27 квітня 2026 р. № 400/3694/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дерев'янко Л.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаЖовтневого районного суду Миколаївської області, вул. Ольшанців, 77,м. Миколаїв,54052, вул. Ольшанців, 77,м. Миколаїв,54052 Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області, вул. 68 Десантників, 2,м. Миколаїв,54009,
провизнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивачка) до Жовтневого районного суду Миколаївської області (далі - відповідач 1), Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області (далі - відповідач 2) (далі - відповідач), в якій позивачка просить суд:
визнати протиправними дії Жовтневого районного суду Миколаївської області щодо винесення наказу від 10 січня 2025 року No7 к/ка «Про встановлення надбавок за вислугу років державним службовцям Жовтневого районного суду Миколаївської області на 2025 рік» яким ОСОБА_1 з 01 січня 2025 року було встановлено надбавку за вислугу років на державній службі у розмірі 4 (чотирьох) відсотків посадового окладу, оскільки вислуга років на державній службі становила 2 (два) роки 5 (п'ять) місяців 21 (двадцять один) день., скасувати наказ від 10 січня 2025 року No 7 к/ка та здійснити перерахунок надбавки за вислугу років на державній службі ОСОБА_1 відповідно до статті 52 Закону України «Про державну службу» починаючи з 01 січня 2025 року;
зобов'язати територіальне управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області починаючи з 01 січня 2025 здійснити перерахунок та виплату надбавки за вислугу років на державній службі секретарю Жовтневого районного суду Миколаївської області ОСОБА_1 відповідно до статті 52 Закону України «Про державну службу», а саме з розрахунку 3 (три) відсотки посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу.
На обгрунтування позовних вимог зазначає, що при розрахунку надбавки за вислугу років на державній службі відповідачем було безпідставно застосовано норми Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" та винесено наказ від 10.01.2025 № 7к/ка "Про встановлення надбавки за вислугу років державним службовцям Жовтневого районного суду Миколаївської області на 2025 рік", яким позивачці встановлено надбавку за вислугу років на державній службі на 2025 рік у розмірі 4 відсотків посадового окладу, при тому, що вислуга років позивача на державній службі становить 2 роки 05 місяців 21 день.
Ухвалою від 21.04.2025 суд відкрив провадження у справі.
Ухвалою суду від 16.06.2025 зупинено провадження у справі №400/3694/25 до набрання чинності рішення Верховного Суду у зразковій адміністративній справі №240/7215/24.
Після набрання законної сили рішенням Верховного Суду у зразковій справі № 240/7215/24 ухвалою суду від 19.03.2025 поновлено провадження у справі.
Відповідач 1 надав до суду відзив, у якому вимоги не визнав та зазначив, що у 2025 році надбавка за вислугу років на державній службі встановлювалась на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу. Це відповідає вимогам Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік".
На підставі матеріалів справи суд установив такі обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що позивачка є працівником Жовтневого районного суду Миколаївської області та призначена на посаду секретаря Жовтневого районного суду Миколаївської області
Відповідно до Закону України «Про державну службу», а саме ч.1 ст. 52 Закону, наказом від 10 січня 2025 року N07 к/ка "Про встановлення надбавок за вислугу років державним службовцям Жовтневого районного суду Миколаївської області на 2025 рік" мені починаючи з 01 січня 2025 року було встановлено надбавку за вислугу років на державній службі у розмірі 4 (чотирьох) відсотків посадового окладу, оскільки вислуга років на державній службі становила 2 роки 5 місяців 21 день.
Вважаючи, свої права порушеними на належний рівень оплати праці державних службовців, позивачка звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.
Організацію судової влади, зокрема загальні питання організаційного забезпечення діяльності судів, визначено в Законі України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII з наступними змінами та доповненнями, у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 1402-VIII).
Згідно з ч. 1 ст. 150 Закону № 1402-VIII призначення на посади державних службовців, працівників, які виконують функції з обслуговування, оплата праці та соціальні гарантії працівників апаратів місцевих, апеляційних судів, вищих спеціалізованих судів, апарату Верховного Суду, секретаріатів Вищої ради правосуддя і Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Державної судової адміністрації України, Служби судової охорони регулюються нормами законодавства про державну службу з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Правовий статус державного службовця та відносини, що виникають у зв'язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII з наступними змінами та доповненнями, у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 889-VIII).
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону № 889-VIII державний службовець має право, зокрема, на оплату праці залежно від займаної посади, результатів службової діяльності, стажу державної служби, рангу та умов контракту про проходження державної служби (у разі укладення).
Згідно з частиною 1 статті 46 Закону № 889-VIII стаж державної служби дає право на встановлення державному службовцю надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.
Відповідно до статті 52 Закону України № 889-VIII надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу.
У контексті зазначеного визначальним є те, які саме норми підлягають застосуванню під час визначення розміру надбавки за вислугу років: законодавства про державну службу чи про державний бюджет.
Спірні правовідносини, які підлягають розгляду у даній справі були предметом розгляду зразкової справи № 240/7215/24, до набрання законної сили судовим рішенням якої було зупинено розгляд даної справи.
Відповідно до частини 3 статті 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Ураховуючи, що справа, яка розглядається, відповідає ознакам типової справи, що визначені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2026 у зразковій справі № 240/7215/24, висновки такої постанови є обов'язковими для суду при ухваленні рішення у цій справі.
Внаслідок викладеного, слід врахувати, що за результатами розгляду зразкової справи № 240/7215/24 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновків про те, що нарахування та виплата у 2024 році державним службовцям надбавки за вислугу років має відбуватися з урахуванням вимог пункту 12 розділу "Прикінцеві положення" Закону № 3460-IX на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу.
Зміни щодо розміру надбавки за вислугу років на державній службі в сукупності зі збільшенням посадового окладу не є проявом очевидного свавілля та в кінцевому результаті не призвели до реального порушення будь-яких прав позивачки як державного службовця. Саме лише зменшення розміру надбавки за вислугу років на державній службі не спричинило звуження соціальних гарантій і зменшення загального розміру грошової винагороди, а є складовим елементом послідовного та виваженого підходу держави до поступового підвищення конкурентоспроможності заробітних плат на посадах державної служби.".
Враховуючи наведені висновки Великої Палати Верховного Суду нарахування та виплата у 2025 році державним службовцям надбавки за вислугу років має відбуватися з урахуванням вимог пункту 13 розділу "Прикінцеві положення" Закону № 4059-IX, яким визначено умови оплати праці державних службовців на 2025 рік та яким зупинено дію приписів Закону України "Про державну службу" № 889-VIII від 10.12.2015 (далі - Закон № 889-VIII). Вказане положення неконституційним у встановленому законом порядку не визнавалося, а отже підлягало застосуванню розпорядником бюджетних коштів стосовно позивачки.
За наведених обставин суд не встановив порушення у порядку нарахування та виплати позивачці надбавки за вислугу років на державній службі у 2025 році.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши зібрані у справі докази та надавши правову оцінку спірним правовідносинам з урахуванням наведеного вище правового регулювання, з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 19.02.2026 у зразковій справі № 240/7215/24, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Оскільки суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення основних позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування оскаржуваного наказу і дій відповідача, інші заявлені позовні вимоги, зокрема похідні вимоги про зобов'язання здійснити перерахунок та виплату відповідних сум, є пов'язаними з основними та залежать від їх задоволення, а відтак також не підлягають задоволенню.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 22, 139, 241-246, 255, 295, 297 КАС України, суд,-
У позові ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Жовтневого районного суду Миколаївської області (вул. Ольшанців, 77,м. Миколаїв,54052 ЄДРПОУ 02892623) Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області (вул. 68 Десантників, 2,м. Миколаїв,54009 ЄДРПОУ 26299835) відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Суддя Л.Л. Дерев'янко