Справа № 461/4490/24 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/173/26 Доповідач: ОСОБА_2
22 квітня 2026 року у м. Львові колегія суддів судової палати у кримінальних справах Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря ОСОБА_5
розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 на вирок Личаківського районного суду м. Львова від 14 січня 2026 року щодо ОСОБА_7 ,
за участю: прокурора ОСОБА_8
захисника - адвоката ОСОБА_9 (в режимі відеоконференції),
встановила:
вищенаведеним вироком ОСОБА_7 визнано винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.357, ч.4 ст.185 КК України та призначено їй покарання: за ч.1 ст.357 КК України у виді 1 (одного) року обмеження волі; за ч.4 ст.185 КК України у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст.70 КК України призначено ОСОБА_7 5 (п'ять) років позбавлення волі.
На підставі ч.4 ст.70 КК України, з врахуванням покарання призначеного вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 вересня 2025 року, шляхом часткового складання призначених покарань, призначено ОСОБА_7 остаточне покарання у виді 5 (п'яти) років 2 (двох) місяців позбавлення волі.
Судом встановлено, що обвинувачена ОСОБА_7 24 вересня 2023 року о 21 годині 50 хвилин, перебуваючи на проспекті Свободи, 37 у м. Львові, маючи умисел на таємне викрадення офіційних документів, з корисливих мотивів, з метою подальшого заволодіння грошовими коштами, які знаходились на рахунку банківської картки, діючи повторно, умисно привласнила платіжну банківську картку АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 (рахунок НОМЕР_2 ), належну ОСОБА_10 , яка відповідно до ст.1 Закону України «Про інформацію», п.1.4, 1.14, 1.27, 1.31 ст.1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», ч.1 ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», ч.4 ст.51 Закону України «Про банки та банківську діяльність» є офіційним документом - електронним платіжним документом, засобом доступу до банківського рахунку та містить обов'язкові реквізити, що дають змогу ідентифікувати платіжну систему, емітента (банк) і держателя цього платіжного засобу.
Крім цього, обвинувачена в період часу з 21 години 52 хвилин 24 вересня 2023 року до 4 години 58 хвилин 25 вересня 2023 року в умовах воєнного стану введеного по всій території України Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України №2102-IX від 24 лютого 2022 року, який неодноразово було продовжено, зокрема Указом Президента України №451/2023 від 26 липня 2023 року, затвердженого Законом України №3275-IX від 27 липня 2023 року, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 5 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб, повторно, умисно, з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, використовуючи викрадену банківську картку АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 (рахунок НОМЕР_2 ), видану на ім'я ОСОБА_10 , за допомогою відомого їй пін-коду від банківської картки, таємно викрала з неї грошові кошти в сумі 147000 (сто сорок сім тисяч) гривень, шляхом зняття у: банкоматі АТ КБ «Приватбанк», за адресою: м. Львів, пр. Свободи, 37 - 8000 (вісім тисяч) гривень; банкоматі ПАТ АБ «Укргазбанк», за адресою: м. Львів, вул. Б.Хмельницького, 5 - 20000 (двадцять тисяч) гривень; банкоматі АТ «Кредобанк», знаходить в центральній частині міста Львова, точної адреси органом досудового розслідування не встановлено - 10000 (десять тисяч) гривень; банкоматі АТ «Укрсиббанк», за адресою: м. Львів, пр. Чорновола, 2б - 54000 (п'ятдесят чотири тисячі) гривень; банкоматі АТ «Кредобанк», за адресою: м. Тернопіль, точної адреси органом досудового розслідування не встановлено - 10000 (десять тисяч) гривень; банкоматі АТ «Укрсиббанк», за адресою: м. Тернопіль, вул. Шевченка, 12 - 45000 (сорок п'ять тисяч) гривень.
Окрім цього, продовжуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_7 у період часу з 21 години 52 хвилини 24 вересня 2023 року до 4 години 58 хвилин 25 вересня 2023 року в умовах воєнного стану введеного по всій території України Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України №2102-IX від 24 лютого 2022 року, який неодноразово було продовжено, зокрема Указом Президента України №451/2023 від 26 липня 2023 року, затвердженого Законом України №3275-IX від 27 липня 2023 року, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 5 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб, повторно, умисно, з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, використовуючи викрадену банківську картку АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 (рахунок НОМЕР_2 ), видану на ім'я ОСОБА_10 , за допомогою відомого їй пін-коду від банківської картки, таємно викрала з неї грошові кошти в сумі 3182 (три тисячі сто вісімдесят дві) гривні, шляхом поповнення мобільного телефону з абонентським номером НОМЕР_3 на суму 106 (сто шість) гривень, телефону з абонентським номером НОМЕР_4 двома трансакціями на суму 516 (п'ятсот шістнадцять) гривень, переказів на банківську картку, точний номер органом досудового розслідування не встановлено, сімома трансакціями на суму 2560 (дві тисячі п'ятсот шістдесят) гривень.
Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_7 заподіяла потерпілому ОСОБА_10 значну матеріальну шкоду на загальну суму 150 182 (сто п'ятдесят тисяч сто вісімдесят дві гривні.
Не погоджуючись з цим вироком, прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок Личаківського районного суду м. Львова від 14.02.2026 щодо ОСОБА_7 в частині призначення покарання змінити у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Вважати ОСОБА_7 засудженою за ч.1 ст.357 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн, за ч.4 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком 5 років. На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_7 покарання у виді 5 (п'ять) років позбавлення волі. На підставі ч.4 ст.70 КК України, у строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, обвинуваченій ОСОБА_7 зарахувати покарання, відбуте частково за попереднім вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 вересня 2025 року та шляхом часткового складання призначених покарань остаточно визначити покарання у виді позбавлення волі строком 5 років 2 місяці.
Апеляційні вимоги мотивовані тим, що суд всупереч вимогам кримінального закону, призначив ОСОБА_7 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.357 КК України, покарання у виді обмеження волі, яке, відповідно до ч.3 ст.61 КК України до неї не може бути застосоване, як до особи, яка має дітей віком до чотирнадцяти років.
При апеляційному розгляді прокурор подану апеляційну скаргу підтримав та просив таку задовольнити.
Захисник в судовому засіданні не заперечив апеляційну скаргу прокурора.
Заслухавши доповідача, пояснення присутніх учасників судового провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи поданої апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.357, ч.4 ст.185 КК України, та кваліфікація її дій в апеляційній скарзі не оспорюються, а тому, з урахуванням вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, апеляційним судом не переглядаються.
Доводи ж апеляційної скарги прокурора в частині неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність, суд вважає обґрунтованими з огляду на таке.
Так, відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 413 КПК України неправильним застосуванням кримінального закону, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є незастосування судом закону, який підлягає застосуванню, та застосування закону, який не підлягає застосуванню.
Згідно з п.1 ч.1 ст.65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, а також відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу.
Санкцією ч.1 ст. 357 КК України передбачено покарання у виді штрафу до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або пробаційний нагляд на строк до трьох років, або обмеження волі на той самий строк.
Водночас ч.3 ст. 61 КК України визначено, що обмеження волі не застосовується до неповнолітніх, вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років, до осіб, що досягли пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби та до осіб з інвалідністю першої і другої групи.
Як убачається з резолютивної частини оскарженого вироку, ОСОБА_7 призначено покарання, зокрема, за ч. 1 ст. 357 КК України у виді 1 року обмеження волі.
При цьому, з матеріалів кримінального провадження слідує, що ОСОБА_7 має на утриманні 5 неповнолітніх дітей віком до чотирнадцяти років, зокрема ОСОБА_11 , 2014 р.н., ОСОБА_12 , 2015 р.н., ОСОБА_13 , 2017 р.н., ОСОБА_14 , 2019 р.н., ОСОБА_13 , 2021 р.
Наведене унеможливлює призначення обвинуваченій покарання у виді обмеження волі, хоч вказаний вид покарання і передбачений санкцією ч. 1 ст. 357 КК України.
Всупереч наведеному, зазначених вимог закону при ухваленні оскаржуваного вироку місцевим судом дотримано не було.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу прокурора слід задовольнити, а вирок суду змінити в частині призначення ОСОБА_7 покарання за ч. 1 ст. 357 КК України.
При вирішенні питання про призначення обвинуваченій ОСОБА_7 покарання колегія суддів, відповідно до статей 50, 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу обвинуваченої, щире каяття як обставину, що пом'якшує покарання; відсутність обставин, що обтяжують покарання.
За таких обставин, апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а вирок суду першої інстанції, відповідно до вимог ст. 408 КПК України, - зміні.
Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 408, 409, 419 КПК України, колегія суддів,
постановила:
апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 - задоволити.
Вирок Личаківського районного суду м. Львова від 14 січня 2026 року щодо ОСОБА_7 змінити в частині призначеного покарання.
Вважати ОСОБА_7 засудженою:
- за ч.1 ст.357 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн;
- за ч.4 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком 5 років.
На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, вважати ОСОБА_7 засудженою до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ч.4 ст.70 КК України, у строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, обвинуваченій ОСОБА_7 вважати зарахованим покарання, відбуте частково за попереднім вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 вересня 2025 року та шляхом часткового складання призначених покарань остаточно вважати визначеним покарання у виді позбавлення волі строком 5 років 2 місяці.
В решті вирок залишити без зміни.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Головуючий:
Судді: