27 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 711/5927/25
провадження № 61-5231ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,
вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30 червня 2025 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 19 березня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення додаткових витрат на утримання дитини,
У червні 2025 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання дитини.
Позовні вимоги мотивовані тим, що з 01 серпня 2014 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03 листопада 2017 року у справі № 711/9689/17.
Під час шлюбу в сторін народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка наразі проживає разом з позивачем.
Судовим наказом Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05 лютого 2018 року в справі № 711/906/18 з відповідача на її користь стягнуто аліменти на утримання малолітньої дочки ОСОБА_3 щомісячно в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) боржника, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму встановленого законом для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 05 лютого 2018 року і до повноліття дитини.
Виконавчий лист по даній справі видано 14 лютого 2018 року та пред'явлено позивачем ОСОБА_1 до державної виконавчої служби 18 червня 2020 року, державним виконавцем якої було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1.
Вказує, що згідно довідки-розрахунку від 01 квітня 2025 року № 150090 по заборгованості по аліментам відповідно до статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», відповідач сплачував в середньому 4 000,00 грн, що фактично призвело до переплати по аліментах в розмірі 7 398,96 грн. Водночас згідно довідки-розрахунку від 03 лютого 2022 року № 4911, протягом 2020 та 2021 років відповідач мав навпаки заборгованість по сплаті аліментів у розмірі 7 680,06 грн.
Вважає, що, враховуючи військовий стан, рівень інфляції, висновок служби у справах дітей, про те, що дитина проживає з матір'ю, пояснення свідків, сусідів, вчителя, що батько жодного разу не з'являвся та не бере участі у вихованні та розвитку дитини, а також дані довідки-розрахунку заборгованості по аліментах відповідно до статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», батько дитини ОСОБА_2 з 2022 року по 2025 рік сплачував аліменти на виконання судового наказу як безробітній в Україні в сумі від 3 600,00 грн до 4 000,00 грн, однак вказаної суми не вистачає на забезпечення життєдіяльності дитини.
Також зазначає, що нею здійснено розрахунок місячних витрат на збалансоване меню харчування на день для дитини, що складене позивачем, згідно якого вартість продуктів харчування на добу для дитини становить 320,00 грн, а відповідно за місяць сума складає 9 600,00 грн.
Крім того вказує, що протягом дня вона з дитиною переміщуються на громадському транспорті м. Черкаси мінімум 4 рази; вартість 1 квитка на міському транспорті становить 16,00 грн, тому вартість на день коштує в середньому 64,00 грн, а на місяць - близько 1 920,00 грн.
Зауважує і про необхідність лікування та підтримання стану здоров'я дитини. Складовими харчування дитини є: базові вітаміни - 360,00 грн; омега дитяча - 845,00 грн; вітамін Д3 - 277,50 грн.
У зв'язку з цим позивач підсумовує, що лише на підтримання стану здоров'я дитини вона витрачає 1 482,50 грн, однак зауважує, що дитина хворіє на ГРВІ та вірусні інфекції, що також потребує значних коштів.
Вказує, що для належного догляду за дитиною необхідно засоби гігієни становить близько 827 грн.
Також існують і додаткові, обов'язкові витрати на дитину, зокрема, окрема постільна білизна, канцелярія в школу, книжки, сумки, рюкзак, одяг та взуття, що в середньому коштує від 4 000,00 грн на місяць.
Зазначає, що іграшки та дозвілля для дитини вартують від 2 000,00 грн на місяць, а саме: квитки в кіно, лего, кишенькові гроші, що є частиною обов'язкових витрат, враховуючи соціальні норми та звичаї в шкільному середовищі, що у свою чергу є обов'язковими витратами задля нормально психо-емоційного виховання дитини в конкурентному середовищі.
Підсумовуючи викладене, позивач зазначала, що витрати на забезпечення належних умов проживання, виховання та розвитку дитини становлять від 20 000,00 грн, проте на місяць відповідач на виконання судового наказу платить лише 4 000,00 грн. Тобто, у взаємовідносинах з відповідачем лише в матеріальному плані склалась практика, коли позивач виконує 90 % обов'язків щодо дитини та покриває 80 % обов'язкових щомісячних витрат, у той час як відповідач, враховуючи сплату обов'язкових аліментів, лише 20 %.
Крім того, позивач у позові зазначає, що вона понесла додаткові витрати на утримання дочки ОСОБА_4 , а саме: 1) лікування - проведено лікування зубів дитині в «Дентал клінік» в м. Черкаси, вул. Гагаріна, 23 на суму 6 800,00 грн; 2) витрати за навчання у модельній школі «Міфіда моделс» ФОП ОСОБА_5 в сумі - 10 985,00 грн (хобі дитини); 3) купівля телефону Iphone 13 - 30443,95 грн; 4) ноутбук - 30 997,00 грн; 5) планшет - 8800 грн; 6) електросамокат «Segway Ninebot E2 Black» вартістю 14 499,00 грн; 7) освіта - вивчення англійської мови для дитини за період 2023-2025 навчальні роки склала 21 050,00 грн.
Відтак загальна сума додаткових витрат, що пов'язані з розвитком навиків дитини, її загальним розвитком, підтриманням стану здоров'я за останні три роки становить 123 539,95 грн.
Просила суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 додаткові витрати на дитину ОСОБА_3 одноразово в розмірі 61 770,00 грн.
Заочним рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси, залишеним без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 19 березня 2026 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені додаткові витрати на малолітню дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 4 751,26 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 74,51 грн.
У іншій частині позовні вимоги залишено без задоволення.
У квітні 2026 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на заочне рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30 червня 2025 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 19 березня 2026 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.
За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023, зокрема, визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
У касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених Кодексом (абзац четвертий пункту 7.5. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв'язанні цивільних спорів (абзац п'ятий пункту 7.7. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Внормування процесуальних відносин у спосіб визначення в Кодексі підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв'язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики (абзац другий пункту 7.8. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Припис пункту 2 частини третьої статті 389 Кодексу, що встановлює один із «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, - визнання справи малозначною - є зрозумілим за змістом та передбачним за наслідками застосування. Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності (пункт 7.9. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).
Відповідно до пункту 3 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи про стягнення аліментів, збільшення та зменшення їх розміру, припинення стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства).
Предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення додаткових витрат на дитину у розмірі 61 770,00 грн, справа є малозначною відповідно до пункту 3 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від Суду, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено.
Посилань на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга не містить.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).
При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до верховного суду є правомірною та обгрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості («Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36).
З урахуванням наведеного, оскільки заявником подано касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 3 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30 червня 2025 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 19 березня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення додаткових витрат на утримання дитини відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:І. Ю. Гулейков
Р. А. Лідовець
Д. Д. Луспеник