18 лютого 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 ,
при секретарі ОСОБА_4 ,
з участю прокурора ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальне провадження № 12019100100001369 стосовно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Мукачево Закарпатської області, громадянки України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимої:
обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, за апеляційною скаргою прокурора у провадженні зі змінами до неї заступника керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_7 на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 04 вересня 2019 року,
Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 04 вересня 2019 року ОСОБА_6 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, та їй призначено покарання у виді 2 років обмеження волі.
На підставі ст. 75 КК України, ОСОБА_6 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 рік, з покладенням на неї обов'язків, передбачених ч. 1 ст. 76 КК України, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Суд визнав доведеним, що ОСОБА_6 , будучи раніше судимою за вчинення
Справа №11-кп/824/80/2026 Головуючий у першій інстанції ОСОБА_8
Категорія: ч. 2 ст. 185 КК України Доповідач ОСОБА_1
крадіжки, на шлях виправлення не стала, належних висновків для себе не зробила, та повторно вчинила умисний корисливий злочин проти власності за наступних обставин.
Так, 12.02.2019 о 06 годині 50 хвилин, перебуваючи поблизу входу до автостанції «Київ», що за адресою: м. Київ, вул. С. Петлюри, 32, ОСОБА_6 побачила раніше незнайому їй ОСОБА_9 і в цей момент у неї виник злочинний умисел, спрямований на повторне, таємне викрадення чужого майна.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на повторне, таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_6 , 12.02.2019 о 06 годині 50 хвилин, знаходячись поблизу входу до автостанції «Київ», що за адресою: м. Київ, вул. С. Петлюри, 32, підійшла до ОСОБА_9 та, впевнившись, що за її діями ніхто не спостерігає, витягнула з рюкзака останньої гаманець чорного кольору, в якому знаходились грошові кошти в сумі 1 000 грн. та банківська картка банку «Приват банк» № НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_9 , з метою їх викрадення.
Після цього, 12.02.2019 приблизно о 06 год. 50 хв. ОСОБА_6 , перебуваючи на автостанції «Київ», що за адресою: м. Київ, вул. С. Петлюри, 32, з метою доведення до кінця злочинного умислу, спрямованого на повторне, таємне викрадення чужого майна, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, діючи з корисливою метою, помістила викрадений гаманець чорного кольору, який майнової цінності для потерпілої ОСОБА_9 не становить, в якому знаходились грошові кошти в сумі 1 000 грн. та банківська картка банку «Приват банк» № НОМЕР_1 , яка матеріальної цінності для потерпілої ОСОБА_9 не становить, до лівої кишені своєї куртки та з місця вчинення кримінального правопорушення зникла.
А всього, ОСОБА_6 повторно, таємно викрала чуже майно, що належить ОСОБА_9 , на загальну суму 1 000 гривень.
В апеляційній скарзі прокурор у провадженні, не оспорюючи доведеність вини обвинуваченої та кваліфікацію її дій, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить вирок суду скасувати в частині призначеного покарання та призначити ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 185 КК України 1 рік позбавлення волі.
В змінах до апеляційної скарги заступник керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_7 просить вирок суду скасувати, а кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 закрити на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що Законом №3886-ІХ від 18.07.2024 «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» викладено у новій редакції ст. 51 КУпАП України та змінено розмір дрібного викрадення чужого майна з 0,2 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Враховуючи те, що у кримінальному законі не визначено розмір кримінально-караного викрадення чужого майна, така зміна КУпАП є зміною кримінального законодавства, яка пом'якшує або скасовує кримінальну відповідальність особи, а тому Закон №3886-ІХ має зворотню дію в часі і поширюється на діяння ОСОБА_6 , вчинене нею у 2019 році.
При цьому вказує, що, відповідно до п. 5 р. XX Податкового кодексу України, неоподатковуваний мінімум доходів громадян, вказаний в диспозиції норм для настання адміністративної і кримінальної відповідальності, встановлюється в розмірі податкової соціальної пільги, яка становить 1/2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня поточного року.
Згідно з діючим на момент вчинення злочину законодавством, прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2019 становив 1921 грн., відповідно податкова соціальна пільга та неоподатковуваний мінімум доходів громадян становили 960,5 грн.
Таким чином, оскільки кримінальна відповідальність за таємне викрадення чужого майна, вчинене у 2019 році, з врахуванням змін, внесених Законом №3886-ІХ, настає за вчинення крадіжки на суму понад 1921 грн., а ОСОБА_6 визнана винуватою у вчиненні крадіжки на суму 1000 грн., то кримінальне провадження стосовно неї підлягає закриттю.
Інші учасники судового провадження даний вирок не оскаржують.
Будучи повідомленою про дату, час та місце апеляційного розгляду, захисник ОСОБА_10 у призначений час до суду апеляційної інстанції не з'явилася, про причини неявки суду не повідомила, клопотань про відкладення розгляду не надсилала.
Обвинувачена ОСОБА_6 також не з'явилася у судове засідання, проте вона обізнана про перебування даного провадження щодо неї на апеляційному розгляді, оскільки 19.02.2021 від неї надійшла заява про неможливість прибуття у судове засідання до Київського апеляційного суду через її проживання на значній відстані від м. Києва, а саме у Закарпатській області, та наявність на утриманні чотирьох малолітніх дітей, у зв'язку з чим просила здійснювати судове провадження у режимі відеоконференції. При цьому до обвинуваченої ОСОБА_6 також застосовувався привід, у зв'язку з її неявкою у попередні судові засідання, і згідно наданих матеріалів по виконанню приводу, ОСОБА_6 перетнула державний кордон України 26.02.2022 о 16:04, через Міжнародний пункт пропуску через державний кордон України «Вилок». Інформація щодо в'їзду останньої до України відсутня, у зв'язку з чим, ухвалою Київського апеляційного суду від 13.02.2023 оголошено розшук обвинуваченої ОСОБА_6 .
Разом з тим, враховуючи, що у змінах до апеляційної скарги заступника керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_7 ставиться питання про покращення процесуального становища ОСОБА_6 , з урахуванням думки прокурора, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу зі змінами за відсутності обвинуваченої ОСОБА_6 та її захисника ОСОБА_10 .
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримку доводів апеляційної скарги зі змінами, провівши судові дебати, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги зі змінами, колегія суддів дійшла наступних висновків.
За приписами ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, а тому висновки судупершої інстанції, за встановлених у вироку обставин, про доведеність винуватості ОСОБА_6 у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно, що відповідає юридичній кваліфікації діянняч. 2 ст. 185 КК України,колегія суддів не переглядає, оскільки фактичні обставини кримінального провадження учасниками судового провадження в суді першої інстанції не оспорювалися і докази щодо них, відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, не досліджувались, як не оспорюються вони ніким із учасників судового провадження і на даний час.
При цьому колегія суддів не встановила істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили суду першої інстанції дійти правильних висновків в цій частині.
Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-IX від 18 липня 2024 року, який набрав чинності 09 серпня 2024 року (далі - Закон № 3886-IX), статтю 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення («Дрібне викрадення чужого майна») викладено у новій редакції. За змістом диспозицій частин першої та другої цієї статті адміністративна відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки настає у разі, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З аналізу положень указаних норм закону слідує, що кримінальна відповідальність настає у випадку, якщо вартість такого майна перевищує розмір, установлений ст. 51 КУпАП, а саме два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.
Згідно з п. 5 Підрозділу 1 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, яка дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.
Зі змісту вироку вбачається, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 185 КК України, ОСОБА_6 вчинила 12 лютого 2019 року.
Станом на 01 січня 2019 року прожитковий мінімум для працездатної особи становив 1 921 грн.
Отже, ураховуючи зміст положень Податкового кодексу України та Закону № 3886-IX, розмір збитків, необхідний для притягнення до кримінальної відповідальності за крадіжку, вчинену у 2019 році, становить 1 921 грн.
Як вбачається з вироку, ОСОБА_6 12 лютого 20219 року повторно, таємно викрала майно, що належить ОСОБА_9 , на загальну суму 1 000 грн.
Враховуючи те, що ця сума є меншою за розмір, з якого, відповідно до Закону № 3886-IX та положень Податкового кодексу України, настає кримінальна відповідальність, а саме менша за суму 1 921 грн., то вчинене ОСОБА_6 кримінальне правопорушення на даний час не підпадає під кримінально каране діяння, передбачене Особливою частиною КК України.
Згідно з п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається в разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Відповідно до п. 1-2 ч. 2 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається судом з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої цієї статті, якщо підозрюваний, обвинувачений заперечує проти закриття за цією підставою.
Згідно з ч. 1 ст. 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
За приписами ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Закон України № 3886-IX в частині визначення вартості майна, за викрадення якого передбачена адміністративна відповідальність, як наслідок, вплинув на вартість майна, за викрадення якого передбачена кримінальна відповідальність, а тому має зворотну дію в часі і підлягає застосуванню у даному кримінальному провадженні.
Згідно з ст. 417 КПК України, суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені статтею 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.
Відповідно до положень ст. 479-2 КПК України, суд здійснює судове провадження щодо діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, у загальному порядку, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
За відсутності згоди підозрюваного на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої статті 284 цього Кодексу, та в разі, якщо судом встановлено вчинення ним діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 1-2 частини другої статті 284 цього Кодексу. Якщо судом не встановлено, що підозрюваним вчинено діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 1 або 2 частини першої статті 284 цього Кодексу.
Якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, суд зупиняє судовий розгляд і запитує згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої статті 284 цього Кодексу. Суд закриває кримінальне провадження на цій підставі, якщо обвинувачений проти цього не заперечує. За відсутності згоди обвинуваченого та в разі, якщо судом встановлено вчинення ним діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 1-2 частини другої статті 284 цього Кодексу. Якщо судом не встановлено, що обвинуваченим вчинено діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд ухвалює виправдувальний вирок.
За викладеним вище, зважаючи на відсутність згоди обвинуваченої ОСОБА_6 на закриття кримінального провадження за ч. 2 ст. 185 КК України з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої статті 284 цього Кодексу, але враховуючи вищенаведені докази у їх сукупності, що досліджувались судом першої інстанції в порядку ч. 3 ст. 349 КК України, та які вказують на вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора у провадженні зі змінами до неї заступника керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_7 підлягає частковому задоволенню, вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 04 вересня 2019 року стосовно ОСОБА_6 - скасуванню, а кримінальне провадження - закриттю на підставі п. 1-2 ч. 2 ст. 284 КПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу прокурора у провадженні зі змінами до неї заступника керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_7 - задовольнити частково.
Вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 04 вересня 2019 року стосовно ОСОБА_6 - скасувати, а кримінальне провадження № 12019100100001369 по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, закрити на підставі п. 1-2 ч. 2 ст. 284 КПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді:
___________________ ____________________ ___________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3