Справа № 487/4337/25
Провадження № 2/487/228/26
07.04.2026 року Заводський районний суд м. Миколаєва
в складі: головуючого судді - Нікітіна Д.Г., при секретарі - Марченко О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,-
25.06.2025 до Заводського районного суду м. Миколаєва надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя. Предметом позову є поділ спільного майна, підставою позову є придбання майна під час шлюбу.
Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 27.06.2025 року провадження у справі відкрито в порядку загального позовного провадження.
У позовній заяви позивач просив суд: Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) право власності на автомобіль SKODA SUPERB, сірого кольору, 2007 року випуску, д.н.з. № НОМЕР_2 , VIN -код НОМЕР_3 . Стягнути з ОСОБА_2 ( зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) грошову компенсацію вартості спільного майна у розмірі 135 734,68грн. Стягнути з ОСОБА_2 ( зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) грошову компенсацію вартості смартфону Apple марки iPhone 11, 128Gb, Green в сумі 8275,00грн.
28.08.2025 року до Заводського районного суду м. Миколаєва надійшла заява від позивача про зміну предмету позову, відповідно до якої позивач виклав прохальну частину позовної заяви в новій редакції, а саме:
1. Прийняти позовну заяву про поділ спільного майна подружжя до розгляду.
2. В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 ( зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 ) право власності на транспортний засіб марки SKODA SUPERB, сірого кольору, 2007 року випуску, д.н.з. № НОМЕР_2 , VIN -код НОМЕР_3 та мультіварку Tefal ВКЗ.
3. Стягнути з ОСОБА_2 ( зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) грошову компенсацію 1/2 вартості спільної сумісної власності подружжя в сумі 135 734,68 грн, а саме:
- 1/2 частки вартості транспортного засобу марки SKODA SUPERB, сірого
кольору, 2007 року випуску, д.н.з. № НОМЕР_2 , VIN -код НОМЕР_3 в сумі 133 735,68грн.;
- 1/2 частки вартості мультіварки Tefal ВК в сумі 1999,00грн.
4. Вирішити питання про розподіл судових витрат та стягнути з Відповідачки на користь ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір та судові витрати. »
15.07.2025 року до Заводського районного суду м. Миколаєва надійшов від відповідача відзив на позовну заяву, в якому відповідач визнав позовні вимоги частково, а саме стягнути з відповідача на користь позивача частки вартості автомобіля марки SKODA SUPERB, сірого кольору, 2007 року випуску, реєстраційний номер № НОМЕР_2 , VIN-код НОМЕР_3 , відмовити позивачу в задоволенні позову що до поділу мультиварки та
мобільного телефону.
07.04.2026 року від позивача та його представника надійшло клопотання про проведення судового засідання без участі позивача та його представника
06.04.2026 року від відповідача та його представника надійшло клопотання про проведення судового засідання без участі відповідача та його представника.
Дослідивши матеріали справи суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:
Судом встановлено, що 04 травня 2022 року між позивачем та відповідачкою укладений шлюб, про що Відділом державної реєстрації цивільного стану в місті Ужгороді Південно- Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України зроблено актовий запис № 535, що підтверджується Свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_4 .
08 квітня 2025року шлюб між позивачем та відповідачкою розірвано, про що Відділом державної реєстрації цивільного стану в місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України зроблено актовий запис №32, що підтверджується Свідоцтвом про розірвання шлюбу серія НОМЕР_5 .
У період проживання у шлюбі позивачем та відповідачкою за спільні кошти набуто наступне майно, яке знаходиться після розлучення у відповідачки, а саме: Мультіварка Tefal ВКЗ вартістю 3998,00 грн., що підтверджується копією чека ТОВ «КОМФІ ТРЕЙД» від 20.03.2025р. № 000059360 00061; Автомобіль SKODA SUPERB, сірого кольору, 2007 року випуску, д.н.з. № НОМЕР_2 , VIN -код НОМЕР_3 , який зареєстрований 24.11.2022 року за відповідачкою, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 , видане ТСЦ 2142.
Оскільки мультіварка Tefal ВКЗ та автомобіль SKODA SUPERB д.н.з. №
НОМЕР_2 , VIN - код НОМЕР_3 придбані під час шлюбу за спільні кошти, та враховуючи що особи проживали разом та вели спільне господарство до розлучення то це майно має статус спільного сумісного майна.
Відповідач у відзиві зазначив, що частині позовних вимог щодо визнання за ОСОБА_2 ( зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 ) право власності на транспортний засіб марки SKODA SUPERB, сірого кольору, 2007 року випуску, д.н.з. № НОМЕР_2 , VIN - код НОМЕР_3 , стягнути з ОСОБА_2 ( зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) грошову компенсацію 1/2 вартості спільної сумісної власності подружжя, а саме 133735,68 грн., позов визнає.
В частині визнання за ОСОБА_2 ( зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 ) право власності на мультіварку Tefal ВКЗ просили відмовити, посилаючись на те, що вказана мультиварка була придбана позивачем 20.03.2024 і подарована відповідачу 21.03.2024 року в день її народження.
У матеріалах справи позивачем був наданий чек ТОВ "КОМФІ ТРЕЙД" від 20.03.2024 року №000059360 00061, вартість майна, а саме мультіварку Tefal ВКЗ відповідно до якого складає 3998,00 грн.
Відповідно до висновку експерта №СЕ-19/115-25/15866-АВ від 21.11.2025 року ринкова вартість автомобіля марки SKODA SUPERB, сірого кольору, 2007 року випуску, д.н.з. № НОМЕР_2 , VIN - код НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , станом на 14.11.2025 становить з урахуванням округлення 203645,00 (двісті три тисячі шістсот сорок п'ять грн. 00 коп.)
Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка, зокрема, є майно: набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 60 СК України).
Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були набуті.
У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина перша статті 70 СК України).
Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення (частина перша статті 71 СК України).
Тлумачення вказаних норм свідчить, що поділ майна подружжя здійснюється таким чином: по-перше, визначається розмір часток дружини та чоловіка в праві спільної власності на майно (стаття 70 СК України); по-друге, здійснюється поділ майна в натурі відповідно до визначених часток (стаття 71 СК України). При цьому не виключається звернення одного із подружжя, при наявності спору, з позовом про визнання права на частку в праві спільної власності без вимог щодо поділу майна в натурі.
Поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).
Згідно частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (частина шоста статті 367 ЦПК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 235/9895/15-ц (провадження № 61-2446св18) у постанові від 06 лютого 2018 року зазначив: «у сімейному законодавстві діє презумпція спільності майна подружжя, при цьому частини чоловіка та дружини є рівними. Спростувати цю презумпцію може сторона, яка надає докази протилежного, що мають відповідати вимогам належності та допустимості (статті 58, 59 ЦПК України), і це є її процесуальним обов'язком (статті 10, 60 ЦПК України). Отже, спільне майно подружжя за відсутності домовленості між ними, слід ділити порівну, з урахуванням обставин, що мають значення у справі, призначення речей, їх фактичного перебування у володінні одного з подружжя та намірів щодо володіння та використання майна кожним з подружжя.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (частина перша, друга статті 89 ЦПК України).»
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 347/955/16 (провадження № 61-44843св18) у постанові від 25 травня 2020 року зазначив: «у статті 60 СК України встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.
Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Відповідно до статті 70 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. (Постанова Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 654/3751/18 )
Відтак при вирішенні спору про поділ майна між подружжям, необхідно встановити не лише обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення ведення спільного господарства, з'ясувати джерело і час придбання, його вартість та виходити з презумпції рівності часток, а й враховувати інші істотні обставини, що мають значення для справи, зокрема можливість реального поділу майна з виділенням кожному з подружжя окремих видів (об'єктів) майна, можливість спільного користування певним видом майна у разі визначення ідеальних часток у цьому майні та спільного користування неподільною річчю, а також чи був визначений сторонами певний порядок користування спірним майном, матеріальне становище співвласників щодо можливості сплати грошової компенсації при перевищенні вартості частки, що підлягає виділу іншому з подружжя, тощо.
У постанові по справі № 753/1902/21 Верховний Суд висловив позицію, що найбільш ефективне вирішення спору про поділ спільної сумісної власності подружжя досягається тоді, коли вимоги позивача охоплюють усе спільно набуте у шлюбі майно, зокрема й неподільне. Це відповідатиме принципу процесуальної економії, згідно з яким штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим, бо вирішення справи у суді має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту.
Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Право подружжя на поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 СК України.
Відповідно до ч.1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.
Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (ч. ч. 1, 2 ст. 71 СК України).
Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69, 72 СК України та статтею 372 ЦК України.
До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб (ч. 4 ст. 65 СК України).
Вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільні речі, суд має застосувати положення ч. 4 та ч. 5 ст. 71 СК України щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених статтею 365 ЦК України, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду із таким позовом (стаття 11 ЦК України) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.
У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без реального поділу і залишає майно у їхній спільній частковій власності.
Так, відповідач не заперечував право позивача на спільне майно, придбане ними за час шлюбу. У судовому засіданні відповідач та позивач, визнали наявність рухомого майна - мультіварки Tefal ВК.
Відповідач зазначив у відзиві, що вказана мультиварка була придбана позивачем 20.03.2024 і подарована відповідачу 21.03.2024 року в день її народження, і не може бути поділена, так як це є подарунком.
Суд критично ставиться до пояснень відповідача, а саме, що вказана мультиварка була придбана позивачем 20.03.2024 і подарована відповідачу 21.03.2024 року в день її народження, і не може бути поділена, так як це є подарунком.
У пунктах 22-24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» судам роз'яснено, що, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановити обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясувати джерело і час його придбання.
Вказаною постановою роз'яснено, що сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов'язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначенням кола об'єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Поділу підлягає усе майно, що є у спільній сумісній власності подружжя.
Тому вирішуючи питання про поділ мультіварки Tefal ВКЗ, суд звертає увагу, що вона була придбана 20.03.2024 року, в той час коли сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, тому вказане рухоме майно підлягає поділу.
Враховуючи неподільність рухомого майна мультіварки Tefal ВКЗ, суд вважає найбільш прийнятним, дієвим та справедливим присудити вказане майно ОСОБА_2 в порядку поділу майна подружжя, стягнувши з неї на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за 1/2 частину від його ринкової вартості.
Визначаючи розмір грошової компенсації, суд виходить із вартості відповідно до чеку ТОВ "КОМФІ ТРЕЙД" від 20.03.2024 року №000059360 00061, мультіварки Tefal ВКЗ, яка складає 3998,00 грн., тому з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 1999,00 грн. в рахунок стягнення грошової компенсації за 1/2 частину мультіварки Tefal ВКЗ.
Крім того, Верховний Суд зазначив, що поділ майна подружжя здійснюється таким чином: по-перше, визначається розмір часток дружини та чоловіка в праві спільної власності на майно (стаття 70 СК України); по-друге, здійснюється поділ майна в натурі відповідно до визначених часток (стаття 71 СК України). У випадку множинності об'єктів майна, що перебуває у спільній власності сторін, суду належить розглянути можливість здійснити поділ майна таким чином, щоб не зобов'язувати сторону сплачувати компенсацію.
До подібних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 15 квітня 2020 року у справі № 565/495/18 (провадженням № 61-1539св19), від 09 червня 2021 року у справі № 537/5528/16 (провадження № 61-11253св20).
Тобто, вирішуючи спір про поділ майна подружжя, суд повинен розглянути можливість здійснити поділ спільного сумісного майна подружжя у спосіб без визначення грошової компенсації, або з визначенням такої у мінімальному розмірі.
Враховуючи неподільність рухомого майна, автомобіля SKODA SUPERB, сірого кольору, 2007 року випуску, д.н.з. № НОМЕР_2 , VIN - код НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , суд вважає найбільш прийнятним, дієвим та справедливим присудити вказаний транспортний засіб ОСОБА_2 в порядку поділу майна подружжя, стягнувши з неї на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за 1/2 частину від його ринкової вартості.
Визначаючи розмір грошової компенсації, суд виходить із висновку експерта №СЕ-19/115-25/15866-АВ від 21.11.2025 року, що ринкова вартість автомобіля марки SKODA SUPERB, сірого кольору, 2007 року випуску, д.н.з. № НОМЕР_2 , VIN - код НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , станом на 14.11.2025 становить з урахуванням округлення 203645,00 (двісті три тисячі шістсот сорок п'ять грн. 00 коп.), і стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 101822 грн. 50 коп. в рахунок стягнення грошової компенсації за 1/2 частину ринкової вартості транспортного засобу SKODA SUPERB, сірого кольору, 2007 року випуску, д.н.з. № НОМЕР_2 , VIN - код НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Виходячи з викладеного та враховуючи, що сторони визнали наявність рухомого майна, то суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині розподілу рухомого майна та стягнення грошової компенсації 1/2 вартості майна.
Згідно ст.133; 141 ЦПК України оскільки суд частково задовольняє позов позивача, тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 877 грн. 18 коп. судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам.
За п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.ч.2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду по справі №751/3840/15-ц від 20 вересня 2018 року на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.
Так, у матеріалах справи міститься: копія акту прийому-передачі наданих послуг від 25.03.2026 на суму 8000,00 грн.; договір про надання правничої допомоги б/н від 05.06.2025.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини у справах «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у рішенні в справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
На ці ж обставини та критерії посилається Верховний Суд у справі № 756/2114/17 від 13 лютого 2019 року, зменшивши розмір судових витрат, зважаючи на те, що заявлений розмір був неспівмірний зі складністю справи.
Враховуючи предмет позову, складність та обсяг самої справи, співмірність складності справи із наданими адвокатом послуг, витраченого представником часу, відсутністю клопотання відповідача про зменшення витрат на правову допомогу, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 8000,00 грн. правової допомоги.
Керуючись ст.4-5; 10; 12-13; 76-80; 81; 133; 141; 258-259; 263-265 ЦПК України, на підставі ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналась в 1997 році відповідно до Закону України від 17.07.1997 року №475-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2; 4; 7; 11 Конвенції", ст.41; 51 Конституції України, ст.321; 368, ч.3; 372 ЦК України, ст.3; 60; 63; 65; 69; 70 СК України, Постанови Верховного Суду від 3.10.2018 року у справі №755/1525/15-ц (провадження №61-24518св18), Постанов Верховного Суду від 24.05.2023 року у справі №278/2482/21, провадження №61-12736св22; від 16.01.2023 року у справі №754/3132/16-ц, провадження №61-5956св22, ст.12; 81 ЦПК України, п.22-24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя - задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на транспортний засіб марки SKODA SUPERB, сірого кольору, 2007 року випуску, д.н.з. № НОМЕР_2 , VIN -код НОМЕР_3 та мультіварку Tefal ВКЗ.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію 1/2 вартості спільної сумісної власності подружжя в сумі 103 821,50 грн, а саме:
- 1/2 частки вартості транспортного засобу марки SKODA SUPERB, сірого
кольору, 2007 року випуску, д.н.з. № НОМЕР_2 , VIN -код НОМЕР_3 в сумі 101 822,50 грн.;
- 1/2 частки вартості мультіварки Tefal ВК в сумі 1999,00грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 877,18 грн витрати на правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн. та витрати на проведення судової експертизи в сумі 3209,50 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_7 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2
Суддя Д.Г. Нікітін