справа № 758/14563/25
головуючий у суді І інстанції Петров Д.В.
провадження № 33/824/635/2026
головуючий суддя Мостова Г.І.
Іменем України
01 квітня 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі судді Мостової Г.І., за участю секретаря Лазоренко Л.Ю., розглянувши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Зал Дмитра Олександровича на постанову Подільського районного суду міста Києва від 02 жовтня 2025 року
у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Постановою Подільського районного суду міста Києва від 02 жовтня 2025 року ОСОБА_1 визнати винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 605 грн 60 коп.
При розгляді адміністративної справи судом встановлено, що 03 вересня 2025 року о 00:18 год. ОСОБА_1 керувала транспортним засобом марки «Hyundai Elantra», державний номерний знак НОМЕР_1 , у м. Києві по вул. Івана Виговського, 12, з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законодавством порядку відмовилася, чим порушила пункт 2.5 (а) ПДР України та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 КУпАП.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, захисник ОСОБА_1 - адвокат Зал Д.О. подав апеляційну скаргу, в якій просить: скасувати постанову Подільського районного суду міста Києва від 02 жовтня 2025 року та закрити провадження у справі на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції залишив поза увагою те, що на відеозаписі відсутній момент керування ОСОБА_1 транспортним засобом.
Вказує, що на наданих відеозаписах не зафіксовано жодних ідентифікуючих ознак місцевості, дорожньої обстановки, номерних знаків транспортного засобу, а також інших об'єктивних даних, які б підтверджували, що фіксація дій здійснювалась саме щодо ОСОБА_1 .
Ця обставина є критично важливою, оскільки унеможливлює перевірку того, чи дійсно зафіксовані на відео події стосуються саме конкретної особи, притягнутої до адміністративної відповідальності.
Суд першої інстанції не надав оцінку грубим порушенням процедури огляду на стан сп'яніння, зокрема тому, що ОСОБА_1 висловила згоду із проведенням огляду на стан сп'яніння у медичному закладі, а огляд проводився під час повітряної тривоги
О 00:46:01 год. на відеозаписі з боді-камер поліцейскього зафіксовано, що ОСОБА_1 пропонують пройти огляд на стан сп'яніння, вона не заперечує та вказує, що готова проходить такий огляд у медичному закладі.
О 00:46:10 год. один з поліцейських вказує, що вони можуть поїхати на лівий берег м. Києва і пройти огляд там, а інший переконує клієнтку нікуди не їхати бо там така сама процедури як і при огляді на місці зупинки.
О 00:54:40 год. поліцейський повторно повідомляє таке: «Пропоную вам їхати до лікаря нарколога, проходити такий самий тест, той самий драгер, той самий мундштук задувать в трубочку»
Вказує, що ОСОБА_1 схилили до відмови їхати до лікарні, викликали у неї впевненість, що у цьому нема сенсу, оскільки за будь-яких обставин на нього складуть протокол, якщо не на місці, то в лікарні.
ОСОБА_1 висловила свою згоду із проведенням огляду у лікарні, а відтак, вона мала бути доставлена до медичного закладу для проведення огляду, а не бути переконаною поліцейськими нікуди не їхати, через те, що там така сама процедура.
Тобто її відмова від поїздки до нарколога не була вільним та усвідомленим волевиявленням, а стала наслідком психологічного впливу та неправомірних переконань з боку інспекторів щодо марності медичного огляду.
Усі події відбувались під час повітряної тривоги у м. Києві. Спочатку ОСОБА_1 запропонували проїхати в укритті, але так нікуди і не відвозять, і поліцейські продовжували розгляд справи.
Суд першої інстанції проігнорував факт фрагментарності відеозапису, який не є цілісним та складається лише з окремих фрагментів.
Одночасно захисником ОСОБА_1 - адвокатом Зал .О. заявлене клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Клопотання обґрунтоване тим, що по існування оскаржуваної постанови апелянту стало відомо тільки 30 жовтня 2025 року, що підтверджується розпискою. Оскаржувана постанова ухвалена в судовому засіданні за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, їй не було повідомлено про результати такого розгляду. Копія оскаржуваної постанови не була надіслана на адресу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, що позбавило її можливості вчасно звернутися за правничою допомогою і подати апеляційну скаргу в 10 денний строк.
Вирішуючи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд враховує таке.
Вирішуючи клопотання захисника про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд враховує таке.
За змістом частини 2 статті 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови.
З матеріалів справи вбачається, що оскаржувану постанову ухвалено 02 жовтня 2025 року.
Останнім днем для подання апеляційної скарги на постанову Подільського районного суду міста Києва від 02 жовтня 2025 року, у розумінні частини 2 статті 294 КУпАП, було 13 жовтня 2025 року.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 та її захисник не були присутні у судовому засіданні 02 жовтня 2025 року, а копію постанови особа, що притягається до адміністративної відповідальності, отримала 30 жовтня 2025 року, що підтверджується розпискою, яка наявна в матеріалах справи.
Гарантуючи відповідно до частини 1 статті 55 Основного Закону України право особи на судовий захист, Конституція України визначає основні засади судочинства, метою закріплення яких є, зокрема, забезпечення неупередженості здійснення правосуддя судом, відповідність винесеного рішення верховенству права, а також своєчасне, ефективне та справедливе поновлення особи в правах протягом розумних строків.
Пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Отже, реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у суді апеляційної інстанцій; перегляд судових рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.
На підставі викладеного, враховуючи, що ОСОБА_1 та її захисник під час розгляду справи судом першої інстанції присутніми не були, копію оскаржуваної постанови нею отримана 30 жовтня 2025 року, а апеляційна скарга подана 05 листопада 2025 року, апеляційний суд дійшов висновку, що строк апеляційного оскарження постанови суду першої інстанції підлягає поновленню.
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Зал Д.О. у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги.
Відповідно до частини 7 статті 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Дослідивши матеріали за апеляційною скаргою, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи викладені в апеляційній скарзі, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з вимогами статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у статті 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Водночас, положеннями статті 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху визначено, що водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Пунктом 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз'яснено, що стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп'яніння в заклади охорони здоров'я та проведення огляду з використанням технічних засобів. Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.
На підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, до протоколу додано:
направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;
розписка про підтвердження факту залишення на зберігання транспортного засобу, у якій наявна відмітка про відмову ОСОБА_1 від підпису;
письмові пояснення ОСОБА_2 про те, що він будучи у наряді Бролвки 520 знаходячись по вул. Івана Виговського, у м. Києві запинив автомобіль марки «Hyundai Elantra», державний номерний знак НОМЕР_1 , якому голосно грала музика, під керуванням ОСОБА_1 , яка мала явні ознаки алкогольного сп'яніння, тому було викликано патрульний наряд Рубін 702;
роздруківки з АРМОР на підтвердження отримання ОСОБА_1 права керування транспортними засобами та на підтвердження власника транспортного засобу.
Доводи апеляційної скарги щодо відсутності доказів керування транспортним засобом ОСОБА_1 спростовуються наявним у матеріалах справи відеозаписом з нагрудної камери працівника поліції, яким зафіксовано як вона повідомила працівникам поліції, що вона пересувалася на автомобілі у комендантську годину у зв'язку з тим, що вона є керівником органу самоорганізації населення, їхала з гаражного кооперативу «Тюльпан» пожежною дорогою додому, оскільки була повітряна тривога, а потім зупинилася запитати у працівників поліції чи все добре (02:24 хв. відеозапису).
Працівники поліції запитали у ОСОБА_1 що вона сьогодні вживала та вона відповіла: «вживала алкоголь у нормальній кількості, можливо самогон» (08:32 хв. відеозапису).
Працівники поліції повідомили ОСОБА_1 про те, що у неї наявні ознаки алкогольного сп'яніння та запропонували пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу (14:36 хв. відеозапису), після чого ОСОБА_1 почала заперечувати факт керування нею транспортного засобу.
Працівники поліції неодноразово пропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у закладі охорони здоров'я, однак вона відмовилася від проходження огляду (15:12, 15:15, 24:34, 25:06 хв. відеозапису).
Також апеляційний суд враховує, що з відеозапису не вбачається, що в указаному автомобілі знаходився ще хтось, або що інша особа, а не ОСОБА_1 , знаходилась за кермом автомобіля.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 схилили до відмови їхати до лікарні, викликали у неї впевненість, що у цьому нема сенсу, оскільки за будь-яких обставин на нього складуть протокол, якщо не на місці, то в лікарні.
З відеозапису вбачається, що працівник поліції неодноразово пропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, а вона заперечувала факт керування нею транспортним засобом та відмовилася від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу та у закладі охорони здоров'я.
При цьому працівниками поліції роз'яснено ОСОБА_1 наслідки її відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Враховуючи указані обставини, апеляційний суд вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння була наслідком дій працівників поліції.
Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що усі події відбувались під час повітряної тривоги у м. Києві, а працівники поліції запропонували ОСОБА_1 проїхати в укриття, але не відвезли і поліцейські продовжували розгляд справи, оскільки з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 відмовилася від пропозиції працівника поліції пройти в укриття.
Таким чином, переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Як і не встановлено істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови, як про це просить в апеляційній скарзі апелянт.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, і, враховуючи характер вчиненого правопорушення, ступінь його суспільної небезпеки - це правопорушення є грубим порушенням правил дорожнього руху є потенційно небезпечними для суспільства та становить реальну небезпеку учасникам дорожнього руху, загрожують їх життю, здоров'ю, тяжкість ймовірних наслідків, призначив адміністративне стягнення в межах санкції більш тяжкої статті, оскаржувана постанова відповідає фактичним обставинам справи, а тому підлягає залишенню без змін.
Керуючись статтею 294 КУпАП, суд, -
Клопотання захисника ОСОБА_1 - адвоката Зал Дмитра Олександровича про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду задовольнити.
Поновити захиснику ОСОБА_1 - адвокату Зал Дмитру Олександровичу строк на апеляційне оскарження постанови Подільського районного суду міста Києва від 02 жовтня 2025 року.
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Зал Дмитра Олександровича залишити без задоволення.
Постанову Подільського районного суду міста Києва від 02 жовтня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Г.І. Мостова