Справа № 466/3463/22 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/336/26 Доповідач: ОСОБА_2
22 квітня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 7 квітня 2026 року щодо ОСОБА_6 ,
за участю: прокурора ОСОБА_8
захисника - адвоката ОСОБА_7
обвинуваченого ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції).
встановила:
вищевказаною ухвалою продовжено строк запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, на 60 діб, з 07 квітня 2026 року по 05 червня 2026 року включно.
Не погоджуючись з цією ухвалою, захисник ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 7 квітня 2026 року скасувати та відмовити у задоволенні клопотання прокурора. У разі встановлення судом обставин, що є підставою для застосування запобіжного заходу, змінити обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід на більш м'який, не пов'язаний із триманням під вартою.
Апеляційні вимоги мотивовані тим, що стороною обвинувачення не надано вагомих доказів, які підтверджують наявності хоча б одного з ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а наведені у клопотанні доводи мають декларативний характер, ґрунтуються на припущеннях та не підтверджуються конкретними фактичними обставинами.
Зазначає, що суд фактично проігнорував обставини, що характеризують особу обвинуваченого, які відповідно до ст.178 КПК України повинні обов'язково враховуватися під час вирішення питання про застосування або продовження запобіжного заходу.
Також, судом при продовженні строку тримання під вартою не взято до уваги те, що у обвинуваченого діагностовано гепатит С, що потребує безперервного спеціального лікування тривалістю щонайменше 3 місяці. Водночас в умовах слідчого ізолятора забезпечення належної медичної допомоги є істотно ускладненим, що створює ризики для життя та здоров'я обвинуваченого.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення захисника та обвинуваченого, які підтримали апеляційну скаргу, думку прокурора, який заперечив апеляційну скаргу сторони захисту, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Частиною 1 ст. 404 КПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.
Порядок перевірки ухвал суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлених під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, визначено ст. 422-1 КПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, слідчий суддя, суд, відповідно до статті 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини повинен враховувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховуватися від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Під час апеляційного перегляду, судом апеляційної інстанції встановлено, що ухвала суду першої інстанції є обґрунтованою та постановлена з дотриманням вимог чинного законодавства.
З матеріалів провадження убачається, що на розгляді Шевченківського районного суду м. Львова перебуває кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 - ч. 1 ст. 203-2 КК України.
У межах цього кримінального провадження на досудовому слідстві ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. В подальшому ухвалою Шевченківського районного суду м.Львова від 09.03.2023 ОСОБА_6 оголошено в розшук, на час розшуку зупинено судове провадження.
Ухвалою суду від 08.06.2023 оголошено ОСОБА_6 в міжнародний розшук.
Ухвалою суду від 08.06.2023 ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави.
Згідно з листом Міністерства юстиції України № 170979/202769-30-25/12.4 від 26.11.2025 повідомлено, що на підставі Європейської конвенції про видачу правопорушників 1957 року Федеральне Міністерство юстиції Федеративної Республіки Німеччини прийняло рішення про видачу ОСОБА_6
10.02.2026р. з ДУ «Львівської установи виконання покарань №19» надійшло повідомлення, що ОСОБА_6 затриманий 09.02.2026р. працівниками УСР у Львівській області ДСР Національної поліції України на підставі ухвали Шевченківського районного суду м. Львова від 08.06.2023р.
Ухвалою Шевченківського районного суду м.Львова від 11.02.2026р. застосовано до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, який було продовжено оскаржуваною ухвалою від 07.04.2026.
Продовжуючи строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , суд першої інстанції врахував наявність ризиків, передбачених п.1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, які продовжують існувати, фактичні обставини справи, особу обвинуваченого та характер пред'явленого обвинувачення, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, у їх взаємозв'язку з можливими ризиками в справі.
Суд першої інстанції, із врахуванням вищенаведеного, не знайшов підстав для застосування інших запобіжних заходів альтернативних триманню під вартою, як таких, що не достатні для запобігання ризиків та виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, з чим погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.
Колегія суддів вважає оскаржуване судове рішення обґрунтованим та вмотивованим, мотиви прийнятого рішення є такими, що відповідають вимогам статей 193-194, 196, 199 КПК України, пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та практиці Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відомостей, які б свідчили про неможливість подальшого застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стороною захисту не надано.
Твердження в апеляційній скарзі щодо наявності у обвинуваченого малолітньої дитини, яка потребує його постійної участі у вихованні та догляді, не спростовує та не мінімізує наявних ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, запобігти яким в даному випадку може лише застосування такого виняткового запобіжного заходу як тримання під вартою.
Також суд апеляційної інстанції не бере до уваги доводи захисника пов'язані з неврахуванням стану здоров'я обвинуваченого та наявністю у нього захворювань, оскільки вказане не доводить факту, що обвинуваченому не може бути надана фахова медична допомога в межах пенітенціарної установи, а матеріали справи не містять даних про те, що останній хворіє на захворювання, які перешкоджають перебувати в слідчому ізоляторі.
З огляду на значимі для даного провадження обставини, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі наявні відомості в матеріалах провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 та відсутності жодних підстав для зміни чи скасування рішення за доводами апеляційної скарги захисника.
Керуючись ст. ст.376,404, 405, 407, 418, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,
постановила :
апеляційну скаргузахисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 7 квітня 2026 року щодо ОСОБА_6 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:
Судді: