Миколаївської області
Справа №477/238/26
Провадження №1-кс/477/325/26
про арешт майна
22 квітня 2026 року місто Миколаїв
Слідчий суддя Вітовського районного суду Миколаївської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві клопотання прокурора відділу Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_3 , внесене у кримінальному провадженні №12025150000000947 від 07 листопада 2025 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частинами першою та другою статті 307, частиною другою статті 310 КК України про арешт майна
13 квітня 2026 року до Вітовського районного суду Миколаївської області засобами поштового зв'язку надійшло клопотання прокурора відділу Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_3 в межах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12025150000000947 від 07 листопада 2025 року про накладення арешту на майно, що було вилучене 02 квітня 2026 року в ході проведення санкціонованого обшуку житла та іншого володіння особи за місцем проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування поданого клопотання вказує, що слідчим управлінням ГУНП в Миколаївській, за матеріалами УБН ГУНП в Миколаївській області про виявлення факту вчинення кримінального правопорушення, пов'язаного з незаконним збутом наркотичного засобу групою осіб на території Миколаївської області, 07 листопада 2025 року внесено відомості до ЄРДР за №12025150000000947 та розпочато досудове розслідування за частиною другою статті 307 КК України.
Проведеними першочерговими слідчими діями, встановлено, що до вчинення протиправних дій можуть бути причетними низка осіб, серед яких ОСОБА_5 , та які, діючи за попередньою змовою між собою, вчинили низку заходів, направлених на вирощування рослин роду коноплі та подальшим виготовленням, зберіганням та збутом наркотичного засобу канабісу.
02 квітня 2026 року в межах вказаного кримінального провадження проведено обшук житла за місцем проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого вилучено речі та документи згідно переліку.
Оскільки майно, вилучене в ході проведення обшуку, що здійснено на підставі ухвали слідчого судді, може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а отже відповідає критеріям речових доказів, визначених частиною першою статті 98 КПК України, тому з метою забезпечення збереження речових доказів прокурор ОСОБА_3 звернулася з даним клопотанням.
21 квітня 2026 року представником третьої особи щодо майна якої вирішується питання про арешт майна - адвокатом ОСОБА_6 подано заперечення на клопотання прокурора, у якому просив у задоволенні клопотання відмовити, з огляду на те, що вилучене майно не містить відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення та не відповідає ознакам речового доказу. Просив провести розгляд клопотання без участі володільця майна.
У судове засідання прокурора ОСОБА_3 не з'явилася, надіславши заяву про розгляд клопотання без її участі, просила клопотання задовольнити з підстав вказаних у ньому.
ОСОБА_4 , як власник вилученого майна, у судове засідання не з'явилася, не повідомивши про причини неявки.
Згідно з положенням частини четвертої статті 107 КПК України, у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Перевіривши надані матеріали клопотання та дослідивши докази по даних матеріалах, приходжу до висновку, що клопотання підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до витягу з кримінального провадження №12025150000000947 від 03 квітня 2026 року вбачається, що в провадженні слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Миколаївській області перебуває об'єднане кримінальне провадження №12025150000000947 від 07 листопада 2025 року за правовою кваліфікацією, передбаченою частинами першою та другою статті 307, частиною другою статті 310 КК України за фактом вчинення мешканцями міста Миколаєва дій, пов'язаних з вирощуванням рослин роду коноплі, виготовленням, зберіганням та збутом наркотичного засобу канабісу.
Досудовим розслідуванням встановлено у вказаному кримінальному провадженні встановлено, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у невстановлений час, але не пізніше 18 листопада 2025 року, придбала та стала зберігати у невстановленому місці з метою подальшого збуту наркотичний засіб, обіг якого обмежено - канабіс у невстановленій кількості, масою не менше 0,557 грами.
18 листопада 2025 року о 13 годині 03 хвилини ОСОБА_5 , прибула до відділення №12 ТОВ «Нова пошта», розташованого за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Аркасівська, 33, де здійснила відправлення невідомої кількості наркотичного засобу, обіг якого обмежено - канабіс, масою не менше 0,392 грама.
Крім того, 03 березня 2026 року о 10 годині 05 хвилин ОСОБА_5 , прибула до відділення №12 ТОВ «Нова пошта», розташованого за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Аркасівська, 33, де здійснила відправлення невідомої кількості наркотичного засобу, обіг якого обмежено - канабіс, масою не менше 0,165 грама.
Крім того, у лютому - березні 2026 року ОСОБА_5 здійснила незаконний посів насіння коноплі, висадивши його у горщиках та розмістивши в спеціально обладнаному для вирощування рослин приміщенні, обладнаному ним системами поливу та вентиляції повітря, за адресою по АДРЕСА_2 .
Продовжуючи реалізовувати свій протиправний умисел у період часу з лютого-березня 2026 року по 02 квітня 2026 року ОСОБА_5 виконала дії, спрямовані на незаконне вирощування рослин конопель, які виразились в тому, що вона особисто облаштовувала місце вирощування рослин (встановлювала світлодіодні лампи, систему поливу), оброблювала рослини, підживлюючи їх добривами, підпушувала та зволожувала землю, виконувала інші сільськогосподарські роботи по нагляду за рослинами роду коноплі, тобто, не створюючи юридичної особи та не маючи спеціального дозволу (ліцензії), незаконно вирощувала рослини роду конопель до моменту їх вилучення працівниками поліції.
02 квітня 2026 року, у межах цього кримінального провадження, на підставі ухвали слідчого судді Вітовського районного суду Миколаївської області від 26 березня 2026 року, проведено обшук житла та іншого володіння особи за місцем проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки вказане житло перебувало у користуванні ОСОБА_5 , під час якого виявлено та вилучено речі і документи.
Згідно постанови про визнання речовими доказами від 03 квітня 2026 року, вилучене, в ході проведення обшуку житла та іншого володіння особи за місцем проживання ОСОБА_4 майно, визнано в якості речових доказів у кримінальному провадженні №12025150000000947 від 07 листопада 2025 року.
02 квітня 2026 року, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 307, частиною другою статті 310 КК України, а саме у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту, пересиланні з метою збуту наркотичних засобів та у незаконному посіві, незаконному вирощуванні конопель у кількості п'ятдесят і більше рослин.
З метою збереження речових доказів, прокурора ОСОБА_3 звернулася до слідчого судді із клопотанням про накладення арешту на вилучене в ході обшуку майно.
Вирішуючи клопотання в межах заявлених вимог та відповідно до наданих органом досудового розслідування доказів, слідчий суддя виходить з такого.
Порядок застосування заходів забезпечення кримінального провадження і, зокрема, арешту майна визначений положеннями Глав 10 та 17 КПК України.
Згідно частини першої статті 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Частиною другою статті 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно частини третьої статті 170 КПК України, у випадку передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, тобто з метою збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до статті 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно частини десятої статті 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
З огляду на вищезазначені положення закону, на майно, що було вилучено у ході обшуку житла та іншого володіння особи за місцем проживання ОСОБА_4 може бути накладено арешт незалежно від того, кому належить вилучене майно, за умови наявності у вилученого майна, ознак, передбачених статтею 98 КПК України, що спростовує заперечення адвоката ОСОБА_6 з приводу неможливості накладення арешту на майно ОСОБА_4 з огляду на не набуття нею процесуального статусу у цьому кримінальному провадженні.
У відповідності до частини першої, другої статті 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; 3) розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; 4) наслідки арешту майна для інших осіб; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Так, долученими до клопотання матеріалами підтверджується наявність обґрунтованої підозри, щодо вчинення кримінального правопорушення, пов'язаного із незаконним придбанням, зберіганням з метою збуту, пересиланням з метою збуту наркотичних засобів та у незаконному посіві, незаконному вирощуванні конопель у кількості п'ятдесят і більше рослин, що може бути підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна.
Як вбачається з матеріалів провадження, ухвалою слідчого судді від 26 березня 2026 року слідчим СУ ГУНП в Миколаївській області надано дозвіл на проведення обшуку з метою відшукання і вилучення речей та документів, що мають доказове значення у кримінальному провадженні, зокрема, мобільних телефонів, сім-карт, комп'ютерної техніки, тощо.
Наявність підстав для вилучення речей, зазначених в ухвалі слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку, вбачається із відомостей, що містяться безпосередньо в протоколі обшуку від 02 квітня 2026 року, згідно з яким в ході проведення обшуку виявлено документи та речі на відшукання яких, в тому числі, надано дозвіл ухвалою слідчого судді.
Постановою слідчого вищевказані документи визнано речовими доказами у кримінальному провадженні як такі, що мають ознаки речового доказу у даному кримінальному провадженні, оскільки фактично зберігають відомості, що згідно з частиною першою статті 98 КПК, можуть бути використані як доказ обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
За вказаного надані органом досудового розслідування докази у сукупності з обставинами, встановленими слідчим суддею під час розгляду клопотання свідчать про те, що майно, вилучене під час обшуку може містити інформацію про обставини придбання, зберігання з метою збуту, пересилання з метою збуту наркотичних засобів, та може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тобто відповідає критерію, зазначеному у статті 98 КПК України.
Слідчим доведено існування обґрунтованої підозри, щодо вчинення злочину такої тяжкості, що може бути підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту.
За змістом протоколу обшуку від 02 квітня 2026 року вбачається, що під час проведення обшуку слідчим виявлено та вилучено мобільний телефон, марки «LG-M200n», іmеі: НОМЕР_1 , із сім-карткою НОМЕР_2 та мобільний телефон марки, «Sigma», іmеі1: НОМЕР_3 , іmеі2: НОМЕР_4 , із сім-карткою НОМЕР_5 .
Оцінюючи можливість використання як доказів вилученого майна, слідчим суддею враховується те, що вилучені під час проведення обшуку мобільні телефони у ОСОБА_4 , як особи, яка перевіряється органом досудового розслідування на предмет причетності до вчинення противоправних дій, могли бути використані як знаряддя чи засіб вчинення кримінального правопорушення, та можуть містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тобто також відповідає критерію, зазначеному у статті 98 КПК України.
Зокрема, інформація, яка міститься на вилученому мобільному телефоні може мати суттєве значення для встановлення обставин кримінального провадження, що розслідується (кола осіб, які можуть бути причетні до вчинення злочину, дані про номери мобільних телефонів, використані під час вчинення злочину, зв'язки між особами, причетними до вчинення злочину, тощо).
При цьому з огляду на заперечення адвоката ОСОБА_6 щодо відсутності обмеження доступу до вилученої техніки, слід зазначити і те, що під час обшуку вилучено майно, з метою його подальшого огляду на предмет наявності на цьому майні відомостей та інформації що підлягає встановленню у цьому кримінальному провадженні, тому з метою запобігання спробам знищити, спотворити чи змінити наявну інформацію на даному етапі досудового розслідування слід забезпечити можливість збереження цього майна, шляхом накладення арешту на вилучене майно.
З огляду на існування сукупності підозр вважати, що інформація яка міститься на вказаних речах, може бути використана як докази під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні, зокрема обставин виконання об'єктивної сторони кримінального правопорушення; кола осіб, які можуть бути причетні до вчинення кримінального правопорушення та зв'язків між такими особами, що забезпечить виконання завдань кримінального провадження, визначених статтею 2 КПК, слідчий суддя дійшов висновку про відповідність вказаного майна критеріям, зазначеним у статті 98 КПК та доцільність накладення на нього арешту.
На підставі викладеного, керуючись статтями 167, 170-173, 175, 372 КПК України,
Клопотання про арешт майна задовольнити.
Накласти арешт на майно, вилучене 02 квітня 2026 року, під час проведення обшуку житла та іншого володіння особи за місцем проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 , із встановленням заборони будь-яким особам користуватися та розпоряджатися цим майном, а саме на:
1.мобільний телефон, марки «LG-M200n», іmеі: НОМЕР_1 , із сім-карткою НОМЕР_2 ;
2.мобільний телефон марки, «Sigma», іmеі1: НОМЕР_3 , іmеі2: НОМЕР_4 , із сім-карткою НОМЕР_5 .
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
СЛІДЧИЙ СУДДЯ ОСОБА_7