Номер провадження: 11-сс/813/801/26
Справа № 523/4781/26 1-кс/523/3054/26
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
21.04.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
за участі прокурора ОСОБА_6 ,
підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу з доповненнями захисника ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Пересипського райсуду м. Одеси від 12.03.2026 якою в межах к/п №42026160000000045 від 23.02.2026 відносно
ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, з вищою освітою, розлученого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, працюючого на посаді о/у відділу розкриття злочинів проти власності УКР ГУНП в Одеській обл., фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого;
- підозрюваного у вчиненні злочинів, передбаченого ч. 5 ст. 190, ч.2 ст. 209 КК України застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 09.05.2026, із визначенням застави
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.
Зазначеною ухвалою слідчого судді було задоволено клопотання ст. слідчого 2 СВ (із дислокацією в м. Одесі) ТУ ДБР у м. Миколаєві ОСОБА_9 та був застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою до 09.05.2026 із утриманням у ДУ «Одеський слідчий ізолятор» відносно ОСОБА_7 підозрюваного у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 190, ч. 2 ст. 209 КК України із визначенням застави у розмірі 601 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 2 000 128 грн.
Обґрунтовуючи ухвалу, слідчий суддя зазначив, що органом досудового розслідування доведена обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих злочинів та наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2,3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, що виправдовує застосування найбільш суворого запобіжного заходу, який водночас не є для підозрюваного безальтернативним.
Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи яка її подала.
Не погодившись із оскаржуваною ухвалою, захисник ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій вказує на те, що вона є необґрунтованою з таких підстав:
- підозра ОСОБА_7 є необґрунтованою, оскільки переходу права власності на нерухоме майно (кв. АДРЕСА_2 ) внаслідок посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_10 10.03.2026 договору купівлі-продажу не відбулося через відсутність у Реєстрі витрачених нотаріальних бланків позначки про витрачений під час посвідчення нотаріусом бланк, сумнівне походження витраченого нотаріального бланку та відсутність реєстрації права власності за ОСОБА_11 на вказану квартиру. Зазначена квартира по теперішній час згідно даних Реєстру речових прав на нерухоме майно зареєстрована за померлою ОСОБА_12 . Відтак, версія сторони обвинувачення про нібито одержання ОСОБА_7 частки з незаконно відчуженої провокатором ОСОБА_13 кв. АДРЕСА_2 ніяк не узгоджується з матеріалами кримінального провадження. Файли фіксації НСРД у кримінальному провадженні закінчуються сценою погоні ОСОБА_13 за ОСОБА_7 , під час якої ОСОБА_13 кидає одержані ОСОБА_7 грошові кошти в сумі 8 500 доларів США в бік останнього, що не відповідає відомостям, зазначеним у підозрі, про яку повідомлено ОСОБА_7 ;
- заявлені органом досудового розслідування ризики не доведені, підозрюваний ОСОБА_7 категорично не погоджується із повідомленою підозрою, має на меті довести свою невинуватість та не має наміру переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду;
- підозрюваний ОСОБА_7 має місце роботи, за яким позитивно характеризується, до кримінальної відповідальності не притягувався, має ряд захворювань, самостійно виховує неповнолітню доньку, матір якої позбавлена батьківських прав, відтак наразі його дочка позбавлена батьківського піклування;
- визначений розмір застави є непомірним для підозрюваного ОСОБА_7 та його родини;
За таких обставин, захисник ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу слідчого судді від 12.03.2026 та постановити нову ухвалу, якою відмовити слідчому ДБР у задоволенні його клопотання.
У судовому засіданні апеляційного суду підозрюваний та його захисник підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити, натомість прокурор заперечував проти її задоволення.
Заслухавши доповідь судді, з'ясувавши позиції учасників судового розгляду, перевіривши матеріали судового провадження, апеляційний суд приходить до висновків про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Частина 1 ст. 404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.
Разом з тим, ч. 1 ст. 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Як вбачається з мотивувальної частини ухвали, слідчий суддя зазначених вище вимог кримінального процесуального закону дотримався з огляду на таке.
При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» колегія суддів застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), як джерело права.
Так, відповідно до п. 219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» від 21.04.2011, заява №42310/04, суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Надаючи оцінку доводам сторони захисту відносно необґрунтованості підозри, апеляційний суд приходить до таких висновків.
Як вбачається з матеріалів, які надані апеляційному суду, ОСОБА_7 підозрюється у тому, що не пізніше 15.02.2026, він, обіймаючи посаду оперуповноваженого відділу розкриття злочинів проти власності УКР ГУНП в Одеській обл., усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, керуючись корисливим мотивом і прагненням до наживи, розробив злочинний план направлений на власне збагачення, шляхом вчинення злочинів, направлених на заволодіння шахрайським шляхом правом власності на об'єкти нерухомості.
Як об'єктом злочинного посягання ОСОБА_7 та іншою, невстановленою у ході досудового розслідування, особою було обрано нерухоме майно - квартири розташовані на території м. Одеси, власники яких померли, а відповідні квартири вважались відумерлою спадщиною, та мали відійти у власність територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради.
У подальшому, користуючись набутим досвідом роботи в правоохоронних органах, ОСОБА_7 було встановлено особу - ОСОБА_13 , як такого, що притягується до кримінальної відповідальності за скоєння злочинів у сфері шахрайства з об'єктами нерухомості та обвинувальний акт стосовно якого, на даний час, перебуває на розгляді в Хаджибейському районному суді м. Одеси, та якого ОСОБА_7 вирішив залучити до протиправної діяльності, з метою використання у власних цілях його вмінь та навичок.
У зв'язку з цим, ОСОБА_7 та невстановлена у ході досудового розслідування особа, діючи за попередньою змовою групою осіб, довели ОСОБА_13 план протиправної діяльності та залучили його до вчинення злочинів в якості виконавця.
Оскільки внутрішнє переконання ОСОБА_13 не дозволяло вчиняти протиправні дії, останній звернувся з відповідною заявою про злочин до правоохоронних органів та зайняв пасивну позицію відносно дій, які очікували від нього ОСОБА_7 та невстановлена у ході досудового розслідування особа.
Так, 15.02.2026 у невстановлений у ході досудового розслідування час, ОСОБА_7 , керуючись корисливим мотивом і прагненням до наживи, зателефонував ОСОБА_13 та призначив зустріч у закладі громадського харчування « ІНФОРМАЦІЯ_2 », за адресою: м. Одеса, вул. Всеволода Змієнка, буд. 22.
Цього ж дня, у ході зустрічі за вищевказаною адресою, ОСОБА_7 та невстановлена у ході досудового розслідування особа, діючи за попередньою змовою групою осіб, довели ОСОБА_13 план протиправної діяльності та залучили його до вчинення злочинів в якості виконавця.
Крім того, у ході зустрічі ОСОБА_7 та невстановлена у ході досудового розслідування особа, повідомили ОСОБА_13 , що ними встановлено адреси квартир, які розташовані в м. Одесі, та власники яких померли, у зв'язку із цим, останньому, необхідно підробити документи з приводу права власності на вказані об'єкти нерухомості та у подальшому здійснити їх продаж, а отримані грошові кошти з їх продажу передати їм задля подальшого розподілу. Під час зустрічі, невстановлена у ході досудового розслідування особа, надала ОСОБА_13 відомості щодо об'єктів злочинного посягання розташованих за адресами: АДРЕСА_3 , та АДРЕСА_4 .
Водночас, невстановлена у ході досудового розслідування особа, навмисно не повідомила ОСОБА_13 номер квартири за адресою АДРЕСА_4 зазначивши, що надасть її адресу після того коли, він та ОСОБА_7 отримають грошові кошти від продажу квартири за адресою: АДРЕСА_3 .
Після цього, ОСОБА_7 акцентував увагу про обізнаність, що стосовно ОСОБА_13 у Хаджибейському районному суді м. Одеси розглядаються обвинувальні акти за шахрайські дії пов'язані із підробкою документів щодо права власності на об'єкти нерухомості, та у разі якщо він не погодиться на озвучені пропозиції у нього можуть виникнути проблеми у суді.
В подальшому, не пізніше 25.02.2026 ОСОБА_7 та невстановленою у ході досудового розслідування особою було підібрано ще один об'єкт злочинного посягання розташованого за адресою: АДРЕСА_5 , у зв'язку із цим, ОСОБА_7 25 лютого 2025 року під час листування у месенджері Telegram, ОСОБА_13 було надано відомості щодо зазначеного об'єкту нерухомості.
Крім того, цього ж дня, у ході листування ОСОБА_7 було підтверджено факт смерті власників квартир розташованих за адресою: АДРЕСА_3 , та АДРЕСА_4 .
Так, на виконання злочинного плану ОСОБА_7 , у невстановлені у ході досудового розслідування час та місці, ОСОБА_13 було підшукано підставну особу та виготовлено заздалегідь підроблені документи щодо права власності за нею об'єкту нерухомого майна розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , а також підібрано нотаріуса, яким мало здійснюватися посвідчення договору купівлі-продажу, вчинення реєстраційних дій щодо указаної квартири.
Після чого, про оформлення відповідних документів, ОСОБА_13 було повідомлено ОСОБА_7 , та останній, усвідомлюючи що право власності на квартиру оформлено за підставною особою, перейшов до наступного етапу свого злочинного плану. У зв'язку із цим, з метою легалізації майна, одержаного злочинним шляхом, ОСОБА_7 надав вказівку ОСОБА_13 знайти покупця на об'єкт нерухомого майна розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , а після його продажу передати грошові кошти задля їх розподілу між учасниками групи.
У подальшому, 10.03.2026, діючи згідно злочинного плану ОСОБА_7 , ОСОБА_13 та підставна особа ОСОБА_14 , на яку було оформлено право власності на об'єкт нерухомого майна розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , передали приватному нотаріусу ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_6 , документи задля продажу указаної квартири добросовісному набувачу ОСОБА_11 , посвідчення договору купівлі-продажу та вчинення реєстраційних дій.
Згідно договору купівлі-продажу об'єкт нерухомого майна розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , перейшов у власність ОСОБА_11 за 20000 доларів США.
Так, о 12 год. 10.03.2026 після завершення реєстраційних дій та отримання ОСОБА_13 грошових коштів від продажу майна, одержаного злочинним шляхом об'єкта нерухомості розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , про вказаний факт повідомлено ОСОБА_7 .
Цього ж дня близько 14 год. ОСОБА_7 , зустрівся із ОСОБА_13 за адресою: м. Одеса, вул. Єврейська, 2 а, у закладі громадського харчування «Спешелті», задля отримання грошових коштів від продажу майна, одержаного злочинним шляхом, їх розподілу між учасниками групи та надання подальших вказівок щодо заволодіння наступним об'єктом нерухомого майна.
Після цього, вийшовши із указаного закладу громадського харчування, ОСОБА_7 близько14 год. 30 хв., перебуваючи за адресою: м. Одеса, вул. Єврейська, 2-2а, отримав від ОСОБА_13 8500 доларів США (за курсом НБУ станом на 10.03.2026 складало 373 116,85 грн) в якості грошових коштів здобутих внаслідок незаконного заволодіння об'єктом нерухомого майна розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , та отриманих від продажу майна, одержаного злочинним шляхом.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих злочинів підтверджується матеріалами УВК ДБР; заявою про вчинення злочину ОСОБА_13 від 23.02.2026; протоколами допиту свідка ОСОБА_13 від 24.02.2026 року та 10.03.2026; протоколом огляду від 24.02.2026; протоколом огляду та вручення грошових коштів від 10.03.2026; протоколом затримання у порядку ст. 208 КПК України ОСОБА_7 від 10.03.2026; протоколом огляду місця події від 10.03.2026 та іншими матеріалами кримінального провадження у своїй сукупності.
Колегія суддів, дослідивши матеріали судового провадження, приходить до висновку про те, що слідчий суддя, належним чином здійснивши судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб констатував, що органом досудового розслідування дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на даний час докази у кримінальному провадженні свідчать про об'єктивний зв'язок підозрюваного ОСОБА_7 із вчиненням злочинів, передбачених ч. 5 ст. 190, ч. 2 ст. 209 КК України.
У контексті доводів захисника про необґрунтованість підозри, із посиланням зокрема на матеріали НСРД та на норми релевантного законодавства щодо державної реєстрації речових прав, колегія суддів зауважує, що на стадії досудового розслідування перевірка обґрунтованості підозри здійснюється не в рамках оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а в контексті визначення вірогідності та достатності підстав можливої причетності особи до вчинення кримінального правопорушення, а також того чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше досудове розслідування.
Додатково апеляційний суд зауважує, що обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри, не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку (Рішення Великої Палати у справі Merabishvili проти Грузії від 28.11.2017, заява № 2508/13, пар. 184).
Тому, цей стандарт доказування є досить низьким - необхідно встановити чи наявні (або відсутні) факти чи інформація, що в сукупності може переконати слідчого суддю в тому, що особа могла вчинити кримінальне правопорушення.
Що стосується наявності ризиків у вказаному провадженні, апеляційний суд приходить до таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись у кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Як вбачається з обґрунтованих висновків слідчого судді, в даному кримінальному провадженні існують доведені прокурором та слідчим ризики, передбачені п.п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, існування ризику, передбаченого п. 1) ч. 1 ст. 177 КПК України обумовлене зокрема тяжкістю покарання, яке може бути призначене підозрюваному у разі визнання його винуватим.
ЄСПЛ у рішенні «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінці ризику переховування.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Апеляційний суд погоджується із висновками слідчого судді з приводу існування ризику незаконного впливу на свідків, оскільки йому відомі їх анкетні дані.
Колегія суддів також не виключає існування ризику, передбаченого п.п. 2, 4) ч. 1 ст. 177 КПК України з огляду на те, що досудове розслідування триває, проводиться ряд слідчих дій, спрямованих на встановлення всіх обставин справи. Окрім того, у цьому контексті апеляційний суд враховує, що підозрюваний має досвід роботи у правоохоронних органах, відтак обізнаний із тактикою та стратегією розслідування кримінальних правопорушень, відтак існує ризик знищення речей та документів, які мають значення для встановлення обставин кримінального провадження та перешкоджання кримінальному провадженню.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто, слідчий суддя має право зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Колегія суддів враховує аргументи захисника з приводу того, що . має місце роботи, за яким позитивно характеризується, до кримінальної відповідальності не притягувався, має ряд захворювань, самостійно виховує доньку, матір якої позбавлена батьківських прав, водночас зауважує, що зазначені обставини на даній стадії кримінального провадження безумовно не спростовують існування зазначених ризиків окрім того зазначені обставини не стали для підозрюваного стримуючим фактором від імовірного вчинення корисливого злочину.
Що стосується доводів захисника з приводу непомірності розміру застави, колегія суддів приходить до таких висновків.
Відповідно до приписів п. 2) ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо злочину, визначається в межах від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Так, оскаржуваною ухвалою відносно ОСОБА_7 який підозрюється у вчиненні тяжкого злочину був застосований запобіжний захід у виді застави у розмірі 601 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Вимогами ч. 4 ст. 182 КПК України встановлено, що розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
На підставі системного аналізу вищевикладених положень кримінального процесуального закону можна дійти висновку про те, що саме слідчий суддя вправі визначити, чи здатна застава у відповідному розмірі забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної особи, а також зауважити на виключності такого випадку.
Вирішуючи питання про розмір застави, апеляційний суд виходить з того, що приписи КПК України та практика ЄСПЛ орієнтують суд на такі критерії, які слід врахувати при визначенні розміру застави: обставини кримінального правопорушення; особливий характер справи; майновий стан підозрюваного; його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; масштаб його фінансових операцій; дані про особу підозрюваного; встановлені ризики, відповідно до ст. 177 КПК України; «професійне середовище» підозрюваного; помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин шкода, завдана кримінальним правопорушенням.
В даному випадку слідчий суддя вказаних вище вимог закону дотримався та при визначенні застави, яка перевищує передбачену п. 2) ч. 5 ст. 182 КПК України межу, врахував специфіку інкримінованого злочину, його корисливу спрямованість, відомості про особу підозрюваного, його майновий стан та прийшов до обґрунтованого висновку про те, що саме такий розмір застави на даному етапі досудового розслідування здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Відтак, апеляційний суд вважає, що визначений слідчим суддею розмір застави є обґрунтованим з огляду зокрема на специфіку інкримінованого злочину, його корисливу спрямованість та додатково враховує, що інкримінований злочин вчинений особою, яка займала посаду в органах національної поліції, до основних завдань якого належить забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності у найбільш несприятливий для держави час.
Окрім того, апеляційний суд також враховує суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції».
Колегія суддів звертає увагу, що Європейським судом з прав людини визнано законними та обґрунтованими дії національних судів, щодо обрання обвинуваченому розміру застави, який перевищував наявні активи, поточні доходи обвинуваченого, тощо, беручи до уваги особливий характер справи заявника та предмет кримінального правопорушення (справа «Пунцельт проти Чехії» (Punzelt v. Czech Republic) від 25.04.2000).
При цьому, запобіжний захід застосований до підозрюваного ОСОБА_7 на визначений строк, а питання доцільності застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та розміру застави буде перевірена слідчим суддею через нетривалий час.
Відповідно до п. 1) ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що на теперішній час підстав для задоволення апеляційної скарги захисника немає, оскільки слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про те, що стосовно підозрюваного ОСОБА_7 на даному етапі досудового розслідування необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави, який, перевищує розмір, визначений у п. 2) ч. 5 ст. 182 КПК України, який на відміну від інших більш м'яких запобіжних заходів, зможе запобігти названим вище ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, тому ухвала слідчого судді підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 24, 176, 177, 182, 183, 370, 405, 407, 419, 422, 492, 532, 615 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Пересипського районного суду м. Одеси від 12.03.2026, якою в межах к/п №42026160000000045 від 23.02.2026 відносно ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 190, ч. 2 ст. 209 КК України застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 09.05.2026, із визначенням застави - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4