про відкриття спрощеного провадження в адміністративній справі
без проведення судового засідання
27 квітня 2026 року м. Київ Справа №320/57262/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Войтович І. І., отримавши та розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання нарахувати та виплатити грошове забезпечення, стягнення моральної шкоди,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить суд:
1. Визнати протиправними та скасувати накази командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) в частині, що стосується позивача:
- № 153 від 16.06.2022, пункт 6, про призупинення виплати грошового забезпечення з 16.06.2022 р. солдату ОСОБА_1 ;
- № 161 від 24.06.2022, пункт 2, про увільнення від займаної посади, призупинення строку військової служби, вислуги років для призначення пенсії та вислуги у військовому званні, виплати грошового та здійснення продовольчого, речового забезпечення, виключення зі всіх видів забезпечення ОСОБА_1 з 22.06.2022.
2. Зобов?язати Військову частину НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 (РНОКНПП НОМЕР_3 ) грошове забезпечення за період з 16.06.2022 по 25.09.2023 в розмірі 314 545, 24 (триста чотирнадцять тисяч п'ятсот сорок п'ять) гривень.
3. Зобов?язати Військову частину НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) додаткову винагороду, за період з 16.06.2022 по 31.01.2023 в розмірі 225 000,00 (двісті двадцять п?ять тисяч) гривень.
4. Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) завдану немайнову (моральну) шкоду у розмірі 200 000,00 (двісті тисяч) гривень.
11 грудня 2025 року суд своєю ухвалою залишив позовну заяву без руху у зв'язку з пропущенням позивачем строку звернення до суду, визначеного статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та статтею 233 Кодексу законів про працю України, та надав позивачеві строк для усунення недоліків і подання заяви про поновлення строку звернення до суду.
20 лютого 2026 року представник позивача через систему «Електронний суд» подав заяву про усунення недоліків позовної заяви та поновлення процесуального строку.
Водночас 11 грудня 2025 року Велика Палата Конституційного Суду України ухвалила Рішення № 1-р/2025 у справі за конституційним поданням Верховного Суду щодо перевірки конституційності положень частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України.
Велика Палата Конституційного Суду України дійшла висновку, що встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду з вимогами про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат суперечить Конституції України, оскільки таке обмеження звужує зміст і обсяг гарантованого статтею 43 Конституції України права працівника на своєчасне одержання винагороди за працю, а також обмежує можливість реалізації права на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України.
У зв'язку з цим Конституційний Суд України постановив, що положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України в частині, яка стосується строку звернення працівника до суду з вимогами про виплату заробітної плати та інших належних йому виплат, є неконституційним і втрачає чинність з дня ухвалення цього рішення.
Отже, підстави для залишення позовної заяви без руху в частині позовних вимог, викладених в пункті 2 та 3 позовної заяви, на які було зазначено раніше, втратили актуальність у зв'язку з ухваленням Рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2025 року № 1-р/2025.
При розгляді клопотання про поновлення строку на звернення до суду за пунктом 1 позовних вимог щодо наказів командира військової частини НОМЕР_1 № 153 від 16.06.2022 та № 161 від 24.06.2022, суд виходить із такого.
Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначено КАС України, частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Частиною першою статті 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною п'ятою статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Згідно з пунктом 17 частини 1 статті 4 КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності (частина 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»).
Таким чином, військова служба як державна служба особливого характеру є публічною службою, а для спорів щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби законодавець встановив місячний строк звернення до адміністративного суду.
Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З матеріалів позову судом встановлено, що позивач оскаржує накази командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) в частині, що стосується позивача: № 153 від 16.06.2022, пункт 6, про призупинення виплати грошового забезпечення з 16.06.2022 р. солдату ОСОБА_1 та № 161 від 24.06.2022, пункт 2, про увільнення від займаної посади, призупинення строку військової служби, вислуги років для призначення пенсії та вислуги у військовому званні, виплати грошового та здійснення продовольчого, речового забезпечення, виключення зі всіх видів забезпечення ОСОБА_1 з 22.06.2022 .
Частина 5 статті 122 КАС України, передбачає місячний строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Оскільки спірні правовідносини виникли з питань проходження позивачем військової служби, а тому строк звернення до адміністративного суду з даним позовом становить один місяць, який слід обчислювати з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав та інтересів.
Однак, позивач звернувся до суду лише у 21 листопада 2025 року.
Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Аналіз усіх вищевказаних норм КАС України дає підстави стверджувати про обов'язок суду з'ясувати в кожному випадку чи адміністративний позов подано у строк, установлений законом, а якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними.
За загальним правилом поважними причинами визнаються ті обставини, існування яких є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з даним позовом.
Поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об'єктивний характер, та з обставин незалежних від сторони унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.
Представник позивача обґрунтовує поважність причин пропуску строку звернення до суду тим, що позивач є особою з інвалідністю III групи у зв'язку з наявністю у нього стійкого тривожно-депресивного розладу з вираженою емоційно-вольовою нестійкістю, аутоагресивними обсесіями та інсомнією, що підтверджується долученими до матеріалів заяви медичними документами. Зазначене захворювання, за твердженням представника, пов'язане з проходженням позивачем військової служби.
Представник позивача вказує, що психічний стан позивача у спірний період істотно обмежував його здатність належним чином сприймати обставини, своєчасно реагувати на порушення своїх прав та реалізовувати право на судовий захист, у зв'язку з чим пропуск строку звернення до суду не був наслідком недбалості чи зловживання процесуальними правами, а зумовлений об'єктивними обставинами, що не залежали від волі позивача. Лише після часткової стабілізації психоемоційного стану та отримання професійної правничої допомоги позивач отримав можливість належним чином реалізувати своє право на звернення до суду.
Суд зазначає, що при застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зазначений підхід неодноразово був застосований Верховним Судом, зокрема у постановах від 12 лютого 2024 року у справі №140/10393/23, від 12 лютого 2024 року у справі №140/23249/23, від 12 лютого 2024 року у справі №140/21477/23 та від 02 липня 2024 року у справі №440/2984/21.
Суд також вважає за необхідне зазначити, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв'язку із збройною агресією рф, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд, зокрема, у постанові від 29 вересня 2022 року у справі №500/1912/22.
Оцінивши наведені доводи у сукупності з наданими доказами, суд дійшов висновку, що зазначені обставини свідчать про наявність об'єктивних перешкод для своєчасного звернення позивача до суду та є поважними причинами пропуску строку звернення до адміністративного суду.
З огляду на викладене, враховуючи психо-емоційний стан позивача, підтверджений належними доказами, суд вважає за необхідне визнати причини пропуску строку звернення до суду поважними та поновити позивачу такий строк.
Відповідно, спір виник із публічно-правових відносин та відповідно до статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України належить до юрисдикції адміністративних судів і підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.
Позовна заява відповідає вимогам, встановленим статтями 160, 161 та 172 Кодексу адміністративного судочинства України, та подана з дотриманням правил підсудності особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність.
Підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України, немає.
Відповідно до положень статей 257 Кодексу адміністративного судочинства України справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Визнавши подані матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, керуючись статтями 171, 243, 248, 257, 259-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Визнати поважними причини пропуску строку ОСОБА_1 із позовом до суду до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання нарахувати та виплатити грошове забезпечення, стягнення моральної шкоди та поновити строк на звернення з відповідним позовом до суду.
Відкрити провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання нарахувати та виплатити грошове забезпечення, стягнення моральної шкоди.
Справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Запропонувати відповідачу протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву та/або клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Роз'яснити відповідачеві, що відповідно до частин 3, 4 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України до відзиву мають бути додані документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин справа буде вирішена за наявними матеріалами.
Запропонувати позивачеві протягом п'яти днів з дня отримання відзиву на позовну заяву подати до суду відповідь на відзив та/або клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Запропонувати відповідачу подати до суду заперечення щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань та аргументів протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив.
Роз'яснити учасникам справи про можливість отримання інформації по справі, що розглядається, на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за посиланням: http://adm.ko.court.gov.ua/sud1070/.
Копію ухвали суду надіслати (вручити, надати) учасникам справи (їх представникам), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали до електронного кабінету, у разі відсутності - електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Войтович І. І.