14 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 638/21202/25
провадження № 61-2974ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Крата В. І., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Харкова від 20 листопада 2025 року у складі судді Невеніцина Є. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 22 січня 2026 року у складі колегії суддів: Яцини В. Б., Мальованого Ю. М., Тичкової О. Ю., повний текст складений 02 лютого 2026 року, у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги з розподілу природного газу,
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.
Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що у жовтні 2025 року Товариство обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» (далі - ТОВ «Газорозподільні мережі України») звернулося до суду про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги з розподілу природного газу.
03 листопада 2025 року Шевченківським районним судом м. Харкова видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Газорозподільні мережі України» вартість послуги з розподілу природного газу за період з 01 серпня 2023 року по 30 вересня 2025 року в розмірі 873,53 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Газорозподільні мережі України» суму сплаченого судового збору у розмірі 302,80 грн.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 20 листопада 2025 року, яка залишена без змін постановою Харківського апеляційного суду від 22 січня 2026 року, заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу за заявою ТОВ «Газорозподільні мережі України» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги з розподілу природного газу повернуто без розгляду.
Судові рішення мотивовані тим, що:
вимоги до форми та змісту заяви про скасування судового наказу та строки її подання викладені у статті 170 ЦПК України;
ОСОБА_1 до заяви про скасування судового наказу долучив квитанцію про сплату судового збору у розмірі 91 грн;
разом з тим, згідно пункту 4-2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду заяви про скасування судового наказу сплачується судовий збір - 0,05 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 151,40 грн;
таким чином, заявником не в повному розмірі сплачено судовий збір за подання заяви про скасування судового наказу;
відповідно до частини 6 статті 170 ЦПК України у разі подання неналежно оформленої заяви про скасування судового наказу суддя постановляє ухвалу про її повернення без розгляду не пізніше двох днів з дня її надходження до суду;
оскільки до заяви про скасування судового наказу не долучено документу, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 151,40 грн суд зробив висновок, що заяву про скасування судового наказу слід повернути заявнику без розгляду.
Апеляційний суд зазначив, що:
висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи;
подана ОСОБА_1 заява про скасування судового наказу не відповідає вимогам пункту 1 частини 5 статті 170 ЦПК України, оскільки до заяви про скасування судового наказу не доданий документ, що підтверджує сплату судового збору;
з матеріалів справи вбачається і не заперечується ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, що при подачі заяви про скасування судового наказу ним не у повному обсязі сплачено судовий збір за подання заяви про скасування судового наказу;
отже, додати документ, що підтверджує сплату судового збору, є обов'язком особи, яка подає заяву про скасування судового наказу;
статтями 170-171 ЦПК України, якими урегульовано процедуру подання та розгляду заяви про скасування судового наказу, не передбачено залишення заяви про скасування судового наказу без руху для усунення її недоліків;
доводи апеляційної скарги щодо того, що його не повідомили про необхідність доплати судового збору не заслуговують на увагу, оскільки чинним цивільно-процесуальним законом не передбачено залишення заяви про скасування судового наказу без руху для усунення її недоліків;
за такого висновок суду першої інстанції про те, що заява ОСОБА_1 подана з порушенням вимог статті 170 ЦПК України, у зв'язку з чим підлягає поверненню без розгляду, відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.
У березні 2025 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Харкова від 20 листопада 2025 року та постанову Харківського апеляційного суду від 22 січня 2026 року, направити справу до суду першої інстанції для продовження розляду заяви про скасування судового наказу.
Касаційна скарга мотивована тим, що
суд апеляційної інстанції застосував норми процесуального права без урахування правових висновків Верховного Суду, які викладені в постановах від 30 січня 2019 року у справі № 761/4625/17, від 12 червня 2019 року у справі № 522/19128/17, від 03 березня 2021 року у справі № 761/40483/19 та від 22 вересня 2021 року у справі № 127/16524/20, від 10 червня 2020 року у справі № 522/19150/18, від 20 травня 2020 року у справі № 733/10946/19, від 27 січня 2021 року у справі № 752/2072/20, відповідно до яких процесуальні недоліки заяви повинні усуватися шляхом залишення заяви без руху. Повернення заяви або відмова у її розгляді є винятковим процесуальним заходом, що застосовується лише тоді, коли недоліки не можуть бути усунені;
у цій справі суди застосували норми процесуального права надмірно формально, що призвело до фактичного позбавлення заявника права на розгляд справи по суті;
суди не застосували принцип пропорційності процесуальних обмежень, не забезпечили реальну можливість усунення недоліків заяви, допустили процесуальний формалізм;
Ухвалою Верховного Суду від 12 березня 2026 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Харкова від 20 листопада 2025 року та постанову Харківського апеляційного суду від 22 січня 2026 року залишено без руху.
На виконання ухвали суду ОСОБА_1 подав заяву про усунення недоліків, до якої долучив клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.
У клопотанні, ОСОБА_1 зазначив, що на момент отримання рішення суду та підготовки касаційної скарги на території України продовжував діяти режим воєнного стану, тримають постійні ракетні обстріли. Верховний Суд неодноразово зазначав, що воєнний стан, бойові дії, перебої з електропостачанням та обмеження доступу до мережі Інтернет можуть визнаватися поважними причинами пропуску процесуальних строків, зокрема, в постановах від 19 жовтня 2022 року у справі № 522/19128/17, від 16 листопада 2022 року у справі № 761/4625/17, від 15 березня 2023 року у справі № 127/2897/21, від 05 липня 2023 року у справі № 308/9708/19.
До касаційної скарги додані докази отримання постанови апеляційного суду, з яких вбачається, що вона надійшла до Електронного кабінету 06 лютого 2025 року.
Згідно з частинами першою, другою статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Оскаржена постанова апеляційного суду ухвалена 22 січня 2026 року, повний текст складений 02 лютого 2026 року. Касаційна скарга здана до поштового відділення 06 березня 2025 року, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження.
Враховуючи, що касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення судового рішення, клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження підлягає задоволенню.
У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.
Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
У частині першій статті 11 ЦПК України передбачено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями тощо.
Боржник має право протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. До заяви про скасування судового наказу додається документ, що підтверджує сплату судового збору. У разі подання неналежно оформленої заяви про скасування судового наказу суддя постановляє ухвалу про її повернення без розгляду не пізніше двох днів з дня її надходження до суду (частина перша, пункт 1 частини п'ятої, частина шоста статті 170 ЦПК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного судувід 18 вересня 2023 року у справі № 683/1659/22 (провадження № 61-8017св23) зазначено, що «статтями 170-171 ЦПК України, якими урегульовано процедуру подання та розгляду заяви про скасування судового наказу, не передбачено залишення заяви про скасування судового наказу без руху для усунення її недоліків. З огляду на зазначене, доводи касаційної скарги про те, що їй ніхто не надіслав рахунок на сплату судового збору не впливають на правильність висновку судів про повернення заяви про скасування судового наказу через несплату судового збору, оскільки обов'язок суду повернути без розгляду неналежно оформлену заяву про скасування судового наказу не пізніше двох днів з дня її надходження до суду передбачено частиною шостою статті 170 ЦПК України».
Відповідно до частини другої статті 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Таким законом є Закон України «Про судовий збір».
Згідно із частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання заяви про скасування судового наказу становить 0,05 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У цій справі заява про скасування судового наказу подана у жовтні 2025 року, тобто судовий збір, який підлягає сплаті за подання заяви про скасування судового наказу становить 151,40 грн.
Суди встановили, що ОСОБА_1 до заяви про скасування судового наказу долучив квитанцію про сплату судового збору у розмірі 91 грн, отже, заявником не в повному розмірі сплачено судовий збір.
Встановивши, що заява про скасування наказу подана ОСОБА_1 без дотримання вимог статті 170 ЦПК України, суди зробили обґрунтований висновок про повернення її без розгляду.
Посилання заявника на висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах з посиланням на справи: № 761/4625/17, № 522/19128/17, № 761/40483/19, № 127/16524/20, № 522/19150/18, № 733/10946/19, № 752/2072/20 відхиляються, оскільки що суд касаційної інстанції такі справи не розглядав.
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Аналіз змісту касаційної скарги та оскарженої ухвали свідчить, що правильне застосовування судом норм права є очевидним, не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а касаційна скарга - необґрунтованою.
Керуючись статтями 260, 390, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Харкова від 20 листопада 2025 року та постанову Харківського апеляційного суду від 22 січня 2026 року у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги з розподілу природного газу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
В. І. Крат