Справа № 420/39991/24
24 квітня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Василяки Д.К., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРІНЛАЙН ХІМІЯ» (вул. Велика Арнаутська, 26, офіс 146, м. Одеса, 65048, код ЄДРПОУ 41404234) до Одеської митниці (вул. Івана і Юрія Лип, 21-А, м. Одеса, 65078 код ЄДРПОУ 44005631) про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “ГРІНЛАЙН ХІМІЯ» до Одеської митниці в якому позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати Рішення Одеської митниці «Про коригування митної вартості товарів № UA500050/2024/000045/2 від 24.06.2024 р.;
визнати протиправним та скасувати Рішення Одеської митниці «Про коригування митної вартості товарів № UA500050/2024/000046/2 від 26.06.2024 р.;
визнати протиправним та скасувати Рішення Одеської митниці «Про коригування митної вартості товарів № UA500050/2024/000048/2 від 03.07.2024 р.;
визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500050/2024/000304 від 24.06.2024 р.;
визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500050/2024/000307 від 26.06.2024 р.;
визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500050/2024/000311 від 03.07.2024 р.
Позов обґрунтований тим, що відповідачем безпідставно відмовлено позивачу в розмитненні товару за ціною контракту, без врахування документів, які підтверджують заявлену митну вартість товару та не містять розбіжностей.
За цією позовною заявою відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 262 КАС України.
З відзиву на позовну заяву вбачається, що відповідач позов не визнає, оскільки в поданих ним до митного оформлення документах містились розбіжності, зокрема, документи не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів. Зазначені обставини були підставою для прийняття митницею рішень про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.
Ухвалою суду від 05 лютого 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання представника Одеської митниці про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Дослідивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги позову, відзив на позовну заяву, докази, якими вони підтверджуються, суд встановив наступне: 04.03.2024 року між ТОВ «ГРІНЛАЙН ХІМІЯ», як покупцем, та GREENLINE CHEMICALS Ltd, як продавцем, укладено контракт № 04032024, за умовами якого продавець зобов'язується продати, а покупець оплатити і прийняти у власність Товар: - БІКАРБОНАТ НАТРІЮ; - КАРБОНАТ НАТРІЮ (КАЛЬЦІНОВАНА СОДА, ЩІЛЬНА У ВИГЛЯДІ ГРАНУЛИ АБО ПОРОШКУ); - МОНОКАЛЬЦІЙФОСФАТ; - КАУСТИЧНА СОДА (ПЛАСТІВЦІ АБО ГРАНУЛА); - МАГНЕЗІЯ ВИПАЛЕНА (СПЕЧЕНА); - ЛИМОННА КИСЛОТА МОНОГІДРАТ; НАТРІЮ ПЕРКАРБОНАТ З ПОКРИТТЯМ; -МАГНІЮ СУЛЬФАТ ГЕПТАГІДРАТ.
24.06.2024 р. до пп "Одеський морський торговельний порт" ВМО № 4 мп "Одесапорт" Одеської митниці на виконання умов зовнішньоекономічного контракту №04032024 від 04.03.2024 року позивачем, із визначенням митної вартості товару за першим методом - за ціною договору, подано до митного оформлення митну декларацію № 24UA500050007656U3 від 24.06.2024 р., для визначення митної вартості товару за якою були надані наступні документи: - Пакувальний лист (Packing list) WD02024000001325 від 22.05.2024; - Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) WD02024000001325 від 22.05.2024; - Коносамент (Bill of lading) № 3 від 30.05.2024; - Сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) № A 1407645 від 22.05.2024; - Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів № 04032024 від 04.03.2024; - Договір про надання послуг митного брокера № 009/ТБО від 15.04.2022 р.; - Інші некласифіковані документи Генеральний акт №1 від 06.06.2024; - Інші некласифіковані документи лист декларанта № 19/06-24-01 від 19.06.2024; - Інші некласифіковані документи сертифікат аналізу №81955 від 31.05.2024; - Копія митної декларації країни відправлення № 24160400EX00047605 від 22.05.2024.
На повідомлення митного органу про необхідність надати додаткові документи позивачем надано відповідь № 1/24 від « 24» червня 2024 р. з поясненнями щодо кожного пункту зауважень.
Відповідач, здійснивши процедуру консультацій із позивачем, склав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500050/2024/000304 від 24.06.2024 р. та рішення про коригування митної вартості товарів №UA500050/2024/000045/2 від 24.06.2024 р.
26.06.2024 р. до пп "Одеський морський торговельний порт" ВМО № 4 мп "Одесапорт" Одеської митниці на виконання умов зовнішньоекономічного контракту №04032024 від 04.03.2024 року позивачем, із визначенням митної вартості товару за першим методом - за ціною договору, було подано до митного оформлення митну декларацію № 24UA500050007734U3 від 26.06.2024 р., для визначення митної вартості товару за якою були надані наступні документи: - Пакувальний лист (Packing list) WD02024000001469 від 06.06.2024; - Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) WD02024000001469 від 06.06.2024; - Коносамент (Bill of lading) № 7 від 12.06.2024; - Сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) № A 1658537 від 06.06.2024; - Банківський платіжний документ, що стосується товару плат.дор. сис. SWIFT MUR: 0078 від 21.06.2024; - Банківський платіжний документ, що стосується товару плат.дор. сис. SWIFT MUR: 0078 від 25.06.2024; - Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів № 04032024 від 04.03.2024; - Договір про надання послуг митного брокера № 009/ТБО від 15.04.2022 р.; - Інші некласифіковані документи Генеральний акт №1 від 22.06.2024; - Інші некласифіковані документи лист декларанта № 26/06-24- від 26.06.2024; - Інші некласифіковані документи сертифікат аналізу №82343 від 12.06.2024; - Копія митної декларації країни відправлення № 24410700EX00004515 від 06.06.2024.
На повідомлення митного органу про необхідність надати додаткові документи позивачем надано відповідь № 1/26 від « 26» червня 2024 р. з поясненнями щодо кожного пункту зауважень.
Відповідач, здійснивши процедуру консультацій із позивачем, склав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500050/2024/000307 від 26.06.2024 р. та рішення про коригування митної вартості товарів №UA500050/2024/000046/2 від 26.06.2024 р.
03.07.2024 р. до пп "Одеський морський торговельний порт" ВМО № 4 мп "Одесапорт" Одеської митниці на виконання умов зовнішньоекономічного контракту №04032024 від 04.03.2024 року позивачем, із визначенням митної вартості товару за першим методом - за ціною договору, було подано до митного оформлення митну декларацію № 24UA500050007873U0 від 03.07.2024 р., для визначення митної вартості товару за якою були надані наступні документи: - Пакувальний лист (Packing list) WD02024000001456 від 06.06.2024; - Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) WD02024000001456 від 06.06.2024; - Коносамент (Bill of lading) № 3 від 12.06.2024; - Сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) № A 1658533 від 06.06.2024; - Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів № 04032024 від 04.03.2024; - Договір про надання послуг митного брокера № 009/ТБО від 15.04.2022 р.; - Інші некласифіковані документи Генеральний акт №1 від 22.06.2024; - Інші некласифіковані документи лист декларанта №03/07-24-01 від 03.07.2024; - Інші некласифіковані документи сертифікат аналізу №82339 від 12.06.2024; - Копія митної декларації країни відправлення № 24410700EX00004509 від 06.06.2024.
На повідомлення митного органу про необхідність надати додаткові документи Позивачем було надано відповідь № 1/03 від « 03» липня 2024 р. з поясненнями щодо кожного пункту зауважень.
Відповідач, здійснивши процедуру консультацій із позивачем, склав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500050/2024/000311 від 03.07.2024 р. та рішення про коригування митної вартості товарів №UA500050/2024/000048/2 від 03.07.2024 р.
Не погоджуючись з вищевказаними рішеннями про коригування митної вартості товару та картками відмов в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Згідно ст. 49 Митного кодексу України (далі - МК України) встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно положень МК України, митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст.49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до статті 50 МК України, відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Згідно з частиною 1 статті 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Частинами 1, 2, 3 статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв'язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.
Відповідно до ч.1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Згідно ч. 2 ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно із ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Тобто, вимоги вказаних норм дають змогу відокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов'язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості:
1) наявність розбіжностей між окремими документами;
2) наявність ознак підробки певних документів;
3) відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Таким чином, висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Відповідно до ч.3 ст.54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Відповідно до частин 2, 3 статті 57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Частиною 8 статті 57 МК України встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.
Частинами 1, 2 ст. 59 МК України, які встановлюють порядок визначення митної вартості з використанням методу за ціною договору щодо ідентичних товарів, передбачено, що у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.
Так, судом встановлено, що оскільки митну вартість товарів не можна було визначити шляхом використання методу, зазначеного у ст.58 МК України (метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та за результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості, було обрано метод визначення митної вартості другорядний: резервний метод.
В той же час, суд не погоджується з такими висновками відповідача, з огляду на таке: так, щодо покликань відповідача на те, що у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо такої складової митної вартості товару як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару, суд зазначає, що відповідно до п.2.2. контракту за №04032024 від 04.03.2024 року, п. 2.2 ціна товару включає в себе вартість товару, вартість пакування з метою збереження товару, маркування, оформлення необхідних товаросупровідних документів, навантаження на транспортний засіб, вартість митних процедур в країні продавця, вартість доставки та страхування в залежності від умов постачання, що зазначені в кожному окремому інвойсі на кожну окрему партію товару.
Тобто, умовами контракту визначено, що вартість пакування включено до ціни товару.
Крім того, з поданих документів вбачається, що постачання товару здійснювалось за процедурою ZZ00.
Відповідно до Класифікатора особливостей переміщення товарів через митний кордон України, у разі поставки товару у зворотній тарі у графі МД 37. Процедура митної декларації має бути зазначено ZZ32, в той час як у вказаній графі митної декларації поданої Декларантом зазначено ZZ00 (тара не зворотна та вартість входить у ціну товару), що свідчить про відсутність особливостей переміщення товару, визначених цим Класифікатором. При цьому, жодних спеціальних умов щодо пакування товару, інвойсами, наданими компанією “GREENLINE CHEMICALS Ltd» не передбачалось.
З поданих до митного оформлення документів вбачається відсутність додаткових витрат на упаковку чи використання пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із упакуванням (упаковка включена у ціну товару), а відтак витрати на пакування не є складовими митної вартості та не підлягають додаванню позивачем з метою визначення митної вартості товару та не можуть вплинути на правильність визначення митної вартості.
При цьому, відповідачем не доведено понесення позивачем додаткових витрат на упаковку товару, а відтак і включення цих витрат до митної вартості.
На думку суду, вимога митного органу про надання додаткових документів на підтвердження такої складової митної вартості як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, за умови включення вартості пакування до ціни товару, є безпідставною та нічим не обґрунтованою.
Таким чином в даному випадку вартість пакування не є витратами, які понесені покупцем, у зв'язку з чим не є такими, що додатково включаються у митну вартість товару.
Аналогічна правова позиція була висловлена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22.01.2019 у справі №815/6794/17 і в постанові Верховного Суду від 18.12.2019 (справа №160/8775/18).
Отже, вищевказані доводи відповідача є безпідставними.
Щодо покликань відповідача на те, що згідно п.2 контракту витрати на завантаження включені до ціни товару, проте у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару, суд зазначає.
Згідно з п.6 ч.10 ст.58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
Тобто, оскільки умовами контракту визначено, що витрати на завантаження включені до ціни товару, то у позивача відсутній обов'язок додатково надавати до митного оформлення документи на підтвердження відповідних витрат.
Щодо покликань відповідача на те, що відповідно до вимог розділу ІІІ «Правил…», затверджених наказом МФУ від 24.05.2012 № 599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: -рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; -банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; -калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Вказані документи для підтвердження числового значення вказаної складової митної вартості до митного оформлення не надано, суд зазначає таке: з наданих до митного оформлення документів вбачається, що доставка товару здійснювалась на умовах СРТ UA Орлівка.
Умови поставки Інкотермс CPT - (carriage paid to (... named place of destination) фрахт/перевезення оплачено до (... назва місця призначення)) означає, що продавець передає товар, випущений в митний режим експорту, названий перевізнику для перевезення товару до місця призначення.
Умовами поставки Інкотермс CPT (carriage paid to (... named place of destination) фрахт/перевезення оплачено до (... назва місця призначення)) не передбачено обов'язку покупця здійснювати страхування товару. Термін “фрахт/перевезення оплачено до ...» означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у вищезазначений спосіб. Під словом “перевізник» розуміється будь-яка особа, що на підставі договору перевезення зобов'язується здійснити або забезпечити здійснення перевезення товару залізницею, автомобільним, повітряним, морським, внутрішнім водним транспортом або комбінацією цих видів транспорту. У випадку здійснення перевезення в узгоджений пункт призначення декількома перевізниками, перехід ризику відбувається в момент передачі товару першому з них. Термін CPT зобов'язує продавця здійснити митне очищення товару для експорту. Цей термін може застосовуватися незалежно від виду транспорту, включаючи мультимодальні (змішані) перевезення.
Таким чином, і за правилами поставки на умовах СРТ-Орлівка, витрати на доставку товару на територію України покладаються на продавця, у даному випадку на “GREENLINE CHEMICALS Ltd».
З вказаного вбачається, що витрати щодо перевезення оцінюваних товарів для цілей визначення митної вартості включаються до ціни товару, а тому посилання відповідача на те, що відсутні транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, є необґрунтованими та безпідставними.
Щодо покликань відповідача на те, що у митній декларації країни відправлення від 22.05.2024 № 24160400EX00047605 в графі «одержувач» заявлена інша особа; умови поставки ЕМД від 24.06.2024.№ 24UA500050007656U3 відрізняються у митній декларації країни відправлення від 22.05.2024 № 24160400EX00047605; у наданої до митного оформлення митній декларації країни відправлення від 06.06.2024 № 24410700EX00004515 в графі одержувач заявлена інша особа; у митній декларації країни відправлення від 06.06.2024 № 24410700EX00004509 в графі «одержувач» заявлена інша особа суд зазначає, що у наданій копії митної декларації країни відправлення вказані інші умови поставки, інший одержувач, вартість вантажу, тому що вантаж поставляється не за прямим контрактом, що зокрема було зазначено у митній декларації - «код 4100 - не прямий контракт».
Як зазначив позивач, між виробником (експортером товару) та ТОВ «ГРІНЛАЙН ХІМІЯ» є компанія посередник «GREENLINE CHEMICALS» LTD (Bulgaria), що в свою чергу виступає постачальником поданого до митного оформлення товару. Саме в зв'язку з тим, що партія товару продана Виробником товару посереднику, який в свою чергу, перепродав таку в подальшому декларанту, в копії декларації країни експорту наявні відомості про контракт, вартість товару, умови поставки та рахунок-фактуру (інвойс) між Виробником товару WE IC VE DIS TICARET ANONIM SIRKETI SULTANTEPE MAH. PASALIMANI CAD. 41 USKUDAR/34 34/USKUDAR 052 (Виробничі потужності - ETI SODA URETIM PAZ.NAK.VE ELE.URET.SAN.VE TIC.A.S/VN:3810097924 ETI SODA URETIM PAZARLAMA NAKLIYAT VE ELEKTRIK URETIM SANAYI VE TICARET ANONIM SIRKETI, (Турречина) та компанієюпосередником «GREENLINE CHEMICALS» LTD (Bulgaria).
Так в поданій при митному оформленні декларантом EМД від № 24UA500050007656U3 від 24.06.2024 р., у відповідності до вимог Митного кодексу України, вже вказані відомості про наявні господарські контракти (взаємовідносини) між декларантом ТОВ «ГРІНЛАЙН ХІМІЯ» та Постачальником товару «GREENLINE CHEMICALS» LTD (Bulgaria), що відповідає комерційному інвойсу від 22.05.2024 № WD02024000001325, який було надано до митного оформлення.
Також відповідачем у спірному рішенні не наведено обґрунтованих доводів щодо наявності взаємозалежності між фактом відсутності посилання на зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу товарів, згідно якого здійснюється дана поставка, в експортній декларації країни постачальника та визначенням числових значень митної вартості товару, який ввезено Позивачем.
Крім цього, частиною 3 ст. 53 МК України передбачено, що копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, та подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, і має бути оформлена відповідно до чинного законодавства цієї країни. Відповідачем у оскаржуваному рішенні не наведено обґрунтування невідповідності наданої позивачем копії митної декларації країни відправлення вимогам законодавства країни-відправника.
Щодо зауваження митного органу, що в сертифікаті про походження товару від 20.06.2024 № A 1658537 є посилання на документ 24-152210/10027042, який митному органу не надавався, позивач зазначив, що вказані у графі 6 наданого сертифікату про походження від 06.06.2024 № A 1658537 наявні відомості про назву судна, яким здійснюється поставка оцінюваного товару - SORMOVSKIY 121, а також номер документу, підтверджуючого укладення відповідного договору морського перевезення - коносамент № 7 (наданий до митного оформлення). Вказаний у сертифікаті про походження від 06.06.2024 № A 1658537 номер 24- 152210/10027042 є внутрішнім номером проекту продажу партії виробника товару.
Суд відхиляє обґрунтування митного органу викладені у оскаржуваному рішенні, оскільки згідно ч. 2 статті 53 Митного кодексу України сертифікат про походження не є документом, який обов'язково подається для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Суд зазначає, що посилаючись на виявлені недоліки у митній декларації країни відправлення відповідач не наводить конкретних розбіжностей у документах та складових митної вартості, поданих ним у відповідності до ч.2 ст.53 Митного кодексу України, що в свою чергу могли бути усунені після дослідження декларації країни відправлення.
Так, надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.
Одеською митницею при прийнятті оскаржуваних рішень не було надано жодних доказів недостовірності заявленої позивачем вартості товару, а саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
При цьому розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.
На переконання суду правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу повинні були бути належним чином спростовані відповідачем.
Так, принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на оцінці всіх фактів та обставин, що мають значення. В рішенні №37801/97 від 1 липня 2003 року по справі Суомінен проти Фінляндії Європейський суд вказав, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України Європейський суд відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (Лелас проти Хорватії і Тошкуце та інші проти Румунії) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (Онер'їлдіз проти Туреччини).
За встановлених обставин, митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані представником позивача для митного оформлення товару. При цьому досліджені судом документи, які містяться в матеріалах справи, є належними та у повній мірі відповідають вимогам МК України до документів, які підтверджують митну вартість товарів.
Суд зазначає, що встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти такі дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №809/1884/16.
В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.
Відтак, наявність в оскаржуваних рішеннях припущень митного органу свідчить про його невмотивованість.
З огляду на викладене, митним органом не наведено достатнього обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визначено та не визначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішень про коригування митної вартості, заявленої декларантом.
При обґрунтуванні неможливості застосування певних другорядних методів митний орган повинен конкретизувати підстави незастосування цих методів.
Митний орган зобов'язаний навести у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.
Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також необхідно врахувати, що в ЄАІС відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також Інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №820/17417/14 та від 04.09.2018 у справі №818/1186/17.
Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що оскаржувані рішення та картки відмови, прийняті Одеською митницею, є необґрунтованими, а відтак позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю “ГРІНЛАЙН ХІМІЯ» є такими, що підлягають задоволенню.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно з ч. 1 ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач сплатив судовий збір у сумі 30280,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією від 19.12.2024 року № 17945.
Крім того, позивачем подано клопотання у якому просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правову допомогу в розмірі 28374,35 грн.
На підтвердження понесених витрат на професійну правову допомогу позивач надав до суду: акт наданих послуг №17/011123 від 29.01.2025 року, акт наданих послуг№№16/011123 від 31.12.2024 року, договір про надання правничої допомоги №01/11/23 від 01.11.2023 року; додаткова угода № 1324 від 18.12.2024 року до Договору про падання правничої допомоги №01/11/23 від 01.11.2023 року; книгу обліку та доходів; копію ордеру; копію свідоцтва.
Від представника відповідача надійшли письмові заперечення в яких зазначає, що гонорар представника позивача за надану правову допомогу у розмірі 28 374,35 грн. є завищеним, становить надмірний тягар для відповідача, стягнення адвокатських витрат у зазначеній сумі не відповідає критеріям розумності, співрозмірності.
Частиною 7 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
У відповідності з правовою позицією Верховного Суду, наведеною у додатковій постанові від 05.09.2019 року у справі №826/841/17, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
На підставі викладеного, суд вважає, що заявлені витрати на правову допомогу у розмірі 28374,35 грн. не є співмірним із складністю справи і наданими адвокатом послугами.
Суд також враховує, що стягнення витрат у заявленому розмірі становить надмірний тягар для відповідачів, що суперечить принципу розподілу таких витрат, у зв'язку із чим суд вважає, що обґрунтованим та розумним розміром витрат за надання правової допомоги у цій справі є сума 5000, 00 грн., оскільки такий розмір гонорару є співмірним, зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час.
На підставі викладеного, враховуючи досліджені докази, вимоги чинного процесуального законодавства щодо справедливого вирішення спорів та дотримання принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру судових витрат.
Керуючись ст.ст. 9, 139, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “ГРІНЛАЙН ХІМІЯ» (вул.Велика Арнаутська, 26, офіс 146, м.Одеса, 65048, код ЄДРПОУ 41404234) до Одеської митниці (вул. Івана і Юрія Лип, 21-А, м. Одеса, 65078 код ЄДРПОУ 44005631) про визнання протиправними та скасування рішень, визнання протиправними та скасування карток відмови - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці «Про коригування митної вартості товарів № UA500050/2024/000045/2 від 24.06.2024 р.
Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці «Про коригування митної вартості товарів № UA500050/2024/000046/2 від 26.06.2024 р.
Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці «Про коригування митної вартості товарів № UA500050/2024/000048/2 від 03.07.2024 р.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500050/2024/000304 від 24.06.2024 р.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500050/2024/000307 від 26.06.2024 р.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500050/2024/000311 від 03.07.2024 р.
Стягнути з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ГРІНЛАЙН ХІМІЯ» судовий збір у розмірі 30280,00 грн. та витрати на професійну правову допомогу у сумі 5000, 00 грн.
Беручи до уваги інтенсивність роботи та об'єктивні умови її здійснення, зокрема перебої електропостачання тривалість повітряних тривог та підвищеного навантаження, текст рішення складено та підписано суддею 24.04.2026 року.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Д.К. Василяка