Номер провадження: 22-ц/813/1346/26
Справа № 947/16487/25
Головуючий у першій інстанції Бескровний Я. В.
Доповідач Комлева О. С.
27.04.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді Комлевої О.С.,
суддів: Громіка Р.Д., Сегеди С.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження без виклику учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на рішення Київського районного суду м. Одеси від 12 вересня 2025 року, постановленого під головуванням судді Бескровного Я.В. у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
У травні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (надалі за текстом ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просило стягнути з останньої заборгованість за кредитним договором №27238-11/2023 від 20 листопада 2023 року в розмірі 12 961 грн. 63 коп. та за кредитним договором №16615-11/2023 від 12 листопада 2023 року в розмірі 27750 грн. 00 коп. Всього стягнути заборгованість за договорами у розмірі 40 711,63 грн., а також понесені судові витрати.
Свої вимоги мотивувало тим, що 20 листопада 2023 року між ТОВ «Аванс кредит» та ОСОБА_2 було укладено Договір №27238-11/2023, який підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання відповідачем одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Відповідно до умов кредитного договору, ТОВ «Аванс кредит» надало відповідачу кредит на власні потреби клієнта у розмірі 6 000 грн., на умовах строковості, зворотності, платності, на 360 днів зі сплатою відсотків за користування кредитом у межах строку кредитування в розмірі 2,50 % в день.
29 квітня 2024 року між ТОВ «Аванс кредит» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №29042024, у відповідності до умов якого ТОВ «Аванс кредит» передає ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Аванс кредит» права грошової вимоги.
12 листопада 2023 року між ТОВ «Аванс кредит» та ОСОБА_2 було укладено Договір №16615-11/2023, який підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання відповідачем одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Відповідно до умов кредитного договору, ТОВ «Аванс кредит» надало відповідачу кредит на власні потреби клієнта у розмірі 6 000 грн., на умовах строковості, зворотності, платності, на 360 днів зі сплатою відсотків за користування кредитом у межах строку кредитування в розмірі 2,50 % в день.
24 травня 2024 року між ТОВ «Аванс кредит» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №24052024, у відповідності до умов якого ТОВ «Аванс кредит» передає ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Аванс кредит» права грошової вимоги.
Враховуючи, що відповідач ОСОБА_2 свого зобов'язання за кредитними договорами не виконала та право вимоги за ними перейшло до позивача, останній звернувся до суду з даним позовом.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 12 вересня 2025 року у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «ЄАПБ» - відмовлено.
Рішення мотивовано тим, що позивачем не доведено перерахування сум фінансування на рахунок клієнта за відступлені права вимог, тому суд позбавлений можливості зробити висновок щодо переходу права вимоги до позивача за означеними договорами.
Не погодившись з рішенням суду, ТОВ «ФК «ЄАПБ» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Київського районного суду м. Одеси від 12 вересня 2025 року та постановити у справі нове рішення, яким позовну заяву ТОВ «ФК «ЄАПБ» задовольнити в повному обсязі та стягнути з ОСОБА_2 судові витрати за подання позовної заяви та апеляційної скарги.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не дослідив в повній мірі матеріали справи, необґрунтовано та помилково дійшов хибних висновків оскільки позивачем до суду першої інстанції було надано всі докази, необхідні для винесення законного та обґрунтованого рішення.
Апелянт вказує, що матеріали цивільної справи містять підтверджень виконання Фактором грошового зобов'язання щодо передачі грошових коштів в розпорядження Клієнта (ціна продажу), сплати Фактором Клієнту 100% ціни продажу, за відступлення Клієнтом Факторові Права грошової Вимоги, та підтверджено виконанням Фактором грошового зобов'язання щодо передачі грошових коштів в розпорядження Клієнта за договором факторингу № 24052024 від 24 травня 2024 року та договором факторингу №29042024 від 29 квітня 2024 року.
У своєму відзиві ОСОБА_3 зазначила, що рішення суду є законним і обґрунтованим, оскільки позивач не довів перехід права грошової вимоги, як цього вимагають ст. 514, 516 ЦК України; не надав доказів оплати ціни договору факторингу; не довів факту переказу коштів первісному кредитору; не надав належного Акту приймання-передачі Реєстру боржників із підписами сторін.
Крім того, ОСОБА_2 зазначила у відзиві що її прізвище було змінено на ОСОБА_4 у зв'язку з укладенням шлюбу.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Згідно приписів ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 3 ст. 369 ЦПК України, з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог поданої апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з огляду на наступне.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 12 листопада 2023 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №16615-11/2023 в електронній формі, за яким остання отримала кредит 6000 грн. строком на 360 днів, під процентну ставку 2,5% на день у межах строку кредитування.
Паспорт споживчого кредиту до Договору №16615-11/2023 від 12 листопада 2020 року містить інформацію про контактні дані кредитодавця, про основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, строк кредитування 360 днів, базова процентна ставка 2,50 % в день, що становить 912,50% річних (а.с. 23-24).
Відповідно до п.1.6 договору про надання кредиту №16615-11/2023, кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта включаючи використання реквізитів платіжної картки №4731-21хх-хххх-4649 протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту. Кредит надається без забезпечення у вигляді застави. Кредит вважається наданим в день перерахування товариством суми кредиту за вказаними реквізитами.
На виконання умов вказаного Кредитного договору, ТОВ «Аванс Кредит» 12 листопада 2023 року перерахувало на картковий рахунок № НОМЕР_1 хх-хххх-4649 ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 6000 грн., що підтверджується випискою за договором б/н за період 12 листопада 2023 року по 15 листопада 2023 року (а.с. 80, 80 зворот), а також листом сервісу онлайн платежів ipay.ua у якому зазначено що 12 листопада 2023 року о 15:40:15 було перераховано кошти на суму 6000 грн. на картку № НОМЕР_1 хх-хххх-4649 (а.с. 93).
24 травня 2024 року ТОВ «Аванс Кредит» (клієнт) та ТОВ «ФК «ЄАПБ» (фактор) уклали Договір факторингу № 24052024. Пунктом 1.1 договору факторингу передбачено, що згідно умов цього договору фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити фактору право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за управління кредитом, плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.
Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно додатку №1 та є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до п.1.2. Перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі реєстру боржників згідно додатку №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі реєстру боржників - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього договору.
В день, коли здійснюється перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників, Клієнт зобов'язаний передати фактору інформацію згідно Реєстру Боржників в електронному вигляді за формою, наведеною в Додатку №4 до цього Договору, на підставі Акту прийому-передачі інформації згідно реєстру боржників в електронному вигляді (Додаток № 5).
Відповідно до п.3.3. ціна продажу за договором становить 6 971 277, 86 грн.
Цей договір набуває чинності з моменту його укладення сторонами. Зобов'язання, що виникають з цього договору, припиняються їх належним (повним) виконанням. Договір вважається укладеним, якщо він підписаний від імені сторін їх уповноваженими представниками, а підписи скріплені печатками сторін. (п. 9.2 Договору).
На підтвердження переходу права вимоги позивач надав копію акту прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу №24052024 від 24 травня 2024 року (а.с.110), реєстр боржників із зазначенням боржника ОСОБА_2 (а.с. 111), та платіжну інструкцію № 21383 від 30 травня 2024 року на суму 6 971 277, 86 грн. призначення платежу: оплата за відступлення прав вимоги зг. договору факторингу №24052024 від 24 травня 2024 року без ПДВ.(а.с.112).
Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором №16615-11/2023 від 12 листопада 2023 року у позичальниці ОСОБА_2 наявна заборгованість у розмірі 27 750,00 грн., з яких: за тілом кредиту 6 000,00 грн., за відсотками 21 750,00 грн. (а.с. 94-95).
20 листопада 2023 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №27238-11/2023 в електронній формі, за яким остання отримала кредит 6000 грн. строком на 360 днів, під процентну ставку 2,5% на день у межах строку кредитування.
Паспорт споживчого кредиту до Договору №27238-11/2023 від 20 листопада 2020 року містить інформацію про контактні дані кредитодавця, про основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, строк кредитування 360 днів, базова процентна ставка 2,50 % в день, що становить 912,50% річних (а.с. 11-12).
Відповідно до п.1.6 договору про надання кредиту №27238-11/2023, кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта включаючи використання реквізитів платіжної картки №4731-21хх-хххх-4649 протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту. Кредит надається без забезпечення у вигляді застави. Кредит вважається наданим в день перерахування товариством суми кредиту за вказаними реквізитами.
На виконання умов вказаного Кредитного договору, ТОВ «Аванс Кредит» 20 листопада 2023 року перерахувало на картковий рахунок № НОМЕР_1 хх-хххх-4649 ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 6000 грн., що підтверджується випискою за договором б/н за період 20 листопада 2023 року по 23 листопада 2023 року (а.с. 81), а також листом сервісу онлайн платежів ipay.ua у якому зазначено що 20 листопада 2023 року о 13:55:22 було перераховано кошти на суму 6000 грн. на картку № НОМЕР_1 хх-хххх-4649 (а.с.89).
29 квітня 2024 року ТОВ «Аванс Кредит» (клієнт) та ТОВ «ФК «ЄАПБ» (фактор) уклали Договір факторингу № 24052024. Пунктом 1.1 договору факторингу передбачено, що згідно умов цього договору фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити фактору право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за управління кредитом, плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.
Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно додатку №1 та є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до п.1.2. Перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі реєстру боржників згідно додатку №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі реєстру боржників - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього договору.
В день, коли здійснюється перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників, Клієнт зобов'язаний передати фактору інформацію згідно Реєстру Боржників в електронному вигляді за формою, наведеною в Додатку №4 до цього Договору, на підставі Акту прийому-передачі інформації згідно реєстру боржників в електронному вигляді (Додаток № 5).
Відповідно до п.3.3. ціна продажу за договором становить 7 003 851, 94 грн.
Цей договір набуває чинності з моменту його укладення сторонами. Зобов'язання, що виникають з цього договору, припиняються їх належним (повним) виконанням. Договір вважається укладеним, якщо він підписаний від імені сторін їх уповноваженими представниками, а підписи скріплені печатками сторін. (п. 9.2 Договору).
На підтвердження переходу права вимоги позивач надав копію акту прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу №29042024 від 29 квітня 2024 року (а.с.102), реєстр боржників із зазначенням боржника ОСОБА_2 (а.с. 103), та платіжну інструкцію № 21234 від 30 квітня 2024 року на суму 7 003 851, 94 грн. призначення платежу: оплата за відступлення прав вимоги зг. договору факторингу №29042024 від 29 квітня 2024 року без ПДВ.(а.с.104).
Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором №27238-11/2023 від 20 листопада 2023 року у позичальниці ОСОБА_2 наявна заборгованість у розмірі 12 961,63 грн., з яких: за тілом кредиту 12 857,14 грн., за відсотками 104,49 грн. (а.с. 90-91).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять відомостей про сплату суми ціни продажу, та сплати фактором клієнту 100% ціни продажу протягом 6 робочих днів з моменту передачі по акту прийому-передачі реєстру боржників, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок Клієнта, як то передбачено п.3.4 Договору. Отже позивачем не доведено суду, що за зазначеними Договорами Факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) фактор передав грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, як це передбачено договором, а тому суду не доведено, що клієнт відступив факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Однак, колегія суддів з таким висновком суду не погоджується за наступних підстав.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.
Частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Таким чином, у ЦК України встановлена можливість замінити кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким відступається.
Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Відповідно до статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
За змістом частини першої статті 4 Закону України 12 липня 2001 року № 2664-III «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (далі - Закон № 2664-III) факторинг вважається фінансовою послугою.
У пункті 5 частини першої статті 1 Закону № 2664-III зазначено, що фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.
Вимоги до договору про надання фінансових послуг передбачені в статті 6 Закону № 2664-III.
Так, за змістом частини першої статті 6 Закону № 2664-III договір, якщо інше не передбачено законом, повинен містити: 1) назву документа; 2) назву, адресу та реквізити суб'єкта господарювання; 3) відомості про клієнта, який отримує фінансову послугу: прізвище, ім'я, по батькові, адреса проживання - для фізичної особи, найменування та місцезнаходження - для юридичної особи; 5) найменування фінансової операції; 6) розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків; 7) строк дії договору; 8) порядок зміни і припинення дії договору; 9) права та обов'язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; 9-1) підтвердження, що інформація, зазначена в частині другій статті 12 цього Закону, надана клієнту; 10) інші умови за згодою сторін; 11) підписи сторін.
Крім того, відповідно до пункту 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, від 06 лютого 2014 року № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року № 231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів-суб'єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.
Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 1077 ЦК України договір факторингу передбачає, зокрема те, що фактор передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові свою грошову вимогу до третьої особи (боржника).
Отже, за договором факторингу фактором має надаватися фінансова послуга, яка полягає в наданні коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (пункт 6 частини першої статті 4 Закону № 2664-III), тобто грошові кошти мають передаватися клієнту у розпорядження, і клієнт має сплатити фактору за відповідну послуги з фінансування (надання позики або кредиту).
При цьому, така плата за надану фактором послугу може бути, як зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18, пункт 61), встановлена у твердій сумі, у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається, у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної в договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.
Сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатися як плата за надану фактором фінансову послугу.
Натомість грошова вимога, що передається клієнтом фактору, може відступатися клієнтом фактору у зв'язку з її продажом останньому (частина перша статті 1084 ЦК України) або з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором, оскільки за змістом частини другої статті 1084 ЦК України фактор має право у разі невиконання клієнтом зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок заставленої грошової вимоги до боржника.
Таким чином, договір факторингу є змішаним договором, який обов'язково поєднує у собі елементи договору позики або кредитного договору та елементи договору купівлі-продажу грошової вимоги або договору застави грошової вимоги.
Як вбачається з матеріалів справи, 24 травня 2024 року ТОВ «Аванс Кредит» (клієнт) та ТОВ «ФК «ЄАПБ» (фактор) уклали Договір факторингу № 24052024 (а.с.105-109).
Відповідно до п.1.2. перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі реєстру боржників згідно додатку №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі реєстру боржників - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього договору.
В день, коли здійснюється перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників, Клієнт зобов'язаний передати фактору інформацію згідно Реєстру Боржників в електронному вигляді за формою, наведеною в Додатку №4 до цього Договору, на підставі Акту прийому-передачі інформації згідно реєстру боржників в електронному вигляді (Додаток № 5).
Відповідно до п.3.3. ціна продажу за договором становить 6971277,86 грн.
Цей договір набуває чинності з моменту його укладення сторонами. Зобов'язання, що виникають з цього договору, припиняються їх належним (повним) виконанням. Договір вважається укладеним, якщо він підписаний від імені сторін їх уповноваженими представниками, а підписи скріплені печатками сторін. (п. 9.2 Договору).
29 квітня 2024 року ТОВ «Аванс Кредит» (клієнт) та ТОВ «ФК «ЄАПБ» (фактор) уклали Договір факторингу № 24052024 (а.с.97-101).
Відповідно до п.1.2. Перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі реєстру боржників згідно додатку №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі реєстру боржників - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього договору.
В день, коли здійснюється перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників, Клієнт зобов'язаний передати фактору інформацію згідно Реєстру Боржників в електронному вигляді за формою, наведеною в Додатку №4 до цього Договору, на підставі Акту прийому-передачі інформації згідно реєстру боржників в електронному вигляді (Додаток № 5).
Відповідно до п.3.3. ціна продажу за договором становить 7003851,94 грн.
Цей договір набуває чинності з моменту його укладення сторонами. Зобов'язання, що виникають з цього договору, припиняються їх належним (повним) виконанням. Договір вважається укладеним, якщо він підписаний від імені сторін їх уповноваженими представниками, а підписи скріплені печатками сторін. (п. 9.2 Договору).
Отже, з огляду на наведені обставини та докази у справі, вбачається, що відбулася заміна кредитодавця, на підставі укладених договорів, а тому до ТОВ «ФК «ЄАПБ», перейшло право вимоги кредитних договорів №16615-11/2023 від 12 листопада 2023 року та №27238-11/2023 від 20 листопада 2023 року, укладених між ТОВ «Аванс кредит» та ОСОБА_2 .
Колегія суддів звертає увагу, що суд першої інстанції не звернув увагу що відповідно до п. 3.1. договору факторингу № 24052024 від 24 травня 2024 року, загальна сума прав вимоги, що відступаються за цим договором, ціна і продажу та одинична ціна визначаються в день передачі по Акту прийому-передачі Ресстру Боржників, який складається та підписується в день укладання даного Договору. Пунктом 3.2 встановлено що загальна сума прав вимоги, що відступається за договором становить 187 713 537,70 грн., п. 3.3. ціна продажу за договором становить 6 971 277,86 грн. Відповідно до п. 3.4. фактор сплачує клієнту 100 % ціни продажу, передбаченої п.3.3. цього договору, протягом 6 робочих днів з моменту передачі Реєстру боржників, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок клієнта № НОМЕР_2 в АТ КБ «ОТ БАНК», МФО 300528.
В матеріалах справи наявна платіжна інструкція №21383 від 30 травня 2024 року відповідно до якої платник ТОВ «ФК «ЄАПБ» здійснив оплату за відступлення прав вимоги зг. договору факторингу № 24052024 від 24 травня 2024 року на рахунок отримувача ТОВ «Аванс кредит» № НОМЕР_2 суму 6 971 277,86 грн. (а.с. 112).
Відповідно до п. 3.1. договору факторингу № 29042024 від 29 квітня 2024 року, загальна сума прав вимоги, що відступаються за цим договором, ціна і продажу та одинична ціна визначаються в день передачі по Акту прийому-передачі Ресстру Боржників, який складається та підписується в день укладання даного Договору. Пунктом 3.2 встановлено що загальна сума прав вимоги, що відступається за договором становить 234 662 977,50 грн., п. 3.3. ціна продажу за договором становить 7 003 851,94 грн. Відповідно до п. 3.4. фактор сплачує клієнту 100 % ціни продажу, передбаченої п.3.3. цього договору, протягом 6 робочих днів з моменту передачі Реєстру боржників, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок клієнта № НОМЕР_2 в АТ КБ «ОТ БАНК», МФО 300528.
В матеріалах справи наявна платіжна інструкція №21234 від 30 квітня 2024 року відповідно до якої платник ТОВ «ФК «ЄАПБ» здійснив оплату за відступлення прав вимоги зг. договору факторингу № 29042024 від 29 квітня 2024 року на рахунок отримувача ТОВ «Аванс кредит» № НОМЕР_2 суму 7 003 851,94 грн. (а.с. 104).
Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що позивачем не доведено суду що за зазначеними Договорами Факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) фактор передав грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, як це передбачено договором, не доведено, що клієнт відступив факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Щодо стягнення заборгованості за кредитним договором, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором. Отже, припис абзацу 2 ч.1 ст.1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.
За змістом ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
З матеріалів справи вбачається, що 12 листопада 2023 року, між ТОВ «Аванс кредит» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №16615-11/2023, відповідно до умов кредитного договору, ТОВ «Аванс кредит» надало відповідачу кредит на власні потреби клієнта у розмірі 6 000 грн., на умовах строковості, зворотності, платності, на 360 днів зі сплатою відсотків за користування кредитом у межах строку кредитування в розмірі 2,50 % в день; 20 листопада 2023 року, між ТОВ «Аванс кредит» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №27238-11/2023, відповідно до умов кредитного договору, ТОВ «Аванс кредит» надало відповідачу кредит на власні потреби клієнта у розмірі 6 000 грн., на умовах строковості, зворотності, платності, на 360 днів зі сплатою відсотків за користування кредитом у межах строку кредитування в розмірі 2,50 % в день.
Відповідач добровільно за допомогою мережі інтернет перейшла на офіційний сайт Товариства та ознайомилася з відповідною інформацією, а саме - Правилами надання з у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту; кредитними продуктами Товариства, документами щодо взаємодії з споживачами, Примірним договором про надання кредиту, інформацією про істотні характеристики послуги з надання мікрокредиту/споживчого кредиту та іншою інформацією про фінансову послугу, яка розміщується Товариством на Сайті Товариства, відповідно до вимог го законодавства України та нормативно-правових актів Національного банку України. За результатом ознайомлення з наведеною інформацією на Сайті Товариства відповідач на калькуляторі обрала необхідну суму кредиту та строк платежу за кредитом, який є розрахунковим періодом для побудування графіку платежів, після чого перейшла до створення особистого кабінету. Для створення особистого кабінету відповідач ввела свій особистий або фінансовий номер телефону та підтвердила його шляхом введення коду смс-повідомлення, або прийняла вхідний дзвінок від Товариства та підтвердила відповідну дію. Після входу до особистого кабінету, відповідач, для отримання кредиту, заповнила Заявку-Анкету.
Договір був вчинений в електронній формі, яка відповідно до ст. 207 ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до письмової форми.
Рішення про надання кредиту приймається Товариством на підставі автоматизованої системи аналізу даних заявника відповідно оцінки кредитоспроможності клієнта, яка здійснюється відповідно до чинного законодавства та нормативно-правових актів Товариства попередньої ідентифікації та верифікації. Приймаючи Заявку до розгляду, Товариство не приймає на себе зобов'язання надати кредит. Товариство протягом 1 робочого дня з дати отримання Заявки приймає рішення про надання кредиту або про відмову в наданні кредиту.
При чому Товариство не зобов'язане мотивувати причини відмови у видачі кредиту. Товариство інформує Клієнта про попереднє прийняття рішення про видачу кредиту через смс-повідомлення на телефонний номер Клієнта, а також відповідна інформація зазначається
В Особистому Кабінеті.
Укладення договору відбувається згідно Закону України «Про електронну комерцію». Після здійснення акцепту позичальником оферти кредитодавця, що є укладенням договору відповідно до ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», кредитодавець накладає на оригінал договору кваліфікований електронний підпис уповноваженого працівника Товариства із кваліфікованою електронною позначкою часу, а примірник договору клієнта завантажується в особистий кабінет клієнта.
Кредитодавцем було надано два кредита, кожен у сумі 6000 грн, що підтверджується копією листа сервісу онлайн платежів ipay.ua від 12 листопада 2023 року про перерахування коштів на суму 6000 грн. на картку № НОМЕР_1 хх-хххх-4649 (а.с. 93) та копією листа сервісу онлайн платежів ipay.ua від 20 листопада 2023 року про перерахування коштів на суму 6000 грн. на картку № НОМЕР_1 хх-хххх-4649 (а.с. 89).
Таким чином, сторони визначили можливість позичальника користуватися кредитними коштами в межах строку кредитування, а саме 360 днів на кожен кредитний договір (п. 1.2).
Як вбачається з укладених договорів, позичальник мав сплачувати, визначені у Договорах кредитодавцю відсотки за користування кредитами.
Відповідно до п. 1.4.1. Договорів, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється процентною ставкою у розмірі 2,50% щоденно.
Таким чином, сторони передбачили, що кредитними коштами ОСОБА_2 користується та сплачує відсотки у розмірі 2,50% в день, що становить 912,50% річних.
На виконання умов вказаних Кредитних договорів ТОВ «Аванс кредит» перерахувало на картковий рахунок відповідача ОСОБА_2 на платіжну картку № НОМЕР_1 хх-хххх-4649, грошові кошти в розмірі 6000 грн. 12 листопада 2023 року та грошові кошти в розмірі 6000 грн. 20 листопада 2023 року.
Звертаючись до суду з позовом, ТОВ «ФК «ЄАПБ», надало виписку з особового рахунку за Кредитним договором №16615-11/2023 від 12 листопада 2023 року, згідно якої заборгованість ОСОБА_2 становить 27750,00 коп., з яких 6000,00 грн. борг; 21750 грн. відсотки, та за Кредитним договором №27238-11/2023 від 20 листопада 2023 року, згідно якої заборгованість ОСОБА_2 становить 12961,63 коп., з яких 12857,14 грн. борг; 104,49 грн. відсотки.
Таким чином, позивачем доведено факт отримання кредитних коштів відповідно до укладених договорів та виконання первісним кредитором узятих на себе зобов'язань перед відповідачем (позичальником).
З урахування конкретних обставин даної справи, суд апеляційної інстанції вважає, що позивачем доведено розмір існуючої заборгованості за кредитом, оскільки в ході розгляду справи було встановлено обставини погодження між сторонами всіх істотних умов кредитного договору.
Відповідачем у справі не спростовано обставин отримання та використання нею кредитних коштів у розмірі заборгованості, зазначеного в наданому позивачем розрахунку.
Однак, апеляційний суд не погоджується з розміром відсотків кредитного договору №16615-11/2023 від 12 листопада 2023 року з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.
Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Позивач як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.
Необхідно зазначити, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.
Вказане узгоджується із положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено, що, визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.
Пунктами 1, 2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985 року № 39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року № 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, зокрема у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.
Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов'язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином, ефективного вибору.
Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).
У Рішенні від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов'язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов'язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов'язань позичальниками - фізичними особами.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19.
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.
Також у цій постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Під час розгляду справи відповідач не спростувала наявність у неї заборгованості по кредитним договорам, однак з урахуванням зазначених у відзиві ОСОБА_1 посилань на несправедливі умови нарахування розміру відсотків, це не є перешкодою для врахування інтересів відповідача у цій справі з метою дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Вказане узгоджується з висновком до якого дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 12 лютого 2025 року у справі №679/1103/23.
Таким чином, враховуючи, вищевикладене, позов ТОВ «ФК «ЄАПБ» слід задовольнити частково та ухвалити нове судове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» за Кредитним договором №16615-11/2023 від 12 листопада 2023 року, заборгованість у розмірі 12 000,00 грн., з яких 6 000,00 грн. тіло кредиту; 6 000,00 грн. відсотки та за Кредитним договором №27238-11/2023 від 20 листопада 2023 року, заборгованість у розмірі 12 961,63 грн., з яких 12 857,14 грн. тіло кредиту; 104,49 грн. відсотки. А усього разом стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованість у розмірі 24 961, 63 грн.
Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ТОВ «ФК «ЄАПБ», є обґрунтованими, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).
Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 3, 4 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює у відповідній частині нове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права.
Ураховуючи, що невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення останнім вищезазначених норм матеріального та процесуального права, призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню. Необхідно ухвалити нове судове рішення про задоволення позову частково, за вищевказаного обґрунтування.
Крім цього, у зв'язку із скасуванням судового рішення і задоволенням позову частково відповідно до ст. 141, п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України, апеляційний суд покладає на відповідача витрати позивача по оплаті судового збору за подачу позову (3028 грн.) та апеляційної скарги (4542,00 грн.) виходячи із задоволення позову на 61,31% у розмірі 4 641,16 грн. (1856,46 грн. + 2784,70 грн.).
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
З огляду на положення п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України ця справа є малозначною, а тому згідно п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» - задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 12 вересня 2025 року - скасувати, ухвалити нове.
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ: 35625014) заборгованість:
- за кредитним договором №16615-11/2023 від 12 листопада 2023 року у розмірі 12 000 (дванадцять тисяч) гривень, з якої прострочена заборгованість за сумою кредиту становить - 6 000 (шість тисяч) гривень, заборгованість за відсотками - 6 000 (шість тисяч) гривень.
- за кредитним договором №27238-11/2023 від 20 листопада 2023 року у розмірі 12 961 (дванадцять тисяч дев'ятсот шістдесят одну) гривню 63 копійки, з якої прострочена заборгованість за сумою кредиту становить - 12857 (дванадцять тисяч вісімсот п'ятдесят сім) гривень 14 копійок, заборгованість за відсотками - 104 (сто чотири) гривні 49 копійок.
В іншій частині вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ: 35625014) витрати зі сплати судового збору в розмірі 4 641 (чотири тисячі шістсот сорок одну) гривню 16 копійок.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складений 27 квітня 2026 року.
Головуючий ___________________________ О.С. Комлева
Судді ___________________________ Р.Д. Громік
___________________________ С.М. Сегеда