заслуговує на увагу, оскільки безпосередньо стосується реалізації права особи на участь у судовому розгляді та дотримання судом принципів змагальності і доступу до правосуддя.
Відповідно до положень ст. 212 ЦПК України, учасник справи має право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції за умови постановлення судом відповідної ухвали та забезпечення судом технічної можливості проведення такого засідання. При цьому саме на суд покладається обов'язок організації відеоконференції, включаючи належне повідомлення учасника про порядок підключення, направлення відповідного запрошення (лінку, ідентифікатора конференції) та фактичне забезпечення його допуску до участі у засіданні.
Отже, у разі, якщо судом було задоволено клопотання про участь у режимі відеоконференції або якщо розгляд справи здійснювався із використанням технічних засобів, суд зобов'язаний вчинити всі необхідні процесуальні дії для забезпечення реальної, а не формальної можливості участі сторони у засіданні.
Колегія суддів погоджується з тим, що представник позивача фактично був позбавлений можливості приєднатися до судового розгляду, оскільки, перебуваючи у системі відеоконференцзв'язку, що підтверджується наданими скріншотами, не отримував від суду запрошення на участь у засіданні. За таких обставин, неявка представника позивача у судове засідання могла бути зумовлена не його пасивною поведінкою, а об'єктивними перешкодами, які залежали від організації процесу судом.
Більше того, відповідно до ст. 43 ЦПК України учасники справи мають право брати участь у судових засіданнях, надавати пояснення суду, подавати докази та клопотання. Не реалізація цього права з причин, пов'язаних із неналежною організацією відеоконференції, є істотним порушенням процесуальних прав сторони.
Якщо суд першої інстанції, маючи відомості про подане клопотання щодо відеоконференції або фактичну участь сторони через відповідну систему, що відбулося 19.12.2024, не забезпечив належного підключення учасника справи, не перевірив причини його відсутності у засіданні та формально визнав таку неявку безпідставною, це може свідчити про передчасність висновку щодо наявності підстав для застосування наслідків, передбачених статтею 257 ЦПК України.
У випадку ж, коли сторона вживала заходів для участі у судовому засіданні, зокрема перебувала у системі відеоконференцзв'язку, однак не була фактично підключена до засідання через дії або бездіяльність суду, така неявка не може вважатися безповажною.
Таким чином, довід апеляційної скарги про непідключення представника позивача до відеоконференції за наявності доказів його готовності до участі у засіданні може свідчити про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про залишення позову без розгляду, і за таких обставин є самостійною та достатньою підставою для скасування оскаржуваної ухвали.
Таким чином, відсутні підстави вважати, що позивач та його представник,не з'явилися в судове засідання вдруге, будучи повідомленими про судове засідання, призначене на 10.09.2025 та 13.10.2025, та обізнаними про розгляд справи, чекаючи підключення до ВКЗ для розгляду справи.
Відповідно висновок суду першої інстанції про наявність підстав для залишення позову без розгляду є помилковим.
Враховуючи наведене колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції про залишення позову без розгляду як така, що постановлена з порушенням норм процесуального права, підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження її розгляду.
Керуючись ст. ст. 259, 268, 367, 374, 379, 381-384, 390 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Хохленком Антоном Олександровичем, задовольнити.
Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2025 рокускасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повна постанова складена 27 квітня 2026 року.
Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна
Судді: Л.Д. Поливач
А.М. Стрижеус