Номер провадження: 11-сс/813/449/26
Справа № 947/5/26 1-кс/947/5/26
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
01.04.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_8 - ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 19.01.2026 року, якою відмовлено у задоволені скарги захисника підозрюваного ОСОБА_8 - ОСОБА_7 на постанову ТВО старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_9 від 23.09.2025 про зупинення досудового розслідування кримінального провадження №42025160000000129 від 16.07.2025 за підозрою ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України,
встановив:
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом 1-ої інстанції.
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 19.01.2026 року відмовлено в задоволенні скарги захисника підозрюваного ОСОБА_8 - ОСОБА_7 на постанову ТВО старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_9 від 23.09.2025 про зупинення досудового розслідування кримінального провадження №42025160000000129 від 16.07.2025 за підозрою ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України.
Рішення слідчого судді обґрунтоване тим, що у слідчого були всі законні підстави для прийняття процесуального рішення у виді постанови від 23.09.2025 про зупинення досудового розслідування та оголошення підозрюваного ОСОБА_8 у розшук.
Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала
Не погодившись із зазначеною ухвалою слідчого судді захисник ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу.
Доводи апеляційної скарги обґрунтувала тим, що всі повістки не були отримані ОСОБА_8 та повернуті у зв'язку із закінчення строк зберігання, повернення поштового відправлення прибуло лише 23.09.2025. Але сторона обвинувачення зробила висновок що ОСОБА_8 належно повідомлений та вчинено всі дії щодо встановлення його місцезнаходження.
Разом з тим, стороні обвинувачення ще 11.08.2025, тобто за 3 дні до повідомлення про підозру, стало відомо, що ОСОБА_8 , офіційно 07.10.2024 перетнув державний кордон у пунктів пропуску Краківець та не повертався.
Як вбачається з електронного підпису, оперуповноважений ДСР ОСОБА_10 , 11.08.2025 о 14 годині 48 хвилин отримав інформацію про перетин кордону ОСОБА_8 .
Чинний КПК України передбачає процедуру повідомлення особи, яка перебуває за кордоном.
Так, відповідно до ч. 7 ст. 135 КПК України повістка про виклик особи, яка проживає за кордоном, вручається згідно з міжнародним договором про правову допомогу, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а за відсутності такого - за допомогою дипломатичного (консульського) представництва.
Слідчим та прокурором не виконано жодної вимоги щодо виклику ОСОБА_8 передбаченої ст. 566 КПК України, а слідчим суддею це не взято до уваги.
Просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою скасувати постанову слідчого.
Позиції учасників апеляційного розгляду.
Заслухавши: суддю-доповідача, захисника, яка підтримали апеляційну скаргу, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить таких висновків.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Частина перша ст. 404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 2 КПК основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Стаття 370 КПК передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно з положеннями ст. 24 КПК, які узгоджуються з приписами ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК.
Главою 26 КПК передбачений інститут оскарження рішень, дій чи бездіяльності на стадії досудового розслідування, який служить вихідною гарантією захисту прав учасників кримінального провадження і є однією із засад кримінального провадження.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 303 КПК на досудовому розслідуванні може бути оскаржено рішення слідчого, дізнавача про зупинення досудового розслідування - підозрюваним, його захисником.
Із матеріалів судової справи вбачається, що у провадженні слідчого управління ГУНП в Одеській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №42025160000000129 від 16.07.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст.190 КК України, щодо ОСОБА_8
15.08.2025 в рамках вказаного кримінального провадження ОСОБА_8 заочно повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України.
Крім того, підозрюваному ОСОБА_8 було направлено повістки про виклик, на 20.08.2025, 21.08.2025, 22.08.2025, однак відповідно до вказаних повісток підозрюваний ОСОБА_8 до слідчого не з'явився, про причини неявки слідчому, прокурору, не повідомив та фактичне місце знаходження ОСОБА_8 органам досудового розслідування невідомо.
23.09.2025 ТВО старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_9 постановив постанову про зупинення досудового розслідування та оголошення в розшук підозрюваного ОСОБА_8
22.12.2025 щодо підозрюваного ОСОБА_8 заочно було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою.
В своїй постанові слідчий навів певні мотиви та прийшов висновку, що ОСОБА_8 переховується від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності за злочин, у вчиненні якого він підозрюється, його місце знаходження станом на теперішній час не встановлено.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 110 КПК постанова слідчого має містити, зокрема, відомості про зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови, мотиви її прийняття, обґрунтування та посилання на положення КПК. На переконання колегії суддів, вказана постанова по формі і за змістом відповідає вимогам ст. 110 КПК України.
Згідно ч. 5 ст. 40 КПК України слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові особи, інші фізичні особи зобов'язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення слідчого.
При цьому слідчий і прокурор не були обізнані про залишення підозрюваним ОСОБА_8 останнього місця проживання, оскільки він їх до відома не ставив, навіть після того, як він став обізнаним про кримінальне переслідування.
Отже, встановлені обставини свідчать про те, що у слідчого були всі законні підстави для прийняття процесуального рішення у виді постанови від 23.09.2025 про зупинення досудового розслідування та оголошення підозрюваного ОСОБА_8 у розшук.
Доводи апеляційної скарги про неналежне повідомлення ОСОБА_8 є безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами кримінального провадження.
Як вбачається з матеріалів провадження, виклики ОСОБА_8 здійснювалися у спосіб, прямо передбачений вимогами КПК України, а саме шляхом направлення повісток за його зареєстрованим місцем проживання. При цьому обов'язок забезпечити можливість отримання кореспонденції за офіційною адресою покладається саме на особу, а повернення поштових відправлень у зв'язку із закінченням строку зберігання не свідчить про неналежність повідомлення, а навпаки - підтверджує ухилення особи від їх отримання.
Посилання апелянта на те, що стороні обвинувачення було відомо про перебування ОСОБА_8 за межами України, не спростовує факту належного здійснення викликів. Сам по собі факт перетину державного кордону не свідчить про встановлення конкретного місця проживання особи за кордоном, що унеможливлює застосування механізмів міжнародної правової допомоги чи вручення повісток через дипломатичні установи.
Більше того, матеріали провадження не містять жодних відомостей про офіційне повідомлення ОСОБА_8 органу досудового розслідування про зміну місця проживання чи перебування, у тому числі за межами України, що свідчить про недобросовісну процесуальну поведінку останнього.
За таких обставин орган досудового розслідування обґрунтовано здійснював виклики за останнім відомим місцем проживання особи, що відповідає вимогам кримінального процесуального закону, а підстав для застосування спеціальної процедури виклику особи, яка перебуває за кордоном, передбаченої ч. 7 ст. 135 КПК України та ст. 566 КПК України, не було, оскільки відсутні дані про її точне місцезнаходження за межами держави.
Всупереч доводів апеляційної скарги, зазначені обставини вказують на те, що органом досудового розслідування в повному обсязі виконані вимоги кримінального процесуального закону, провадження зупинено на законних підставах.
Враховуючи наведене, апеляційний суд погоджується з викладеними в оскаржуваній ухвалі слідчого судді висновками про те, що встановлені обставини свідчать про те, що у слідчого були всі законні підстави для прийняття процесуального рішення у виді постанови від 23.09.2025 про зупинення досудового розслідування та оголошення підозрюваного ОСОБА_8 у розшук.
Будь яких інших даних, які б вказували на істотні порушення слідчим суддею вимог кримінального процесуального закону апеляційним судом не встановлено.
Аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, апеляційний суд доходить висновку про те, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу слідчого судді - без змін.
Керуючись статтями 303, 306, 309, 376, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,
ухвалив:
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_8 - ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 19.01.2026 року, якою відмовлено у задоволені скарги захисника підозрюваного ОСОБА_8 - ОСОБА_7 на постанову ТВО старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_9 від 23.09.2025 про зупинення досудового розслідування кримінального провадження №42025160000000129 від 16.07.2025 за підозрою ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4