Номер провадження: 11-сс/813/356/26
Справа № 947/37490/25 1-кс/947/19397/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
07.04.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
представника власника майна - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу представника власника майна ТОВ «ТРЕЙДІНГ НЕЙКОМ СІТІ» - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 26.12.2025 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №72024000000000005, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.02.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України,
встановив:
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом першої інстанції.
Ухвалою слідчого судді від 26.12.2025 задоволено клопотання прокурора про накладення арешту на майно та накладено арешт на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку № НОМЕР_1 (українська гривня), відкритому ТОВ «ТРЕЙДІНГ НЕЙКОМ СІТІ» (код ЄДРПОУ 44132405) в АТ «ІДЕЯ БАНК» (код ЄДРПОУ19390819, адреса: м. Львів, вул. Валова, 11), станом на дату, годину та хвилину отримання цієї ухвали, шляхом заборони вчинення видаткової частини рахунків за виключенням податкових платежів до бюджетів усіх рівнів.
Зобов'язано службових осіб АТ «ІДЕЯ БАНК», надати органу досудового розслідування - відділу детективів із розслідування кримінальних правопорушень, вчинених організованою групою осіб, Головного підрозділу детективів Бюро економічної безпеки України довідки про залишок коштів на вказаних рахунках.
Рішення слідчого судді мотивовано тим, що грошові кошти що знаходяться на банківському рахунку ТОВ «ТРЕЙЛІНГ НЕЙКОМ СІТІ» (код ЄДРПОУ 44132405) відкритому в АТ «ІДЕЯ БАНК», є речовим доказом у кримінальному провадженні.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погоджуючись з рішенням слідчого судді представник ТОВ «ТРЕЙДІНГ НЕЙКОМ СІТІ» - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу.
Доводи обґрунтовує тим, що в ухвалі слідчого судді зазначено, що ОСОБА_8 , будучи директором ТОВ «ТРЕЙДІНГ НЕЙКОМ СІТІ» (код ЄДРПОУ 44132405), в порушення вимог Податкового кодексу України, вчинила закінчений замах на заволодіння грошовими коштами Державного бюджету України у формі бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок ТОВ «ГЛОБАЛ ТРЕЙД ЮКРЕЙН ЛІМІТЕД», однак ТОВ «ТРЕЙДІНГ НЕЙКОМ СІТІ» (код ЄДРПОУ 44132405) не має жодного відношення до вказаного підприємства.
Відповідно до оскаржуваної ухвали, факт вчинення кримінального правопорушення підтверджується висновками акту №12808/10-36-07-05/44132405 від 16.06.2023 р., складеного службовими особами Головного управління ДПС у Київській області за результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ТРЕЙДІНГ НЕЙКОМ СІТІ» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за березень 2023 року від'ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.
Згідно з висновками вказаного акту перевірки службовими особами Головного управління ДПС у Київській області не узгоджено суми відшкодування податку на додану вартість та встановлено порушення вимог Порядку заповнення і подання звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Мінфіну від 28.01.2016, ст.ст. 44, 184, 198, 200 Податкового кодексу України під час складання та подання податкової звітності з податку на додану вартість, заяви на відшкодування сум податку на додану вартість в частині завищення суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за березень 2023 року на суму 25 196 381 грн.
Проте, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.04.2025 р. у справі №320/38218/23 було скасовано рішення Київського окружного адміністративного суду від 24.09.2024 року та визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області форми "В1" від 25.07.2023 №132580705, прийняте на підставі Акту від 16.06.2023 №12808/10-36-07-05/44132405.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 09.10.2025 р. у справі №320/38218/23 вищевказану постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2025 року залишено без змін.
Крім того, грошові кошти, які знаходяться на рахунку товариства та які мають надійти у якості сум бюджетного відшкодування у встановленому порядку не визнані органом досудового розслідування речовими доказом у кримінальному провадженні, в ухвалі слідчого судді відсутнє відповідне посилання на постанову органу досудового розслідування про визнання їх речовим доказом.
Просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора.
Позиції учасників апеляційного розгляду.
Заслухавши: суддю-доповідача, представника власника майна, який підтримав подану апеляційну скаргу, прокурора, який не заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить висновку про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Положеннями статей 2, 7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Частиною другою статті 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 2 ст. 171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Частиною другою статті 173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
При розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ч. 2 ст. 173 КПК, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні слідчого та відповідати вимогам закону.
Вказана норма узгоджується з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
Згідно з Конституцією України та Законом України «Про міжнародні договори і угоди», чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і підлягає застосуванню поряд з національним законодавством України.
До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950р.), учасником яких є Україна.
Статтею 1 Протоколу №1 (1952р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.
Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов'язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польщі» від 22.06.2004р.).
У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Як вбачається з матеріалів провадження детективами відділу детективів із розслідування кримінальних правопорушень, вчинених організованою групою осіб, Головного підрозділу детективів Бюро економічної безпеки України за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №72024000000000005, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.02.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України.
Так відповідно до матеріалів досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_8 , будучи директором ТОВ «ТРЕЙДІНГ НЕЙКОМ СІТІ» (код ЄДРПОУ 44132405), в порушення вимог ст.ст. 198, 200, 201 Податкового кодексу України, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», у квітні 2023 року, зловживаючи своїм службовим становищем, вчинила закінчений замах на заволодіння грошовими коштами Державного бюджету України у формі бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок ТОВ «ГЛОБАЛ ТРЕЙД ЮКРЕЙН ЛІМІТЕД» у банку у сумі 6 222 389 грн, що є особливо великим розміром, шляхом внесення до податкової звітності з ПДВ за березень 2023 року завищеної суми від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту, що виникла у результаті реалізації товару без відображення у податковій та фінансовій звітності підприємства, та завищення суми податку на додану вартість за березень 2023 року, що підлягає бюджетному відшкодуванню.
ОСОБА_8 в порушення вимог ст.ст. 78, 185, 187, 198, 200, 201 Податкового кодексу України, ст.ст. 8, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» 18.04.2023 склала, внесла неправдиві відомості до офіційних документів, наклала свій особистий унікальний цифровий підпис та подала до Головного управління ДПС у Київській області наступні документи:
?податкову декларацію від 18.04.2023 з податку на додану вартість за березень 2023 року,
?додаток 4 від 18.04.2023 до податкової декларації з ПДВ - заяву про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість та/або врахування реєстраційної суми платника податку, що реорганізується, в обрахунку реєстраційної суми правонаступника (Д4),
бажаючи створити недійсні та неправдиві підстави для незаконного повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок ТОВ «ТРЕЙДІНГ НЕЙКОМ СІТІ» у банку в розмірі 6 222 389 грн, що дало б їй підстави розпорядитись ними на власний розсуд.
Для заповнення вказаного додатку необхідно заповнити графи, в яких зазначається сума бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку з рядка 20.2.1 податкової декларації з податку на додану вартість, номер рахунку та банківську установу, які неможливо вказати випадково чи помилково та які корелюють з даними податкової декларації з податку на додану вартість.
З урахуванням положень ст. 200 Податкового кодексу України, Порядку ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.01.2017 №26, Порядку інформаційної взаємодії Міністерства фінансів України з Державною податковою службою України та Державною казначейською службою України в процесі формування Реєстру заяв про повернення сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.03.2017 №326 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.03.2017 №376/30244, своїми діями ОСОБА_8 вчинила всі дії для забезпечення створення необхідних підстав для перерахування органами Державної казначейської служби України бюджетних коштів на банківський рахунок ТОВ «ТРЕЙДІНГ НЕЙКОМ СІТІ» з метою подальшого переведення їх в готівку та заволодіння ними.
Службовими особами Головного управління ДПС у Київській області 16.06.2023 складено акт від 16.06.2023 №12808/10-36-07-05/44132405 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ТРЕЙДІНГ НЕЙКОМ СІТІ» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за березень 2023 року від'ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.
Згідно з висновками вказаного акту перевірки службовими особами Головного управління ДПС у Київській області не узгоджено суми відшкодування податку на додану вартість та встановлено порушення вимог Порядку заповнення і подання звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Мінфіну від 28.01.2016, ст.ст. 44, 184, 198, 200 Податкового кодексу України під час складання та подання ОСОБА_8 податкової звітності з податку на додану вартість, заяви на відшкодування сум податку на додану вартість в частині завищення суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за березень 2023 року на суму 25 196 381 грн.
Державною службою фінансового моніторингу 16.10.2025 на виконання листа БЕБ від 16.10.2025 №11/6/4.6/26598-25 прийнято рішення про зупинення проведення видаткових фінансових операцій у період з 16.10.2025 по 14.10.2025 за рахунком № НОМЕР_2 (українська гривня, долар США, євро), відкритим ТОВ «ТРЕЙДІНГ НЕЙКОМ СІТІ» (код ЄДРПОУ 44132405) в ПуАТ «КБ «АКОРДБАНК» (код ЄДРПОУ 35960913).
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеса від 23.10.2025 (справа №947/37490/25, провадження №1-кс/947/16484/25) накладено арешт на майно - на грошові кошти на банківському рахунку ТОВ «ТРЕЙДІНГ НЕЙКОМ СІТІ», відкритому у ПуАТ «КБ «АКОРДБАНК» з метою недопущення неправомірного бюджетного відшкодування та перерахування на даний банківський рахунок коштів у сумі 25 196 381 грн, збереження речових доказів у кримінальному провадженні.
Службові особи ТОВ «ТРЕЙДІНГ НЕЙКОМ СІТІ» 16.12.2025 відкрили банківський рахунок № НОМЕР_1 (українська гривня) у АТ «IДЕЯ БАНК» (код ЄДРПОУ 19390819, адреса: м. Львів, вул. Валова, 11) з метою отримання неправомірного бюджетного відшкодування у сумі 25 196 381 грн та подальшої легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом.
З урахуванням викладеного, будучи директором ТОВ «ТРЕЙДІНГ НЕЙКОМ СІТІ», ОСОБА_8 з метою незаконного заволодіння коштами Державного бюджету України виконал усі дії, які вважала необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від її волі.
Своїми умисними діями, які виразилися у вчинені закінченого замаху на заволодіння чужим майном, а саме: державними коштами в умовах воєнного стану, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, в особливо великому розмірі, внесенні до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, ОСОБА_8 вчинила кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України.
У зв'язку із цим, 11.01.2024 складено та вручено ОСОБА_8 повідомлення про підозру у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень.
Постановою від 16.12.2025 визнано речовими доказами майно - грошові кошти, які знаходяться на банківському рахунку указаного суб'єкту господарювання, задіяного у протиправній схемі незаконного бюджетного відшкодування податку на додану вартість.
Так перевіряючи апеляційну скаргу представника власника майна ТОВ «ТРЕЙДІНГ НЕЙКОМ СІТІ» - адвоката ОСОБА_7 апеляційний суд прийшов до висновку, що слідчий суддя не дотримався вимог закону.
Приписами ст. 98 КПК України визначено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень ст. 170 Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до ч. 6 ст. 170 цього Кодексу.
До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Як на підставу необхідності накладення арешту на вищезазначене майно, прокурор в своєму клопотанні обмежився загальними фразами та цитуванням окремих норм КПК України, та зазначив, що арешт майна необхідний з метою збереження речових доказів.
Проте, колегія суддів звертає увагу на неприпустимість такого загального переліку правових підстав для накладення арешту на майно. Водночас, відсутність належного обґрунтування накладення арешту майна може в подальшому потягнути за собою негативні наслідки для даного кримінального провадження та не буде слугувати його завданням, а також може порушити законні права власників майна.
Таким чином, слідчий суддя при постановленні ухвали про накладення арешту на майно на зазначені недоліки клопотання прокурора не звернув увагу та не врахував доводи власника майна щодо відсутності належних і допустимих доказів у вказаному кримінальному провадженні. Слідчим суддею не було враховано, що клопотання прокурора побудовано лише на припущеннях та є необґрунтованим.
Слідчим суддею не зазначено та не обґрунтовано, яким чином грошові кошти, що є або надійдуть на рахунок товариства, мають відношення до кримінального провадження, які саме сліди вчинення злочину могли залишитися на них та чи можна їх використовувати як речовий доказ у кримінальному провадженні. Крім того, слідчим суддею не вказано конкретну суму, на яку накладається арешт, що позбавляє товариство можливості здійснювати фінансово-господарську діяльність, виконувати договірні зобов'язання, проводити поточні платежі тощо.
Посилаючись у клопотанні на необхідність накладення арешту на грошові кошти, що перебувають на банківському рахунку, відкритому в АТ «IДЕЯ БАНК» прокурор повинен був зазначити, яке відношення останні мають до вчинення кримінального правопорушення, посилаючись при цьому на докази на підтвердження зазначеного.
Жодних об'єктивних даних, які б підтверджували, що вказані грошові кошти, що перебувають на рахунку та які будуть зараховані на рахунок з Державного бюджету України, як бюджетне відшкодування, були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом, матеріали провадження не вбачають.
Прокурором, який звернувся до слідчого судді з клопотанням не вказано, у який спосіб та для з'ясування яких обставин, що мають значення у даному кримінальному провадженні можливе використання у якості речового доказу арештованого майна. Не містить таких даних щодо обставин кримінального провадження і оскаржувана ухвала слідчого судді.
Крім того, грошові кошти, які знаходяться на рахунку товариства та які мають надійти у якості сум бюджетного відшкодування у встановленому порядку не визнані органом досудового розслідування речовими доказом у кримінальному провадженні, в ухвалі слідчого судді відсутнє відповідне посилання на постанову органу досудового розслідування про визнання їх речовим доказом, а тому в даному випадку не може ставитися питання про накладення на нього арешту з метою забезпечення збереження речових доказів, виходячи з того, що при цьому нівелюється мета накладення на них арешту, передбачена п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України.
Тому колегія суддів критично ставитись до посилання у клопотанні, що грошові кошти, які надійдуть на рахунок, постановою у зазначеному кримінальному провадженні визнано речовими доказами, оскільки в матеріалах судового провадження відсутня дана постанова органу досудового розслідування.
Одночасно, слідчим суддею не взято до уваги, що факт вчинення кримінального правопорушення підтверджується висновками акту №12808/10-36-07-05/44132405 від 16.06.2023 р., складеного службовими особами Головного управління ДПС у Київській області за результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ТРЕЙДІНГ НЕЙКОМ СІТІ» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за березень 2023 року від'ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.
Згідно з висновками вказаного акту перевірки службовими особами Головного управління ДПС у Київській області не узгоджено суми відшкодування податку на додану вартість та встановлено порушення вимог Порядку заповнення і подання звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Мінфіну від 28.01.2016, ст.ст. 44, 184, 198, 200 Податкового кодексу України під час складання та подання податкової звітності з податку на додану вартість, заяви на відшкодування сум податку на додану вартість в частині завищення суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за березень 2023 року на суму 25 196 381 грн.
Проте, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.04.2025 р. у справі №320/38218/23 було скасовано рішення Київського окружного адміністративного суду від 24.09.2024 року та визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області форми "В1" від 25.07.2023 №132580705, прийняте на підставі Акту від 16.06.2023 №12808/10-36-07-05/44132405.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 09.10.2025 р. у справі №320/38218/23 вищевказану постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2025 року залишено без змін.
Згідно з п. 41.1.1 ПК України контролюючими органами є: податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування тощо.
Відповідно до п. 19-1.1.2 указаного Кодексу контролюючі органи контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів.
За визначенням п. 14.1.157 ПК України, податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності. Відповідно до підпункту ґ) пункту 200.12. ст. 200 ПК України зазначена у заяві сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування з дня визнання протиправним та/або скасування податкового повідомлення-рішення.
Отже, з дати прийняття постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.04.2025 р. у справі №320/38218/23, яке набрало законної сили та залишено в силі постановою Верховного Суду від 09.10.2025 р., підтверджено право ТОВ «ТРЕЙДІНГ НЕЙКОМ СІТІ» на отримання заявленого бюджетного відшкодування, а висновки акту перевірки та прийняте на його підставі податкове повідомлення-рішення визнані протиправними.
Вказані рішення є преюдиційними і підлягають врахуванню в кримінальному провадженні, оскільки встановлюють юридично значимі факти.
Отже постановою Шостого апеляційного адміністративного суду фактично встановлено:
- протиправність податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області форми "В1" від 25.07.2023 №132580705;
- порушення прав ТОВ «ТРЕЙДІНГ НЕЙКОМ СІТІ» при проведені перевірки і складання акту № 12808/10-36-07-05/44132405 від 16.06.2023 р. про результати проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ТРЕЙДІНГ НЕЙКОМ СІТІ» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за березень 2023 року від'ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету;
- право на заявлене бюджетне відшкодування, у відповідності до вимог п.п. ґ) п. 200.12. ст. 200 ПК України.
При цьому, жодні аналітичні довідки чи висновки експертів не в змозі замістити узгоджене податкове повідомлення-рішення, оскільки згідно з ПК України вони не утворюють обов'язку сплати податку платником.
Разом з цим, в суді апеляційної інстанції, прокурор зазначив, що арешт майна наразі не потрібний, а тому апеляційна скарга представника підлягає задоволенню.
З огляду на вищевикладене, оскільки стороною обвинувачення не доведено в судовому засіданні необхідність накладення арешту на майно, не обґрунтовано правову підставу для арешту майна, жодній особі не повідомлено про підозру, а відтак, апеляційний суд вважає за необхідне відмовити прокурору у задоволенні клопотання про арешт майна.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Згідно з п. 2 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.
В свою чергу, п. 1 ч. 1 ст. 411 КПК України встановлює, що судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду.
За наведених обставин апеляційний суд вважає, що слідчий суддя допустив невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам справи, не звернувши увагу на необґрунтованість клопотання прокурора про накладення арешту на вказане у клопотанні майно, що є підставою для задоволення апеляційної скарги представника власника майна ТОВ «ТРЕЙДІНГ НЕЙКОМ СІТІ» - адвоката ОСОБА_7 , скасування ухвали слідчого судді та постановлення нової про відмову у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна.
Керуючись статтями 170-173, 376, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу представника власника майна ТОВ «ТРЕЙДІНГ НЕЙКОМ СІТІ» - адвоката ОСОБА_7 - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 26.12.2025 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №72024000000000005, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.02.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України- скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволені клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 про арешт майна у кримінальному провадженні №72024000000000005, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.02.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4