27 квітня 2026 року м. Київ справа №320/49717/24
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Кочанової П.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 до Державної аудиторської служби України, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "КОМТРАНСКОМПЛЕКТ" про визнання протиправним та скасування висновку,
Позивач, Військова частина НОМЕР_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної аудиторської служби України, в якому просить суд:
- визнати протиправними та скасувати висновок Державної аудиторської служби України від 27 серпня 2024 року про результати моніторингу процедури закупівлі UA-2024-07-13-000271-a за договором №76 від 13.07.2024 року (предмет закупівлі «Спеціальна автомобільна техніка»).
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що доводи відповідача щодо виявлених під час моніторингу закупівель порушень у сфері публічних закупівель є необґрунтованими, безпідставними та такими, що суперечать вимогам чинного законодавства України, а отже, складений на підставі такого моніторингу висновок є незаконними та таким, що підлягає скасуванню.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Залучено в якості третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "КОМТРАНСКОМПЛЕКТ" (код ЄДРПОУ 37639207, адреса: 18036, Черкаська обл., місто Черкаси, вул.Різдвяна, будинок 292).
Представником відповідача долучено до матеріалів справи відзив, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог, оскільки замовник разом із звітом про договір про закупівлю та договором не оприлюднив обґрунтування у вигляді розпорядчого рішення замовника або іншого документа щодо наявності підстави для здійснення замовником закупівлі, що є порушенням п.13 Особливостей.
Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Військовою частиною НОМЕР_1 було укладено договір оборонного призначення, для гарантованого забезпечення потреб безпеки і оборони №76 від 13.07.2024 року, предмет закупівлі «Спеціальна автомобільна техніка» (ідентифікатор закупівлі: UA-2024-07-13-000271-a) та опубліковано відповідний звіт про укладення договору засобами майданчика Prozorro.
09.08.2024 відповідачем оголошено про проведення моніторингу вказаної процедури закупівлі у відповідності до наказу № 205 від 08.08.2024.
За результатами моніторингу встановлено порушення законодавства в сфері публічних закупівель, що відображені у висновку про його результати від 27 серпня 2024 року про результати моніторингу процедури закупівлі UA-2024-07-13-000271-a за договором №76 від 13.07.2024 року (предмет закупівлі «Спеціальна автомобільна техніка»), зокрема, вказано про порушення п.13 Особливостей № 1178.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» № 2939-XII від 26.01.1993 (далі - Закон № 2939-XII) здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.
Статтею 5 Закону № 2939-ХІІ визначено, що контроль за дотриманням законодавства у сфері закупівель здійснюється шляхом проведення моніторингу закупівлі у порядку, встановленому Законом України «Про публічні закупівлі», проведення перевірки закупівель, а також під час державного фінансового аудиту та інспектування.
Моніторинг закупівлі здійснюється за місцезнаходженням органу державного фінансового контролю.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про утворення Державної аудиторської служби України» № 868 від 28.10.2015 утворено Державну аудиторську службу України як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів, реорганізувавши Державну фінансову інспекцію шляхом перетворення.
Пунктом 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 43 від 03.02.2016, передбачено, що Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, який забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю. Підпунктом 3 пункту 4 вказаного Положення встановлено, що Держаудитслужба реалізує державний фінансовий контроль через здійснення: державного фінансового аудиту; перевірки державних закупівель; інспектування (ревізії); моніторингу закупівель. А згідно з пунктом 7 Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону України від 25.12.2015 №922-VIII "Про публічні закупівлі" моніторинг процедури закупівлі здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його міжрегіональні територіальні органи (далі - органи державного фінансового контролю). Моніторинг процедури закупівлі здійснюється протягом проведення процедури закупівлі, укладення договору про закупівлю та його дії.
Згідно з пунктом 4 частини другої цієї статті, рішення про початок моніторингу процедури закупівлі приймає керівник органу державного фінансового контролю або його заступник (або уповноважена керівником особа) за наявності однієї або декількох із таких підстав: виявлені органом державного фінансового контролю ознаки порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель в інформації, оприлюдненій в електронній системі закупівель.
Для аналізу даних, що свідчать про ознаки порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель, може використовуватися: інформація, оприлюднена в електронній системі закупівель; інформація, що міститься в єдиних державних реєстрах; інформація в базах даних, відкритих для доступу центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.
Частиною шостою згаданої статті передбачено, що за результатами моніторингу процедури закупівлі посадова особа органу державного фінансового контролю складає та підписує висновок про результати моніторингу процедури закупівлі (далі - висновок), що затверджується керівником органу державного фінансового контролю або його заступником. Такий висновок підлягає оприлюдненню в електронній системі закупівель протягом трьох робочих днів з дня його складання.
Так, статтею 5 Закону України «Про публічні закупівлі» визначено, що Закупівлі здійснюються за такими принципами: 1) добросовісна конкуренція серед учасників; 2) максимальна економія, ефективність та пропорційність; 3) відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; 4) недискримінація учасників та рівне ставлення до них; 5) об'єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі.
Частиною 3-7 Розділу Х Закону № 922-VIII встановлено, що на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених цим Законом, визначаються Кабінетом Міністрів України із забезпеченням захищеності таких замовників від воєнних загроз.
Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України Про публічні закупівлі, на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 р. № 1178 (далі Особливості № 1178).
Відповідно до п.1 Особливостей № 1178, ці особливості встановлюють порядок та умови здійснення публічних закупівель (далі - закупівлі) товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України Про публічні закупівлі (далі - замовники), із забезпеченням захищеності таких замовників від воєнних загроз на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування.
Згідно з п.3 Особливостей № 1178, замовники, що зобов'язані здійснювати публічні закупівлі товарів, робіт і послуг відповідно до Закону, проводять закупівлі з урахуванням цих особливостей та з дотриманням принципів здійснення публічних закупівель, визначених Законом.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2022 №1275 затверджено Особливості здійснення оборонних закупівель на період дії правового режиму воєнного стану (далі Особливості № 1275).
Відповідно до п.9 Особливостей 1275 придбання державними замовниками товарів і послуг оборонного призначення, інших товарів і послуг для гарантованого забезпечення потреб безпеки і оборони, вартість яких дорівнює або перевищує 200 тис. гривень, робіт оборонного призначення та робіт для гарантованого забезпечення потреб безпеки і оборони у разі, коли їх вартість дорівнює або перевищує 1,5 млн. гривень (крім закупівлі товарів, робіт і послуг оборонного призначення, що становлять державну таємницю, закупівлі озброєння, військової і спеціальної техніки, боєприпасів та їх складових частин та послуг із розроблення, ремонту, модернізації озброєння, військової і спеціальної техніки, боєприпасів та їх складових частин, закупівлі товарів, робіт і послуг для будівництва військових інженерно-технічних і фортифікаційних споруд), без проведення закупівель в електронній системі закупівель допускається, у т.ч. за наявності однієї з обставин, передбачених пунктом 13 особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України “Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 р. № 1178.
Згідно із інформацією, оприлюдненою в електронній системі закупівель за посиланням https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2024-07-l3-000271-а, установлено, що позивач скористався нормами пункту 9 Особливостей №1275 та здійснив зазначену закупівлю за наявності підстави передбаченої підпунктом 4 пункту 13 Особливостей №1178.
Згідно з п.10 Особливостей №1275 закупівлі, визначені пунктами 8 і 9 цих особливостей, не включаються до річного плану закупівель. За результатами здійснення закупівель без використання електронної системи закупівель відповідно до пункту 9 цих особливостей (крім закупівель товарів, робіт і послуг оборонного призначення, що становлять державну таємницю, а також закупівлі озброєння, військової і спеціальної техніки, боєприпасів та їх складових частин, вибухової речовини військового призначення та послуг із розроблення, ремонту, модернізації озброєння, військової і спеціальної техніки, боєприпасів та їх складових частин) державні замовники розміщують звіт про договір про закупівлю, укладений без використання електронної системи закупівель відповідно до частин п'ятої та шостої статті 30 Закону України “Про оборонні закупівлі». Додатки до звіту про договір про закупівлю, укладений без використання електронної системи закупівель, щодо закупівлі послуг із забезпечення комплектами продуктів харчування, послуг щодо забезпечення харчуванням та послуг з організації харчування військових частин оприлюднюються у форматі Excel.
Поряд з цим, суд зауважує, що абзацом 13 пункту 13 Особливостей № 1178 передбачено, що у разі укладення договору про закупівлю відповідно до цього пункту замовник разом із звітом про договір про закупівлю, укладений без використання електронної системи закупівель, оприлюднює в електронній системі закупівель договір про закупівлю та додатки до нього, а також обґрунтування підстави для здійснення замовником закупівлі відповідно до цього пункту. Обґрунтування у формі розпорядчого рішення замовника або іншого документа готується уповноваженою особою або іншою службовою (посадовою) особою замовника та погоджується (затверджується) керівником замовника або іншою особою, визначеною керівником замовника.
Отже, у разі здійснення закупівлі із використання однієї з підстав, що наведені в пункті 13 Особливостей № 1178, Замовником зобов'язаний разом із звітом про договір про закупівлю, укладений без використання електронної системи закупівель, оприлюднити в електронній системі закупівель договір про закупівлю та додатки до нього, а також обґрунтування підстави для здійснення замовником закупівлі відповідно до пункту 13 Особливостей № 1178.
Як вбачається з матеріалів справи, під час здійснення моніторингу позивач через електрону систему закупівель на запит Держаудитслужби 14.08.2024 надав копію державного контракту (договір) від 13.07.2024 № 76 з додатками, рапорти, накази, протоколи, обґрунтування тощо.
Отже, Держаудитслужба під час здійснення моніторингу правомірно установила, що позивач в порушення вимог пункту 13 Особливостей разом зі звітом про договір про закупівлю та договором не оприлюднив обґрунтування у вигляді розпорядчого рішення замовника або іншого документа щодо наявності підстави для здійснення замовником закупівлі відповідно до цього пункту.
За таких обставин, встановлені контролюючим органом під час проведеного моніторингу порушення вимог п.13 Особливостей № 1178 знайшли своє підтвердження під час судового розгляду справи та не спростовані позивачем. Тому висновок моніторингу процедури закупівлі як щодо обставин цих порушень, так і їх правової кваліфікації, є правильним та відповідає матеріалам судової справи.
Щодо визначення Державною аудиторською службою України в оскаржуваному висновку моніторингу способу усунення виявленого порушення, суд ураховує, що у постановах від 30.11.2023 у справі №160/20791/22 та у справі №160/20811/22 Верховний Суд вирішував питання щодо правомірності зобов'язальної частини висновку, згідно з якою замовника процедури закупівлі було зобов'язано вжити заходів, направлених на недопущення встановлених порушень у подальшому.
Верховний Суд у цих постановах вказав, що висновок про результати моніторингу процедури закупівлі повинен обов'язково містити зобов'язання щодо усунення виявлених порушень (порушення) законодавства у сфері публічних закупівель. Зобов'язальна частина висновку може включати як заходи, направлені на виправлення виявлених порушень та приведення процедури закупівлі у відповідність до встановлених правил та стандартів, так і рекомендації, спрямовані на запобігання вчинення таких порушень у подальшому. Між тим, Суд зауважив, що спосіб, у який замовник повинен усунути виявлені порушення не визначений ні Законом №922-VIII, ні Порядком заповнення форми висновку про результати моніторингу процедури закупівлі, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 08.09.2020 №552№552.
Виходячи з цього Верховний Суд виснував, що орган державного фінансового контролю має певну свободу розсуду щодо визначення способу усунення виявлених порушень. Попри це, Верховний Суд наголосив, що визначаючи спосіб усунення порушень, з метою попередження вчинення замовником нового порушення вимог законодавства, контролюючий орган повинен чітко зазначити конкретний захід (варіант поведінки), який слід вжити замовнику для їх усунення.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 30.03.2023 у справі №420/11945/21, застосований органом державного фінансового контролю спосіб усунення виявлених порушень «здійснити заходи щодо недопущення виявлених порушень у подальшому», є превентивним заходом, що не вимагає розірвання договірних відносин. Така вимога відповідача скерована на дотримання в подальшому вказаних правових норм під час проведення закупівель.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 12.09.2024 у справі №320/2335/23, постанові Верховного Суду від 08.05.2025 у справі №160/17368/21.
З огляду на наведене, суд відхиляє посилання позивача на те, що зобов'язальна частина висновку Держаудитслужби не відповідає вимогам чинного законодавства.
Зобов'язавши позивача здійснити заходи щодо усунення порушень зокрема, шляхом здійснення заходів щодо недопущення у подальшому порушення вимог частини шістнадцятої статті 29 Закону, здійснення в подальшому закупівель з дотриманням основних принципів здійснення публічних закупівель визначених статтею 5 Закону та протягом п'яти робочих днів з дня оприлюднення висновку оприлюднити через електронну систему закупівель інформацію та/або документи, що свідчать про вжиття таких заходів, відповідач не допустив порушення законодавства.
За висновками суду зобов'язальна частина висновку є пропорційною та співмірною до виявлених порушень під час спірного моніторингу. При цьому, зобов'язальна частина висновку сама по собі не створює жодних негативних наслідків для позивача.
Підсумовуючи викладене, на переконання суду, оскаржуваний висновок Державної аудиторської служби України від 27.08.2024 про результати моніторингу процедури закупівлі є обґрунтованим, правомірним та не підлягає скасуванню.
Решта доводів та посилань сторін у справі висновків суду не спростовують.
Судом враховується, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідач.
Згідно положень ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що підстави для задоволення адміністративного позову відсутні.
У зв'язку з відмовою у задоволенні адміністративного позову відсутні підстави для розподілу судових витрат згідно з приписами ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 72-77, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України суд,
У задоволенні адміністративного позову Військової частини НОМЕР_1 до Державної аудиторської служби України, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "КОМТРАНСКОМПЛЕКТ" про визнання протиправним та скасування висновку - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено та підписано 27 квітня 2026 року.
Суддя Кочанова П.В.