Справа № 195/1900/25
Провадження №2/524/3556/26
27.04.2026
Автозаводський районний суд міста Кременчука у складі:
головуючого судді Ковальчук Т. М.,
за участю секретаря судового засідання Воблікової І. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
У грудні 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), в інтересах якого діє представник - адвокат Бардадим О. К., звернувся до суду із зазначеною позовною заявою, у якій просив розірвати шлюб, зареєстрований з ОСОБА_2 (далі - відповідач, ОСОБА_2 ) у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану Марганецького міського управління юстиції у Дніпропетровській області 16 серпня 2006 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16 серпня 2006 року між позивачем та відповідачем зареєстровано шлюб, від якого сторони мають спільну дитину - доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач зазначає, що шлюбні відносини повністю припинені з 2018 року, примирення між сторонами не можливе.
Позивач у судове засідання не з'явився, його представник - адвокат Бардадим О. К. звернулася до суду з заявою про розгляд справи без її та позивача участі, позов підтримала та просила задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явилася, звернулася до суду з заявою про розгляд справи без її участі, проти розірвання шлюбу не заперечувала.
В силу вимог частини восьмої статті 178 ЦПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Зі змісту частини другої статті 1 Сімейного Кодексу України (далі - СК України) вбачається, що побудова сімейних відносин відбувається на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємоповаги та підтримки.
Частиною другою статті 24 СК України встановлено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Згідно з частиною першої статті 51 СК України дружина та чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань.
Дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім'ї за свою поведінку в ній (частина перша статті 55 Сімейного кодексу України).
Суд установив, що 16 серпня 2006 року між сторонами укладено шлюб, який зареєстрований у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану Марганецького міського управління юстиції у Дніпропетровській області, про що складено актовий запис № 189.
Від шлюбу сторони мають спільну дитину - доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно з частиною третьою статті 56 та частиною другою статті 104 СК України кожен з подружжя має право на припинення шлюбних відносин; шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Відповідно до частини третьої статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Як роз'яснено у пункті 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року за № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Ураховуючи, що сторони фактично не підтримують шлюбно-сімейних відносин, не мають наміру щодо збереження шлюбу, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Згідно з частиною другою статті 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Частиною третьою статті 115 СК України визначено, що документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
За клопотанням позивача витрати зі сплати судового збору слід залишити за ним.
Керуючись статтями 141, 142, 178, 247, 263-265 ЦПК України, суд
Задовольнити позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 16 серпня 2006 року у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану Марганецького міського управління юстиції у Дніпропетровській області, про що складено актовий запис № 189.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Суддя Т. М. Ковальчук