27 квітня 2026 року м. Рівне№460/4317/26
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді С.М. Дуляницька, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області
про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач, в якому просить суд:
1. Визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлену рішенням 172750006699 від 19.02.2026 року у переведенні ОСОБА_1 на пенсію за віком, яка призначається відповідно до пункту 10 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII та статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ.
2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перевести ОСОБА_1 з 11.02.2026 р. на пенсію за віком відповідно пункту 10 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889-VIII та статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-XII, зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи: - на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців в органах місцевого самоврядування з 20.03.1990 по 27.11.2020; обчисливши таку пенсію як особі, яка станом на 01.05.2016 має стаж роботи на посаді, віднесеній до категорій посад державної служби більше 20 років, виходячи із 60% усіх без винятку складових заробітної плати, відображених у довідках: - довідки про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби, виданої Великомежиріцькою сільською радою №152/1 від 27.01.2026, - довідки про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024 р. працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) виданої Великомежиріцькою сільською радою №151/1 від 27.01.2026.
Позовні вимоги обґрунтовані протиправною відмовою органу Пенсійного фонду у зарахуванні до стажу державної служби позивача періодів його роботи на посадах органів місцевого самоврядування та переведенні на пенсію державного службовця відповідно до п. 10 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VІІІ та ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ.
Ухвалою суду від 16.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти позовних вимог. В обгрунтування заперечень зазначив, що прикінцевими та перехідними положеннями Закону №№889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Відповідно до частини 1 статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягай пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Імперативною вимогою, з якою Закон пов'язує право на пенсію виходячи з пунктів 10 та 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення" Закону №№889-VIII та частини першої статті 37 Закону №3723-ХІІ, є наявність у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), досягнення пенсійного віку та наявність страхового стажу. Також зазначає, що після набрання чинності Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» дані посади відноситься до посад службовців органів місцевого самоврядування, отже стаж служби в органах місцевого самоврядування до стажу державної служби відповідно Закону №3723-ХІІ не зараховується, а відтак, оскільки станом на 01.05.2016 року позивач не працював на посадах державної службі та не має 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців то відповідно, права на перехід з пенсії за віком по Закону №1058-ХІІ на пенсію за віком по Закону №3723-ХІІ позивач не має. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до вимог частини четвертої статті 229 КАС України.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив таке.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області та з 03.01.2024 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
11.02.2026 позивач звернувся до органу пенсійного фонду із заявою про перехід на пенсію за віком відповідно до Закону №889-VIII. З урахуванням принципу екстериторіальності, вказану заяву було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області.
Рішенням №17275000669 від 19.02.2026 відповідач відмовив позивачу у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону №889-VIII, оскільки стаж роботи позивача на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців становить 11 років 3 місяці 15 днів, але станом на 01.05.2016 позивач не займав посаду державної служби.
Не погодившись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пенсійне забезпечення державних службовців до 01.05.2016 було врегульованим Законом України "Про державну службу" №3723-XII від 16.12.1993 (далі Закон № 3723-XII).
З 01.05.2016 набрав чинності Закон України "Про державну службу" № 889-VIII від 10.12.2015, згідно Прикінцевих та перехідних положень втратив чинність Закон України Про державну службу від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Пунктом 10 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про державну службу" № 889-VIII від 10.12.2015 встановлено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Відповідно до положень п. 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про державну службу" № 889-VIII від 10.12.2015, для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Отже, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України "Про державну службу" № 889-VIII від 10.12.2015 передбачено, що за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII від 16.12.1993, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Обов'язковою умовою для збереження в особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII від 16.12.1993 після 1 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених ч.1 ст.37 вказаного Закону та Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" № 889-VIII від 10.12.2015, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Тобто, після 1 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом України "Про державну службу" №889-VIII від 10.12.2015) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII від 16.12.1993 лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" № 889-VIII від 10.12.2015 року та мають передбачені ч.1 ст.37 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII від 16.12.1993 вік і страховий стаж.
Аналогічні правові позиції викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 року по справі № 822/524/18 та у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 року по справі № 676/4235/17.
Відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII від 16.12.1993 (у редакції на час набрання чинності Законом України Про державну службу № 889-VIII від 10.12.2015) на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Пунктом 8 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VIII регламентовано, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Отже, стаж державної служби за періоди роботи до 01 травня 2016 року обчислюється відповідно до законодавства, що діяло раніше, та на тих умовах і в порядку, що були ними передбачені.
Стаж державної служби до набрання чинності Законом № 889-VIII обчислювався відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року № 283 (далі - Порядок № 283), та додатку до нього (були чинними до 01 травня 2016 року).
Пунктом 1 Порядку № 283 встановлено, що цим Порядком визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби.
Згідно з пунктом 2 Порядку № 283 до стажу державної служби зараховується робота (служба): на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" ( 2493-14 ), а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування;
Правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування регулює Закон України "Про службу в органах місцевого самоврядування" від 07.06.2001 № 2493-III (далі - Закон від 07.06.2001 № 2493-III).
Відповідно до статті 14 Закону №2493-IIІ в органах місцевого самоврядування встановлюються такі категорії посад, зокрема:
п'ята категорія - посади керуючих справами виконавчих апаратів районних рад, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів районних у містах рад, помічників голів, радників (консультантів), спеціалістів, головних бухгалтерів управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, секретаріатів Київської та Севастопольської міських рад, керівників управлінь, відділів та інших виконавчих органів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад та їх заступників, керівників відділів (підвідділів) у складі самостійних управлінь, відділів виконавчих органів міських (міст обласного значення) рад, посади заступників міських (міст районного значення), сільських, селищних голів з питань діяльності виконавчих органів ради, секретарів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад, старост;
шоста категорія - посади керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад, керівників структурних підрозділів виконавчого апарату районних та секретаріатів районних у містах Києві та Севастополі рад та їх заступників, керівників управлінь, відділів та інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст районного значення), районних у містах рад та їх заступників, помічників голів, радників, консультантів, начальників секторів, головних бухгалтерів, спеціалістів управлінь, відділів, інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст обласного значення та міста Сімферополя) рад;
сьома категорія - посади радників, консультантів секретаріатів районних у містах рад, спеціалістів виконавчих органів районних у містах, міських (міст районного значення) рад, спеціалістів виконавчих органів сільських, селищних рад.
У пункті 4 частини 2 статті 46 Закону №889-VIII від 10.12.2015 визначено, що до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом №2493-III. Отже час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом №2493-III, входить до стажу державної служби. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 26.06.2018 у справі №735/939/17.
Пунктом 4 Порядку № 283 закріплено, що документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи. Скарги, пов'язані з визначенням стажу роботи державних службовців, розглядаються згідно з чинним законодавством.
Як було встановлено судом, позивач отримує пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV. На дату звернення позивача до відповідача із заявою про переведення його із пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону №1058-IV на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу», позивачу виповнилося 62 роки.
Крім того, згідно зі змістом оскаржуваного рішення та відзиву на позовну заяву відповідача, жодних зауважень щодо відсутності у позивача законодавчо встановленого стажу, віку тощо, як таких, що дають право на пенсію за віком за Законом України «Про державну службу», судом не встановлено.
Згідно записів трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 15.07.1981 позивач зокорема:
- запис №9 від 20.03.1990 року - обраний заступником голови Стовпинської сільської ради народних депутатів. Підстава запису - рішення І сесії 2 скликання від 20.03.1990.
- запис №10 від 01.06.1994 - відповідно ст. 26 Закону України «Про державну службу» присвоєно 11 ранг 6 категорія державного службовця. Підстава запису розпорядження №4 від 01.06.1994.
- запис за №11 від 01.06.1994 -прийнята присяга державного службовця.
- запис за №12 від 22.07.1994 року - обраний заступником голови Стовпинської сільської ради народних депутатів. Підстава запису - рішення 3 першої сесії 2 скликання від 22.07.1994.
- запис за №13 від 30.07.2001. Склав присягу посадової особи місцевого самоврядування відповідно до ст. 15 Закону України «Про місцеве самоврядування вУкраїні. «Про службу в органах місцевого самоврядування».
- запис за №14 від 19.04.2002 - обрано секретарем Стовпинської сільської ради. Підстава запису - протокол першої сесії 3 скликання, рішення №12 від 19.04.2002.
- запис за №15 від 05.05.2002 - склав присягу посадової особи місцевого самоврядування відповідно до ст.. 15 Закону України «Про місцеве самоврядування» в Україні «Про службу в органах місцевого самоврядування».
- запис за №16 від 01.04.2005 -присвоєно 10 ранг посадової особи місцевого самоврядування 5 категорія посад. Підстава запису - розпорядження сільського голови №9 від 01.04.2005
- запис за №17 від 11.04.2006 - обрано секретарем Стовпинської сільської Ради. Підстава запису - протокол першої сесії 5 скликання та рішення №2 від 11.04.2006.
- запис за №18 від 11.04.2006. Склав присягу посадової особи місцевого самоврядування відповідно до ст. 15 Закону України «Про місцеве самоврядування» в Україні «Про службу в органах місцевого самоврядування». Записано в особову справу.
- запис за №19 від 19.12.2006 - присвоєно 9 ранг посадової особи місцевого самоврядування 5 категорія посад. Підстава запису - розпорядження сільського голови 26.12.2006.
- запис за №20 від 08.11.2010 - обрано секретарем Стовпинської сільської Ради. Підстава запису - протокол першої сесії шостого скликання та рішення №2 від 08.11.2010.
- запис за №21 від 18.11.2015 - обрано секретарем Стовпинської сільської Ради. Підстава запису - рішення №2 від 18.11.2015 1 сесії 7 скликання.
- запис за №22 від 27.11.2020 - припинено повноваження секретаря Стовпинської сільської ради відповідно до підпункту 4 пункту 2 розділу 2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо визнання території та адміністративних центрів територіальних громад». Підстава запису - рішення сесії №1 від 27.11.2020.
Отже, станом на 01 травня 2016 року (день набрання чинності Закону України "Про державну службу" № 889-VIII ) стаж державної служби в державних органах та на посадах в органах місцевого самоврядування становив 26 років 1 місяць та станом на 01.05.2016 позивач займав посаду в органі місцевого самоврядування.
Доводи відповідача стосовно того, що позивач працював на посаді органу місцевого самоврядування, яка не належать до посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723-XII, є безпідставними, з огляду на вищенаведені висновки суду.
Таким чином, з огляду на наявність у позивача, яка займала посади державної служби, на день набрання чинності Закону №889-VIII (01.05.2016), не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, є всі підстави для переведення її з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону № 1058-ІV, на пенсію за віком відповідно до Закону №3723-XII.
При вирішенні питання щодо зарахування позивачу до стажу державної служби періодів роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців в органах місцевого самоврядування з 20.03.1990 по 27.11.2020, суд зазначає наступне.
До набрання чинності Законом №889-VIII діяв Порядок обчислення стажу державної служби №283. Як уже зазначено судом, відповідно до пункту 2 Порядку №283 до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону №2493- ІІІ, а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.
Відповідно до пункту 4 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого Постановою КМУ від 25.03.2016 №229 (далі - Порядок №229, чинний з 01.05.2016) до стажу державної служби зараховуються, зокрема, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом №2493-ІІІ.
Згідно статті 1 Закону №2493-III служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.
Положення статей 2, 3 Закону №2493-III визначають, що посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету. Посадами в органах місцевого самоврядування є: виборні посади, на які особи обираються на місцевих виборах; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.
Відповідно до статті 14 Закону №2493-III до п'ятої категорії віднесено посади керуючих справами виконавчих апаратів районних рад, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів районних у містах рад, помічників голів, радників (консультантів), спеціалістів, головних бухгалтерів управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, секретаріатів Київської та Севастопольської міських рад, керівників управлінь, відділів та інших виконавчих органів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад та їх заступників, керівників відділів (підвідділів) у складі самостійних управлінь, відділів виконавчих органів міських (міст обласного значення) рад, посади заступників міських (міст районного значення), сільських, селищних голів з питань діяльності виконавчих органів ради, секретарів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад, старост; а до шостої категорії посад віднесено посади керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад, керівників структурних підрозділів виконавчого апарату районних та секретаріатів районних у містах Києві та Севастополі рад та їх заступників, керівників управлінь, відділів та інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст районного значення), районних у містах рад та їх заступників, помічників голів, радників, консультантів, начальників секторів, головних бухгалтерів, спеціалістів управлінь, відділів, інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст обласного значення та міста Сімферополя) рад.
Згідно зі статтею 15 Закону №2493-ІІІ при прийнятті на службу в органи місцевого самоврядування присвоюються ранги у межах відповідної категорії посад. Ранги присвоюються відповідно до займаної посади, рівня професійної кваліфікації, результатів роботи. Ранги присвоюються одночасно з обранням (прийняттям) на службу в органи місцевого самоврядування або обранням (призначенням) на вищу посаду. Особам, які призначаються на посади з випробувальним строком, ранги присвоюються після його закінчення, за результатами роботи. Особам, які призначені на посади і мають ранги посадових осіб місцевого самоврядування або ранги державного службовця, присвоєні за попереднім місцем роботи, надбавка за ранг у період випробувального строку виплачується відповідно до цих рангів. Черговий ранг присвоюється за умови, якщо посадова особа успішно відпрацювала на займаній посаді не менш як 2 роки.
Згідно записів трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 15.07.1981 позивач з 20.03.1990 по 19.04.2002 позивач перебував на посаді заступника голови Стовпинської сільської ради народних депутатів, а з 19.04.2022 по 27.11.2020 на посаді секретаря Стовпинської сільської ради.
Посади, які обіймав позивач у вищевказані періоди, віднесені до посад в органах місцевого самоврядування.
Статтею 46 Закону №889-VIII та пунктом 4 Порядку №229 передбачено, що, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом №2493-ІІІ зараховується до стажу державної служби.
Аналогічна позиція повністю узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду викладеними в постановах від 10.05.2018 у справі №351/1792/17 та від 26.06.2018 у справі №735/939/17.
Водночас слід зауважити, що Верховний Суд в постанові від 22 травня 2024 року в справі №500/1404/23 наголосив, що до стажу державної служби може бути враховано лише стаж, набутий на посадах державної служби або прирівняних до них посад до 01.05.2016 та обрахований у відповідності до положень Порядку №283. Водночас стаж, набутий після 01.05.2016 на посадах державної служби зараховується до страхового стажу і відповідно до статті 90 Закону №889-VIII слугує підставою для призначення пенсії та обрахунку її розміру у відповідності до Закону №1058-IV.
Вказаний висновок узгоджується з позицією Конституційного Суду України, що висловлена у рішенні від 23 грудня 2022 року №3-р/2022, де зазначено, що підпункт 1 пункту 2 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII не дає можливості враховувати стаж державної служби, набутий після 01.05.2016, як такий, що відповідає вимогам пунктів 10, 12 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII, та для набуття у зв'язку із цим права на призначення пенсії державного службовця на підставі статті 37 Закону №3723-XII.
При цьому суд також зауважує, що наведене правове регулювання зарахування стажу роботи, набутого на посадах державної служби або прирівняних до них посад, враховуючи збережену законодавцем можливість вибору особою на підставі якого закону їй має бути призначена пенсія (тобто збереження права особи на вибір найбільш сприятливого для неї варіанту поведінки), відповідає вимогам частини 3 статті 46 Конституції України (пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом), вимогам стосовно якості та передбачуваності закону, а також має легітимну мету, що спрямована на реформування системи соціального забезпечення в України, яке, серед іншого, включає в себе побудову нової системи соціального захисту, заснованої на принципах соціальної справедливості, доступності та максимального застосування для всіх осіб.
З огляду на вищезазначене суд дійшов висновку про те, що позивачу може бути зараховано стаж, набутий на посадах державної служби (або прирівняних до них посад) після 01.05.2016 лише до страхового стажу.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що періоди роботи позивача на посадах в органах місцевого самоврядування підлягають зарахуванню до стажу державної служби лише до 01.05.2016.
Таким чином, з огляду на наявність у позивача, яка займала посади державної служби, на день набрання чинності Закону №889-VIII (01.05.2016), не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, є всі підстави для переведення її з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону №1058-ІV, на пенсію за віком відповідно до Закону №3723-XII.
При цьому, з метою належного та ефективного відновлення порушеного права позивача, слід зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до стажу державної служби періоди роботи позивача з 20.03.1990 по 01.05.2016 в органах місцевого самоврядування.
Щодо позовних вимог про обчислення пенсії позивачу, як особі, яка станом на 01.05.2016 має стаж роботи на посаді, віднесеній до категорій посад державної служби більше 20 років, виходячи із 60% усіх без винятку складових заробітної плати, відображених у довідці про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби, виданої Великомежиріцькою сільською радою №152/1 від 27.01.2026 та довідці про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024 р. працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) виданої Великомежиріцькою сільською радою №151/1 від 27.01.2026, суд зазначає таке.
У справі, яка розглядається, спір виник щодо права позивача на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ у сукупності із пунктом 10 Розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, оскільки територіальний орган Пенсійного фонду України не визнав цього права за позивачем. За результатами розгляду заяви позивача пенсійним органом зроблено висновок, що позивач не має права на отримання пенсії за віком відповідно до Закону України “Про державну службу», переведення на пенсію державного службовця здійснено не було, і питання щодо обчислення розміру пенсії та виплати заборгованості, яка виникне у зв'язку з цим, на час звернення позивача у цій справі пенсійним органом не вирішувалось.
Таким чином, вимоги позивача в цій частині є передчасними, оскільки стосуються розміру пенсійних виплат, який ще не обрахований суб'єктом владних повноважень, який наділений такою дискрецією, наслідки якої можуть бути предметом перевірки судом на відповідність критеріям, визначеним у статті 2 КАС України, а отже така вимога спрямована на майбутнє і тому не підлягає задоволенню з огляду на те, що судовому захисту підлягає тільки порушене право.
Наведений вище висновок суду узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 12.09.2023 у справі №560/8328/22.
Отже, зважаючи на встановлені судом фактичні обставини справи і наведені вище норми права, якими врегульовані спірні правовідносини, суд дійшов висновку про те, що оскаржуване рішення від 19.02.2026 №172750006699 прийняте відповідачем не на підставі, не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а також без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому це рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
При цьому суд враховує позицію Верховного Суду, висловлену в постанові від 08.02.2024 по справі № 500/1216/23, згідно з якою дії зобов'язального характеру щодо призначення позивачу пенсії має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, яким у цьому випадку є ГУ ПФУ у Дніпропетровській області.
Згідно з частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Оскільки позивач звернувся до відповідача із заявою про переведення його на інший вид пенсії з 11.02.2026, то саме з цієї дати необхідно здійснити переведення на інший вид пенсії.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд, враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.
Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача слід стягнути сплачений ним судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинення певних дій - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №172750006699 від 19.02.2026 про відмову ОСОБА_1 в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перевести ОСОБА_1 з 11.02.2026 на пенсію за віком відповідно пункту 10 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VІІІ та статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII, зарахувавши ОСОБА_1 до стажу державної служби періоди його роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців в органах місцевого самоврядування з 20.03.1990 по 01.05.2016.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області судовий збір у сумі 665,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 27 квітня 2026 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26,м. Дніпро,Дніпропетровська обл.,49094, ЄДРПОУ/РНОКПП 21910427)
Суддя С.М. Дуляницька