Іменем України
24 квітня 2026 рокум. ДніпроСправа № 200/8837/25
Луганський окружний адміністративний суд у складі судді Пляшкової К.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом адвоката Самохвалова Сергія Володимировича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
До Донецького окружного адміністративного суду 14 листопада 2025 року надійшов позов адвоката Самохвалова Сергія Володимировича в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - відповідач, ГУПФУ в Одеській області) з такими позовними вимогами:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 03 жовтня 2025 року № 123750004023;
- зобов'язати відповідача зарахувати до страхового стажу позивача: періоди роботи у колгоспі «Зоря» з 25 липня 1982 року по 10 листопада 1982 року та з 01 грудня 1985 року по 08 серпня 1994 року; період військової служби з 25 березня 2021 року по 15 вересня 2025 року включно у Збройних Силах України;
- зобов'язати відповідача призначити та сплачувати позивачу пенсію за віком з вересня 2025 року.
В обґрунтування вимог зазначено, що позивач у вересні 2025 року звернувся із заявою про призначення пенсії за віком. Рішенням відповідача від 03 жовтня 2025 року № 123750004023 відмовлено у призначенні пенсії внаслідок відсутності необхідного для призначення стажу у 25 років.
Як зазначено у рішенні відповідача, страховий стаж позивача становить 18 років 03 місяця 26 днів. До страхового стажу не зараховані періоди роботи у колгоспі «Зоря» з 25 липня 1982 року по 10 листопада 1982 року та з 01 грудня 1985 року по 08 серпня 1994 року, оскільки відсутня інформація про кількість фактично відпрацьованих днів і встановлений річний мінімум.
Позивач не згоден з рішенням відповідача, оскільки згідно з даними трудової книжки позивача у ній наявна інформація про річний мінімум та дні його виконання за 1982 та 1985-1991 роки. При цьому окремі недоліки, допущені в оформленні трудової книжки, не можуть позбавляти особу права на зарахування періоду роботи до страхового стажу та призначення пенсії.
Оскільки наданими разом із заявою документами підтверджено, що вік позивача становить більше 55 років, його страховий стаж складає більше 25 років, а також участь заявника у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ, то позивач має право на призначення дострокової пенсії за віком.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 21 листопада 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі; визначено, що справа буде розглядатися в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.
Від ГУПФУ в Одеській області до Донецького окружного адміністративного суду 03 грудня 2025 року надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з таких підстав.
Позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , 25 вересня 2025 року звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV), яку за принципом екстериторіальності розглянуто ГУПФУ в Одеській області та прийнято рішення від 03 жовтня 2025 року № 123750004023 про відмову в призначення пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Згідно з наданими документами страховий стаж позивача становить 18 років 03 місяці 26 днів.
За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не зараховано періоди роботи в колгоспі з 25 липня 1982 року по 10 листопада 1982 року та з 01 грудня 1985 року по 08 серпня 1994 року, оскільки відсутня інформація про кількість фактично відпрацьованих днів і встановлений річний мінімум.
Зважаючи, що у трудовій книжці позивача відсутня інформація про відпрацьований та встановлений мінімум трудової участі в колгоспі, у Головного управління були відсутні законні підстави для врахування спірного періоду роботи до страхового стажу.
Чинним законодавством України передбачено можливість підтвердження трудового стажу у разі відсутності відповідних записів або неправильних чи неточних записів у трудовій книжці, проте, жодних допустимих доказів, передбачених пунктом 3 Порядку № 637, позивачем до територіального органу Пенсійного фонду України не надано.
З урахуванням наведеного, відсутні законні підстави для зарахування спірних періодів роботи до пільгового стажу позивача.
Таким чином Головне управління не порушувало прав, свобод та інтересів позивача, а діяло лише на підставі норм чинного законодавства України. Враховуючи це, дії Головного управління не можуть вважатися протиправними, а позовні вимоги в цій частині є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Також відповідачем вказано, що станом на сьогодні завдання з розгляду заяви позивача від 02 січня 2025 року Головним управлінням виконано, надалі правовідносини з позивачем мають відбуватися з органом Пенсійного фонду за місцем реєстрації позивача, а саме - з Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області. І саме до останнього позивач мав би позиватись з позовною заявою стосовно будь яких зобов'язань, а Головне управління повинно виступати як співвідповідач лише в частині визнання/невизнання протиправними вчинених дій його посадовими особами.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Згідно із пенсійним законодавством України прийняття рішень про поновлення виплати пенсії, про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії та визначення її розміру відноситься виключно до компетенції Пенсійного фонду.
Таким чином, позовна вимога щодо зобов'язати відповідача призначити та сплачувати позивачу пенсію за віком з вересня 2025 року є саме втручанням в дискреційні повноваження Головного управління та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, тому ця вимога задоволенню не підлягає.
Інших заяв по суті справи від сторін не надходило.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16 січня 2026 року справу № 200/8837/25 справу передано на розгляд до Луганського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2026 року прийнято адміністративну справу до провадження; вирішено розгляд справи продовжити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши матеріали справи у змішаній формі та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд встановив таке.
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою від 25 вересня 2025 року про призначення пенсії за віком.
За принципом екстериторіальності заяву позивача про призначення пенсії розглянуто ГУПФУ в Одеській області та прийнято рішення від 03 жовтня 2025 року № 123750004023 про відмову в призначенні пенсії за віком згідно з пунктом 4 частини першої статті 115 Закону № 1058-IV, мотивоване відсутністю необхідного страхового стажу - 25 років.
У рішенні вказано, що необхідний вік становить 55 років; вік заявника 61 рік 08 місяців; необхідний страховий стаж становить 25 років; страховий стаж заявника становить - 18 років 03 місяці 26 днів.
За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не зараховано періоди: роботи в колгоспі з 25 липня 1982 року по 10 листопада 1982 року та з 01 грудня 1985 року по 08 серпня 1994 року, оскільки відсутня інформація про кількість фактично відпрацьованих днів і встановлений річний мінімум.
Згідно з розрахунком страхового стажу форми РС-право за заявою від 25 вересня 2025 року до страхового стажу позивача зараховано такі періоди: з 01.09.1979 по 17.07.1982 Навчання у вищих/ і середн. НЗ (2 роки 10 місяців 17 днів); з 10.11.1982 по 20.10.1984 Військова служба строкова (1 рік 11 місяців 11 днів); з 15.01.1985 по 09.09.1985 (0 років 7 місяців 25 днів); з 16.08.1994 по 30.06.2000 (5 років 10 місяців 15 днів); з 11.01.2006 по 25.09.2006 Безробіття (0 років 8 місяців 21 день); з 26.09.2006 по 20.10.2006 (0 років 1 місяць 21 день); з 21.11.2006 по 02.03.2007 Безробіття (0 років 3 місяці 12 днів); з 01.02.2008 по 04.02.2008 (0 років 0 місяців 5 днів); з 19.03.2008 по 13.03.2009 Безробіття (0 років 11 місяців 26 днів); з 01.04.2012 по 11.04.2012 (0 років 0 місяців 6 днів); з 21.05.2012 по 15.05.2013 Безробіття (0 років 11 місяців 26 днів); з 01.10.2020 по 02.10.2020 (0 років 0 місяців 6 днів); з 25.03.2021 по 13.09.2021 (0 років 6 місяців 12 днів); з 14.09.2021 по 03.01.2022 Військова служба в особл. період (0 років 3 місяці 20 днів); з 04.01.2022 по 12.07.2022 (0 років 7 місяців 0 днів); з 13.07.2022 по 10.01.2023 Військова служба в особл. період (0 років 5 місяців 28 днів); з 11.01.2023 по 23.01.2023 (0 років 1 місяць 0 днів); з 24.01.2023 по 22.08.2023 Військова служба в особл.період (0 років 6 місяців 29 днів); з 23.08.2023 по 31.07.2025 (1 рік 6 місяців 0 днів); всього - 18 років 3 місяці 26 днів.
Дослідженням трудової книжки колгоспника від 25 липня 1982 року серії НОМЕР_2 встановлено наявність у ній таких записів про спірний період роботи позивача:
запис № 1 з 01.09.1979 по 17.07.1982 - навчання СПТУ № 7 с. Паньківка Білокуракинського району (диплом № НОМЕР_3 );
запис № 2 від 25.07.1982 - прийнятий в колгосп «Зоря» механізатором (наказ від 25.07.1982 № 13);
запис № 3 від 10.11.1982 - звільнений у зв'язку із призовом в армію (наказ від 15.11.1982 № 13);
запис № 7 від 01.12.1985 - прийнятий у члени колгоспу «Зоря» тесляром (наказ від 05.12.1985 № 27);
запис № 8 від 01.01.1990 - переведений механізатором кооперативу «Світанок» (наказ від 07.01.1990 № 1);
запис № 9 від 08.08.1994 - звільнений з членів АК «Зоря» (наказ від 08.08.1994 № 18).
Інші періоди роботи позивача не є спірними, тому судом не досліджуються.
Також у розділі «Трудова участь в спільному господарстві» трудової книжки колгоспника наявні такі записи:
запис № 1 - 1982 рік - 250 (прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в спільному господарстві) - 104 (виконаний річний мінімум трудової участі в спільному господарстві) - 692,70 (заробітна плата) - звільнений в армію (причини невиконання річного мінімуму трудової участі у спільному господарстві) - особовий рахунок з обліку праці (підстава внесення запису);
запис № 2 - 1985 рік - 280 (прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в спільному господарстві) - 27 (виконаний річний мінімум трудової участі в спільному господарстві) - 157,32 (заробітна плата) - працює з грудня (причини невиконання річного мінімуму трудової участі у спільному господарстві);
запис № 3 - 1986 рік - 280 (прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в спільному господарстві) - 295 (виконаний річний мінімум трудової участі в спільному господарстві) - 2820,70 (заробітна плата);
запис № 4 - 1987 рік - 280 (прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в спільному господарстві) - 306 (виконаний річний мінімум трудової участі в спільному господарстві) - 2513,12 (заробітна плата);
запис № 5 - 1988 рік - 280 (прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в спільному господарстві) - 282 (виконаний річний мінімум трудової участі в спільному господарстві) - 2252,22 (заробітна плата);
запис № 6 - 1989 рік - 280 (прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в спільному господарстві) - 285 (виконаний річний мінімум трудової участі в спільному господарстві) - 1953,29 (заробітна плата);
запис № 7 - 1990 рік - 280 (прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в спільному господарстві) - 284 (виконаний річний мінімум трудової участі в спільному господарстві) - 2279,67 (заробітна плата);
запис № 8 - 1991 рік - 280 (прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в спільному господарстві) - 300 (виконаний річний мінімум трудової участі в спільному господарстві) - 3062,06 (заробітна плата).
Відповідно до посвідчення від 02 лютого 2022 року серії НОМЕР_4 позивач є учасником бойових дій.
Згідно з військовим квитком від 10 листопада 1982 року серії НОМЕР_5 , витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_6 від 15 вересня 2025 року № 260 позивач в період з 25 березня 2021 року по 15 вересня 2025 року проходив військову службу, вислуга років в Збройних Силах України становить: календарна - 06 років 05 місяців 02 дні, пільгова - 07 років 08 місяців 16 днів, загальна - 14 років 01 місяць 18 днів.
Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_6 від 17 лютого 2024 року № 1242, виданої ОСОБА_1 про те, що він дійсно в період з 14.09.2021 по 03.01.2022 по 13.07.2022, з 13.07.2022 по 10.01.2023, з 24.01.2023 по 22.08.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту, безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією рф проти України, перебуваючи в Донецькій області.
Згідно з довідкою військової частини НОМЕР_6 від 05 лютого 2025 року № 959 ОСОБА_1 дійсно в період з 14.09.2021 по 13.07.2022, з 13.07.2022 по 10.01.2023, з 24.01.2023 по 25.03.2024, з 26.03.2024 по теперішній час брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Донецькій та Луганській областях.
У довідці військової частини НОМЕР_6 від 16 вересня 2025 року № 426/1405 вказано, що ОСОБА_1 брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції в період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки та оборони; відсічі та стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій і Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах і в період здійснення зазначених заходів; у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку зі збройною агресією російської федерації проти України: у період з 14.09.2021 по 03.01.2022, з 20.01.2022 по 13.07.2022, з 13.07.2022 по 10.01.2023, з 24.01.2023 по 28.03.2023, з 10.04.2023 по 14.01.2024, з 16.01.2024 по 25.03.2024, з 26.03.2024 по 01.08.2025, з 15.08.2025 по 15.09.2025.
Згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу ОСОБА_1 з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України (довідка форми ОК-5 від 25 вересня 2025 року) до вересня 2006 року відомості про роботу позивача відсутні. Щодо спірних періодів, то в Реєстрі наявні відомості про проходження військової служби з 25 березня 2021 року по 31 липня 2025 року та отриманий в цей період заробіток, страхувальник військова частина НОМЕР_6 (код страхувальника НОМЕР_7 ).
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 1 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV, тут і надалі положення нормативно-правових актів наведені в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;
страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески;
страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, кошти, сплачені за договором про добровільну сплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV визначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до абзацу першого частини першої статті 20 Закону № 1058-ІV страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5-7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески (частина друга статті 20 Закону № 1058-ІV).
Відповідно до абзацу першого частини третьої статті 20 Закону № 1058-ІV обчислення страхових внесків територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі складених актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Згідно з абзацом першим частини п'ятої статті 20 Закону № 1058-ІV страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом (частина десята статті 20 Закону № 1058-ІV).
Згідно з абзацом першим частини дванадцятої статті 20 Закону № 1058-ІV страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Абзацом першим частини першої статті 21 Закону № 1058-IV визначено, що персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування.
Відповідно до абзацу першого частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з абзацом першим частини другої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до абзацу першого частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно із абзацом першим частини першої статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років (абзаци другий, десятий частини першої статті 26 Закону № 1058-IV).
Згідно із частиною четвертою статті 26 Закону № 1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, необхідного страхового стажу на дату досягнення віку, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, пенсію за віком може бути призначено після набуття особою страхового стажу, визначеного частинами першою - третьою цієї статті на дату досягнення відповідного віку.
Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.
Відповідно до частини першої статті 44 Закону № 1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Згідно з частиною третьою статті 44 Закону № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Відповідно до абзаців першого та другого пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Пенсія за віком, що призначається автоматично (без звернення особи), - з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, крім випадків відсутності в системі персоніфікованого обліку відомостей про страховий стаж застрахованої особи, необхідний для призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону. У разі якщо документи про страховий стаж не подані протягом трьох місяців з дня досягнення застрахованою особою пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, вважається, що застрахована особа виявила бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.
Згідно з абзацом першим частини п'ятої статті 45 Закону № 1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону № 1058-IV право на призначення дострокової пенсії за віком мають військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, особи начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, осіб начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20 і 21 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12 та 13 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особи з числа резервістів, військовозобов'язаних і осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус сім'ї загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України відповідно до абзаців четвертого і п'ятого частини першої статті 10-1 зазначеного Закону, а також абзацу шостого частини першої статті 10-1 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов'язаних, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.
Згідно з пунктом «а» статті 3 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII) право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом:
особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів, гіг-спеціалісти, які залучені резидентами Дія Сіті за гіг-контрактами відповідно до Закону України «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні», - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Відповідно до частин першої, другої статті 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Згідно з пунктом «а» частини третьої статті 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
Статтею 62 Закону № 1788-XII визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Загальні положення про порядок видачі і ведення трудових книжок колгоспників врегульовані постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 № 310 «Про трудові книжки колгоспників» (далі - Постанова), якою, зокрема, передбачено, що трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспу (пункт 1). Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту прийняття їх в члени колгоспу (пункт 2). В трудову книжку колгоспника вносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім'я, по-батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про членство у колгоспі: прийом у члени колгоспу, припинення членства; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, припинення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий у колгоспі річний мінімум трудової участі в суспільному господарстві, його виконання (пункт 5). Всі записи у трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою (пункт 6).
При цьому, відповідно до пункту 13 цієї Постанови відповідальність за організацію робот по веденню, обліку, зберіганню і видачі трудових книжок покладається на голову колгоспу. Відповідальність за своєчасне і правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання і видачу несе спеціально уповноважена правлінням колгоспу особа. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть відповідальність відповідно до уставу та правил внутрішнього розпорядку колгоспу, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Пунктами 14 та 15 Постанови передбачено, що правління колгоспів вживають заходи щодо суворого дотримання встановленого порядку ведення трудових книжок, зміцнення кадрів робітників, які здійснюють ведення трудових книжок, підготовленими до цієї роботи людьми, забезпечують належне зберігання архівних документів, що мають відношення до трудової діяльності колгоспників. Ревізійним комісіям, комітетам профспілок колгоспів і колгоспним радам соціального забезпечення рекомендується здійснювати суспільний контроль за своєчасним та правильним заповненням трудових книжок колгоспників, за їх обліком, зберіганням і видачею та вживати заходи задля усунення виявлених недоліків.
Абзацами першим та другим пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637), визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до абзацу першого пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Постановою Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846, затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок № 22-1).
Згідно із абзацами першим, другим пункту 1.1 розділу І Порядку № 22-1 заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).
Заява про призначення, перерахунок пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера може подаватись заявником разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (далі - вебпортал) або засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія) з використанням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 липня 2015 року № 13-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 серпня 2015 року за № 991/27436.
Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку (пункт 1.7 розділу І Порядку № 22-1).
Відповідно до абзаців першого, другого, четвертого пункту 1.8 розділу І Порядку № 22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
Якщо заява про призначення пенсії подається через вебпортал або засобами Порталу Дія днем звернення за призначенням пенсії вважається дата реєстрації на вебпорталі або засобами Порталу Дія заяви разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів).
У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія.
Підпунктом 2 пункту 2.1 розділу II Порядку № 22-1 визначено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу).
Згідно з пунктом 4.1 розділу ІV Порядку № 22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.
Заяви про перерахунок пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
Відповідно до абзацу чотирнадцятого пункту 4.2 розділу ІV Порядку № 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Згідно із абзацами другим, третім, четвертим, шостим пункту 4.3 розділу ІV Порядку № 22-1 рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.
Страховий стаж обчислюється по місяць, що передує місяцю подання особою відповідної заяви (досягнення особою пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 Закону, - у разі автоматичного призначення пенсії за віком (без звернення особи)).
Згідно з пунктом 4.7 розділу IV Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Якщо пенсію за віком призначено автоматично (без звернення особи), у повідомленні про призначення особі пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплати.
Відповідно до абзацу першого пункту 4.10 розділу IV Порядку № 22-1 після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.
Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій суб'єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям правомірності, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 КАС України.
З вищеописаних матеріалів справи судом встановлено, що позивач звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою від 25 вересня 2025 року про призначення пенсії за віком.
Для розгляду заяви позивача відповідно до пункту 4.2 Порядку № 22-1 за принципом екстериторіальності визначено ГУПФУ в Одеській області, рішенням якого від 03 жовтня 2025 року № 123750004023 відмовлено позивачу в призначенні пенсії через відсутність необхідного страхового стажу.
З вищенаведених правових норм слідує, що позивач має право на призначення дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону № 1058-IV за умови досягнення 55 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років.
За даними паспорта громадянина України позивач досяг 55 річного віку. На день звернення позивача із заявою про призначення пенсії його вік становив 61 рік 08 місяців. Тобто позивач досяг віку, необхідного для призначення пенсії відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону № 1058-IV.
Що стосується наявності у позивача необхідного для призначення пенсії за віком страхового стажу, суд зазначає таке.
За розрахунком стажу для визначення права позивача на призначення пенсії за віком, здійсненим відповідачем, його страховий стаж складає 18 років 03 місяці 26 днів.
При цьому, як слідує з рішення ГУПФУ в Одеській області від 03 жовтня 2025 року № 123750004023, до страхового стажу позивача не зараховані: робота у колгоспі з 25 липня 1982 року по 10 листопада 1982 року та з 01 грудня 1985 року по 08 серпня 1994 року.
Щодо наведених ГУПФУ в Одеській області у рішенні від 03 жовтня 2025 року № 123750004023 мотивів незарахування до страхового стажу позивача періоду його роботи у колгоспі «Зоря» з 25 липня 1982 року по 10 листопада 1982 року та з 01 грудня 1985 року по 08 серпня 1994 року, суд зазначає таке.
Так відповідачем у рішенні зазначено, що цей період роботи позивача не підлягає зарахуванню до його страхового стажу, оскільки відсутня інформація про кількість фактично відпрацьованих днів і встановлений річний мінімум.
З вище вказаних правових норм слідує, що страховий стаж особи за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку (до 01 січня 2004 року) обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом № 1058-IV, - за даними трудової книжки, після впровадження системи персоніфікованого обліку (після 01 січня 2004 року) - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
При цьому, значення трудової книжки, як основного документа, що підтверджує пільговий стаж роботи, встановлено статтею 62 Закону № 1788-ХІІ, і будь-які підзаконні нормативно-правові акти, які суперечать цьому положенню, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.
Надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки, як такої, або необхідних записів у ній.
Дослідженням записів у трудовій книжці колгоспника від 25 липня 1982 року серії НОМЕР_2 установлено, що у ній наявні записи про роботу (членство) позивача у колгоспі «Зоря» (АК «Зоря») в періоди з 25 липня 1982 року по 10 листопада 1982 року та з 01 грудня 1985 року по 08 серпня 1994 року; про виконувану позивачем роботи та займані посади; про встановлений в колгоспі річний мінімум трудової участі в спільному господарстві та вироблений позивачем за 1982 рік, 1985-1991 роки, а також про отриману позивачем в цьому періоді заробітну плату.
Судом також встановлено, всі записи здійснені із дотриманням вимог вищевказаних Інструкцій про порядок ведення трудових книжок, трудової книжки колгоспника, містять інформацію про підстави внесення даних до трудової книжки колгоспника, правильність внесених записів у всіх розділах трудової книжки колгоспника підтверджена підписами уповноваженої особи роботодавця та скріплена печаткою підприємства.
Як вже вказано судом, ГУПФУ в Одеській області у рішенні про відмову в призначенні пенсії вказано, що відповідачем період роботи позивача в колгоспі не зарахований до його страхового стажу через відсутність інформації про кількість фактично відпрацьованих днів і встановлений річний мінімум.
Проте при розгляді даної адміністративної справи судом установлено невідповідність таких тверджень ГУПФУ в Одеській області щодо членства (роботи) позивача у колгоспі за 1982, 1985-1991 роки фактичним обставинам справи, тому суд відхиляє їх як безпідставні.
Також судом установлено, що позивачем у вказаному періоді виконаний встановлений мінімуму трудової участі в спільному господарстві, тому відповідач безпідставно відмовив позивачу в зарахуванні до страхового стажу періодів роботи (членства) в колгоспі «Зоря» з 25 липня 1982 року по 10 листопада 1982 року та з 01 грудня 1985 року по 31 грудня 1991 року.
Щодо незарахування до страхового стажу періоду членства (роботи) позивача в колгоспі «Зоря» (АК «Зоря») в період з 01 січня 1992 року по 08 серпня 1994 року, то суд зазначає, що дослідженням записів у трудовій книжці колгоспника позивача установлено відсутність в ній інформації про кількість фактично відпрацьованих днів і встановлений річний мінімум за вказаний період.
Проте з наведених положень постанови Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 № 310 «Про трудові книжки колгоспників» слідує, що обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки колгоспника покладається саме на спеціально уповноважену правлінням колгоспу особу, тобто на роботодавця, тому недоліки, допущені при внесенні записів до трудової книжки колгоспника позивача, не можуть позбавляти останнього права на призначення пенсії.
Верховним Судом у постанові від 06 лютого 2018 року в справі № 677/277/17 висловлено правову позицію, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Суд також зауважує, що згідно з наведеними положеннями частини третьої статті 44 Закону № 1058-IV відповідач, як суб'єкт владних повноважень не обмежений у праві здійснити запити щодо надання інформації необхідної для призначення / відмови у призначенні пенсії.
Проте, доказів вчинення відповідачем дій, спрямованих на підтвердження достовірності записів в трудовій книжці колгоспника позивача щодо його членства в колгоспі у спірному періоді, до суду відповідачем не надано.
За даних обставин відповідач фактично переклав відповідальність за належне оформлення документів підприємства на позивача, що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження страхового стажу позивача), тому зазначені дії не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.
Отже оскільки суду не надано доказів, що записи у трудовій книжці колгоспника від 25 липня 1982 року серії НОМЕР_2 містять недостовірну інформацію про членство (роботу) позивача у колгоспі «Зоря» в період з 01 січня 1992 року по 08 серпня 1994 року, а також, що відповідальність за правильність оформлення трудових книжок покладена на роботодавця та окремі недоліки не можуть позбавляти особу права на отримання пенсії, суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно відмовив в зарахуванні до страхового стажу позивача періоду членства (роботи) позивача в колгоспі «Зоря» (АК «Зоря») з 01 січня 1992 року по 08 серпня 1994 року.
Щодо вимоги про зобов'язання ГУПФУ в Одеській області зарахувати до страхового стажу позивача періоду його військової служби з 25 березня 2021 року по 15 вересня 2025 року включно, то суд зазначає таке.
Так з довідки форми ОК-5, сформованої станом на 25 вересня 2025 року (день подання заяви про призначення пенсії) судом установлено, що в Реєстрі застрахованих осіб наявна інформація про військову службу позивача та про сплату військовою частиною НОМЕР_6 страхових внесків за період з 25 березня 2021 року по 31 липня 2025 року. Саме цей період і зарахований ГУПФУ в Одеській області до страхового стажу позивача, що підтверджено наданим в матеріали справи розрахунком страхового стажу для визначення права на призначення пенсії, тому цей період військової служби позивача не є спірним, а у суду відсутні підстави для задоволення цієї частини позовних вимог.
Що стосується не зарахування періоду військової служби з 01 серпня 2025 року по 15 вересня 2025 року, то суд зазначає таке.
У рішенні про відмову в призначенні пенсії від 03 жовтня 2025 року № 123750004023 ГУПФУ в Одеській області мотиви незарахування до страхового стажу позивача цього періоду військової служби позивача відсутні.
Однак, враховуючи, що відповідно до положень статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж після впровадження системи персоніфікованого обліку (після 01 січня 2004 року) обраховується за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, логічним є висновок суду, що цей період військової служби правомірно не зарахований відповідачем до страхового стажу позивача, як такий, що не підтверджений індивідуальними відомостями про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (довідка форми ОК-5). Тому у суду також відсутні підстави для задоволення цієї частини позовних вимог.
Більш того, з наведених положень абзацу шостого пункту 4.3 розділу ІV Порядку № 22-1 судом установлено, що страховий стаж обчислюється по місяць, що передує місяцю подання особою відповідної заяви.
Оскільки позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії 25 вересня 2025 року, то відповідач повноважний обчислити страховий стаж позивача виключно по серпень 2025 року. Однак, як вже вказано, оскільки в Реєстрі відсутні відомості про військову службу позивача в серпні 2025 року, суд дійшов висновку, що ГУПФУ в Одеській області правомірно зарахований до страхового стажу період військової служби позивача, підтверджений довідкою ОК-5, тобто за період з 25 березня 2021 року по 31 липня 2025 року включно.
Підсумовуючи встановлені обставини, зважаючи, що відповідачем безпідставно не зараховано до страхового стажу позивача періоди його роботи (членства) у колгоспі «Зоря» з 25 липня 1982 року по 10 листопада 1982 року та з 01 грудня 1985 року по 08 серпня 1994 року, суд дійшов висновку, що рішення ГУПФУ в Одеській області від 03 жовтня 2025 року № 123750004023 не відповідає критеріям правомірного рішення суб'єкта владних повноважень, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, тому є протиправним та підлягає скасуванню.
Зважаючи, що підтверджений відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення страховий стаж позивача (18 років 03 місяці 26 днів) з урахуванням спірних періодів роботи позивача, які безпідставно не зараховані відповідачем до його страхового стажу, сукупно складають більше 25 років, суд, як наслідок скасування рішення від 03 жовтня 2025 року № 123750004023 про відмову в призначенні пенсії, керуючись повноваженнями, визначеними частинами другою та четвертою статті 245 КАС України, вважає за необхідне зобов'язати ГУПФУ в Одеській області призначити позивачу дострокову пенсію за віком відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону № 1058-IV із зарахуванням до страхового стажу позивача періодів його роботи у колгоспі «Зоря» з 25 липня 1982 року по 10 листопада 1982 року та з 01 грудня 1985 року по 08 серпня 1994 року.
Саме такий спосіб захисту порушених прав позивача на думку суду є належним та ефективним.
Суд вважає, що обов'язок щодо прийняття рішення про призначення позивачу дострокової пенсії за віком має бути покладений саме на ГУПФУ в Одеській області, оскільки саме цей орган Пенсійного фонду України був визначений за принципом екстериторіальності для розгляду заяви позивача про призначення пенсії від 25 вересня 2025 року, а тому скасування судом рішення ГУПФУ в Одеській області від 03 жовтня 2025 року № 123750004023, прийнятого за наслідками розгляду цієї заяви, обумовлює виникнення обов'язку саме за цим органом Пенсійного фонду України прийняти рішення про призначення пенсії.
Щодо дати призначення пенсії суд зазначає, що, оскільки позивач звернувся із заявою про призначення пенсії пізніше трьох місяців з дня досягнення ним пенсійного віку, то відповідно до положень пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV має право на призначення пенсії з дня звернення за пенсією - з 25 вересня 2025 року.
Щодо вимоги позивача покласти на ГУПФУ в Одеській області обов'язок проведення відповідних виплат, то в її задоволенні слід відмовити з огляду на положення абзацу першого пункту 4.10 розділу IV Порядку № 22-1, згідно з яким після призначення пенсії електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Оскільки ГУПФУ в Одеській області не є органом, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання позивача, а є органом, який засобами програмного забезпечення визначений за принципом екстериторіальності для розгляду заяви позивача про призначення пенсії, суд вважає, що відповідач зобов'язаний тільки призначити позивачу дострокову пенсію за віком (прийняти рішення про призначення пенсії).
Щодо тверджень ГУПФУ в Одеській області, що суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку, призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд приймати відповідне рішення, а також що органи Пенсійного фонду України наділені дискреційними повноваженнями і вони є єдиним органом, на який покладено функції з нарахування, призначення, перерахунку, обчислення та виплати пенсій, суд зазначає таке.
Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Дискреційні повноваження в більш вузькому розумінні - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Тобто, дискреційними є право суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може». При цьому дискреційні повноваження завжди мають межі, встановлені законом.
У межах цієї справи, відповідач помилково вважає свої повноваження дискреційними, оскільки зобов'язаний за конкретних фактичних обставин діяти за законом, а не на власний розсуд.
Пунктом 2 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Оскільки наданими позивачем разом із заявою про призначення пенсії документами у повній мірі підтверджено його право на призначення пенсії відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону № 1058-IV, то суд вважає, що у даному випадку відсутня будь-яка дискреція ГУПФУ в Одеській області щодо можливого рішення.
За встановлених судом обставин єдиним можливим рішенням, яке відповідач може прийняти за заявою позивача від 25 вересня 2025 року, - це прийняти рішення про призначення позивачу пенсії дострокової за віком відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону № 1058-IV, як цього вимагає позивач.
Що стосується інших обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, суд вважає за необхідне зауважити, що у пункті 25 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» зазначено, що суд зобов'язаний надавати відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника. Виходячи з позиції цього суду, що висловлена в пункті 42 рішення «Бендерський проти України», судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються.
Вказані вимоги зобов'язують суди при вирішенні справи у кожному конкретному випадку вживати передбачені законом заходи з метою з'ясування всіх обставин у справі, що мають значення для вирішення спору, встановити та надати вичерпну оцінку фактичним обставинам у межах спірних правовідносин з метою з'ясування об'єктивних причин та факторів, що зумовили настання для платника негативних наслідків у вигляді порушеного права, що підлягає захисту, та в достатній мірі висвітлити мотиви прийняття конкретних рішень.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Отже, за встановлених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Відповідно до частин першої, третьої, восьмої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Позивачем при зверненні до суду з цим позовом сплачено судовий збір у розмірі 968,96 грн (як за одну вимогу немайнового характеру).
Оскільки позовні вимоги в основній вимозі позивача підлягають задоволенню, а також, що цей спір виник внаслідок протиправний дій відповідача, суд вважає за необхідне стягнути судовий збір у розмірі 968,96 грн на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУПФУ в Одеській області.
Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов адвоката Самохвалова Сергія Володимировича в інтересах ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (місцезнаходження: 65012, Одеська область, місто Одеса, вулиця Канатна, будинок 83, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 03 жовтня 2025 року № 123750004023 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 25 вересня 2025 року із зарахуванням до страхового стажу періодів роботи у колгоспі «Зоря» з 25 липня 1982 року по 10 листопада 1982 року та з 01 грудня 1985 року по 08 серпня 1994 року.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області судові витрати по сплаті судового збору в сумі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя К.О. Пляшкова