1 квітня 2026 року місто Київ
справа № 758/6704/18
провадження № 22-ц/824/393/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання Хасанової А.Р.,
сторони:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - Акціонерне товариство «Київенерго»
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Подільського районного суду м. Києва від 23 листопада 2023 року, ухвалене у складі судді Захарчук С. С., -
У травні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідача про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Зазначав, що він є власником 40/100 частин нежилих приміщень, площею 670,0 кв.м., а саме: підвал № 41, площею 268,60 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1
17.01.18 відбулося залиття зазначеного підвального приміщення.
Відповідно до акту обстеження від 17 січня 2018 року, складеного комісією у складі: начальника дільниці №1 Палка В.М., майстрів технічної дільниці Тимченка Н.В. і Гаріна А.Р. , майстра ремонтної дільниці Гухалюка Г.М. , слюсаря-сантехніка ОСОБА_5 та представників ПАТ «Київенерго» Гончаренко І.Л. і Музалевського М.В. , встановлено, що причиною залиття нежитлових приміщень за вказаною адресою є пошкодження транзитного трубопроводу центрального опалення, що знаходиться на обслуговуванні ПАТ «Київенерго». Трубопровід був замурований в бетон, що унеможливлювало провести візуальну оцінку його стану. Внутрішньобудинкові мережі знаходяться в задовільному стані, витоків та пошкоджень не виявлено. Обстежити приміщення станом на 16:00 год. не було можливості, так як приміщення залиті водою та випари. Акт був підписаний членами комісії.
До акту позивачем були подані зауваження, в яких було наголошено, що фактично огляд приміщень не відбувся, акт про залиття приміщення не було складено, фактично причини залиття приміщення можливо встановити після обстеження підвального приміщення.
Оскільки ОСОБА_1 не погодився з актом від 17 січня 2018 року та наполягав на складанні акту про залиття приміщень, 18 січня 2018 року комісією у складі: начальника дільниці № 1 Палка В.М. , майстра технічної дільниці Тимченка Н.В. , майстра ремонтної дільниці Гухалюка Г.М. , слюсаря-сантехніка ОСОБА_5 та представників ПАТ «Київенерго» Гончаренко І.Л. і Музалевського М.В. було проведено обстеження нежитлових приміщень, що належать на праві власності позивачу, за результатами якого був складений акт про залиття, яке сталося 17 січня 2018 року, відповідно до якого залиття нежитлового приміщення сталося внаслідок пошкодження транзитного трубопроводу центрального опалення, що знаходиться на обслуговуванні ПАТ «Київенерго». Трубопровід був замурований в бетон, що унеможливлювало провести візуальну оцінку його технічного стану. Внутрішньобудинкові мережі знаходяться в задовільному стані, витоків та пошкоджень не виявлено.
Представники ПАТ «Київенерго» підписали зазначений акт із зауваженнями, на їх думку акт був складений без з'ясування обставин потрапляння води до підвальних приміщень та в ньому не було відображено, що зазначені приміщення використовувалися власником в якості офісних, що у свою чергу є порушенням пункту 40 Правил користування тепловою енергією, пункту 3.3.6. Правил утримання нежитлових будинків та прибудинкових територій, пункту 31 Положення про порядок підготовки систем теплоспоживання споживачів до опалювального сезону у м. Києві та пункту 6 розділу IX Правил підготовки теплових господарств до опалювального сезону.
Крім цього, трубопроводи теплової мережи після переобладнання чи ремонту повністю зашиті цеглою та закладені плиткою, що унеможливлює доступ до таких мереж та їх обслуговування, дренажні системи знаходяться у невідповідному стані, що перешкоджало відкачуванню води та впливає на загальну систему роботи трубопроводів.
Разом з тим, як випливає зі змісту зауважень, представники ПАТ «Київенерго» жодним чином не спростовують той факт, що джерелом затоплення нежитлових приміщень став транзитний трубопровід центрального опалення, який знаходиться на обслуговуванні в ПАТ «Київенерго».
Згідно з висновком експерта від 12 лютого 2018 року розмір завданої йому матеріальної шкоди, внаслідок залиття у нежитловому приміщенні - підвал АДРЕСА_2 станом на дату проведення експертизи становить 444 565 грн.
Посилаючись на зазначені обставини, просив стягнути з відповідача на його користь 444 565 грн. на відшкодування матеріальної шкоди.
Крім того, вказував на те, що внаслідок залиття приміщень йому було завдано також моральну шкоду, яка полягає в психічних переживаннях, незручностях, у зв'язку із залиттям приміщень, втраті джерела доходу від здавання в оренду цих приміщень (оскільки орендарі відмовилися від оренди приміщень, внаслідок неможливості після залиття використовувати їх у своїй діяльності), втраті часу з приводу отримання доказів вини відповідача, вирішення питання відшкодування шкоди в судовому порядку.
На відшкодування моральної шкоди просив стягнути з відповідача на його користь 44 456 грн.
Крім того, просив стягнути з відповідача на його користь судовий збір у розмірі 4 900 грн., 12 000 грн. витрат на проведення експертизи.
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 23 листопада 2023 року відмовлено у задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ «Київенерго» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 22 листопада 2024 року подав апеляційну скаргу в якій просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю. Апелянт зазначає про те, оскаржуване рішення не відповідає вимогам процесуального закону, зокрема, відповідач свого процесуального обов'язку щодо доведення відсутності своєї вини в заподіянні шкоди позивачу не виконав, належними та допустимими доказами наявність вини не спростував. Натомість, позивач свій процесуальний обов'язок щодо доведення наявності шкоди та її розміру виконав.
Апелянт вважає, що відповідачем не доведено факту відсутності своєї вини у залитті, оскільки представниками відповідача визнавались обставини того, що залиття відбулось внаслідок пошкодження транзитного трубопроводу центрального опалення, який знаходиться на обслуговуванні ПАТ «Київенерго». На зазначене суд першої інстанції уваги не звернув та у рішенні помилково вказав, що підвальне приміщення, власником якого є позивач, відноситься до категорії нежитлових приміщень. Висновок суду першої інстанції про віднесення нежитлових приміщень, власником яких є позивач, до категорії підвальних приміщень не відповідає діючому законодавству.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
В судове засідання не з'явився відповідач, згідно інформації з відкритих джерел юридична особа ПАТ «Київенерго» знаходиться у статусі «припинена».
Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., вислухавши пояснення учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі рішення, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.
Судом установлено, що ОСОБА_1 є власником нежилого приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , що складає 40/100 частин від нежилих приміщень площею 670 кв.м., а саме: підвал № 41, загальна площа цієї частини складає 268,60 кв.м.
Відповідно до акту від 17 січня 2018 року комісія в складі майстра ремонтної дільниці Гухалюка Г.М. , майстра технічної дільниці Тимченка Н.В. , майстра технічної дільниці Фаріна А.Ф. , слюсаря-сантехніка ОСОБА_5 та представників ПАТ «Київенерго»: Гончаренко І.Л. і Музалевського М.В. , склали комісійний акт обстеження групи нежитлових (офісних) приміщень, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 в підвалі житлового будинку.
Обстежити приміщення станом о 16 год. не було можливості, так як приміщення залиті водою та випари.
Причиною залиття нежитлових приміщень за вказаною адресою є пошкодження транзитного трубопроводу центрального опалення, що знаходиться на обслуговуванні в ПАТ «Київенерго».
Трубопровід був замурований у бетон, що унеможливлювало провести візуальну оцінку його стану.
Внутрішньобудинкові мережі знаходяться в задовільному стані, витоків та пошкоджень не виявлено.
Як убачається з зазначеного акту, представники ПАТ «Київенерго»: Гончаренко І.Л. і Музалевський М.В. підписали його із зауваженнями, в яких вказали на те, що фактично огляд приміщення по АДРЕСА_1 не відбувся, акт про залиття приміщення не було складено, фактичного причини залиття приміщення можливо встановити після обстеження підвального приміщення.
Згідно з актом від 18 січня 2018 року комісія у складі: майстра ремонтної дільниці Гухалюка Г.М. , майстра технічної дільниці Тимченка Н.В. , слюсаря-сантехніка ОСОБА_5 та представників ПАТ «Київенерго» Гончаренко І.Л. і Музалевського М.В. склала акт про залиття, яке сталося 17 січня 2018 року при обстеженні встановлено наступне: підвальне приміщення, площею 268,6 кв.м., що знаходиться в житловому будинку АДРЕСА_1 має залиття. Залиття нежитлового приміщення сталося внаслідок пошкодження транзитного трубопроводу центрального опалення, що знаходиться на обслуговуванні ПАТ «Київенерго». Трубопровід був замурований в бетон, що унеможливлювало провести візуальну оцінку його технічного стану. Внутрішньобудинкові мережі знаходяться в задовільному стані, витоків та пошкоджень не виявлено.
Представники ПАТ «Київенерго» підписали зазначений акт із зауваженнями, на їх думку акт був складений без з'ясування обставин потрапляння води до підвальних приміщень та в ньому не було відображено, що зазначені приміщення використовувалися власником в якості офісних, що у свою чергу є порушенням пункту 40 Правил користування тепловою енергією, пункту 3.3.6. Правил утримання нежитлових будинків та прибудинкових територій, пункту 31 Положення про порядок підготовки систем теплоспоживання споживачів до опалювального сезону у м. Києві та пункту 6 розділу IX Правил підготовки теплових господарств до опалювального сезону.
Трубопроводи теплової мережі, які знаходяться в підвальному приміщенні по АДРЕСА_1 , після переобладнання чи ремонту, повністю зашиті цеглою та закладені плиткою, що унеможливлює доступ до таких мереж та їх обслуговування, дренажні системи знаходяться у невідповідному стані, що перешкоджало відкачуванню води та впливає на загальну систему роботи трубопроводів, що порушує п. 6 розділу IX Правил підготовки теплових господарств до опалювального сезону, п. 5.8.5 Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж приміщення, де проходять теплові мережі.
Відповідно до висновку судового експерта Черніна Я.О., складеного 12 лютого 2018 року № 09/06-18, вартість ремонтно-будівельних робіт (розмір завданої матеріальної шкоди) у нежитловому приміщенні - підвал АДРЕСА_1 становить 444 565 грн.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що у порушення вимог чинного законодавства, позивачем не надано доказів того, що ним, у належних йому на праві власності нежилих приміщеннях, забезпечено безперешкодний доступ до теплових мереж та забезпечено можливість обслуговування таких мереж відповідними працівниками відповідача. Трубопровід був замурований в бетон, що унеможливлювало провести візуальну оцінку його стану.
До того ж, в акті від 18 січня 2018 року вказано, що залиття нежитлового приміщення сталося внаслідок пошкодження транзитного трубопроводу центрального опалення. Разом з тим, не зазначено причини такого пошкодження та особи, з вини якої сталося пошкодження транзитного трубопроводу центрального опалення. Щодо відмови у задоволенні позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд вважав, що позивачем не було доведено факту: наявності моральної шкоди, протиправності діяння відповідача, наявності причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням відповідача та вини відповідача в її заподіянні, а тому правових підстав для задоволення позову про відшкодування моральної шкоди немає.
Колегія суддів погоджується з такими висновка суду першої інстанції з урахуванням наступного.
За змістом статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Зобов'язання про відшкодування шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов'язана відшкодувати, завдану шкоду в повному розмірі.
Аналіз положень статей 11 та 1166 ЦК України, дозволяє зробити висновок, що підставою виникнення зобов'язання про відшкодування шкоди є завдання майнової шкоди іншій особі. Зобов'язання про відшкодування шкоди виникає за таких умов: наявність шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоди, та її результатом - шкодою; вина особи, яка завдала шкоди.
Відповідно до частини 2 статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.
З огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить протиправність дій, наявність шкоди та її розмір.
У разі встановлення конкретної особи, яка завдала шкоду, відбувається розподіл тягаря доказування: позивач повинен довести наявність шкоди та причинний зв'язок, відповідач доводить відсутність протиправності та вину (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 5 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21).
Згідно з частин 4,5 статті 319 ЦК України власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
Відповідно до статті 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, яке йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як установлено судом, ОСОБА_1 є власником нежилого приміщення (а саме підвалу № 41) за адресою: АДРЕСА_1 , що складає 40/100 частин від нежилих приміщень площею 670 кв.м., а саме: підвал № 41, загальна площа цієї частини складає 268,60 кв.м. згідно договору купівлі - продажу (а.с. 9-11).
17 січня 2018 року відбулось залиття вказаного приміщення, внаслідок чого складено два акти обстеження: від 17 січня 2018 року, із зауваженнями від позивача про те, що фактичний огляд приміщень не був проведений, та від 18 січня 2018 року із зазначенням виявлених пошкоджень, проте такий акт містив уже зауваження від представників відповідача
Для встановлення вартості матеріально збитку, завданого залиттям, позивач звернувся до судового експерта Черніна Я.О., згідно висновку якого від 12 лютого 2018 року № 09/06-18 вартість ремонтно-будівельних робіт (розмір завданої матеріальної шкоди) у нежитловому приміщенні - підвал АДРЕСА_1 становить 444 565 грн. (а.с. 17-51).
Позивач вважає, що відповідальним за залиття належного йому на праві приватної власності нежитлового приміщення (підвалу № 41) є ПАТ «Київенерго», оскільки транзитний трубопровід центрального опалення знаходиться на обслуговуванні останнього.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення).
Нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об'єктом нерухомого майна. Співвласник багатоквартирного будинку - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку.
Оскільки позивач ОСОБА_1 згідно договору купівлі - продажу нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_1 є власником підвалу № 41, на нього поширюється дія Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».
Згідно статті 7 цього ж закону, співвласники багатоквартирного будинку серед іншого зобов'язані забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку, використовувати спільне майно багатоквартирного будинку за призначенням та забезпечувати додержання вимог житлового і містобудівного законодавства щодо проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення приміщень або їх частин.
Відповідачем, у акті від 18 січня 2018 року зазначені зауваження щодо до того, що такий акт був складений без з'ясування обставин потрапляння води до підвальних приміщень та у ньому не було зазначено, що такі приміщення використовуються позивачем як офісні, що є порушенням норм законодавства. Трубопроводи теплової мережі, які знаходяться в підвальному приміщенні по вул. Ярославській, 26 у м. Києві, після переобладнання чи ремонту, повністю зашиті цеглою та закладені плиткою, що унеможливлює доступ до таких мереж та їх обслуговування, дренажні системи знаходяться у невідповідному стані, що перешкоджало відкачуванню води та впливає на загальну систему роботи трубопроводів, що порушує п. 6 розділу IX Правил підготовки теплових господарств до опалювального сезону, п. 5.8.5 Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж приміщення, де проходять теплові мережі (а.с. 15-16).
В акті від 17 січня та 18 січня міститься вказівка на те, що причиною залиття нежитлових приміщень за вказаною адресою є пошкодження транзитного трубопроводу центрального опалення, що знаходиться на обслуговуванні в ПАТ «Київенерго». Трубопровід був замурований в бетон, що унеможливлювало провести візуальну оцінку його стану. Внутрішньобудинкові мережі знаходяться в задовільному стані, витоків та пошкоджень не виявлено (а.с. 12,15).
Відповідно до п. 40 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 2007 року № 119, споживач теплової енергії зобов'язаний не займати підвали будинків, будівель (споруд), що мають небезпеку затоплення, в яких прокладені теплові мережі або обладнані теплові вводи, під майстерні, склади, магазини, офіси тощо.
Пунктом 3.3.6. Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України 17 травня 2005 року № 76, передбачено, що використовувати технічні підвали та підвали не за призначенням забороняється.
Згідно з п. 6 Правил підготовки теплових господарств до опалювального періоду, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства житлово-комунального господарства України від 10 грудня 2008 року № 620/378, під час підготовки до опалювального періоду власники будівель і споруд або уповноважені ними органи повинні виконати такі заходи, а саме: закрити на механічні замки вхідні двері в теплові пункти, горища та технічні підпілля; вивісити у встановлених місцях таблички із зазначенням місцезнаходження ключів від теплових пунктів, горищ, технічних підпіль; забезпечити вільний доступ до проходів в теплопунктах, технічних підпіллях, на горищах.
З аналізу наведеного можна зробити висновок, що власник нежитлового приміщення, а саме підвалу № 41 ОСОБА_1 , в якому відбулось затоплення, як зазначено у акті від 17 та 18 січня 2018 року внаслідок пошкодження транзитного трубопроводу центрального опалення, що знаходився на обслуговуванні відповідача, порушив вимоги використання нежитлового приміщення - підвалу, внаслідок облаштування у ньому офісного приміщення та утримання транзитного трубопроводу центрального опалення в ізольованому вигляді (замурований в бетон, зашитий цеглою та закладений плиткою). Відповідно відсутні підстави вважати, що залиття сталося внаслідок неправомірних дій або бездіяльності відповідача. Сам по собі факт знаходження трубопроводу на обслуговуванні у ПАТ «Київенерго» не дає підстав вважати, що відповідальність за завдані позивачеві збитки має нести відповідач.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення з ПАТ «Київенерго» матеріальної шкоди внаслідок затоплення нежитлового приміщення (підвалу) належного на праві власності позивачу обґрунтованим та таким, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Таким чином, оскільки протиправність дій або бездіяльність відповідача, що мало наслідком затоплення підвалу АДРЕСА_1 , позивачем не доведена, відсутні підстави і для задоволення позовної вимоги про стягнення моральної шкоди.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та фактично зводяться до не згоди з такими.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Подільського районного суду м. Києва від 23 листопада 2023 року ухвалено з повним з'ясуванням обставин, додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.
Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 141, 367, 368, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Подільського районного суду м. Києва від 23 листопада 2023 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повна постанова складена 27 квітня 2026 року.
Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна
Судді: Л.Д. Поливач
А.М. Стрижеус