27 квітня 2026 року
м. Київ
cправа № 904/3982/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю. Я. - головуючого, Бердник І. С., Багай Н. О.,
розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 22.01.2026 у справі
за позовом Дніпровської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вілс Паркінг"
про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та припинення права володіння
особа, яка зверталася із апеляційною скаргою - ОСОБА_1 .
Короткий зміст і підстави позовних вимог
1. У вересні 2024 року Дніпровська міська рада звернулася до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вілс Паркінг", в якій просила суд:
- усунути перешкоди Дніпровській міській раді у користуванні земельною ділянкою шляхом демонтажу самочинно побудованої автостоянки, що складається з: літ. А-1 - будівля вартової, літ. Б, В, Г - навіси, літ. Д - вбиральня, № 1, 2, І - споруди, загальна площа 10052 м2, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Вілс Паркінг";
- припинити право володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Вілс Паркінг" на об'єкт нерухомого майна, а саме автостоянку: літ. А-1 - будівля вартової, літ. Б, В, Г - навіси, літ. Д - вбиральня, № 1, 2, І - споруди, загальна площа 10052 м2, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 674743012101, який розташований за адресою:
АДРЕСА_2 . Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірна земельна ділянка комунальної власності не передавалась у користування іншим особам.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
3. Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 10.01.2025 (суддя Мілєва І. В.) позов задовольнив частково: зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Вілс Паркінг" усунути перешкоди Дніпровській міській раді у користуванні земельною ділянкою шляхом демонтажу самочинно побудованої автостоянки, що складається з: літ. А-1-будівля вартової, літ. Б, В, Г - навіси, літ. Д - вбиральня, № 1, 2, І - споруди, загальна площа 10052 м2, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Вілс Паркінг"; в решті позову відмовлено.
4. Не погодившись із зазначеним рішенням суду першої інстанції до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами звернулися Товариство з обмеженою відповідальністю "Вілс Паркінг" та ОСОБА_1 (особа, не залучена до участі у справі).
5. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.08.2025 відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2025 у справі № 904/3982/24; відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2025 у справі № 904/3982/24.
6. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 14.08.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вілс Паркінг" залишено без задоволення; рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2025 у справі № 904/3982/24 - залишено без змін.
7. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.10.2025 у справі № 904/3982/24 касаційну ОСОБА_1 задоволено частково: ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 04.08.2025, якою відмовлено у задоволенні клопотання (заяви) про поновлення пропущеного процесуального строку та відмовлено у відкритті апеляційного провадження, у справі № 904/3982/24 скасовано; справу № 904/3982/24 направлено до Центрального апеляційного господарського суду для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі.
8. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 31.10.2025 поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2025 у справі № 904/3982/24; відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2025 у справі № 904/3982/24.
9. Центральний апеляційний господарський суд ухвалою від 22.01.2026 (судді: Дармін М. О. - головуючий, Чус О. В., Кощеєв І. М.) закрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2025 у справі № 904/3982/24.
10. Ухвалу мотивовано тим, що оскільки предметом позову у цій справі є матеріально-правова вимога про усунення перешкод Дніпровській міській раді у користуванні земельною ділянкою шляхом демонтажу самочинно побудованої автостоянки реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 674743012101, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , а подані до апеляційної скарги ОСОБА_1 докази стосуються нерухомого майна - автостоянки реєстраційний номер: 25605754, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність безпосереднього правового зв'язку між скаржником та оскаржуваним судовим рішенням, що є підставою для висновку про те, що оспорюване судове рішення не порушує прав ОСОБА_1 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги
11. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 22.01.2025 про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 скасувати, справу направити до Центрального апеляційного господарського суду для продовження розгляду в апеляційному провадженні.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
12. Скаржник у касаційній скарзі зазначає про:
- невідповідності висновків суду апеляційної інстанції обставинам справи (суд першої інстанції у цій справі на підставі листа Головного архітектурно-планувального управління Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради від 14.06.2024 № 3/15-292 встановив, що згідно з даними містобудівного кадастру та Адресного плану міста Дніпро офіційно адреса АДРЕСА_1, жодному об'єкту нерухомості на території міста не присвоювалась, відповідний розпорядчий документ, на підставі якого було присвоєно таку адресу, відсутній). З огляду на викладене скаржник наголошує на тому, що об'єкти нерухомого майна, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, є одним і тим же нерухомим майном, а виконання рішення суду у цій справі про демонтаж "фіктивного" об'єкта призведе до фізичного знищення реального майна, яке належить скаржнику на праві власності;
- порушення процесуальних норм, а саме статті 17, 86 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки апеляційний суд проігнорував надані докази (копії технічного паспорта, витягів про реєстрацію права власності, рішень судів), а також суд відмовив у проведенні огляду доказів на місці, що могло б усунути сумніви щодо тотожності об'єктів;
- обмеження доступу до правосуддя, оскільки оскаржувана ухвала позбавляє скаржника права на судовий захист, гарантованого статтею 6 Конвенції "Про захист прав людини", статтею 55 Конституції України, статтею 7 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", та суперечить завданню господарського судочинства, викладеному в статті 2 ГПК України, адже судом не забезпечено справедливий та неупереджений розгляд апеляційної скарги.
Узагальнені доводи інших учасників справи
13. Інші учасники справи процесуальним правом на подачу відзиву на касаційну скаргу не скористалися.
Розгляд справи Верховним Судом
14. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.03.2026 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 22.01.2026 у справі № 904/3982/24 та постановлено здійснювати перегляд ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 22.01.2026 у справі № 904/3982/24 у письмовому провадженні.
З метою повного, всебічного, об'єктивного розгляду справи, забезпечення єдності та сталості судової практики, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду цієї справи у розумний строк, тобто такий, що є необхідним для виконання процесуальних дій і вирішення справи з метою забезпечення належного судового захисту.
Позиція Верховного Суду
15. Здійснивши розгляд касаційної скарги в письмовому провадженні, дослідивши наведені в ній доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає до задоволення, з огляду на таке.
16. Перед Верховним Судом у цій справі постало питання правомірності закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції, поданою особою, яка не брала участі у справі, однак стверджувала, що таке рішення впливає на її права.
17. Верховний Суд неодноразово висновував про те, що на відміну від законодавства, яке діє erga omnes (щодо всіх, тобто з дією на невизначене коло суб'єктів), судове рішення у приватноправовому спорі, як правило, діє inter partes (тобто з правовими наслідками тільки для сторін у справі). Судове рішення, ухвалене у справі, за жодних обставин не може бути протиставлене особі, яка не брала участі в цій справі. Зокрема, судове рішення про задоволення позову стосується особи, щодо якої ухвалено це рішення, і не визначає права чи обов'язки інших осіб.
Схожі висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.03.2026 у справі № 922/5241/21(підпункт 10.2), від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 (підпункт 10.28) та від 09.11.2021 у справі № 466/8649/16-ц (пункт 70), у постановах Верховного Суду від 07.02.2024 у справі № 5023/3214/11 (підпункт 5.24), від 07.11.2024 у справі № 910/5925/15-г (підпункт 6.28), від 08.10.2025 у справі № 2-1478/11.
18. При цьому ухвалення судом рішення про права, інтереси та (або) обов'язки особи, яку не було залучено до участі у справі, процесуальний закон вважає неприпустимим, у зв'язку з чим це є обов'язковою підставою для скасування ухваленого рішення (пункт 4 частини третьої статті 277, пункт 8 частини першої статті 310 ГПК України).
19. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.03.2026 у справі № 922/5241/21 (підпункт 10.9) звертала увагу на те, що висновки суду про права, інтереси та (або) обов'язки особи можуть міститись в мотивувальній та резолютивній частині рішення. Ці висновки мають різне значення.
Процесуальний закон містить норми, які забезпечують, аби судове рішення, ухвалене у справі, не було протиставлене особі, яка не брала участі в цій справі.
20. Так, відповідно до частини 5 статті 238 ГПК України у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема, висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог; розподіл судових витрат.
21. За результатами розгляду справи суд приймає рішення, в якому, серед іншого, робить висновок про задоволення позову чи відмову в задоволенні позову, вирішуючи питання про права та обов'язки сторін (позивача та відповідача) (див. зокрема постанову Верховного Суду від 04.12.2023 у справі № 707/157/22).
22. Тобто резолютивна частина рішення містить присуд, який в силу обов'язковості судового рішення як конституційної засади судочинства (пункт 9 частини 2 статті 129, стаття 129-1 Конституції України) є обов'язковим до виконання.
23. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України (частина 2 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
24. Закон не встановлює механізму, який виключав би особу, яка не брала участь у справі, з-під дії судового рішення, якщо таке містить присуд про її права, інтереси та (або) обов'язки (стягує з неї кошти, зобов'язує її вчинити певні дії або утриматись від них, змінює чи припиняє правовідносини з її участю, визнає недійсним або скасовує документ, який посвідчує право особи, тощо).
Однак процесуальний закон встановлює право на перегляд справи та оскарження судового рішення для особи, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про її права, інтереси та (або) обов'язки (частина 1 статті 17 ГПК України).
25. При цьому подання апеляційної скарги особою, не залученою до участі в справі, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов'язки становить виняток із правила, за яким незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного судового рішення (пункт 1 частини другої статті 261 ГПК України). Такий же підхід застосовано і для касаційного оскарження (пункт 1 частини четвертої статті 293 ГПК України).
26. Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.03.2026 у справі № 922/5241/21 законодавець визнав очевидно виправданим втручання в остаточне рішення суду для його перегляду з метою не допустити спрямування обов'язкової сили рішення суду на особу, яка не була залучена до участі у справі (пункт 10.26 постанови).
27. Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що у такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а і їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків (пункт 108 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2024 у справі № 916/4093/21). Аналогічний висновок, викладеній у постанові об'єднаної палати Верховного Суду від 21.02.2019 у справі № 908/1141/15-г, у постанові від 04.03.2026 у справі № 922/5241/21
28. Окрім того, що особа, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, має право на перегляд справи та оскарження судового рішення, і для забезпечення цього права процесуальний закон також встановлює виняток з правила, спрямованого на забезпечення остаточності судового рішення, процесуальний закон надає також суду повноваження, які спрямовані на усунення цього порушення і які суд здійснює ex officio.
29. Закриваючи апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 ГПК України, апеляційний суд виходив з того, що оскаржуване рішення суду першої інстанції про знесення самочинного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , не стосується прав та інтересів скаржника, оскільки його майно зареєстроване за адресою:
АДРЕСА_4 . Верховний Суд вважає такий висновок передчасним та наголошує на тому, що право на апеляційний перегляд справи є конституційною засадою судочинства та важливою складовою права на судовий захист. Позбавлення особи можливості перевірити законність рішення, яке фактично може призвести до знищення її майна, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
31. Так, ОСОБА_1 надав низку доказів, які вказують на ідентичність об'єкта, що підлягає знесенню за рішенням суду, та майна, що належить йому на праві власності, зокрема: копію витягу про реєстрацію права власності від 01.12.2008 та технічного паспорта від 14.10.2009 на автостоянку; рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2008 у справі № 8/146-08, яким за ОСОБА_1 визнано право власності на зазначений об'єкт; докази того, що адреса "23-А" є фіктивною та була створена в межах реєстраційних дій, які мали ознаки незаконного заволодіння майном. Апеляційний суд обмежився лише формальним зіставленням літерних індексів в адресах ("А" та "Г"), не дослідив фактичне розташування об'єктів та не звернув уваги на твердження скаржника про те, що адреса "23-А" офіційно не присвоювалася міською радою.
32. Ураховуючи, що скаржник обґрунтовує свої вимоги наявністю титулу власності на майно, яке за оскаржуваним рішенням підлягає знесенню як "самочинне будівництво" іншої особи, апеляційний суд мав надати належну правову оцінку цим доводам під час розгляду скарги по суті, а не закривати провадження на стадії перевірки статусу скаржника. Якщо рішення суду першої інстанції про знесення об'єкта за адресою: АДРЕСА_1 фактично призводить до знесення об'єкта за адресою: АДРЕСА_3 , який належить скаржнику, то таке рішення безпосередньо стосується його прав.
33. Верховний Суд наголошує, що зв'язок між оскаржуваним судовим рішенням та правами, інтересами та/або обов'язками скаржника має бути очевидним і безумовним, а не ймовірним, суд апеляційної інстанції повинен установити, чи вирішувалося питання судом першої інстанції про права, інтереси та/або обов'язки ОСОБА_1 та які саме права, інтереси та/або обов'язки скаржника порушуються оскаржуваним судовим рішенням. Проте суд апеляційної інстанції не встановив, чи є ОСОБА_1 власником майна або його частини, яке за рішенням суду першої інстанції підлягає демонтажу за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Вілс Паркінг". Тому колегія суддів вважає, що апеляційний господарський суд дійшов передчасного висновку, що рішенням суду першої інстанції не порушує прав ОСОБА_1 .
34. Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржена ухвала постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, оскаржену ухвалу скасувати, а справу направити до Центрального апеляційного господарського суду для продовження розгляду.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
35. Згідно зі статтею 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
36. За змістом частин 3, 4 статті 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанції, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд суду першої або апеляційної інстанції.
37. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
38. Згідно з частиною 6 статті 310 ГПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
39. За таких обставин Суд вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, оскаржуване судове рішення скасувати, а справу направити до Центрального апеляційного господарського суду для продовження розгляду.
Розподіл судових витрат
40. Оскільки за результатами касаційного перегляду оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 22.01.2026 у справі № 904/3982/24 скасувати.
Справу № 904/3982/24 направити до Центрального апеляційного господарського суду для продовження розгляду.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Ю. Я. Чумак
Судді І. С. Берднік
Н. О. Багай