27 квітня 2026 року м. Рівне№460/12828/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Поліщук О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинення певних дій,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - відповідач), у якому просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 30.05.2025 № 172450008711 про відмову в призначенні пенсії;
зобов'язати відповідача призначити позивачу пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку на п'ять років відповідності до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 23.05.2025.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН.
За змістом позовної заяви вимоги позивача ґрунтуються на тому, що в травні 2025 року він звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України за місцем проживання із заявою про призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Заява позивача за принципом екстериторіальності була скерована для розгляду по суті до відповідача. Відповідач рішенням від 30.05.2025 № 172450008711 відмовив позивачу в призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного періоду проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю станом на 01.01.1993. Такі дії пенсійного органу позивач вважає протиправними, оскільки факт його проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю протягом необхідного періоду стверджується наявністю у нього посвідчення потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи та відповідною довідкою органу місцевого самоврядування. З наведених мотивів, просить позов задовольнити в повному обсязі.
04.09.2025 через підсистему "Електронний Суд" надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог та зазначає, що за результатами розгляду заяви позивача з доданими до неї документами було прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії від 30.05.2025 № 172450008711, оскільки на дату звернення заявником не підтверджено проживання в зоні посиленого радіологічного контролю протягом необхідного періоду. При цьому, не зараховано до періоду проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю періоди з 26.04.1986 по 16.07.1986, оскільки згідно диплому заявник навчався в смт. Соснове Березнівського району Рівненської області; з 22.07.1986 по 02.06.1988, оскільки згідно записів трудової книжки заявник працював у Рівненській дільниці КГ СПМК-515 та не підтверджено місце знаходження організації; з 14.08.1990 по 10.06.1992, оскільки згідно записів трудової книжки заявник працював у СПМК-514 та не підтверджено місце знаходження організації. Також, відповідач наголошує, що питання призначення та виплати пенсії є дискреційними повноваженнями Пенсійного фонду України. Таким чином, відповідач стверджує, що у спірних правовідносинах він діяв у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, у зв'язку з чим просить відмовити в задоволенні позову повністю.
ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.
Ухвалою суду від 04.08.2025 позовна заява залишалася без руху та позивачу встановлювався строк для усунення недоліків позову.
15.08.2025 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 18.08.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
04.09.2025 через підсистему "Електронний суд" відповідач подав до суду клопотання про залучення співвідповідача.
Ухвалою суду від 27.04.2026 відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про залучення співвідповідача.
Інших заяв та клопотань, які мають значення для вирішення спору до суду не надходило.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ ТА ЗМІСТ ПРАВОВІДНОСИН.
Розглянувши матеріали, повно та всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) має статус особи, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (4 категорії), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим Рівненською обласною державною адміністрацією 02.12.2009.
23.05.2025 позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України за місцем проживання із заявою про призначення пенсії за віком за нормами статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
На підставі пункту 4.2 розділу IV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, за принципом екстериторіальності заяву позивача про призначення пенсії від 23.05.2025 направлено для розгляду до відповідача.
30.05.2025 відповідачем прийнято рішення № 172450008711, яким позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Підставою прийняття пенсійним органом такого рішення, як слідує з його змісту, слугувало те, що наданими позивачем документами підтверджено період проживання у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 протягом 00 років 09 місяців 19 днів. Також в рішенні вказано, що до періодів проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю не зараховано періоди: з 26.04.1986 по 16.07.1986, оскільки згідно диплому заявник навчався в смт. Соснове Березнівського району Рівненської області; з 22.07.1986 по 02.06.1988, оскільки згідно записів трудової книжки заявник працював у Рівненській дільниці КГ СПМК-515 та не підтверджено місце знаходження організації; з 14.08.1990 по 10.06.1992, оскільки згідно записів трудової книжки заявник працював у СПМК-514 та не підтверджено місце знаходження організації. З огляду на вказане, в рішенні відповідач констатував відсутність підстав для призначення позивачу пенсії за віком із зниженням пенсійного віку на підставі статті 55 Законів України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у зв'язку з відсутністю необхідного періоду проживання на території зони посиленого радіоекологічного контролю станом на 01.01.1993 протягом 4 років.
Позивач, не погоджуючись з рішенням про відмову в призначенні пенсії та вважаючи таке рішення протиправним, звернувся до суду з цим позовом.
ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН ТА ВИСНОВКИ СУДУ.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Суд зауважує, що з огляду на предмет спору та зміст спірних правовідносин, ключовим питанням у цій справі є визначення наявності у позивача права на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 5 років відповідно до вимог статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
З 01.01.2004 набрав чинності Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV). Згідно з Преамбулою, цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Статтею 26 Закону № 1058-IV визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-ІV, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Водночас, Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-ХІІ (далі - Закон № 796-ХІІ) визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
Згідно з частиною першою статті 55 Закону № 796-XII, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Пунктом 2 частини першої статті 55 Закону № 796-XII передбачено, що потерпілі від Чорнобильської катастрофи, зокрема, особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років мають право на зменшення пенсійного віку на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.
При цьому, пункт 2 частини першої статті 55 Закону № 796-XII містить примітку, згідно з якою початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Відповідно до частини третьої статті 55 Закону № 796-XII, призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку про те, що умовою для виникнення в особи права на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до абзацу шостого пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-XII є факт проживання та (або) праці такої особи у зоні посиленого радіоекологічного контролю протягом чотирьох років до 01.01.1993.
Водночас, початкова величина зменшення пенсійного віку (2 роки) встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії (26.04.1986) по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період. Додатково такі особи мають право на зменшення пенсійного віку на 1 рік за 3 роки проживання, роботи на відповідній місцевості. При цьому, максимальна межа зниження пенсійного віку відповідно до положень абзацу шостого пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796-XII становить 5 років, незалежно від того застосовувалась початкова величина зменшення пенсійного віку до таких осіб чи ні.
Тотожна правова позиція щодо умов визначення наявності в особи права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на максимальну величину без застосування початкової величини (передбаченої приміткою до пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796-XII) висловлена Верховним Судом у постанові від 07.05.2024 у справі № 460/38580/22 (адміністративне провадження № К/990/634/24).
Водночас, суд відхиляє як безпідставне та таке, що не ґрунтується на приписах чинного законодавства, твердження позивача про наявність у нього права на зниження загального пенсійного віку на 5 років виключно у зв'язку з наявністю у нього посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 4), з огляду на наступне.
Відповідно до підпункту 7 пункту 2.1 Розділу Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Порядок № 22-1), документами, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку потерпілим від Чорнобильської катастрофи є:
документи про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями), або довідка про евакуацію із зони відчуження у 1986 році, видана Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями;
посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").
Отже, у разі звернення особи із заявою про призначення їй пенсії із застосуванням статті 55 Закону № 796-XII, для підтвердження права на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку заявником надається посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (особи, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, надають таке посвідчення за наявності) та довідка про період проживання (роботи) на цих територіях, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями).
На переконання суду, необхідність додаткового надання особою довідки про періоди проживання на території зони радіоактивного забруднення зумовлена наступним.
З аналізу змісту пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-XII слідує, що визначення загального показника (кількості років) зниження пенсійного віку залежить від двох обставин, а саме: 1) факту проживання (роботи) у відповідній зоні з моменту аварії (26.04.1986) по 31.07.1986 (незалежно від часу проживання (роботи) в цей період); 2) загальної кількості повних років проживання (роботи) у відповідній зоні.
Наприклад, якщо до особи не застосовується початкова величина зниження пенсійного віку, то проживання особи у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 протягом чотирьох років свідчить про набуття нею права на зниження пенсійного віку на 1 рік (4 роки / 3 роки = 1 рік).
Так, 02.12.2009 позивачу було видане посвідчення серії НОМЕР_1 , згідно з яким він є громадянином, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю. При цьому, бланк такого посвідчення містить застереження: "Затверджене постановою Кабінету Міністрів УРСР від 18 червня 1991 р. № 44".
На момент отримання позивачем вказаного посвідчення порядок їх видачі був затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.1992 № 501 "Про Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Порядок № 501). Також, пунктом 2 вказаної Постанови було дозволено використовувати для видачі громадянам уже виготовлені бланки посвідчень (без вкладишів до них) за зразками, затвердженими постановою Кабінету Міністрів УРСР від 18.06.1991 № 44 "Про затвердження Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Відповідно до пункту 6 Порядку № 501 (в редакції, чинній на момент видачі позивачу посвідчення серії НОМЕР_1 від 02.12.2009), громадянам, які постійно проживають або постійно працюють на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали у цій зоні не менше чотирьох років, і віднесеним до категорії 4, видається посвідчення коричневого кольору, серія В.
Відтак, враховуючи, що приписи пункту 6 Порядку передбачали видачу посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 4) коричневого кольору, серія В лише одній категорії осіб, то суд погоджується з доводами позивача в частині того, що наявність у нього посвідчення серії НОМЕР_1 від 02.12.2009 може підтверджувати обставину щодо його проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю станом на 01.01.1993 не менше чотирьох років.
Разом з тим, таке посвідчення не містить відомостей про проживання (роботу) позивача у зоні посиленого радіоекологічного контролю у період з моменту аварії на Чорнобильській АЕС (26.04.1986) по 31.07.1986, а також про часові межі та загальну кількість років проживання (роботи) позивача у такій зоні. В свою чергу, Порядок № 501 не визначає такі обставини як умови для видачі посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4.
Таким чином, суд приходить до висновку про те, що наявність у позивача лише посвідчення серії НОМЕР_1 від 02.12.2009 не може підтверджувати набуття ним права як на застосування початкової величини зниження пенсійного віку (2 роки), так і максимальної (5 років).
Тому, на переконання суду, Порядок № 22-1 і встановлює, що документами, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку потерпілим від Чорнобильської катастрофи є саме посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та документи про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями).
Як вказував суд раніше, зменшення пенсійного віку на 5 років відповідно до абзацу шостого пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796-ХІІ здійснюється з урахуванням двох самостійних умов:
1) початкова величина зниження пенсійного віку 2 роки встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зоні посиленого радіоекологічного контролю з моменту аварії (26.04.1986) по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період;
2) проживання щонайменше 4 роки станом на 01.01.1993 є умовою, яка встановлює додатково 1 рік зменшення пенсійного віку за 3 роки проживання, роботи.
Водночас, застосування як першої, так і другої умови, можливе у разі постійного проживання особи в зоні посиленого радіоекологічного контролю станом на 01.01.1993 щонайменше 4 років.
Крім того, суд зауважує, що відповідно до наведених вище положень законодавства, підставою для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку є належність особи до потерпілих від Чорнобильської катастрофи та факт проживання (роботи), а не реєстрації у зоні посиленого радіоекологічного контролю.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 29.01.2020 у справі № 572/245/17 (адміністративне провадження № К/9901/45843/18) та від 17 червня 2020 року у справі № 572/456/17 (адміністративне провадження № К/9901/22569/18, К/9901/22573/18).
Крім того, у постановах від 11.03.2024 у справі № 500/2422/23 (провадження № К/990/40765/23), від 19.09.2024 у справі № 460/23707/22 (адміністративне провадження № К/990/11776/23), від 02.10.2024 у справі № 500/551/23 (адміністративне провадження № К/990/28639/23) Верховний Суд також зазначив про те, що виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов'язує із фактом фізичного перебування особи у зоні радіоактивного забруднення у зв'язку з постійним проживанням, або у зв'язку з роботою в такій місцевості. При цьому, зниження пенсійного віку залежить від рівня радіоекологічного забруднення місцевості та тривалості проживання (роботою) в ній особи.
Згідно з наявною в матеріалах справи довідкою Малинської сільської ради Рівненського району Рівненської області від 20.05.2025 № 2-109/02-21/25, ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) дійсно з 26.04.1986 по 11.1988 (вказаний лише місяць і рік) та з 26.05.1990 по даний час зареєстрований та проживає в с. Поляни Березнівського району Рівненської області, яке до 01.01.2015 відносилося до зони посиленого радіоекологічного контролю внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (4 зона).
Також у паспорті серії НОМЕР_2 , дата видачі 07.11.2011, мітиться відмітка про зареєстроване місце проживання позивача з 26.05.1990 за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з дипломом серії НОМЕР_3 , ОСОБА_1 з 01.09.1983 навчався в Соснівському середньому професійно-технічному училищі № 8 та 16.07.1986 закінчив повний курс середнього професійно-технічного училища за професією електромонтажник по силових лініях та електрообладнанню.
Зазначене також підтверджується записами №№ 1, 2 в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_4 , дата заповнення 25.07.1986.
Село Поляни та селище міського типу Соснове Березнівського району Рівненської області відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 № 106, віднесені до зони посиленого радіоекологічного контролю.
Суд зауважує, що за загальним правилом місце постійного проживання особи нерозривно пов'язане з місцем її постійного навчання (практики, стажування тощо) або роботи.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 29.01.2020 у справі № 572/245/17 (адміністративне провадження № К/9901/45843/18) та від 17.06.2020 у справі № 572/456/17 (адміністративне провадження № К/9901/22569/18, К/9901/22573/18).
Крім того, суд враховує висновки Верховного Суду у постанові від 11.11.2024 у справі № 460/19947/23, за змістом яких оскільки навчання зазвичай є тривалими періодами, протягом яких особа постійно перебуває (проживає) в певному місці, такі періоди можуть бути прирівняні до постійного проживання або роботи в зоні радіаційного забруднення і враховані під час призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку лише за умови, що останні безпосередньо проходили в забрудненій зоні і зазначене буде підтверджено відповідними документами, які однозначно вказують на місцезнаходження позивача у радіоактивній зоні протягом відповідного періоду.
За наведеного, суд переконаний, що період навчання позивача з 26.04.1986 (дата аварії на ЧАЕС) по 16.07.1986, який охоплений довідкою органу місцевого самоврядування, також повинен враховуватись до періоду проживання поживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю.
У зв'язку з чим, суд відхиляє покликання відповідача, викладені в спірному рішенні, про незарахування спірного періоду навчання позивача до періоду проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю.
Водночас, суд погоджується з доводами відповідача про неможливість зарахування до періоду проживання на забрудненій території періодів роботи позивача з 22.07.1986 по 02.06.1988 у Рівненській дільниці КГ СПМК-515 та з 14.08.1990 по 10.06.1992, з огляду на таке.
Як встановлено судом, у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_4 , дата заповнення 25.07.1986, містяться наступні відомості:
запис № 2 від 22.07.1986 - прийнятий електромонтажником по 4 розряду на Рівненську дільницю "КГ СПМК-515 треста "Укрсельенергомонтаж"" (підстава: наказ № 45-к від 21.07.1986);
запис № 4 від 12.10.1989 - звільнений з роботи у зв'язку з призовом в радянську армію (підстава: наказ № 72к від 10.1989 (день нечитабельний));
запис № 5 - служба в лавах радянської армії;
запис № 6 від 14.08.1990 - прийнятий на роботу електромонтажником по 4 розряду в СПМК-514 (підстава: наказ № 76 від 14.08.1990);
запис № 7 від 10.06.1992 - звільнений з роботи за власним бажанням (ст. 38 КЗпП України) (підстава: наказ № 28 від 10.06.1992).
Поряд з цим, у матеріалах справи відсутня інформація про місце розташування Рівненської діяльниці "КГ СПМК-515 треста "Укрсельенергомонтаж"" та СПМК-514, яка б давала підстави для однозначного висновку про їх місцезнаходження на території, яка відноситься до зони посиленого радіологічного контролю, оскільки ані трудова книжка, ані жодний інший документ, який надавався позивачем до пенсійного органу разом із заявою про призначення пенсії, вказаної інформації не містять.
Суд наголошує, що законодавець пов'язує виникнення права на зниження пенсійного віку для призначення пенсії за віком із фактом саме фізичного перебування особи у зоні радіоактивного забруднення у зв'язку із постійним (а не з періодичним) проживанням в такій місцевості з огляду на тривалий вплив радіації на організм людини.
Відтак, вкзаані періоди роботи позивача не підтверджують факту його постійного проживання у спірні періоди у зоні посиленого радіоекологічного контролю.
За наведеного, на переконання суду, спірні періоди роботи не підлягають зарахуванню до часу постійного проживання на забрудненій території з огляду на те, що позивач не підтвердив розташування організацій на забрудненій території.
Будь-яких інших належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження обставин щодо проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю станом на 01.01.1993 сторонами в ході судового розгляду не надано та судом не здобуто.
Таким чином, в ході розгляду справи суд встановив, що станом на 01.01.1993 позивач прожив на території зони посиленого радіоекологічного контролю менше чотирьох років, а саме 01 рік 00 місяців 06 днів (з 26.04.1986 по 16.07.1986, з 17.07.1986 по 21.07.1986, з 26.05.1990 по 13.08.1990, з 11.06.1992 по 01.01.1993), тому з урахуванням приписів статті 55 Закону № 796-XII він не набув права на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку.
Відповідні мотиви були покладені відповідачем в основу рішення від 30.05.2025 № 172450008711 про відмову у призначенні пенсії (на підставі статті 55 Закону 796-ХІІ), у зв'язку з чим таке рішення є обґрунтованим та правомірними.
Частинами першою, другою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
За приписами частини першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності його дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що встановлені у справі обставини спростовують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а тому в задоволенні позовної заяви слід відмовити повністю.
РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
Підстави для вирішення судом питання про розподіл судових витрат між сторонами у відповідності до статті 139 КАС України відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 КАС України, суд
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинення певних дій, - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 27.04.2026.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_5 );
відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (вул. Андрія Саєнка, буд. 10, м. Фастів, Фастівський р-н, Київська обл., 08500; код ЄДРПОУ/РНОКПП 22933548).
Суддя Ольга ПОЛІЩУК