14 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 202/15007/24
провадження № 61-4028ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Крата В. І., розглянув касаційну скаргуГоловного управління Національної поліції у Дніпропетровській області на додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 лютого 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Дніпропетровській області, третя особа ? Державна казначейська служба України, про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до адміністративної відповідальності,
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.
Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, у грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції у Дніпропетровській області (далі - ГУ НП в Дніпропетровській області), третя особа ? Державна казначейська служба України, в якому просив стягнути з відповідача за рахунок коштів Державного бюджету України на свою користь майнову шкоду за надання йому правничої допомоги під час судових проваджень у справі про адміністративне правопорушення у розмірі 45 066,40 грн, сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги на постанову Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 04 червня 2024 року під час оскарження постанови про адміністративне правопорушення у розмірі 605,60 грн, а також моральну шкоду у розмірі 32 000,00 грн.
Рішенням Індустріальний районний суд міста Дніпра рішенням від 29 квітня 2025 року позов ОСОБА_1 задовольнив частково.
Стягнув з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України з відповідних казначейських рахунків на користь ОСОБА_1 5 000,00 грн на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням юридичної (правничої) допомоги при розгляді справи про адміністративне правопорушення, а також моральну шкоду у розмірі 20 000,00 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовив.
Постановою Дніпровський апеляційний суд від 01 липня 2025 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та ГУ НП в Дніпропетровській області залишив без задоволення. Рішення Індустріального районного суду міста Дніпра від 29 квітня 2025 року залишив без змін.
Ухвалою Верховний Суд від 21 липня 2025 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ГУ НП в Дніпропетровській області на рішення Індустріального районного суду міста Дніпра від 29 квітня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 липня 2025 року у цій справі відмовив з підстав, встановлених пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України.
Додатковим рішенням Індустріальний районний суд міста Дніпра від 25 серпня 2025 року стягнув з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України коштів з відповідних казначейських рахунків на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати на професійну правничу допомогу пропорційно задоволеним вимогам у сумі 6 409 грн. В іншій частині заяви відмовив.
Постановою Дніпровський апеляційний суд від 27 листопада 2025 року апеляційні скарги ГУ НП в Дніпропетровській області, Державної казначейської служби України залишив без задоволення. Додаткове рішення Індустріального районного суду міста Дніпра від 25 серпня 2025 року залишено без змін.
Ухвалою Верховний Суд від 22 грудня 2025 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ГУ НП в Дніпропетровській області на додаткове рішення Індустріального районного суду міста Дніпра від 25 серпня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 листопада 2025 року у цій справі відмовив з підстав, встановлених пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України.
Додатковою постановою Дніпровський апеляційний суд від 27 лютого 2026 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення у цій справі задоволено частково. Стягнуто з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати, пов'язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 18 944,36 грн. В іншій частині заяви відмовив.
Ухвалою Верховний Суд від 24 березня 2026 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної казначейської служби України на додаткове рішення Індустріального районного суду міста Дніпра від 25 серпня 2025 року та додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 лютого 2026 року відмовлено з підстав, встановлених пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України.
ГУ НП в Дніпропетровській області 23 березня 2026 року засобами поштового зв'язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 лютого 2026 року. ГУ НП в Дніпропетровській області посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права і просить скасувати додаткову постанову суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви відмовити.
У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Рішенням Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023, зокрема, визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
У касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених Кодексом (абзац четвертий пункту 7.5. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв'язанні цивільних спорів (абзац п'ятий пункту 7.7. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Внормування процесуальних відносин у спосіб визначення в Кодексі підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв'язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики (абзац другий пункту 7.8. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Припис пункту 2 частини третьої статті 389 Кодексу, що встановлює один із «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, - визнання справи малозначною - є зрозумілим за змістом та передбачним за наслідками застосування. Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності (пункт 7.9. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).
Ціна позову у цій справі становить 77 672,00 грн і не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
ГУ НП в Дніпропетровській області у касаційній скарзі вказує, що справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки призначення Верховного Суду як найвишої судової установи в Україні - це, в першу чергу, сформувати обгрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз'яснити зміст акту законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав'язуючи, при цьому, нижчестоящим судам результат вирішення конкретної судової справи. Проте посилання у касаційній скарзі на порушення норм матеріального та процесуального права фактично підтверджує незгоду особи, яка подала касаційну скаргу, з оскарженим судовим рішенням. І, відповідно, не свідчить, що скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Посилання на інші випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.
Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховною Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (ZUBAC v. CROATIA, № 40160/12, § 122, ЄСПЛ, від 05 квітня 2018 року).
Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 ЦПК України).
Таким чином, оскаржене судове рішення ухвалене у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 260, 389, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції у Дніпропетровській області на додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 лютого 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Дніпропетровській області, третя особа ? Державна казначейська служба України, про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до адміністративної відповідальності.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
В. І. Крат