Номер провадження: 11-сс/813/924/26
Справа № 947/35836/25 1-кс/947/4398/26
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
21.04.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
за участі прокурора ОСОБА_6 ,
підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 26.03.2026, якою в межах к/п № 12024160000000728 від 10.06.2024 стосовно:
ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Дніпропетровськ, Дніпропетровської області, з середньою освітою, громадянина України, не одруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживає: АДРЕСА_2 , раніше не судимого;
- підозрюваного у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 190, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 209 КК України, продовжено строк дії процесуальних обов'язків, які були визначені ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 04.03.2026 на строк до 26.04.2026
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.
Оскарженою ухвалою слідчого судді було частково задоволено клопотання ст. слідчого СУ ГУНП в Одеській обл. ОСОБА_9 та стосовно ОСОБА_7 підозрюваного у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 190, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 209 КК України продовжено строк дії процесуальних обов'язків, які були визначені ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 04.03.2026 на строк до 26.04.2026. Підозрюваного ОСОБА_7 звільнено з-під варти. У задоволенні клопотання в іншій частині відмовлено.
Обґрунтовуючи ухвалу, слідчий суддя зазначив, що органом досудового розслідування не доведено збільшення ризиків та зауважив, що досудове розслідування завершено.
Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.
Не погодившись із оскаржуваною ухвалою, прокурор ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій вказує на те, що вона є необґрунтованою з таких підстав:
- слідчий суддя належним чином не оцінив фактичні обставини інкримінованих злочинів та їх тяжкість;
- слідчий суддя не надав належної оцінки тим обставинам, що підозрюваний ОСОБА_7 не має міцних соціальних зав'язків, не працевлаштований та не має у власності житла,
- у вказаному кримінальному провадженні встановлені не всі речові докази та не всі учасники кримінального провадження, відтак, продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, у зв'язку з чим, з огляду на збільшення обсягу підозри запобіжний захід у виді застави із покладенням відповідних обов'язків не є достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_7 ;
За таких обставин, прокурор ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу слідчого судді від 26.03.2026 та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого та змінити підозрюваному ОСОБА_7 запобіжний захід, застосувавши запобіжний захід у виді триманні під вартою в межах строку досудового розслідування, який складає до його спливу 6 днів з моменту ознайомлення стороною захисту з матеріалами досудового розслідування, у строк якого відповідно до ч.3 ст. 219 КПК України не враховувати строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування кримінального провадження. На підставі абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України не визначати розмір застави.
У судовому засіданні апеляційного суду прокурор підтримав доводи апеляційної скарги у повному обсязі та просив її задовольнити, натомість підозрюваний ОСОБА_7 та його захисник заперечували проти її задоволення.
Заслухавши доповідь судді, з'ясувавши позиції учасників судового розгляду, перевіривши матеріали провадження, апеляційний суд приходить до висновків про таке.
Мотиви апеляційного суду.
Частина 1 ст. 404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.
Разом з тим, ч. 1 ст. 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Як вбачається з мотивувальної частини ухвали, слідчий суддя зазначених вище вимог кримінального процесуального закону дотримався з огляду на таке.
При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» колегія суддів застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), як джерело права.
Пунктами 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і практики ЄСПЛ передбачено, що обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Оскільки в апеляційній скарзі не оспорюється обґрунтованість підозри ОСОБА_7 , апеляційний суд не переглядає оскаржувану ухвалу в цій частині.
Надаючи оцінку доводам прокурора з приводу необхідності зміни запобіжного заходу, колегія суддів приходить до таких висновків.
Як вбачається з матеріалів, які надані апеляційному суду 30.09.2025 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України.
22.10.2025 ОСОБА_7 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 190 та ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 209 КК України.
Згодом, 02.10.2025 слідчим суддею стосовно підозрюваного ОСОБА_7 , обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з правом внесення застави у розмірі 3 000 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 9 084 000 грн., строком до 27.11.2025.
У подальшому, ухвалою Одеського апеляційного суду та ухвалами слідчого судді Київського районного суду м. Одеси строк дії запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_7 продовжувався із поступовим зменшенням розміру застави.
04.03.2026 слідчим суддею було частково задоволено клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу та відносно підозрюваного ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з правом внесення застави у розмірі 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 199 680 грн., строком до 28.03.2026. Застава за підозрюваного ОСОБА_7 була внесена 05.03.2026 та він був звільнений з-під варти.
Згодом, 24.03.2026 підозрюваному ОСОБА_7 було повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 190, ч. 2 ст. 209 КК України та було прийнято рішення в порядку п. 4 ч. 1 ст. 208 КПК України про його затримання, про що складено відповідний протокол.
З огляду на зміну обсягу підозри ст. слідчий в ОВС СУ ГУНП в Одеській об. ОСОБА_10 за погодженням із прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_11 звернувся до слідчого судді Київського районного суду м. Одеси із клопотанням про зміну запобіжного заходу та продовженням строку його дії, в якому просив змінити підозрюваному ОСОБА_7 запобіжний захід на тримання під вартою без визначення застави. У разі, якщо слідчий суддя дійде висновку про необхідність застосування менш суворого запобіжного заходу слідчий просив продовжити строк дії раніше застосованого запобіжного заходу.
За результатами розгляду клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність підстав для зміни підозрюваному ОСОБА_7 запобіжного заходу.
Проаналізувавши матеріали судового провадження апеляційний суд погоджується з такими висновками слідчого судді з огляду на такі обставини.
У відповідності до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Приписами ч. 1 ст. 200 КПК України регламентовано, що прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися в порядку, передбаченому ст. 184 цього Кодексу, до слідчого судді, суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування, зміну або покладення додаткових обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 цього Кодексу, чи про зміну способу їх виконання.
В умовах воєнного стану роль суду є визначальною в системі інституційного забезпечення правовладдя, а судовий захист прав і свобод людини від свавілля - надважливим, у таких умовах не дозволено свавільне тримання особи під вартою без умотивованого судового рішення.
При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» колегія суддів застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), як джерело права.
У всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів (п. 76 рішення у справі "Вренчев проти Сербії").
ЄСПЛ наголошує, що обґрунтування наявності ризиків лише тяжкістю інкримінованого кримінального правопорушення, є неправомірним. Про це зазначено в рішеннях ЄСПЛ за скаргою № 12369 від 26.05.1991 по справі «Латальє проти Франції», п. 51, за скаргою № 5522/04 від 20. 01.2011 по справі «Прокопенко проти України», за скаргою № 38717/04 від 14.10.2010 по справі «Хайредінов проти України», п.п. 29, 41, за скаргою № 37466/04 від 20.05.2010 по справі «Москаленко проти України».
Обмеження права на свободу та особисту недоторканність має здійснюватися лише з легітимною метою, яка передбачена законом, є необхідною у демократичному суспільстві, та з урахуванням принципу пропорційності, який є однією із складових верховенства права. Як зазначає ЄСПЛ у своїх рішеннях («Soering v UK», п. 89, 1989), принцип пропорційності означає, що при тлумаченні конвенції та її положень до конкретної ситуації, необхідно досягати балансу між інтересами суспільства та правами людини.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що висновки про наявність ризиків та неможливість запобігання їм шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухиляння від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Водночас, запобіжний захід - це процесуальний інструмент забезпечення кримінального провадження, який полягає у тимчасовому обмеженні прав особи (підозрюваного/обвинуваченого), а не в покаранні. Його мета - запобігти ризикам (втеча, знищення доказів, вплив на свідків) та забезпечити належну процесуальну поведінку
У контексті обставин зазначеного кримінального провадження апеляційний суд враховує, що з моменту повідомлення підозрюваному ОСОБА_7 про нову підозру, яка фактично не була змінена в частині кількості епізодів, потерпілих та матеріальної шкоди, він не порушував покладені на нього обов'язки, з'явився до апеляційного суду для розгляду апеляційної скарги прокурора, в якій ставиться питання про погіршення його становища.
При цьому, апеляційний суд враховує, що досудове розслідування у кримінальному провадженні вже завершене, та 31.03.2026 обвинувальний акт скерований до місцевого суду, у зв'язку з чим не видається можливим зрозуміти аргументи прокурора з приводу того, що у вказаному кримінальному провадженні встановлені не всі речові докази та не всі учасники кримінального провадження.
У контексті посилання прокурора відносно наявності ризиків, передбачених п.п. 2-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, апеляційний суд зазначає, що їх існування ризиків повністю не виключається, разом з тим прокурором не надано жодних підтверджень порушень ОСОБА_7 покладених на нього обов'язків.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що під час апеляційного розгляду прокурор не надав апеляційному суду доказів, які б вказували на те, що застосований наразі до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді застави, не забезпечує достатнім чином виконання покладених на нього обов'язків.
Насамкінець, вищезазначені обставини в сукупності узгоджуються з європейськими стандартами та свідчать про обґрунтованість висновків слідчого судді про можливість застосування відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді застави.
Відповідно до приписів п. 1) ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
За таких обставин, оскільки прокурором не було доведено, що запобігти наявним ризикам може лише запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення застави, апеляційний суд не вбачає підстав задоволення апеляційної скарги прокурора ОСОБА_6 та скасування оскаржуваної ухвали.
Керуючись ст.ст. 24, 177, 182, 183, 194, 200, 370, 404, 405, 407, 419, 422, 532, 615 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 26.03.2026, якою було частково задоволено клопотання слідчого про зміну запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_7 та продовжено строк дії процесуальних обов'язків, які були визначені ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 04.03.2026 на строк до 26.04.2026 - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4