24 квітня 2026 року м. Київ №320/24308/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" до Антимонопольного комітету України, третя особа: Приватне акціонерне товариства "ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ЗАВОД завод "ПРОМПРИЛАД" про визнання протиправним та скасування рішення,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" з позовом до Антимонопольного комітету України, у якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель № 248-р/пк-пз від 04.01.2024 (з урахуванням змін, внесених рішенням № 1192-р/пк-пз від 19.01.2024).
Матеріали позовної заяви були передані судді для подальшого розгляду 10.06.2024.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання (у письмовому провадженні).
Позов обґрунтований тим, що Антимонопольний комітет України, приймаючи вказане рішення, діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, визначений законодавством, чим порушив вимоги статті 19 Конституції України. Позивач стверджує, що орган оскарження безпідставно дійшов висновку про дискримінаційність умов тендерної документації, зокрема щодо положень про банківську гарантію та умов проєкту договору, хоча такі положення не обмежують конкуренцію та не впливають на можливість участі суб'єктів господарювання у процедурі закупівлі. Позивач наголошує, що АМКУ вийшов за межі своїх повноважень, фактично здійснивши оцінку положень проєкту договору, які стосуються виконання зобов'язань, а не умов участі у процедурі закупівлі. Крім того, позивач зазначає, що рішення № 1192-р/пк-пз від 19.01.2024, яким внесено зміни до первинного рішення, прийняте без належних правових підстав, оскільки законодавством не передбачено можливості внесення змін до рішень органу оскарження після їх прийняття. Позивач також вказує, що відповідач не довів наявності порушення принципів недискримінації та рівного ставлення до учасників, передбачених статтею 5 Закону України «Про публічні закупівлі».
Ухвалою суду відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.
Відповідач у відзиві вказує, що Комісія діяла як орган оскарження відповідно до статті 18 Закону та Особливостей, затверджених постановою КМУ № 1178. АМКУ зазначає, що тендерна документація Позивача містила положення, які можуть призвести до дискримінації учасників, зокрема: відсутність чітких критеріїв застосування банківської гарантії; невизначеність поняття «неналежного виконання зобов'язань»; можливість одностороннього тлумачення умов договору Замовником. Відповідач вважає, що такі умови створюють ризик необґрунтованого застосування санкцій до учасників та порушують принципи рівності та недискримінації. Також відповідач зазначає, що скарга була подана належним чином через електронну систему закупівель, розглянута у встановленому порядку, а рішення є обґрунтованим та законним.
Позивач у відповіді на відзив зазначає, що відповідач фактично обмежився цитуванням власного рішення та не навів жодних належних доказів правомірності своїх висновків. Позивач наголошує, що обов'язок доказування правомірності рішення покладається саме на відповідача як суб'єкта владних повноважень. Позивач стверджує, що: положення тендерної документації відповідають вимогам законодавства; жодних обмежень конкуренції вони не створюють; проєкт договору не є критерієм допуску до участі у процедурі закупівлі, а тому не може розцінюватися як дискримінаційний. Окремо позивач зазначає, що АМКУ неправомірно вніс зміни до свого рішення, що свідчить про порушення принципу правової визначеності. Також позивач посилається на практику ЄСПЛ щодо принципу належного урядування та юридичної визначеності.
Третя особа не скористалася правом подачі письмових пояснень щодо предмету спору.
Також, відповідач надіслав клопотання про здійснення розгляду справи у порядку загального позовного провадження.
Розглянувши клопотання відповідача, суд зазначає таке.
За приписами частин першої - третьої статті 12 КАС України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Згідно частин першою - третьою статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Відтак, за загальним правилом, будь-яка справа може розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження, крім тих, які обов'язково повинні розглядатися за правилами загального позовного провадження (їх визначено частиною четвертою статті 12, частиною четвертою статті 257 КАС України).
Відповідно до частини четвертої статті 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917 - 1991 років; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.
Відтак, справи за позовами юридичних осіб до контролюючих органів щодо оскарження індивідуальних актів, таких як рішення Постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель, не належать до тієї категорії справ, які повинні розглядатися виключно за правилами загального позовного провадження.
Представник відповідача не навів обґрунтованих мотивів, які б вказували про доцільність розгляду цієї справи за правилами загального позовного провадження.
Суд звертає увагу, що в ухвалі про відкриття провадження у справі сторонам у справі роз'яснено порядок викладення вимог, заперечень, аргументів, пояснень та міркувань щодо предмета спору у заявах по суті справи. Встановленим порядком відповідач не обмежений у можливості доводити перед судом переконливість своїх доводів та надавати докази. При цьому суд зауважує, що пояснення сторін у судовому засіданні не є доказами у справі.
Так само твердження представника відповідача у клопотанні про те, що справа має важливе значення для контролюючого органу та становить значний суспільний інтерес, є суб'єктивною думкою представника, що також не є підставою для розгляду справи за правилами загального позовного провадження.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в ухвалі від 05 квітня 2021 року у справі №420/8512/20 зазначив, що вжите законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об'єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов'язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей, девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення, як от визначення і зміни конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо.
Однак у цій справі спір стосується захисту прав конкретної юридичної особи та пов'язаний із оскарженням рішень відповідача як актів індивідуальної дії. Тому відсутні підстави для висновків про значний суспільний інтерес у зв'язку із розглядом такої справи.
На думку суду, категорія та складність справи, обсяг та характер доказів у ній, значення справи для сторін та обраний позивачем спосіб захисту дають можливість та підстави суду розглянути справу саме за правилами спрощеного позовного провадження, у зв'язку із чим в задоволенні клопотання про розгляд цієї справи за правилами загального позовного провадження належить відмовити.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що на виконання вимог Закону України «Про публічні закупівлі» та Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178 (далі - Особливості №1178), 18.12.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (далі - Позивач, Замовник) в електронній системі закупівель на веб-порталі Уповноваженого органу (prozorro.gov.ua) оприлюднено оголошення про проведення відкритих торгів з особливостями за ідентифікатором UA-2023-12-18-019438-а.
Предметом закупівлі визначено послуги за кодом ДК 021:2015: 50410000-2 - послуги з ремонту і технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних і контрольних приладів (технічне обслуговування звужувальних пристроїв). Джерелом фінансування закупівлі визначено власні кошти підприємства, отримані від господарської діяльності.
Того ж дня, 18.12.2023, позивачем оприлюднено тендерну документацію до зазначеної процедури закупівлі разом із додатками, а саме: Додатком 1 «Технічні, якісні та кількісні характеристики предмета закупівлі», Додатком 1.1 «Гарантійний лист», Додатком 2 «Перелік інформації, що подається учасником у складі тендерної пропозиції, та вимоги до неї», Додатком 3 «Вимоги до документів, що надаються переможцем торгів», Додатком 4 «Проєкт договору», Додатком 5 «Форма оцінки відповідності потенційного контрагента», Додатком 6.1 «Вимоги до банківської гарантії (забезпечення тендерної пропозиції)» та Додатком 6.2 «Вимоги до банківської гарантії забезпечення виконання договору».
22.12.2023 Приватним акціонерним товариством «Івано-Франківський завод «Промприлад» (далі - Скаржник) подано скаргу до органу оскарження за № UA-2023-12-18-019438-а.B2 від 22.12.2023 № 79-670 разом із додатками.
28.12.2023 позивачем як замовником процедури закупівлі подано пояснення на зазначену скаргу через електронну систему закупівель.
03.01.2024 позивачем подано доповнення до пояснень із додатками.
За результатами розгляду скарги ПрАТ «Промприлад» Комісією Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель прийнято рішення від 04.01.2024 № 248-р/пк-пз, яким скаргу задоволено частково та зобов'язано позивача внести зміни до тендерної документації за вказаною процедурою закупівлі з метою усунення встановлених порушень.
Зокрема, АМКУ задоволено скаргу ПрАТ «ПРОМПРИЛАД» в наступній частині:
- пункт 1. З огляду на умови пункту 4.11 розділу І, пункту 6 розділу VI тендерної документації по публічній закупівлі UA-2023-12-18-019438-а, а також пункту 2.4 Додатку 6.2 до тендерної документації, орган оскарження дійшов висновку, що положення документації не узгоджуються з вимогами законодавства в частині умов забезпечення виконання договору, у зв'язку з чим Замовника зобов'язано усунути відповідні невідповідності шляхом внесення змін до тендерної документації;
- пункт 2. З урахуванням положень пункту 3 розділу VI тендерної документації та пунктів 5.15, 5.16, 7.1.1, 7.1.3, 7.3.1, 7.3.2, 7.3.3 Додатку 4 до неї, орган оскарження встановив, що документація та проєкт договору не містять визначення термінів та переліку «суттєвих» і «несуттєвих» порушень, що створює можливість для довільного тлумачення таких умов Замовником та призводить до дискримінації учасників. У зв'язку з цим Замовника зобов'язано усунути зазначені невідповідності шляхом внесення змін до документації;
- пункт 5. Дослідивши положення пункту 4.5 Додатку 4 до тендерної документації з урахуванням вимог частини сьомої статті 193 Господарського кодексу України, орган оскарження дійшов висновку про невідповідність зазначених положень чинному законодавству та зобов'язав Замовника внести відповідні зміни до тендерної документації;
- пункт 7. З урахуванням положень пункту 7.2.4 Додатку 4 до тендерної документації та статті 188 Господарського кодексу України, орган оскарження встановив, що документація не містить визначення та переліку підстав невиконання або неналежного виконання договору, що може бути підставою для його одностороннього розірвання, що, у свою чергу, створює дискримінаційні умови для учасників процедури закупівлі. У зв'язку з цим Замовника зобов'язано усунути відповідні невідповідності шляхом внесення змін до документації.
Крім того, орган оскарження зазначив, що встановлені замовником умови можуть призвести до дискримінації учасників та порушують принципи здійснення публічних закупівель, визначені статтею 5 Закону України «Про публічні закупівлі».
Водночас судом встановлено, що 19.01.2024 Антимонопольним комітетом України прийнято рішення № 1192-р/пк-пз, яким внесено зміни до рішення від 04.01.2024 № 248-р/пк-пз у зв'язку з допущеною, за твердженням відповідача, опискою.
Зокрема, зазначеним рішенням змінено мотивувальну частину первинного рішення, у тому числі висновки щодо положень тендерної документації в частині забезпечення виконання договору, з посиланням на положення статті 22 Закону України «Про публічні закупівлі».
Зазначеним рішенням орган оскарження вказав, що у тексті рішення від 04.01.2024 № 248-р/пк-пз була допущена описка, у зв'язку з чим здійснено заміну окремих абзаців мотивувальної частини рішення, зокрема на сторінках 3 та 4, які стосувалися посилань на положення постанови Правління Національного банку України від 03.08.2021 № 82 «Про затвердження форми та умов банківської гарантії».
У зв'язку із внесенням зазначених змін органом оскарження фактично змінено правове обґрунтування висновків, викладених у пункті 1 рішення від 04.01.2024 № 248-р/пк-пз, що, у свою чергу, вплинуло на зміст встановленого порушення.
Зокрема, пункт 1 рішення органу оскарження викладено у новій редакції (із урахуванням змін), відповідно до якої, з огляду на умови пункту 4.11 розділу І, пункту 6 розділу VI тендерної документації за процедурою закупівлі UA-2023-12-18-019438-а, а також пункту 2.4 Додатку 6.2 до тендерної документації, орган оскарження дійшов висновку про те, що тендерна документація не містить переліку випадків невиконання або неналежного виконання принципалом зобов'язань за договором.
Орган оскарження зазначив, що відповідно до частини другої статті 22 Закону України «Про публічні закупівлі» у тендерній документації, зокрема, повинні бути визначені розмір, вид, строк та умови надання, повернення та неповернення забезпечення виконання договору про закупівлю.
З огляду на наведене, орган оскарження дійшов висновку, що відповідні положення тендерної документації не узгоджуються з вимогами законодавства в цій частині, у зв'язку з чим зобов'язав Замовника усунути виявлені невідповідності шляхом внесення змін до тендерної документації.
Таким чином, судом встановлено, що рішенням № 1192-р/пк-пз від 19.01.2024 орган оскарження не лише виправив формальну описку, але й фактично змінив мотивувальну частину попереднього рішення, зокрема у частині правового обґрунтування встановленого порушення та його кваліфікації.
Разом з тим, інформація про прийняття рішення № 1192-р/пк-пз від 19.01.2024 не була належним чином оприлюднена в електронній системі закупівель щодо відповідної процедури закупівлі.
Не погоджуючись із зазначеними рішеннями органу оскарження, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Згідно ч. 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади врегульовані Законом України «Про публічні закупівлі» (далі також - Закон № 922), метою якого є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону №922-VІІІ, оголошення про проведення відкритих торгів безоплатно оприлюднюється в електронній системі закупівель відповідно до статті 10 цього Закону.
Згідно з ч. 2 ст. 21 Закону №922-VІІІ в оголошенні про проведення процедури відкритих торгів обов'язково зазначаються: найменування та місцезнаходження замовника; назва предмета закупівлі; кількість та місце поставки товарів або обсяг і місце виконання робіт чи надання послуг; очікувана вартість закупівлі товарів, робіт або послуг із зазначенням інформації про включення до очікуваної вартості податку на додану вартість (ПДВ) та інших податків і зборів; строк поставки товарів, виконання робіт, надання послуг; кінцевий строк подання тендерних пропозицій; розмір, вид та умови надання забезпечення тендерних пропозицій (якщо замовник вимагає його надати); дата та час розкриття тендерних пропозицій, у разі якщо оголошення про проведення процедури закупівлі оприлюднюється відповідно до положень частини четвертої статті 10 цього Закону; розмір мінімального кроку пониження ціни під час електронного аукціону у відсотках або грошових одиницях та математична формула, що буде застосовуватися при проведенні електронного аукціону для визначення показників інших критеріїв оцінки.
В оголошенні може зазначатися додаткова інформація, визначена замовником.
Відповідно до частини 1 статті 22 Закону №922-VІІІ тендерна документація безоплатно оприлюднюється замовником на веб-порталі Уповноваженого органу для загального доступу.
В контексті приписів частини 2 статті 22 Закону №922-VІІІ тендерна документація повинна містити: 1) інструкцію з підготовки тендерних пропозицій; 2) один або декілька кваліфікаційних критеріїв до учасників відповідно до статті 16, вимоги, встановлені статтею 17 цього Закону, та інформацію про спосіб підтвердження відповідності учасників установленим критеріям і вимогам згідно із законодавством. Замовник не вимагає документального підтвердження інформації про відповідність вимогам статті 17 у разі, якщо така інформація міститься у відкритих єдиних державних реєстрах, доступ до яких є вільним; 3) інформацію про необхідні технічні, якісні та кількісні характеристики предмета закупівлі, у тому числі відповідну технічну специфікацію (у разі потреби - плани, креслення, малюнки чи опис предмета закупівлі). При цьому технічна специфікація повинна містити: детальний опис товарів, робіт, послуг, що закуповуються, у тому числі їх технічні та якісні характеристики; вимоги щодо технічних і функціональних характеристик предмета закупівлі у разі, якщо опис скласти неможливо або якщо доцільніше зазначити такі показники; посилання на стандартні характеристики, вимоги, умовні позначення та термінологію, пов'язану з товарами, роботами чи послугами, що закуповуються, передбачені існуючими міжнародними або національними стандартами, нормами та правилами. Технічна специфікація не повинна містити посилання на конкретну торговельну марку чи фірму, патент, конструкцію або тип предмета закупівлі, джерело його походження або виробника. У разі якщо таке посилання є необхідним, воно повинно бути обґрунтованим, а специфікація повинна містити вираз "або еквівалент". Технічні, якісні характеристики предмета закупівлі повинні передбачати необхідність застосування заходів із захисту довкілля; 4) кількість товару та місце його поставки; 5) місце, де повинні бути виконані роботи чи надані послуги, їх обсяги; 6) строки поставки товарів, виконання робіт, надання послуг; 7) проект договору про закупівлю з обов'язковим зазначенням порядку змін його умов; 8) опис окремої частини або частин предмета закупівлі (лота), щодо яких можуть бути подані тендерні пропозиції, у разі якщо учасникам дозволяється подати тендерні пропозиції стосовно частини предмета закупівлі (лота); 9) перелік критеріїв та методику оцінки тендерних пропозицій із зазначенням питомої ваги критеріїв. Опис методики оцінки за критерієм «ціна» повинен містити інформацію про врахування податку на додану вартість (ПДВ); 10) строк, протягом якого тендерні пропозиції вважаються дійсними, але не менше ніж 90 днів з дати розкриття тендерних пропозицій; 11) інформацію про валюту, у якій повинна бути розрахована і зазначена ціна тендерної пропозиції; 12) інформацію про мову (мови), якою (якими) повинні бути складені тендерні пропозиції; 13) зазначення кінцевого строку подання тендерних пропозицій; 14) розмір, вид та умови надання забезпечення тендерних пропозицій (якщо замовник вимагає його надати); 15) розмір, вид, строк та умови надання, умови повернення та неповернення забезпечення виконання договору про закупівлю (якщо замовник вимагає його надати); 16) прізвище, ім'я та по батькові, посаду та адресу однієї чи кількох посадових осіб замовника, уповноважених здійснювати зв'язок з учасниками; 17) у разі закупівлі робіт - вимогу про зазначення учасником у тендерній пропозиції інформації (повне найменування та місцезнаходження) щодо кожного суб'єкта господарювання, якого учасник планує залучати до виконання робіт як субпідрядника в обсязі не менше ніж 20 відсотків від вартості договору про закупівлю.
Тендерна документація може містити також іншу інформацію відповідно до законодавства, яку замовник вважає за необхідне до неї включити (ч. 3 ст. 22 Закону №922-VІІІ).
Разом з тим, тендерна документація не повинна містити вимог, що обмежують конкуренцію та призводять до дискримінації учасників.
Так, ч. 2 ст. 23 Закону №922-VІІІ передбачено, що замовник має право з власної ініціативи або за результатами звернень внести зміни до тендерної документації. У разі внесення змін до тендерної документації строк для подання тендерних пропозицій продовжується в електронній системі закупівель таким чином, щоб з моменту внесення змін до тендерної документації до закінчення строку подання тендерних пропозицій залишалося не менше ніж сім днів.
Відповідно до п. 17, 30 ч. 1 ст. 1 Закону № 922, органом оскарження є Антимонопольний комітет України; суб'єкт оскарження в органі оскарження - фізична чи юридична особа, яка звернулася до органу оскарження з метою захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів з приводу рішення, дії чи бездіяльності замовника, що суперечать законодавству у сфері публічних закупівель і внаслідок яких порушено право чи законні інтереси такої особи.
За змістом ч. 4 ст. 7 Закону № 922, Антимонопольний комітет України здійснює контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 18 Закону № 922, Антимонопольний комітет України як орган оскарження з метою неупередженого та ефективного захисту прав і законних інтересів осіб, пов'язаних з участю у процедурах закупівлі, утворює Комісію (комісії) з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель та здійснює інші повноваження, визначені цим Законом та Законом України «Про Антимонопольний комітет України». Рішення Комісії з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель ухвалюються від імені Антимонопольного комітету України.
Повноваження, порядок утворення та функціонування Комісії з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель встановлюються відповідно до цього Закону та Закону України «Про Антимонопольний комітет України».
За ст. 12-1 Закону України від 26.11.1993 № 3659 постійно діючі адміністративні колегії Антимонопольного комітету України утворюються Антимонопольним комітетом України з числа державних уповноважених Антимонопольного комітету України у складі трьох осіб.
Рішення адміністративної колегії Антимонопольного комітету України приймається від імені Антимонопольного комітету України.
Згідно з ст. 18 Закону № 922, за результатами розгляду скарги орган оскарження має право прийняти рішення: 1) про встановлення або відсутність порушень процедури закупівлі (у тому числі порушення порядку оприлюднення або неоприлюднення інформації про процедури закупівлі, передбаченої цим Законом); 2) про заходи, що повинні вживатися для їх усунення, зокрема зобов'язати замовника повністю або частково скасувати свої рішення, надати необхідні документи, роз'яснення, усунути будь-які дискримінаційні умови (у тому числі ті, що зазначені в технічній специфікації, яка є складовою частиною тендерної документації), привести тендерну документацію у відповідність із вимогами законодавства або за неможливості виправити допущені порушення відмінити процедуру закупівлі.
Відповідно до змісту ч. 19 Закону № 922, орган оскарження за результатами розгляду скарги приймає обґрунтоване рішення, в якому зазначаються: висновок органу оскарження про наявність або відсутність порушення процедури закупівлі; висновок органу оскарження про задоволення скарги повністю чи частково або про відмову в її задоволенні; підстави та обґрунтування прийняття рішення; у разі якщо скаргу задоволено повністю або частково - зобов'язання усунення замовником порушення процедури закупівлі та/або відновлення процедури закупівлі з моменту попереднього законного рішення чи правомірної дії замовника.
Судом встановлено, що відповідно до пункту 4.11 розділу ІІІ тендерної документації забезпечення виконання договору повинно відповідати вимогам, викладеним у Додатку 6.2 та Додатку 4 до тендерної документації.
Згідно з пунктом 6 розділу VI тендерної документації інформація щодо забезпечення виконання договору наведена у пункті 4.11 розділу І «Загальні положення» та Додатку 6.2 до тендерної документації.
Додаток 6.2 до тендерної документації містить вимоги до банківської гарантії забезпечення виконання договору, зокрема передбачає безумовне зобов'язання банку-гаранта сплатити на користь бенефіціара визначену суму коштів у разі отримання відповідної вимоги у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням принципалом зобов'язань за договором.
Разом з тим, орган оскарження дійшов висновку про те, що тендерна документація не містить переліку випадків невиконання або неналежного виконання принципалом зобов'язань за договором, та, посилаючись на пункт 16 частини другої статті 22 Закону України «Про публічні закупівлі», вказав на невідповідність тендерної документації вимогам законодавства.
Оцінюючи наведені доводи, суд виходить із такого.
Відповідно до пункту 16 частини другої статті 22 Закону України «Про публічні закупівлі» у тендерній документації зазначаються, зокрема, розмір, вид, строк та умови надання, повернення та неповернення забезпечення виконання договору про закупівлю.
Разом з тим, зазначена норма не містить імперативної вимоги щодо обов'язкового встановлення вичерпного або конкретизованого переліку випадків невиконання чи неналежного виконання зобов'язань за договором.
Суд зазначає, що визначення конкретних умов виконання договору, у тому числі підстав для настання відповідальності сторін, належить до сфери договірного регулювання та реалізації принципу свободи договору, передбаченого цивільним та господарським законодавством.
Натомість тендерна документація Позивача містить загальне визначення підстав для звернення із вимогою за банківською гарантією, а саме - у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором, що є усталеною та загальновживаною правовою конструкцією.
Суд звертає увагу, що учасники процедури закупівлі, подаючи тендерні пропозиції, усвідомлюють правову природу відповідальності за порушення договірних зобов'язань, яка визначається нормами цивільного та господарського законодавства, а тому відсутність деталізованого переліку таких випадків у тендерній документації сама по собі не свідчить про порушення принципів недискримінації чи обмеження конкуренції.
Крім того, суд не погоджується з такими висновками відповідача, оскільки в спірному рішенні не зазначено, які принципи здійснення закупівлі згідно з приписами ст.5 Закону України «Про публічні закупівлі» порушено та не вказано вимог, які б обмежували конкуренцію та призвели б до дискримінації учасників.
Відповідно до п.1 ст.40 Закону № 922 договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених Законом.
При цьому, проектом договору, положення якого розглядались відповідачем під час розгляду скарги та прийнятті оскаржуваного рішення, визначались лише особливості виконання договірних зобов'язань та не встановлювалось жодних вимог до потенційного учасника закупівлі, які могли б звузити коло таких учасників.
Статтею 5 Закону України «Про публічні закупівлі» передбачено принципи здійснення публічних закупівель та недискримінації учасників та рівне ставлення до них, за якими, учасники (резиденти та нерезиденти) всіх форм власності та організаційно-правових форм беруть участь у процедурах закупівель/спрощених закупівлях на рівних умовах (замовники не мають права встановлювати жодних дискримінаційних вимог до учасників).
Головна ознака умов тендерної документації, за якою їх можна віднести до дискримінаційних, - це негативні наслідки, зумовлені такими умовами, якими є обмеження конкуренції та дискримінація учасників.
Включаючи до тендерної документації дискримінаційні умови, замовник необґрунтовано звужує коло потенційних учасників закупівель, перешкоджаючи певним суб'єктам господарювання, які спроможні виконати умови договору, брати участь у конкурсі.
Європейський суд з прав людини визначає дискримінацію як відмінність у ставленні до осіб, які перебувають в аналогічній або схожій ситуації. Відповідні висновки суду можна знайти в рішенні суду у справі №42184/05 «Карсон та інші проти Сполученого Королівства» від 16.03.2010 та рішенні у справі №13378/05 «Бьорден проти Сполученого Королівства» від 29.04.2008.
Отже, дискримінаційними є лише ті умови тендерної документації, які необґрунтовано звужують коло потенційних учасників закупівель.
Суд зазначає, що опублікована замовником редакція проекту договору, як частина тендерної документації за оскаржуваною процедурою закупівлі жодним чином не звужує коло потенційних учасників закупівлі та не перешкоджає певним суб'єктам господарювання, в тому числі скаржнику, брати участь у відповідній процедурі закупівлі. Положення проекту договору, які оскаржуються скаржником не містять вимог, що ставлять учасників закупівлі в нерівні умови в межах одних і тих же торгів та поширюються на всіх потенційних учасників процедури закупівлі.
Таким чином, відповідачем не обґрунтовано яким чином визначення в проекті договору положень стосовно виконання майбутніми сторонами договірних зобов'язань звужує коло потенційних учасників закупівель та яким чином порушує права чи законні інтереси таких осіб, пов'язані з участю в закупівлі.
Суд враховує висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 26.05.2021 у справі № 911/2532/18, в якій зазначено, що дискримінація у договірних відносинах між рівними за статусом суб'єктами може бути тільки там, де існує примус до вступу у договірні правовідносини.
При цьому, в досліджуваному проекті договору визначались лише особливості виконання договірних зобов'язань та не встановлювалось вимог до потенційного учасника закупівлі, які могли б звузити коло таких учасників.
Також слід зазначити, що положеннями частини 2 статті 27 Закону України «Про публічні закупівлі» передбачено, що замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю: 1) після виконання переможцем процедури закупівлі/спрощеної закупівлі договору про закупівлю; 2) за рішенням суду щодо повернення забезпечення договору у випадку визнання результатів процедури закупівлі/спрощеної закупівлі недійсними або договору про закупівлю нікчемним; 3) у випадках, передбачених статтею 43 цього Закону; 4) згідно з умовами, зазначеними в договорі про закупівлю, але не пізніше ніж протягом п'яти банківських днів з дня настання зазначених обставин.
Згідно із пунктом 1.9 Додатку 6.2 до Тендерної документації забезпечення виконання договору повертається учаснику протягом п'яти банківських днів з дня настання відповідної підстави.
Відповідно до пункту 12.10 Додатку 4 до Тендерної документації забезпечення виконання Договору повертається за умови повного та належного виконання Постачальником умов Договору та настання граничної дати оплати (остаточного розрахунку) згідно з умовами Договору, протягом 5 (п'яти) банківських днів з дня настання таких обставин.
Згідно із пунктом 12.10 Додатку 4 до Тендерної документації повернення забезпечення виконання Договору здійснюється шляхом направлення відповідного листа (повідомлення) Постачальнику або банку-гаранту у разі надання Постачальником забезпечення виконання Договору у вигляді оригіналу банківської гарантії в паперовій формі.
Повернення забезпечення виконання Договору, наданого у вигляді електронної банківської гарантії, здійснюється шляхом направлення відповідного SWlFT-повідомлення через банк бенефіціара на адресу банка - гаранта.
Моментом належного виконання зобов'язання Покупця щодо повернення оригіналу банківської гарантії є дата, зазначена на відповідному супровідному листі (повідомленні) Покупця.
Таким чином, положеннями проекту договору (додаток 4 до Тендерної документації) чітко визначено як випадки та умови, за яких порушення принципалом своїх договірних зобов'язань буде порушенням (невиконанням/неналежним виконанням основного зобов'язання) договору, яке спричинить стягнення банківської гарантії, так і випадки та умови, за яких забезпечення виконання договору повертається.
Ураховуючи викладене, відповідачем під час розгляду справи не підтверджено висновків в даній частині, що умови, зазначені в документації, не узгоджуються з вимогами законодавства.
Аналогічного висновку дійшов Шостий апеляційний адміністративний суд у постанові від 02.04.2025 у справі №320/27210/24.
Судом встановлено, що Додаток 4 до тендерної документації містить проєкт договору про закупівлю послуг, який, зокрема, визначає порядок надання послуг, права та обов'язки сторін, а також умови контролю за їх виконанням.
Так, відповідно до пункту 5.15 проєкту договору Замовник здійснює контроль і нагляд за відповідністю якості наданих послуг встановленим нормам і правилам, а також у разі виявлення відхилень має право видавати Виконавцю письмові розпорядження про їх усунення, а при суттєвих порушеннях - приймати рішення про призупинення надання послуг.
Згідно з пунктом 5.16 проєкту договору визначено порядок приймання наданих послуг, у тому числі строки підписання акту або надання мотивованої відмови, а також порядок усунення недоліків, виявлених під час приймання послуг.
Крім того, пунктами 7.1, 7.3 проєкту договору визначено права та обов'язки сторін, зокрема обов'язок Виконавця надавати послуги належної якості, своєчасно та у повному обсязі, а також усувати виявлені недоліки за власний рахунок.
Разом з тим, орган оскарження дійшов висновку, що тендерна документація та проєкт договору не містять визначення термінів та переліку «суттєвих» і «несуттєвих» порушень, у зв'язку з чим Замовник, на думку відповідача, отримує можливість на власний розсуд визначати ступінь порушення та приймати рішення про призупинення надання послуг, що є дискримінаційним по відношенню до учасників процедури закупівлі.
Оцінюючи наведені висновки, суд виходить із такого.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про публічні закупівлі» закупівлі здійснюються за принципами, зокрема, недискримінації учасників та рівного ставлення до них, а частиною четвертою цієї статті встановлено заборону встановлення дискримінаційних вимог до учасників.
Водночас, як убачається зі змісту проєкту договору, спірні положення регулюють виключно порядок виконання договірних зобов'язань між сторонами після укладення договору та не встановлюють жодних кваліфікаційних вимог або обмежень щодо участі у процедурі закупівлі.
Суд звертає увагу, що відсутність у проєкті договору деталізованого визначення термінів «суттєвих» та «несуттєвих» порушень сама по собі не свідчить про порушення принципу недискримінації, оскільки такі категорії є оціночними та підлягають застосуванню з урахуванням конкретних обставин виконання договору.
При цьому можливість Замовника реагувати на порушення умов договору, у тому числі шляхом призупинення надання послуг у разі істотних порушень, є складовою договірного регулювання та відповідає загальним засадам цивільного та господарського законодавства.
Суд також зазначає, що орган оскарження не навів жодних обґрунтованих доводів та не надав доказів того, яким саме чином відсутність деталізованого переліку таких порушень обмежує конкуренцію або створює нерівні умови для учасників процедури закупівлі.
Вказані положення проєкту договору застосовуються однаково до всіх потенційних учасників та не містять жодних умов, які б надавали переваги окремим суб'єктам господарювання або перешкоджали участі інших.
Отже, суд дійшов висновку, що висновки органу оскарження про дискримінаційний характер зазначених положень тендерної документації ґрунтуються на припущеннях та не підтверджені належними доказами.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що встановлені Замовником умови тендерної документації та проєкту договору в цій частині не порушують вимог статті 5 та частини четвертої статті 22 Закону України «Про публічні закупівлі», а відтак рішення Антимонопольного комітету України у відповідній частині є протиправним.
Судом встановлено, що Додаток 4 до тендерної документації містить проєкт договору про закупівлю послуг, який, зокрема, визначає порядок здійснення оплати за надані послуги.
Відповідно до пункту 4.3 проєкту договору Виконавець зобов'язаний надати Замовнику податкову накладну, складену в електронній формі та оформлену відповідно до вимог Податкового кодексу України, із дотриманням умов щодо реєстрації електронного підпису та реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Згідно з пунктом 4.5 проєкту договору Замовник залишає за собою право відстрочити виконання своїх зобов'язань з оплати послуг у разі наявності простроченого виконання зобов'язань Виконавця за іншими діючими договорами із Замовником або у разі наявності заборгованості за штрафними санкціями до моменту належного виконання таких зобов'язань.
Разом з тим, орган оскарження, посилаючись на частину сьому статті 193 Господарського кодексу України, дійшов висновку про те, що зазначені положення проєкту договору не узгоджуються з вимогами чинного законодавства.
Оцінюючи наведені висновки, суд виходить із такого.
Відповідно до частини сьомої статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова або відстрочка виконання з мотиву невиконання зобов'язань за іншим договором.
Разом з тим, спірне положення пункту 4.5 проєкту договору не передбачає односторонньої відмови Замовника від виконання зобов'язання, а лише встановлює умову відстрочення оплати у разі наявності невиконаних зобов'язань Виконавця перед Замовником.
Суд звертає увагу, що зазначене положення є умовою договірного регулювання взаємних прав та обов'язків сторін, яка підлягає погодженню сторонами під час укладення договору та реалізує принцип свободи договору, закріплений у цивільному та господарському законодавстві.
При цьому таке положення не встановлює жодних вимог до учасників процедури закупівлі та не впливає на можливість їх участі у процедурі закупівлі, а отже не може розглядатися як дискримінаційна умова у розумінні статті 5 Закону України «Про публічні закупівлі».
Крім того, суд зазначає, що орган оскарження не навів належного обґрунтування того, яким чином зазначене положення проєкту договору обмежує конкуренцію або порушує права та законні інтереси учасників процедури закупівлі.
Суд враховує, що оцінка відповідності умов проєкту договору нормам цивільного чи господарського законодавства не входить до повноважень органу оскарження у сфері публічних закупівель, якщо такі умови не впливають на участь суб'єктів господарювання у процедурі закупівлі.
Таким чином, висновки Антимонопольного комітету України про невідповідність пункту 4.5 проєкту договору вимогам законодавства є передчасними, необґрунтованими та такими, що виходять за межі наданих відповідачу повноважень.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення органу оскарження у цій частині є протиправним та підлягає скасуванню.
Судом також встановлено, що Додаток 4 до тендерної документації містить проєкт договору про закупівлю послуг, яким, зокрема, визначено права та обов'язки сторін.
Так, відповідно до пункту 7.2.4 проєкту договору Замовник має право відмовитися від договору в односторонньому порядку у разі невиконання або неналежного виконання Виконавцем умов договору, у тому числі у разі надання послуг неналежної якості, з посиланням на частину третю статті 651 Цивільного кодексу України, шляхом направлення відповідного письмового повідомлення.
Разом з тим, орган оскарження дійшов висновку про те, що тендерна документація не містить визначення та переліку підстав невиконання або неналежного виконання договору, що, на його думку, створює можливість для довільного застосування положень договору Замовником та є дискримінаційним по відношенню до учасників процедури закупівлі.
Оцінюючи наведені висновки, суд виходить із такого.
Відповідно до статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку допускаються у випадках, передбачених законом або договором.
Зі змісту пункту 7.2.4 проєкту договору вбачається, що право Замовника на одностороннє розірвання договору прямо передбачено умовами договору та узгоджується з положеннями чинного законодавства.
Суд зазначає, що встановлення у договорі загальної підстави для його розірвання у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань є типовим та загальновживаним способом правового регулювання договірних відносин і не потребує обов'язкової деталізації у вигляді вичерпного переліку можливих порушень.
При цьому така умова договору регулює виключно порядок виконання та припинення договірних зобов'язань між сторонами після укладення договору та не встановлює жодних вимог до учасників процедури закупівлі, які могли б обмежити їх участь у торгах.
Крім того, в обґрунтування своїх доводів відповідач посилається на частину 3 статті 184 Господарського кодексу України, відповідно до якої укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлений нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.
Поряд з цим суд зазначає, що положення частини 3 статті 184 ГК України у даному випадку не підлягають застосуванню, оскільки стосуються виключно укладення господарських договорів на основіпримірних і типових договорів.
Частинами 2 та 4 статті 179 ГК України передбачено, що Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади, державні органи та органи державної влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори.
При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим державним органом або органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.
В даному випадку договір про закупівлю товарів, проект якого є Додатком 4 до Тендерної документації Замовника, укладається на основі вільного волевиявлення, оскільки відсутні затверджені в установленому порядку примірний або типовий договори про закупівлю товарів: «Прилади для вимірювання витрати, рівня та тиску рідин і газів (Лічильники газу ультразвукові)».
Отже, Замовник має право визначити зміст Договору, з урахуванням наступного.
Відповідно до статей 3, 6, 627 ЦК України в Україні діє принцип свободи договору. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
При цьому стаття 628 ЦК України встановлює, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
В той же час, згідно з частиною 1 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Таким чином, принцип свободи договору відповідно до статей 3, 6, 627, 628 ЦК України в процесі укладення договору, в тому числі за результатами проведення процедури закупівлі, є визначальним та полягає у наданні Замовнику права на власний розсуд реалізувати можливість, зокрема визначити зміст договору, враховуючи при цьому обмеження щодо окремих положень договору, встановлені Законом.
Вищезазначений висновок також відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 13.12.2023 року у справі № 918/222/23.
Суд звертає увагу, що орган оскарження не навів жодних належних доказів того, яким саме чином відсутність деталізованого переліку порушень впливає на можливість участі суб'єктів господарювання у процедурі закупівлі або призводить до обмеження конкуренції.
Водночас спірні положення тендерної документації застосовуються однаково до всіх потенційних учасників та не створюють жодних переваг або обмежень для окремих осіб.
Таким чином, висновки Антимонопольного комітету України про дискримінаційний характер зазначених положень ґрунтуються на припущеннях та не підтверджені належними доказами.
Суд також зазначає, що вимога органу оскарження щодо обов'язкового визначення у тендерній документації вичерпного переліку підстав невиконання або неналежного виконання договору не передбачена нормами Закону України «Про публічні закупівлі» та фактично призводить до необґрунтованого втручання у сферу договірного регулювання.
За таких обставин суд дійшов висновку, що встановлені Замовником умови тендерної документації у цій частині відповідають вимогам законодавства, а рішення Антимонопольного комітету України про наявність порушень є протиправним.
Отже, вимоги органу оскарження щодо внесення змін до тендерної документації у зазначеній частині є безпідставними та такими, що не підлягають виконанню.
Окрім цього, суд бере до уваги посилання позивача, що доказів перешкоди брати участь у публічній закупівлі та, відповідно, відсутнє порушення його прав та законних інтересів, пов'язаних з участю у закупівлі безпосередньо у скаржника ПрАТ «ПРОМПРИЛАД» відсутні.
Отже, відповідачем не підтверджено висновків про порушення позивачем законодавства в цій частині.
Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог чинного законодавства при проведенні публічної закупівлі UA-2023-18-26-019438-а є безпідставними та недоведеними, а тому рішення відповідача № 248-р/пк-пз від 04.01.2024 (з урахуванням змін, внесених рішенням № 1192-р/пк-пз від 19.01.2024) є протиправним та підлягає скасуванню.
Решта доводів та посилань сторін у справі висновків суду не спростовують.
Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно положень ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3 028,00 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи платіжною інструкцією.
Враховуючи задоволення позову, на користь позивача слід присудити понесені ним судові витрати в розмірі 3 028,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель №248-р/пк-пз від 04.01.2024 (з урахуванням змін, внесених рішенням № 1192-р/пк-пз від 19.01.2024).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Антимонопольного комітету України (код ЄДРПОУ 00032767, 03680, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 45) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (код ЄДРПОУ 42795490, 03065, м. Київ, вул. Любомира Гузова, 44) судовий збір у розмірі 3 028,00 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лисенко В.І.