Справа № 754/18512/25
27 квітня 2026 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі судді-доповідача Воловика С.В. та суддів Осіпової О.О., Кравченка Є.Д., перевіривши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 11 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у м. Києві, третя особа: інспектор сектору контролю за обігом зброї Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві Паламарчук Вікторія Олегівна, про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 11 березня 2026 року позов задоволено частково.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу.
Ухвалою суду від 02 квітня 2026 року ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 11 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у м. Києві, третя особа: інспектор сектору контролю за обігом зброї Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві Паламарчук Вікторія Олегівна, про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення залишено без руху; встановлено скаржнику десятиденний строк з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, для усунення недоліків апеляційної скарги (подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження з зазначенням інших підстав (поважних причин) для такого поновлення та наданням доказів на підтвердження вказаних у заяві (клопотанні) обставин).
Судом надано строк для усунення недоліків - десять днів з моменту отримання копії зазначеної ухвали, яку було отримано апелянтом в електронному кабінеті 02.04.2026 о 23:11 год.
На виконання вимог цієї ухвали 08.04.2026 представник позивача через систему «Електронний суд» подав заву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Деснянського районного суду міста Києва від 11 березня 2026 року.
Вказане клопотання обґрунтовано тим, що рішення Деснянського районного суду м. Києва від 11.03.2026 у справі № 754/18512/25 надійшло до електронного кабінету представника Позивача адвоката Бурковської Анастасії Леонідівни (надалі - адвокат Бурковська А.Л.) 12.03.2026 о 6 год. 10 хв. Натомість у вказаний період адвокат Бурковська А.Л. перебувала у відпустці та не могла ознайомитись із вказаним рішенням суду. 23.02.2026 наказом керуючого партнера Адвокатського об'єднання «АДДАТІ ГРУП» № 23/02/2026-01, учасником якого є адвокат Бурковська А.Л., останній було надано відпустку за сімейними обставинами на період з 24.02.2026 по 17.03.2026. 18.03.2026 наказом керуючого партнера Адвокатського об'єднання «АДДАТІ ГРУП» № 18/03/2026-02 адвокату Бурковській А.Л. було надано щорічну основну відпустку на період з 19.03.2026 по 27.03.2026 (п'ятниця).
Фактично до виконання професійних обов'язків адвокат Бурковська А.Л. приступила 30.03.2026 (понеділок) і саме у цей день дізналась про надходження до її електронного кабінету рішення суду у справі № 754/18512/25. 01.04.2026 адвокатом Бурковською А.Л., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу на рішення Деснянського районного суду м. Києві від 11.03.2026 у справі №754/18512/25.
Наявність сімейних обставин (зокрема, заходи з мобілізації батька) стала перешкодою у здійсненні професійних обов'язків протягом тривалого часу, тому адвокат Бурковська А.Л. просить суд взяти викладені у цьому клопотанні обставини, визнати їх поважними та поновити строк на апеляційне оскарження.
Відтак, на думку скаржника, вищевказані обставини є поважною причиною для поновлення пропущеного строку.
Розглянувши вищевказані доводи щодо поважності підстав пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає їх необґрунтованими та такими, з наступних підстав.
Так, поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами справи певних процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.
Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 березня 2026 року було доставлено 12.03.2026 о 6 год. 10 хв. представнику скаржника - Бурковській А.Л., яка здійснювала представництво інтересів ОСОБА_1 в суді першої інстанції.
Факт отримання оскаржуваного рішення підтверджується довідкою про доставку оскаржуваного рішення до електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» та не заперечується самим представником.
Тобто, останній день строку на апеляційне оскарження припадав на 22 березня 2026 року.
Проте, позивачем лише 01 квітня 2026 року сформовано в системі «Електронний суд» апеляційну скаргу, тобто з пропуском 10-денного строку, передбаченого КАС України. Вказані обставини останнім не заперечуються.
У свою чергу, представник скаржника подав заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки про наявність оскаржуваного рішення йому фактично стало відомо лише 30.03.2026.
Однак, зазначені доводи суперечать змісту вищевказаної довідки про доставку оскаржуваного рішення до електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд», що є у матеріалах справи.
У даному випадку, звернення до суду можливе у не будь-який довільний строк, а з дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки в такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду.
У свою чергу, статтею 44 КАС України передбачено, що учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (п. 6-7 частини п'ятої цієї статті).
Для цього апелянт як особа, що бере участь у розгляді справи в якості позивача, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством щоб бути обізнаним з результатом розгляду справи.
При цьому, законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, та після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Відтак, визначені процесуальним законом строки, про які зазначено вище, це той орієнтовний період часу, протягом якого позивач мав би проявити інтерес стосовно свого позову, якщо він дійсно зацікавлений у тому, щоб його спір вирішено.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави (рішення у справі «Пономарьов проти України». Внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (рішення у справі «Шишков проти Росії».
Таким чином, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Так, оскільки ст. 286 КАС України передбачено спеціальний, усічений строк апеляційного оскарження, який становить 10 днів (а не 30 днів, як передбачено частиною 1 статті 295 КАС України), а тому строк, протягом якого особа, відповідно до ч. 2 ст. 295 КАС України, вправі вимагати поновлення строку апеляційного оскарження у зв'язку з несвоєчасним отриманням рішення суду, також не повинен перевищувати 10 днів.
Разом з тим, скаржником до суду апеляційної інстанції не надано жодного належного доказу, що унеможливило останнього подати у встановлений адміністративним судочинством 10-денний термін апеляційну скаргу.
Колегія суддів вважає неприйнятними посилання скаржника на те, що представник позивача - адвокат Бурковська А.Л. перебувала у відпустці в період з 24.02.2026 по 17.03.2026 та з 19.03.2026 по 27.03.2026, що підтверджується наказами керуючого партнера Адвокатського об'єднання «АДДАТІ ГРУП» № 23/02/2026-01 від 23.02.2026 та № 18/03/2026-02 від 18.03.2026, з огляду на наступне.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 жовтня 2020 року у справі №9901/32/20 дійшла висновку, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово вказувала, що поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з апеляційною скаргою, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
З матеріалів справи вбачається, що представник позивача Бурковська А.Л. знала, як фаховий юрист, про можливість подання апеляційної скарги на рішення Деснянського районного суду м. Києві від 11.03.2026 у справі №754/18512/25 в межах десятиденного строку, а тому могла відповідним чином спланувати свою роботи або повідомити позивача про відсутність у неї можливості вчасного подання апеляційної скарги з огляду на її відпустку.
Тобто, адвокат Бурковська А.Л., надаючи професійні послуги у сфері права, мала була обізнана про строки апеляційного оскарження судових рішень і вчиняти всі залежні від неї дії з метою дотримання вимог КАС України.
У даному випадку, адвокат Бурковська А.Л. здійснювала адвокатську діяльність не індивідуально, а при адвокатському об'єднанні АДДАТІ ГРУП», відповідно яке, згідно норм статті 15 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», є юридичною особою, створеною шляхом об'єднання двох або більше адвокатів (учасників), і діє на підставі статуту.
Відтак, вказане адвокатське об'єднання «АДДАТІ ГРУП» має у своєму штаті не тільки адвоката Бурковську А.Л., але і інших фахових юристів.
Колегія суддів вважає, що відпустка представника позивача не може розцінюватися як істотна обставина, яка ускладнила своєчасну реалізацію права на звернення до суду з апеляційною скаргою. Дотримання процесуальних строків стороною не може залежати від особистих обставин його представника, у даному випадку відпустки без збереження заробітної плати.
У даному випадку, позивач не був позбавлений можливості звернутися за правничою допомогою до іншого адвоката з метою своєчасної реалізації права на апеляційне оскарження, однак цього не зробив.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14 січня 2025 року у справі № 240/9188/24.
Отже, колегія суддів приходить до переконання, що позивачем не наведено та не доведено наявності непереборних обставин чи труднощів, які перешкоджали своєчасному зверненню до суду в установлений статтею 295 КАС України п'ятнадцятиденний строк.
Cвідоме порушення процедури оскарження ухвали суду першої інстанції не може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження.
Відтак, доводи скаржника щодо неможливості своєчасного подання апеляційної скарги з огляду на проаналізовані обставини, колегія суддів вважає необґрунтованими та доходить висновку щодо недоведення скаржником поважності причин пропуску строку на звернення до суду.
У свою чергу, праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії»).
У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» ЄСПЛ роз'яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі.
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції.
Сукупність цих обставин свідчить про допущення скаржником необґрунтованих зволікань щодо реалізації свого права на апеляційне оскарження судового рішення з дотриманням вимог КАС України.
Отже, враховуючи обставини справи, відсутні підстави вважати, що скаржником пропущено строк з поважних причин, оскільки такі не пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Враховуючи зазначене вище, апеляційний адміністративний суд, з урахуванням правової позиції Європейського суду з прав людини та Верховного Суду приходить до висновку, що оскільки зазначені скаржником доводи для поновлення строку на апеляційне оскарження не свідчать про наявність обставин, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, підстави наведені апелянтом для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції не можуть бути визнані поважними, а пропущений строк таким, що підлягає поновленню.
Дослідивши обставини справи та клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що скаржником не було виконано вимоги ухвали судді Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2025 року та недоліки апеляційної скарги не усунено в повному обсязі.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційного оскарження визнані судом неповажними.
Керуючись статтями 248, 299, 321, 325 КАС України, суд, -
В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження - відмовити.
У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 11 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у м. Києві, третя особа: інспектор сектору контролю за обігом зброї Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві Паламарчук Вікторія Олегівна, про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені статтями 328-331 КАС України.
Суддя-доповідач С.В. Воловик
Судді: Є.Д. Кравченко
О.О. Осіпова