про відмову в забезпеченні позову
24 квітня 2026 року 320/16557/26
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Колеснікової І.С., розглянувши в порядку письмового провадження заяву позивача про забезпечення позову в адміністративній справі
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,-
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить суд:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про розшук позивача;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) скасувати розшук та вилучити недостовірні відомості щодо позивача з Реєстру (системи «Оберіг») та внутрішніх обліків.
21.04.2026 позивачем через систему «Електронний суд» подано заяву про забезпечення позову, в якій він просить суд забезпечити позов шляхом:
- зупинення дії індивідуального акта (або дій) ІНФОРМАЦІЯ_2 (ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ), щодо оголошення ОСОБА_1 у розшук з причини "не проходження ВЛК", які реалізовані шляхом внесення відповідних відомостей до єдиного державного реєстру військовозобов'язаних «Оберіг», до набрання законної сили рішенням суду у цій справі;
- заборони ІНФОРМАЦІЯ_4 (ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) вчиняти будь-які дії, спрямовані на реалізацію (виконання) рішення про розшук позивача, в тому числі шляхом надсилання повідомлень (орієнтувань) до органів Національної поліції, направлення на ВЛК, вручення повісток, мобілізацію та інші дії, пов'язані з призовом, до набрання законної сили рішенням суду у цій справі;
- заборони Національній поліції України та її територіальним органам вчиняти дії щодо адміністративного затримання позивача, приводу, доставлення до ТЦК та СП, складання протоколів або будь-яких інших заходів примусового характеру, підставою для яких є факт перебування його у розшуку ІНФОРМАЦІЯ_2 (ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ), до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.
Заява мотивована тим, що 04.03.2026 позивачем отримано відповідь ІНФОРМАЦІЯ_2 (ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) від 15.12.2025, згідно якої встановив, що перебуває у розшуку з підстав нез'явлення для перепроходження ВЛК та для проходження якого необхідно самостійно сформувати в «резерв +» направлення на ВЛК. Вважає, що вимога ТЦК до нього, як особи з відстрочкою, самостійно формувати направлення на ВЛК та проходити її, є прямим порушенням Постанови КМУ №560. При цьому, посилався на відсутність обов'язку проходити ВЛК під час дії відстрочки та на відсутність належного направлення на ВЛК.
Зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності за статтями 210, 210-1 КУпАП не виносилась, а строки притягнення до адміністративної відповідальності за статтею 38 КУпАП закінчилися.
Позивач зазначив, що у випадку затримання, доставлення до ТЦК ( ІНФОРМАЦІЯ_2 або іншого ТЦК), направлення на ВЛК та подальшої мобілізації, захист його прав та їх поновлення буде неможливим.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.04.2026 заява передана на розгляд судді Колесніковій І.С.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд зазначає таке.
Відповідно до частин першої та другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до частин першої та другої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Інститут забезпечення позову є інструментом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову при існуванні очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами, а також застосовані у дозволений законодавством спосіб.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 січня 2020 року по справі №160/7350/19.
Отже, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів повинен переконатися, що спірне рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими ч. 2 ст. 2 КАС, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення.
Таким чином, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Посилання заявника на випадок можливого настання негативних наслідків чи порушення прав в майбутньому не може визнаватись достатнім для вжиття заходів забезпечення позову.
Також, під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.05.2023 у справі №640/15534/22.
Факт протиправних дій відповідача щодо внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про порушення позивачем правил військового обліку, а також факт наявності порушення прав останнього, потребують доведення та встановлення судом шляхом повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх зібраних доказів під час розгляду справи.
Судження позивача мають суб'єктивний характер та обумовлені його процесуальним становищем зацікавленої сторони.
У ході розгляду поданої заяви судом не виявлено фактів існування, на час прийняття даної ухвали, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до прийняття у справі судового рішення, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, або необхідності докласти значних зусиль для відновлення таких прав та інтересів при виконанні у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь позивача.
У постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 826/16509/18 щодо "очевидності" ознак протиправності дій та порушення прав позивача зазначено, що попри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх "якість": вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваних рішень (дій) поза обґрунтованим сумнівом.
Сама ж лише незгода заявника із діями суб'єкта владних повноважень та подальше можливе звернення до суду з позовом про визнання їх протиправними і зобов'язання вчинити певні дії ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 800/521/17 зазначила, що позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.
Доводи, які заявник наводить в обґрунтування висунутих вимог щодо вжиття ініційованих заходів забезпечення позову, базуються на припущеннях щодо ймовірності здійснення представниками ІНФОРМАЦІЯ_1 мобілізаційних заходів щодо нього. Безперечно, рішення, дії або бездіяльність суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб'єктів правовідносин. Це може завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно.
Проте, суд звертає увагу, що відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі. Ініційовані заходи забезпечення позову не можуть бути спрямовані на фактичне вирішення спору по суті поза межами судового розгляду справи у встановленому процесуальним законом порядку.
Також, суд зазначає, що усталена судова практика щодо вжиття заходів забезпечення позову базується на тому, що не є адекватним предмету позову захід забезпечення, який стосується необмеженого кола осіб, права та інтереси яких можуть бути порушені відповідним заходом забезпечення позову.
Аналіз доводів у заяві про забезпечення позову дає підстави вважати, що твердження заявника ґрунтуються виключно на не згоді з оскаржуваними діями центру комплектування та соціальної підтримки щодо дій, спрямованих на мобілізацію на військову службу та прогнозованих небажаних для заявника наслідків у вигляді ймовірного призову на військову службу.
За наслідками аналізу поданої заяви про забезпечення позову на предмет ймовірності спричинення невідворотних наслідків та порушення прав та інтересів заявника суд дійшов висновку, що застосування судом обраних заявником заходів забезпечення позову не може ґрунтуватися лише на припущеннях щодо вчинення уповноваженими органами дій щодо можливого призову позивача на військову службу (мобілізацію), як і ґрунтуватись на незгоді заявника з відповідними діями.
Натомість вжиття судом заходів забезпечення позову у спосіб, ініційований позивачем з визначених ним підстав без з'ясування фактичних обставин справи означатиме надання судом передчасних правових оцінок і ототожнюватиметься з фактичним вирішенням спору, що є неприпустимим.
Таким чином, дослідивши вказані обставини, суд встановив, що такі заходи забезпечення позову, про які просить заявник, є неспівмірними. Окрім того, суд наголошує на тому, що порушене право заявника буде відновлене з моменту його порушення, якщо таке буде судом встановлено при розгляді справи по суті.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, оскільки заявником не доведено дійсну наявність обставин, передбачених частиною 2 статті 150 КАС України, для вжиття заходів забезпечення позову.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 150, 154, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №320/16557/26, - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Колеснікова І.С.