Доманівський районний суд Миколаївської області
Справа № 475/296/26
Іменем України
24 квітня 2026 р.с-ще Доманівка
Доманівський районний суд Миколаївської області в складі:
головуючого судді Кащака А.Я.,
за участю секретаря судового засідання Куш О.П.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Доманівка за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до Доманівського районного суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 9104421 у загальному розмірі 33600 грн. та понесені судові витрати.
Мотивуючи свої вимоги тим, що 30 травня 2025 року між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 9104421, відповідно до якого останній отримав кредитні кошти на умовах, визначених договором. Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, що відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, адреса, реквізити та підпис сторін. Підписанням кредитного договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма умовами Правил надання коштів у позику у тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Авентус Україна», які розміщені на сайті creditplus.ua. приймаючи умови кредитного договору, відповідач підтверджує, що він повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватися цих правил. 16 січня 2026 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу №16012026, відповідно до умов якого ТОВ «Авентус Україна» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні права вимоги ТОВ «Авентус Україна», зокрема за кредитним договором № 9104421 від 30.05.2025р., боржником якого є ОСОБА_1 . Відповідач свої зобов'язання за договором не виконував, кредитну заборгованість не погашав, в зв'язку із чим виникла заборгованість у розмірі 33600 грн., з яких: 7000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 12600 грн. - сума заборгованості за відсотками; 14000 грн. - сума заборгованості за пенею, штрафами. Посилаючись на наведені обставини, позивач просить стягнути заборгованість з відповідача в судовому порядку.
13 квітня 2026 року через систему «Електронний суд» від представника відповідача - адвоката Вадовської А.В. надійшов відзив на позовну заяву, згідно якої позовні вимоги визнає частково в частині стягнення з відповідача ОСОБА_1 9170 грн., з яких 7000 грн. - тіло кредиту, 2170 грн.- проценти за кредитом, та 726,57 грн. судового збору, а також стягнути з ТОВ "ФК "ЄАПБ" на користь позивача 2544,85 грн. в рахунок компенсації понесених ним витрат на професійну правничу допомогу. Просить відмовити у задоволенні решти позовних вимог, оскільки 30.06.2025 р. за ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» направило відповідачу ОСОБА_1 вимогу про дострокове повернення наданого кредиту та відсотків через прострочення позичальником взятих на себе зобов'язань. Вважає направленням ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» вимоги про дострокове повернення кредиту та невиконанням цієї вимоги боржником сторони у кредитних правовідносинах змінили строк виконання зобов'язання, а нарахування відсотків за Кредитним договором після 30.06.2025 р. є неправомірним, оскільки дана дата вважається кінцевим строком виконання зобов'язання. Просить відмовити у задоволенні решти позовних вимог, оскільки кредит був наданий відповідачу 30.05.2025 року, тобто в період дії воєнного стану, а тому нарахування відповідачеві пені в розмірі 14000 грн. є неправомірним. З урахуванням вищої сили норм ЦК України над нормами Закону України «Про споживче кредитування» вважає, що позовна вимога про стягнення з ОСОБА_1 пені задоволенню не підлягає через її незаконність.
15 квітня 2026 року через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Вказує, що електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину, воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі. Укладення договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. З матеріалів справи вбачається, що між сторонами укладено договір в електронному вигляді із застосуванням електронного підпису. При цьому, відповідач через особистий кабінет на веб-сайті первісного кредитора подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе та підтвердив умови отримання кредиту, після чого первісний кредитор надіслав позичальнику за допомогою засобів зв'язку, на зазначений ним номер телефону, одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який відповідач використав для підтвердження підписання кредитного договору. Укладення кредитного договору було здійснено в електронній формі в інформаційно-телекомунікаційній системі (ІТС) товариства. Клієнт здійснює оформлення кредиту шляхом заповнення заявки на отримання кредиту на сайті товариства, обов'язково вказуючи всі дані, зазначені в заявці як обов'язкові для заповнення. Сторони домовилися, що всі документи щодо надання кредиту підписуються клієнтом з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Для укладення кредитного договору необхідно здійснити певну послідовність дій направлених на реальне укладення договору та отримання коштів, нездійснення чи не завершення дії унеможливлює укладення договору. Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови користування коштами, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення договору в електронній формі, на погоджених умовах шляхом підписання кредитного договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Доказів протилежного відзив на позовну заяву не містить. Зазначає, що Законом України № 3498-IX внесені зміни, до Закону України «Про споживче кредитування». На підставі змін, за договорами укладеними з 24.01.24 року, кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов'язань. Кредитні договори містять інформацію, як про суму кредиту, так і про детальний розпис його сукупної вартості дату укладення правочину, процентну ставку та пеню, окрім того містить всі істотні умови передбачені законодавством України, з якою відповідач був ознайомлений перед укладанням договору. Відповідачем не надано суду доказів, які б підтверджували належне виконання ним зобов'язань та які б спростовували суму заборгованості, Кредитний договір є дійсним та ніким не скасованим. Укладення Кредитних договорів онлайн знаходиться в рамках правового поля України. Сторони електронних правочинів відповідають за невиконання своїх зобов'язань у порядку визначеному законодавством України або укладеним договором, повернення позики та кредитів за електронним договором є обов'язковим, а тому просить відхилити доводи відзиву та задоволити позов повністю.
Ухвалою судді Доманівського районного суду Миколаївської області від 18 березня 2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Передбачених ч. 2 ст. 223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності сторін, на наявних матеріалів.
Згідно вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З'ясувавши обставини та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.
30 травня 2025 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, укладений електронний договір № 9104421 про надання споживчого кредиту, відповідно до правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Авентус Україна», розміщених на сайті https://creditplus.ua. За умовами кредитного договору: сума кредиту - 7000 грн. 00 коп. (п. 1.3). Строк кредиту - 360 днів (п.1.4), періодичність платежів зі сплати процентів -кожні 30 днів; стандартна процентна ставка становить 1,00 % в день та застосовується у межах строку кредиту (п.1.5.1). Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом - 2333,95%; (п. 1.9.1). Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом - 32200,00 грн. (п. 1.10.1).
Згідно листа ТОВ «ПЕЙТЕК» за вихідним №2026010119.1 від 19.01.2026 року ТОВ «ПЕЙТЕК» є фінансовою установою, що має право на надання платіжних послуг та уклало з ТОВ «ФК «Авентус Україна» договір про організацію переказу грошових коштів № 190122-1 надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків, на виконання якого 30.05.2025 року було успішно перераховано кошти на користь фізичної особи в сумі 7000 грн. на карту (маска карти) НОМЕР_1 , відповідно до укладеного договору № 9104421 від 30 травня 2025р.
16 січня 2026 року між ТОВ «Авентус України» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено Договір факторингу №16012026, відповідно до умов якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача за вказаним вище договором.
Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло статусу кредитора за кредитним договором № 9104421 від 30 травня 2025р.
Згідно Витягу з Реєстру боржників до договору факторингу ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 в сумі 33600 грн., а саме: 7000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 12600 грн. - сума заборгованості за відсотками; 14000 грн. - сума заборгованості за пенею, штрафами.
Зі змісту позову вбачається, що відповідач погашення кредиту та сплату нарахованих відповідно до договору відсотків не здійснював.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У відповідності до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно частини першої статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальнику)грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики)або таку ж кількість речей того ж роду і якості. За договором позики позикодавець має право отримати від позичальника проценти в обумовленому договором розмір або на рівні облікової ставки НБУ (частина перша статті 1048 ЦК України).
Приписами частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статі 1048 ЦК України).
У відповідності до статті 526, частини 1 статті 530 ЦПК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Приписами ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Статтею 3 Закону України «Про електрону комерцію», визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до частини 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до статті 652 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв'язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.
У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
В справі що розглядається, Кредитний договір № 9104421 підписано з боку позичальника електронним підписом одноразовим ідентифікатором, який містить набір цифрових та буквенних символів.
Отже, кредитний договір, стягнення заборгованості за яким є предметом розгляду справи, підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора - Н8121, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання ним цих договорів. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитні договори (договори позики) між первісними кредиторами та відповідачкою не були б укладеними.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449 св 19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203 св 20), від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 та ряді інших, тобто судова практика у цій категорії справ є незмінною.
Щодо доводів відповідача, що направленням ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» вимоги про дострокове повернення кредиту та невиконанням цієї вимоги боржником сторони у кредитних правовідносинах змінили строк виконання зобов'язання та нарахування відсотків після 30.06.2025 р. є неправомірним, суд вважає необґрунтованим та таким, що суперечить нормам закону.
Як вбачається із матеріалів справи, у зв'язку із невиконанням умов кредитного договору, 30.06.2025 р. за вих.№9104421 ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» направило на електронну адресу відповідача ОСОБА_1 вимогу про дострокове повернення наданого кредиту та відсотків через прострочення позичальником взятих на себе зобов'язань. Прострочена заборгованість станом на 30.06.2025 року, згідно даної вимоги становила: 2170 грн. за процентами та 7 000 грн. за тілом кредиту, а всього за Кредитним договором № 9104421 - 9170,00грн.
Згідно з положеннями ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання, згідно з ст. ст. 610, 611 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), правовими наслідками, зокрема, є відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України передбачено якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
При цьому, у разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (частина 2 статті 1048 ЦК України).
При цьому, позивачем надано суду детальний розрахунок заборгованості за Кредитним договором № 9104421 від 30 травня 2025р., згідно якого нарахування процентів здійснювалося з 30.05.2025 року по 26.11.2025 року та в загальному становить 12600 грн., що відповідає умовам Договору укладеного між сторонами.
Отже, за наведених обставин, оскільки доказів повернення позики та процентів за вимогою позивача не відбулося, ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» правомірно продовжив нарахування процентів згідно умов договору. При цьому твердження представника відповідача про припинення нарахування процентів з дня направлення вимоги на адресу боржника є помилковим та суперечить змісту ст.ст.1048, 1050 Цивільного кодексу України.
Щодо стягнення заборгованості за пенею у розмірі 14000,00 грн. за договором позики № 9104421 суд зазначає наступне.
Пунктом 6.4. Кредитного договору № 9104421 від 30.05.2025р. визначено, що у випадку невиконання та/або неналежного виконання Споживачем зобов'язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, Споживач зобов'язаний сплатити Товариству штраф: у розмірі 840,00 гривень на 4 день такого невиконання та/або неналежного виконання; та у розмірі 210,00 гривень починаючи з 5 дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання.
Проте Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15.03.2022 №2120-ІХ, серед іншого, внесено зміни до розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України та доповнено його пунктом 18 наступного змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».
Тобто в період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки звільнення від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) кредитних зобов'язань.
Аналогічний правовий висновок, щодо аналізу п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, викладений у постанові Верховного Суду від12.06.2024 у справі№ 910/10901/23, який, відповідно до положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України, судом застосовується під час ухвалення судового рішення у подібній справі.
Згідно правового висновку, що викладений у постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 706/68/23(провадження№ 61-8279св23), дія п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України розповсюджується на кредитний договір.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що хоч умовами Кредитного договору сторони і обумовили нарахування та сплату позичальником штрафів, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання зобов'язання, проте п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України позичальники, у період воєнного стану, звільняються від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання), в тому числі, і в кредитних зобов'язаннях.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 14000,00 грн., заборгованості по пенею, задоволенню не підлягають.
Суд не може погодитися з аргументами позивача про те, що Законом України № 3498-IX внесені зміни, зокрема, до Закону України «Про споживче кредитування», на підставі змін, за договорами укладеними з 24.01.2024 року, кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов'язань.
Якщо суб'єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов'язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодексу України.
Так основним регулятором договірних відносин є ЦК України, а не окремі закони, що вбачається з аналізу висновків постанови ВС від 10.10.2018 у справі № 362/2159/15-ц.
З системного аналізу як приписів п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», про які вказує позивач у відповіді на відзив, так і п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, вбачається, що відповідні положення Закону України «Про споживче кредитування» не мають предметом свого правового регулювання правовідносини щодо нарахування пені під час воєнного стану в державі, а стосуються унормування цивільного законодавства у зв'язку з іншими обставинами, а саме прийняття Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг".
Відтак аргументи позивача у даній справі свого підтвердження при апеляційному перегляді не знайшли.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Позивач підтвердив факт укладення кредитного договору та отримання відповідачем кредитних коштів та виникнення заборгованості за несвоєчасне виконання кредитних зобов'язань. Доказів належного виконання зобов'язань по сплаті кредиту (позики) відповідач суду не надав, також не подав належних доказів на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості чи контррозрахунку суми заборгованості.
Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
Крім того, ст. 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно із ч. 1ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1552,98 грн. (58,33% від фактично заявлених вимог).
Крім того представник ТОВ «Фінпром Маркет» зазначив про наявність судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4500,00 грн., а відповідач ОСОБА_2 про наявність судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в сумі 1500,00 грн., зяких просить стягнути 694,80 грн.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
На підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги представник відповідача надала до суду: Договір про надання професійної правничої допомоги від 10.04.2026 року, рахунок (опис) наданих ОСОБА_1 станом на 13 квітня 2026 року послуг за договором про надання професійної правничої допомоги від 10.04.2026 року, платіжну інструкцію №@2PL871586 від 13.04.2026р. на суму 3500 грн., ордер на надання правничої допомоги ОСОБА_1 серії ВЕ №1192032, ордер на надання правничої (правової) допомоги сформований в системі «Електронний суд» 23.03.2026р., на підставі яких вартість надання правової допомоги склала 3500,00 грн.
Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на викладене, виходячи з принципу пропорційності відшкодування судових витрат до задоволених вимог та понесених відповідачем у зв'язку з розглядом справи (41,67%), які підлягають стягненню з позивача в користь відповідача розмір витрат на правничу допомогу у розмірі 1458 грн. 45 коп. (з розрахунку від суми 3500 грн.).
За наведених обставин, у відповідності до статті 141 ЦПК України, шляхом взаємозарахування судових витрати, пов'язаних з розглядом справи (судового збору та на надання професійної правничої допомоги), суд прийшов до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрати, з розрахунку: 1552,98 (судовий збір який підлягає стягненню з відповідача в користь позивача, пропорційно до задоволених вимог) - 1458,45 (витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню з позивача в користь відповідача, пропорційно відмовлених вимог) = 94,53 грн.
Керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 610, 629, 631, 639, 1049, 1050, 1054 ЦК України, 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 259, 263, 264, 265, 354, 355 ЦПК України,-
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , (зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження юридичної особи: 07400, Київська область, Броварський район, місто Бровари, вул.Лісова, буд.2, реквізити IBAN:№ НОМЕР_3 у AT«ТАСкомбанк») суму заборгованості за Кредитним договором № 9104421 від 30.05.2025р., у розмірі 19600 (дев'ятнадцять тисяч шістсот) гривень 00 копійок та 94 (дев'яносто чотири) гривні 53 копійки судових витрат.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду у 30 денний строк з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручену у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Реквізити учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ», код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження юридичної особи: 07400, Київська область, Броварський район, місто Бровари, вул.Лісова, буд.2, реквізити IBAN № НОМЕР_3 у AT«ТАСкомбанк».
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення виготовлено та підписано 24.04.2026р.
Головуючий суддя А.Я. КАЩАК