21 квітня 2026 року м. Чернігівсправа № 927/4/26
Господарський суд Чернігівської області у складі судді А.С. Сидоренка, розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕНОРА ЛОГІСТІК АГРО» про визнання кредиторських вимог до боржника по справі за заявою КРЕДИТОРА: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕДЕСМА АГРО» (код 44733965) 01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 15-А
БОРЖНИК: Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЕКСАГРОЕНЕРДЖИ» (код 39180622) 15200, м. Сновськ Корюківського району Чернігівської області, вул. Перемоги, 14
про відкриття провадження у справі про банкрутство
за участі представників учасників у справі про банкрутство:
від кредиторів: Гиров К.А. - предст. ТОВ «ЛЕДЕСМА АГРО» (адвокат, ордер серії АЕ № 1459401 від 30.12.2025); Федорко О.О. - предст. ТОВ «МЕНОРА ЛОГІСТІК АГРО» (адвокат, ордер серії АЕ №1478453 від 25.02.2026); Рихлівський М.О. - предст. ТОВ «Ньюсфера» (керівник, в порядку самопредставництва); Босонченко О.М. - предст. ТОВ «ДОРАДО-ТРАНС» (адвокат, ордер серії ВА № 1117940 від 30.06.2025); Мирко Р.О. - предст. ПАТ «МТБ БАНК» (адвокат, дов. від 24.11.2025 № 346); Шваб А.В. - предст. Agroenergy SP.Z O.O. (адвокат, ордер серії АА № 1684497 від 03.03.2026); Гула М.С. - предст. Сендера Р.В. (адвокат, ордер серії ВІ № 1384464 від 30.03.2026); Полєшко Е.П. - предст. ТОВ «ПАВЛОГРАДЗЕРНОПРОДУКТ» (адвокат, ордер серії АЕ № 1143324 від 14.06.2025)
від боржника: в попередньому засіданні 01.04.2026: Заверюха Т.С. - адвокат (ордер серії АН № 1946424 від 30.03.2026), в попередньому засіданні 21.04.2026: Якубін О.М. - керівник та Савлук І.М. - адвокат (ордер серії АІ № 2182367 від 20.04.2026)
В попередньому засіданні 21.04.2026 прийняв участь розпорядник майна - арбітражний керуючий Сокол Т.Л.
Ухвала постановляється після перерви, оголошеної в попередньому засіданні з 01.04.2026 по 21.04.2026 та 21.04.2026 на підставі ст. 216 Господарського процесуального кодексу України.
В попередньому засіданні 21.04.2026, на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено скорочену ухвалу.
05 січня 2026 року через систему «Електронний суд» до Господарського суду Чернігівської області надійшла заява від 02.01.2026 Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕДЕСМА АГРО» (надалі - кредитор) про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЕКСАГРОЕНЕРДЖИ» (надалі - боржник), яка ухвалою суду від 23.01.2026 була прийнята до розгляду з призначенням підготовчого засідання на 04.02.2026.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 04.02.2026, зокрема, постановлено відкрити провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЕКСАГРОЕНЕРДЖИ»; визнати грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕДЕСМА АГРО» в розмірі 6 180 786,26 грн, 26 624,00 грн судового збору та 77 823,00 грн витрат на авансування винагороди арбітражному керуючому; ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів; ввести процедуру розпорядження майном боржника; розпорядником майна боржника призначити арбітражного керуючого Сокол Т.Л. із зобов'язанням останнього в строк до 20.03.2026 включно надати господарському суду відомості про результати розгляду вимог кредиторів; визначити дату проведення попереднього засідання суду - 01 квітня 2026 року.
04 лютого 2026 року на офіційному веб-порталі судової влади України оприлюднено повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство за № 78387.
26 лютого 2026 року, у встановлений законом процесуальний строк, через систему «Електронний суд» до Господарського суду Чернігівської області надійшла заява від 25.02.2026 Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕНОРА ЛОГІСТІК АГРО» про визнання кредиторських вимог до боржника в сумі 409 563,17 грн та 6 656,00 грн судового збору.
В обґрунтування заявлених грошових вимог заявник посилається на невиконання боржником зобов'язань по оплаті послуг, наданих згідно Договору № 2510/2024 від 25.10.2024 та Акту надання послуг № 358 від 16.11.2024.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 03.03.2026, зокрема, постановлено заяву від 25.02.2026 Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕНОРА ЛОГІСТІК АГРО» про визнання кредиторських вимог до боржника прийняти та приєднати до матеріалів справи; призначити розгляд заяви кредитора в попередньому засіданні на 01 квітня 2026 року.
17.03.2026 через систему «Електронний суд» до Господарського суду Чернігівської області надійшло клопотання від 16.03.2026 № 01-32/37-03 арбітражного керуючого Сокол Т.Л., додатком до якого є, зокрема, повідомлення від 16.03.2026 № 01-32/26-03 про розгляд грошових вимог, згідно якого заявлені Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕНОРА ЛОГІСТІК АГРО» грошові вимоги визнаються розпорядником майна в повному обсязі.
До початку попереднього засідання 01.04.2026 через систему «Електронний суд» до Господарського суду Чернігівської області надійшло заперечення від 31.03.2026 проти вимог кредиторів, зі змісту якого вбачається, що боржник не погоджується з розміром заявлених Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕНОРА ЛОГІСТІК АГРО» грошових вимог.
Так, боржник вважає хибним визначений товариством період нарахування пені (з 20.11.2024 по 03.02.2026), оскільки він є таким, що суперечить положенням ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.
Крім того, боржник не погоджується з визначеним товариством початком строку нарахування штрафних санкцій (з 20.11.2024), вказуючи, при цьому, що з огляду на умови Договору № 2510/2024 від 25.10.2024 та норми Положення про порядок здійснення банками операцій за акредитивами (п.п. 6 п. 4), затвердженого постановою Правління НБУ від 03 грудня 2003 року № 514, банківський день - робочий день банку в тому місці, у якому повинна виконуватися дія, передбачена УПДА або іншими міжнародними документами, затвердженими МТП, відповідний період має починатися з 21.11.2024.
Оскільки Акт та рахунок на оплату, якими заявник обґрунтовує свої вимоги, датовані 16 листопада 2024 року, що припадає на суботу, першим робочим днем з цієї дати є 18 листопада 2024 року, а тому боржник вважає, що він мав три робочі банківські дні для здійснення оплати за вказаним актом, тобто 18, 19 та 20 листопада 2024 року; як наслідок - першим днем прострочення зобов'язання є 21 листопада 2024 року.
Відтак, на думку боржника, наданий заявником розрахунок штрафних санкцій є невірним; при цьому, власний контррозрахунок відповідного нарахування боржником здійснений не був.
Присутній в попередньому засіданні 01.04.2026 повноважний представник кредитора не погодився із запереченням боржника та зауважив, що умовами Договору № 2510/2024 від 25.10.2024 (п. 4.18) сторони передбачили більший період (граничний строк) нарахування пені, аніж передбачений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України (чинного на дату укладення правочину та виникнення спірних правовідносин), а тому відповідні дії товариства є правомірними, а боржник, в свою чергу, є таким, що обізнаний про право кредитора здійснити відповідні нарахування за період більший, аніж шість місяців.
Щодо заперечення боржника стосовно початку відповідного періоду (з 20.11.2024 замість 21.11.2024) заявник зауважив, що постановою Національного банку України від 16.09.2021 № 93 в України скасовано «банківський день», в результаті чого банківські операції проводяться щодня в режимі 24/7 незалежно від того чи є той чи інший день вихідним, святковим тощо.
Заперечень щодо заявлених Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕНОРА ЛОГІСТІК АГРО» грошових вимог від інших учасників у справі про банкрутство до Господарського суду Чернігівської області не надходило.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 01.04.2026 постановлено, зокрема:
призначити попереднє засідання на 21 квітня 2026 року;
повідомити, зокрема, Товариство з обмеженою відповідальністю «БРІЗ АГРОІНВЕСТ» про призначення судового засідання, а також про те, що його участь в цьому судовому засіданні не є обов'язковою;
клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕДЕСМА АГРО», Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕНОРА ЛОГІСТІК АГРО», Товариства з обмеженою відповідальністю «Ньюсфера», Т Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОРАДО-ТРАНС», Публічного акціонерного товариства «МТБ БАНК», Agroenergy SP.Z O.O., Сендера Р.В., Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАВЛОГРАДЗЕРНОПРОДУКТ» та арбітражного керуючого Сокол Т.Л. про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задовольнити;
проведення судового засідання здійснити в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою системи відеоконференцзв'язку «EаsyCon» (https://easycon.com.ua/) відповідно до Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого Рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21.
Товариство з обмеженою відповідальністю «БРІЗ АГРОІНВЕСТ» належним чином було повідомлено про дату, час та місце проведення призначеного на 21.04.2026 попереднього засідання, що підтверджується наявною в матеріалах справи роздрукованою з комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» довідкою про доставку електронного листа до електронного кабінету в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд», однак процесуальним правом на участь у ньому не скористалося.
Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників учасників у справі про банкрутство, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяви по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:
за змістом ст.45 Кодексу України з процедур банкрутства, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Господарський суд зобов'язаний прийняти заяву кредитора, подану з дотриманням вимог цього Кодексу та Господарського процесуального кодексу України, про що постановляється ухвала, в якій зазначається дата попереднього засідання суду. Розпорядник майна не пізніше ніж на 10 день з дня закінчення встановленого частиною першою цієї статті строку з урахуванням результатів розгляду вимог кредиторів боржником повністю або частково визнає їх або відхиляє з обґрунтуванням підстав визнання чи відхилення, про що письмово повідомляє заявників і господарський суд, а також подає до суду письмовий звіт про надіслані всім кредиторам боржника повідомлення про результати розгляду грошових вимог та їх отримання кредиторами разом з копіями повідомлень про вручення поштового відправлення та описів вкладення у поштове відправлення або інших документів, що підтверджують надсилання повідомлення кредиторам. Кредитор має право отримувати від розпорядника майна інформацію щодо вимог інших кредиторів. Такий кредитор може подати розпоряднику майна, боржнику та суду заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів. Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів. Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення, може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку та є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів. Розпорядник майна зобов'язаний окремо повідомити господарський суд про вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за відсутності таких заяв - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з відповідним державним реєстром.
За змістом ст.47 Кодексу України з процедур банкрутства, попереднє засідання господарського суду проводиться не пізніше 70 календарних днів, а в разі великої кількості кредиторів - не пізніше трьох місяців з дня проведення підготовчого засідання суду. Про попереднє засідання суду повідомляються сторони, а також інші учасники провадження у справі про банкрутство, визнані такими відповідно до цього Кодексу. У попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна. За результатами попереднього засідання господарський суд постановляє ухвалу, в якій зазначаються: розмір, черговість задоволення кожної визнаної вимоги та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, що вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, у тому числі вимог кредиторів, які є заінтересованими стосовно боржника; розмір та перелік не визнаних судом вимог кредиторів; дата проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів; дата підсумкового засідання суду, на якому буде постановлено ухвалу про санацію боржника чи постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство, чи ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном та відкладення підсумкового засідання суду, яке має відбутися у строки, встановлені частиною другою статті 44 цього Кодексу. Розпорядник майна за результатами попереднього засідання вносить до реєстру вимог кредиторів відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями, наявність права вирішального голосу в представницьких органах кредиторів, черговість задоволення кожної вимоги. Неустойка (штраф, пеня) враховується в реєстрі вимог кредиторів окремо від основних зобов'язань у шосту чергу. Ухвала попереднього засідання є підставою для визначення кількості голосів, які належать кожному конкурсному кредитору під час прийняття рішення на зборах (комітеті) кредиторів. Ухвала господарського суду, постановлена за результатами попереднього засідання, може бути оскаржена стороною у справі про банкрутство лише в частині конкретних вимог кредиторів.
Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕНОРА ЛОГІСТІК АГРО» заявлено грошові вимоги в сумі 409 563,17 грн (272 495,14 грн - борг, 27 895,33 грн - нарахований на суму боргу індекс інфляції, 9 874,44 грн - три проценти річних від простроченої суми, 99 298,26 грн - пеня, нарахована за період з 20.11.2024 по 03.02.2026 включно).
Відповідно до ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство;
грошове зобов'язання (борг) - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.
Грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕНОРА ЛОГІСТІК АГРО» в сумі 409 563,17 грн (272 495,14 грн - борг, 27 895,33 грн - нарахований на суму боргу індекс інфляції, 9 874,44 грн - три проценти річних від простроченої суми, 99 298,26 грн - пеня, нарахована за період з 20.11.2024 по 03.02.2026 включно) ґрунтуються на нормах матеріального права та підтверджуються поданими доказами: Договором № 2510/2024 від 25.10.2024 та додатковою угодою до нього від 25.10.2024; Актом надання послуг № 358 від 16.11.2024; рахунком на оплату № 352 від 16.11.2024.
З урахуванням приписів ст. 64 Кодексу України з процедур банкрутства заявлені Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕНОРА ЛОГІСТІК АГРО» кредиторські вимоги підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів в наступній черговості:
5 324,80 грн судового збору - I черга задоволення вимог кредиторів,
310 264,91 грн (272 495,14 грн - борг, 27 895,33 грн - нарахований на суму боргу індекс інфляції, 9 874,44 грн - три проценти річних від простроченої суми) - IV черга задоволення вимог кредиторів,
99 298,26 грн пені - VI черга задоволення вимог кредиторів.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕНОРА ЛОГІСТІК АГРО», господарський суд вважає її обґрунтованою, оскільки борг підтверджується поданими доказами.
Щодо визнання грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕНОРА ЛОГІСТІК АГРО» в частині 5 324,80 грн судового збору суд вказує, що Законом України «Про судовий збір» (ст. 4) передбачається, що за подання до господарського суду у справі про банкрутство (неплатоспроможність) заяви кредиторів, які звертаються з грошовими вимогами до боржника після офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), а також після офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом ставка судового збору встановлена в розмірі 2 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Згідно зі ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3328 гривень.
Отже, за подання даної заяви в електронній формі судовий збір мав бути сплачений Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕНОРА ЛОГІСТІК АГРО» в розмірі 5 324,80 грн.
В той же час, заявник має право звернутись до суду з клопотанням про повернення судового збору у зв'язку з внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Щодо заперечень боржника в частині недотримання Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕНОРА ЛОГІСТІК АГРО» норм ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України при визначенні періоду нарахування пені суд зазначає наступне:
згідно правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2024 у справі № 911/952/22, згідно із частиною першою статті 216 ГК України за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором.
Перелік осіб, які є учасниками господарських правовідносин щодо яких можуть бути застосовані господарські санкції, урегульований статтею 2 ГК України. До них належать: суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.
Відповідно до частин першої, другої статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 ГК України).
Чинний ГК України не розкриває окремо визначення понять "неустойка", "штраф", "пеня". Натомість правове визначення таких понять містять, зокрема, положення статті 549 ЦК України.
Згідно із частиною першою статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).
Текстуальне тлумачення положень статті 549 ЦК України свідчить, що законодавець у цій нормі пов'язує визначення пені як виду неустойки з такими кваліфікуючими ознаками як її обчислення:
1) за кожен день прострочення виконання;
2) у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання.
У схожій формі вжите поняття пені та здійснюється її обчислення в абзаці третьому частини другої статті 231 ГК України, яким визначено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Подібним чином також визначено поняття пені в частині першій
статті 17 Закону України "Про державні резерви" ("за кожний день прострочення поставки"), частині п'ятій, абзаці другому частини сьомої статті 13 Закону України "Про валюту і валютні операції" ("за кожний день прострочення"), пункті 129.6
статті 129 Податкового кодексу України ("за кожний день прострочення"), частині першій статті 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" ("за кожен день прострочення"), частині п'ятій статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" ("за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення").
Системний аналіз наведених норм дозволяє стверджувати, що незалежно від того, які правовідносини урегульовано конкретними нормами права, наразі в законодавстві сформований єдиний підхід до застосування пені як виду неустойки (штрафної санкції), конститутивною ознакою якої є її нарахування за кожен день прострочення виконання зобов'язання.
Отже, поденне нарахування пені є ознакою, яка вирізняє її серед інших видів неустойки (штрафних санкцій) та визначає механізм обчислення (визначення розміру) пені.
Тобто вжитий законодавцем у цьому випадку займенник "кожний (кожен)" пояснює формулу обчислення пені, за якою загальна сума пені визначається шляхом множення ставки пені на кількість днів прострочення.
Натомість порядок застосування штрафних санкцій закріплено в нормах статті 232 ГК України, частина шоста якої визначає правило щодо періоду (строку) та порядку нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені).
За загальним правилом, визначеним частиною шостою статі 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Однак таке правило застосовується до правовідносин, лише у разі, якщо інше не встановлено законом або договором, адже словосполучення "якщо інше не встановлено законом або договором" допускає існування іншої норми закону, що регулює відповідні правовідносини, або іншого положення договору, який регулює конкретні договірні відносини сторін, що виконує функцію спеціальної норми по відношенню до загальної норми (див., для прикладу як інше встановлене законом правило нарахування пені, частину першу статті 17 Закону України "Про державні резерви", яка визначає, що у разі прострочення поставки матеріальних цінностей до державних резервів постачальник сплачує пеню за кожний день прострочення поставки до фактичного виконання зобов'язання).
Тож положення частини шостої статті 232 ГК України є диспозитивними, оскільки законом або договором може бути встановлений інший порядок, в тому числі і строк нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені).
За загальним правилом, договір є універсальним регулятором приватноправових відносин, який, як і закон, є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість періоду нарахування штрафних санкцій. Проте його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 910/4164/17, від 22 листопада 2018 року у справі № 903/962/17, від 07 червня 2019 року у справі № 910/23911/16, від 13 вересня 2019 року у справі № 902/669/18).
При цьому сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України), а й право пов'язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати) (див. постанову Верховного Суду України від 21 червня 2017 року в справі № 910/2031/16 (провадження № 3-432гс17) щодо стягнення пені за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 916/804/17, від 07 серпня 2018 року у справі № 917/2013/17, від 10 вересня 2020 року у справі № 916/1777/19, від 27 лютого 2024 року у справі № 911/858/22).
Згідно зі статтею 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі сплином якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України).
Тож хоча укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість строку нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені), однак такий строк з урахуванням положень статей 251, 252 ЦК України має бути визначений.
Період, за який нараховується пеня, має визначені часові межі - початок та кінець періоду (граничні строки) її нарахування, який, зазвичай, може бути пов'язаний з певною календарною датою або подією, що неминуче має настати. Наприклад, такий момент може бути визначений шляхом відображення, зазначення (погодження сторонами) в договорі умови про нарахування пені, зокрема, "до повного виконання зобов'язання", "до дати фактичного виконання", "до повної сплати заборгованості / погашення боргу", "протягом року / усього періоду існування заборгованості" тощо.
Тому на практиці необхідно розмежовувати механізм (формулу) обчислення пені, який характеризує таку її ознаку, як нарахування за кожен день прострочення (поденне нарахування), та строк нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені), який регулює частина шоста статті 232 ГК України. Формулювання, яке містить частина третя статті 549 ЦК України та кореспондуючі їй норми інших нормативних актів, в тому числі умови договору (у випадку відображення, зазначення сторонами подібного в договорі), лише вирізняють (ідентифікують) пеню серед неустойки (інших штрафних санкцій) та визначають механізм (формулу) її обчислення, однак жодним чином не стосуються питання щодо граничного строку, за який може бути нарахована пеня.
У кожному конкретному випадку господарські суди повинні належним чином проаналізувати умови укладених між сторонами договорів щодо нарахування штрафних санкцій та встановити, чи містить відповідний пункт договору або певний термін, шляхом вказівки на подію (день сплати заборгованості, день фактичної оплати, фактичний момент оплати), або інший строк, відмінний від визначеного частиною шостою статті 232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців (див. постанову об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20 серпня 2021 року у справі № 910/13575/20).
Якщо умовами укладеного договору сторони передбачили більш тривалий, ніж визначений частиною шостою статті 232 ГК України, строк нарахування штрафних санкцій (зазначили про їх нарахування до дня фактичного виконання, протягом усього періоду існування заборгованості тощо), то їх нарахування не припиняється за період прострочення зобов'язання понад шість місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано, а застосуванню підлягає саме строк, встановлений договором (див., для прикладу, постанову Верховного Суду України від 15 квітня 2015 року у справі № 910/6379/14 (провадження № 3-53гс15), в якій умовами договору сторонами було погоджено нарахування пені по день фактичної оплати боргу).
У разі відсутності подібних умов у договорі (використання / зазначення в договорі лише формулювання про нарахування пені "за кожен день прострочення") нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені) припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до частини шостої статті 232 ГК України.
Отже, з огляду на відповідні висновки Верховного Суду, сторони договору мають право визначити у ньому не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, а й право пов'язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати, шляхом відображення її у правочині («до повного виконання зобов'язання», «до дати фактичного виконання», «до повної сплати заборгованості / погашення боргу», «протягом року / усього періоду існування заборгованості» тощо).
Як вже було вказано вище, грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕНОРА ЛОГІСТІК АГРО» обумовлені невиконанням боржником взятих на себе зобов'язань по оплаті послуг, наданих згідно Договору № 2510/2024 від 25.10.2024 та Акту надання послуг № 358 від 16.11.2024, внаслідок чого була нарахована пеня в сумі 99 298,26 грн за період з 20.11.2024 по 03.02.2026 включно.
При цьому, за умовами Договору № 2510/2024 від 25.10.2024 (п. 4.5) за порушення строків оплати, встановлених Договором, Експедитор має право стягнути з Клієнта пеню в розмірі 0,5%, але не більше подвійної облікової ставки Національного банк України від суми боргу за кожен день прострочення платежу.
Разом з тим, у п. 4.18 Договору сторони визначили, що нарахування штрафних санкцій (в т.ч. пені) за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань за цим Договором здійснюється без обмеження строку нарахування та припиняється в день повного виконання Стороною відповідного зобов'язання.
Таким чином, сторони у Договорі визначили часові межі періоду, за який нараховується пеня, зокрема, кінець (граничний строк) періоду її нарахування, та визначили його в даному випадку як день повної оплати боржником вартості наданих послуг.
Оскільки станом на 26.02.2026 (дата подання до суду відповідної заяви) боржник не здійснив повної оплати наданих послуг, Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕНОРА ЛОГІСТІК АГРО» правомірно нарахувало пеню за період більш тривалий, ніж визначений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України (чинного на момент укладення Договору та виникнення спірних правовідносин, з урахуванням введеного з 04.02.2026 мораторію на задоволення вимог кредиторів та передбачених законом у зв'язку з цим обмежень (ч.3 ст.41 Кодексу України з процедур банкрутства)).
Щодо наведеного вище заперечення боржника стосовно початку строку нарахування пені (з 20.11.2024 замість 21.11.2024) та посилання на Положення про порядок здійснення банками операцій за акредитивами, затвердженого постановою Правління НБУ від 03 грудня 2003 року №514, яке містить визначення банківського дня, суд зазначає, що умовами Договору № 2510/2024 від 25.10.2024 (п.3.3) сторони дійсно передбачали, що оплата послуг відповідно до Договору здійснюється Клієнтом у національній валюті України на умовах 100% попередньої оплати на підставі рахунка, виставленого Експедитором, протягом 3 (трьох) банківських днів з дати виставлення рахунка.
Разом з тим, 16.09.2021 Національний банк України прийняв постанову №93 «Про запровадження міжнародного стандарту ISO 20022 у платіжній інфраструктурі України», якою з 01 квітня 2023 року запровадив систему електронних платежів Національного банку України (далі - СЕП) нового покоління - СЕП-4.0 та не використовує діюче покоління СЕП - СЕП-3.3 для виконання міжбанківських платіжних операцій, а також постановив, що банки України, Державна казначейська служба України, Національний депозитарій України з 01 квітня 2023 року виконують міжбанківські платіжні операції через СЕП-4.0, у якій забезпечено можливість цілодобового режиму роботи 24/7 без зупинення роботи СЕП із виконання міжбанківських платіжних операцій. Банки України, Державна казначейська служба України, Національний депозитарій України зобов'язані: 1) до 31 жовтня 2021 року підключитися до стенда СЕП-4.0 для відпрацювання взаємодії своїх систем автоматизації і внутрішньобанківських міжфілійних платіжних систем із СЕП та забезпечити тестування на стенді СЕП-4.0 на базі структур обміну інформацією з учасниками СЕП за міжнародним стандартом ISO 20022-1:2013 «Фінансові послуги - Універсальна схема повідомлень фінансової індустрії»; 2) до 01 квітня 2023 року внести зміни до регламентів роботи своїх систем автоматизації, формування балансів за день та іншої звітності.
Таким чином, з 1 квітня 2023 року в Україні скасовано «банківський день», а тому клієнти банків можуть цілодобово та незалежно від вихідних днів здійснювати, зокрема, безготівкові розрахунки; тобто банківські операції більше не обмежуються залежно від днів тижня чи годин роботи, міжбанківські перекази (з рахунку на рахунок) здійснюються цілодобово і без вихідних.
Враховуючи вищенаведене, здійснення заявником відповідних нарахувань (пені, трьох процентів річних від простроченої суми), починаючи саме з 20.11.2024, є правомірним.
Керуючись ст. 1, 2, 45, 47 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 233, 234, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Визнати грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕНОРА ЛОГІСТІК АГРО» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 15А; код 39579889) в розмірі 409 563,17 грн (272 495,14 грн - борг, 27 895,33 грн - нарахований на суму боргу індекс інфляції, 9 874,44 грн - три проценти річних від простроченої суми, 99 298,26 грн - пеня) та 5 324,80 грн судового збору.
Копії цієї ухвали надіслати боржнику - Товариству з обмеженою відповідальністю «АЛЕКСАГРОЕНЕРДЖИ» (15200, м. Сновськ Корюківського району Чернігівської області, вул. Перемоги, 14), арбітражному керуючому Сокол Т.Л. (49006, м. Дніпро, вул. Юрія Савченка, 26; 49006, м. Дніпро, проспект Лесі Українки, 22) та Товариству з обмеженою відповідальністю «МЕНОРА ЛОГІСТІК АГРО» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 15А).
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її оголошення та не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання.
Повна ухвала складена 27.04.2026.
Дата набрання ухвалою законної сили - 21.04.2026.
Суддя А.С. Сидоренко