27 квітня 2026 року м.Київ № 640/24928/20
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Головенко О.Д., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до начальника Департаменту міжнародно-правового співробітництва та повернення активів Офісу Генерального прокурора Літкевича Дмитра Олександровича про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до начальника Департаменту міжнародно-правового співробітництва та повернення активів Офісу Генерального прокурора Літкевича Д.О., в якому просила:
визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не розгляді звернення адвоката Кругового Д.С., який діє в інтересах ОСОБА_1 , та неповідомленні станом на час виникнення спірних правовідносин, повної, об'єктивної інформації адвокату Круговому Д.С. про те, що відносно ОСОБА_1 відсутні підстави, що могли б дозволити публікацію червоного оповіщення;
зобов'язати відповідача розглянути звернення адвоката Кругового Д.С., який діє в інтересах ОСОБА_1 , та надати адвокату Круговому Д.С. повну, об'єктивну інформацію про те, що відносно ОСОБА_1 відсутні підстави, що мали б дозволити публікацію червоного оповіщення;
Ухвалою Окружного адміністративного суду у місті Києві від 22.10.2020 справу прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
15.12.2022 набрав чинності Закон України від 13.12.2022 № 2825-IX “Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду».
Відповідно до абзаців 1-3 п. 2 Прикінцевих та перехідних положень зазначеного закону Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя, а до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
Відтак, розгляд зазначеної справи підпадає під територіальну юрисдикцію Київського окружного адміністративного суду.
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, головуючим суддею у даній справі визначено суддю Шевченко А.В.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.08.2023 справу прийнято до свого провадження.
На підставі розпорядження Київського окружного адміністративного суду, у зв'язку з перебуванням судді Шевченко А.В. у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, проведено повторний автоматизований розподіл справи № 640/24928/20, за результатами якого головуючим суддею визначено Головенко О.Д.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2024 справу прийнято до провадження та розпочато розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.04.2026 провадження у справі в частині позовних вимог: зобов'язати відповідача вжити заходів до попередження порушень Національним антикорупційним бюро України, зокрема, витребувавши у Національного антикорупційного бюро України повний перелік документів, встановлений Інструкцією про порядок використання правоохоронними органами України інформаційної системи Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол № 613/380/93/228/414/210/2801/5 від 17.08.2020; зобов'язати відповідача здійснити перевірку обґрунтованості письмового повідомлення про підозру ОСОБА_1 , дотримання порядку його вручення, за результатами якої надати обґрунтований, всебічний та правомірний висновок; зобов'язати відповідача здійснити перевірку матеріалів досудового розслідування, обґрунтованості письмового повідомлення про підозру ОСОБА_1 , дотримання порядку його вручення, за результатами якої надати обґрунтований, всебічний та правомірний висновок щодо оголошення ОСОБА_1 у міжнародний розшук та публікації щодо неї червоного сповіщення провадження закрито.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує, що представник позивача звернувся до відповідача щодо незаконного переслідування ОСОБА_1 , однак відповідача не отримала.
Відповідач відзив на даний позов на адресу суду не направляв, однак під час попереднього розгляду справи Окружним адміністративним судом м. Києва відповідачем було подано відзив, відповідно до якого проти позову заперечує та просив закрити провадження у справі.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані, суд вважає, що позов слід відмовити, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 06.10.2020 до Офісу генерального прокурора направлено звернення в інтересах ОСОБА_1 , адресоване начальнику Департаменту міжнародно-правового співробітництва та повернення активів ОСОБА_2 . У зверненні зазначалося, зокрема, про незаконність кримінального переслідування ОСОБА_1 , безпідставність повідомлення їй про підозру у межах кримінального провадження № 52016000000000380 та ставилося питання про проведення перевірки і надання висновку про необгрунтованість оголошення її в розшук.
Позивач стверджує, що відповіді не отримав, у зв'язку з чим звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.
В силу положення ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 40 Конституції України визначено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Статтею 1 Закону України «Про звернення громадян» визначено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, медіа, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Військовослужбовці, працівники органів внутрішніх справ і державної безпеки, а також особи рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України мають право подавати звернення, які не стосуються їх службової діяльності.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про звернення громадян» під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.
Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.
Пункт 1 ст. 16 Закону України «Про звернення громадян» визначає, що скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, медіа, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.
Статтею 18 визначеного Закону України визначено, що громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, медіа, посадових осіб, має право:
особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви;
знайомитися з матеріалами перевірки;
подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу;
бути присутнім при розгляді заяви чи скарги;
користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку;
одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги;
висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги;
вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.
Крім того, ст. 19 Закону України «Про звернення громадян» визначає обов'язки органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, медіа, їх керівників та інших посадових осіб щодо розгляду заяв чи скарг.
Органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, медіа, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані:
об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;
у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову;
на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу;
скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням;
забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень;
письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;
вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина;
у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення;
не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам;
особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.
У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань. Це положення не скасовує вимоги абзацу дев'ятого частини першої цієї статті.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про інформацію» від 02.10.1992 № 2657-XII (далі - Закон № 2657) кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Статтею 7 Закону № 2657 право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб'єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб'єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію. Забороняється вилучення і знищення друкованих видань, експонатів, інформаційних банків, документів з архівних, бібліотечних, музейних фондів, крім встановлених законом випадків або на підставі рішення суду. Право на інформацію, створену в процесі діяльності фізичної чи юридичної особи, суб'єкта владних повноважень або за рахунок фізичної чи юридичної особи, Державного бюджету України, місцевого бюджету, охороняється в порядку, визначеному законом.
У ст. 10 Закону № 2657 зазначені види інформації за змістом, якими є: інформація про фізичну особу; інформація довідково-енциклопедичного характеру; інформація про стан довкілля (екологічна інформація); інформація про товар (роботу, послугу); науково-технічна інформація; податкова інформація; правова інформація; статистична інформація; соціологічна інформація; інші види інформації.
Як вбачається з матеріалів справи до Офісу Генерального прокурора надійшло звернення адвоката Кругового Д.С. від 06.10.2020 в інтересах ОСОБА_1 , адресоване начальнику Департаменту міжнародно-правового співробітництва та повернення активів ОСОБА_2 .
Зокрема, у зверненні зазначалося про незаконність кримінального переслідування ОСОБА_1 , безпідставність повідомлення їй про підозру у межах кримінального провадження № 52016000000000380, та ставилося питання про проведення перевірки і надання висновку про необґрунтованість оголошення її в розшук.
За результатами розгляду зазначеного звернення Офісом Генерального прокурора автору у встановлений законом строк надано відповідь від 04.11.2020 № 19/2/1-221 вих-20, у якій повідомлено про те, що доводи звернення будуть враховані під час розгляду питання щодо погодження Офісом Генерального прокурора, як центральним органом України щодо видачі (екстрадиції) підозрюваних, обвинувачених у кримінальних провадженнях під час досудового розслідування, запиту про публікацію Генеральним секретаріатом Інтерполу Червоного оповіщення щодо ОСОБА_1 .
Таким чином, звернення адвоката Кругового Д.С. від 06.10.2020 в інтересах ОСОБА_1 розглянуто на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а доводи позову про допущену відповідачем бездіяльність при розгляді вказаного звернення не відповідають фактичним обставинам та є безпідставними, тому позовні вимоги є необґрунтованими.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч. 1 - 2 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Вимогами ст. 76 КАС України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Враховуючи зміст звернення позивача, а також надану відповідь, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 72-77, 139, 241-246, 257-262 КАС України суд,
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до начальника Департаменту міжнародно-правового співробітництва та повернення активів Офісу Генерального прокурора Літкевича Дмитра Олександровича про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Головенко О.Д.