Справа № 148/397/26
Провадження № 33/801/423/2026
Категорія: 156
Головуючий у суді 1-ї інстанції Дамчук О. О.
Доповідач: Оніщук В. В.
27 квітня 2026 рокум. Вінниця
Суддя Вінницького апеляційного суду Оніщук В. В., з участю секретаря судового засідання Ходакової М. Г., розглянувши апеляційні скарги ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Кугутюка Олександра Васильовича - на постанову Тульчинського районного суду Вінницької області від 12 березня 2026 року у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП,
Постановою Тульчинського районного суду Вінницької області від 12 березня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, стягнуто в дохід держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.
У постанові суду зазначено, що 09 лютого 2026 року близько 20 год 40 хв в с. Шура-Копіївська по вул. Шевченка, ОСОБА_1 здійснював рух на автомобілі ВАЗ 2121, державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, не чітка мова, порушення координації рухів. Від проходження медичного огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, що зафіксовано на нагрудну боді-камеру № 798057.
При ухваленні оскаржуваної постанови суд першої інстанції виходив з того, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, доведена належними та допустимими доказами.
Не погодившись із вказаною постановою суду, ОСОБА_1 та його захисник подали апеляційні скарги, в яких посилаючись на незаконність постанови суду першої інстанції та винесення її за неповного дослідження обставин справи, просять постанову скасувати, а провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
У апеляційних скаргах зазначено, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що працівниками поліції було грубо порушено вимоги Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України від 09 лситопада 2015 року № 1452/735 (далі - Інструкція) та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. № 1103.
Всупереч вимогам законодавства, поліцейськими не було належним чином встановлено та зазначено ОСОБА_1 про наявність такої обов'язкової ознаки як «запах алкоголю із порожнини рота» (08:45-09:00 хв. відеозапису з камери поліцейського) перед тим, як вимагати проходження огляду. Процедура пропонування проходження огляду почалася з порушенням фіксації об'єктивних ознак, що робить подальші вимоги поліцейських безпідставними.
Працівники поліції, пропонуючи водієві пройти тест на місці за допомогою приладу «Alkotester Drager 6820», не надали жодних документів (сертифіката відповідності, свідоцтва про повірку), які б підтверджували придатність цього приладу, не роз'яснили порядок його використання та не дотрималися передбаченої процедури.
Також поліцейськими не дотримано п. п. 6-8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. № 1103.
Також ОСОБА_1 просить поновити строк на подання апеляційної скарги.
Судове засідання, призначене на 23.04.2026 року було відкладено за клопотанням адвоката Кугутюка О. В.
В судове засідання, призначене на 27.04.2026 року ОСОБА_1 та його захисник не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, при цьому адвокатом Кугутюком О. В. подано заяву про розгляд справи у їх відсутність, а також зазначено про підтримання апеляційної скарги.
Проаналізувавши наведені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи і дослідивши обставини справи, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Відповідно до положень статті 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, постанов у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
У клопотанні про поновлення строку скаржник зазначає, що справу було розглянуто за його відсутності, копію постанови він отримав поштою 20 березня 2026 року, тому строк на оскарження постанови було пропущено з поважних причин.
За вказаних обставин, які підтверджуються матеріалами справи (а. с. 23), апеляційний суд з метою недопущення порушення прав ОСОБА_1 вважає, що строк на подання апеляційної скарги можливо поновити.
Щодо доводів апеляційної скарги по суті оскарження постанови суду першої інстанції, апеляційний суд виходить з такого.
Згідно зі статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Відповідно до вимог статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення в першу чергу зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, а також чи винна дана особа в його вчиненні і чи підлягає вона адміністративній відповідальності, і лише після цього вирішувати питання про можливість накладення адміністративного стягнення.
Положеннями частини сьомої статті 294 КУпАП передбачено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).
Відповідно до положень п. п. 1.1, 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно із пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Законодавець саме з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, життя та здоров'я його учасників, поклав на водіїв транспортних засобів додаткові обов'язки, зокрема, пройти на вимогу працівника поліції в установленому порядку огляд для визначення стану сп'яніння.
Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до змісту статті 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі - Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння відповідно до п. 3 Розділу І Інструкції є: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів; порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці.
Із аналізу вказаних норм слідує, що підставою для проведення огляду водія транспортного засобу на стан сп'яніння є наявність у поліцейського підстав вважати, що водій перебуває у такому стані на основі виявлених ознак сп'яніння.
Відповідно до п. 6 Розділу І Інструкції огляд на стан сп'яніння проводиться:
- поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби);
- лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Згідно із вимогами п. 7 Розділу І Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
За ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У результаті дослідження матеріалів справи в ході апеляційного розгляду встановлено такі обставини.
Відповідно до протоколу від 09 лютого 2026 року серії ЕПР1 № 587318, 09 лютого 2026 року близько 20 год 40 хв в с. Шура-Копіївська по вул. Шевченка, водій ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ 2121, державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, не чітка мова, порушення координації рухів. Від проходження медичного огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, що зафіксовано на нагрудну боді-камеру № 798057. Від керування транспортним засобом відсторонений шляхом передачі тверезому водію. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП (а. с. 2, 3).
Відповідно до акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, огляд ОСОБА_1 не проводився у зв'язку із його відмовою (а. с. 4).
У направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції зазначено, що 09 лютого 2026 року ОСОБА_1 був направлений на огляд до закладу охорони здоров'я (а. с. 5).
Відповідно до постанови серії ЕНА № 663924 від 09 лютого 2026 року на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП (а. с. 6).
До матеріалів справи також долучено відеозаписи з нагрудних камер поліцейських, де зафіксовано як о 20 год 40 хв працівники поліції зупиняють автомобіль ВАЗ 2121, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 . Представляються, повідомляють про відеофіксацію, просять пред'явити документи та перевіряють їх.
О 20 год 48 хв працівники поліції декілька разів пропонують ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки або у закладі охорони здоров'я, оскільки у нього виявлено ознаки алкогольного сп'яніння: нечітка вимова, порушення координації рухів, почервоніння обличчя. Роз'яснюють, що наслідком відмови від проходження огляду на стан сп'яніння буде складення протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
О 20 год 53 хв ОСОБА_1 погоджується пройти огляд, проте о 20 год 55 хв відмовляється від проходження огляду. Поліцейський роз'яснює ОСОБА_1 , що відносно нього буде складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП, роз'яснює йому його права та складає адміністративні матеріали та о 21 год 16 хв ознайомлює із ними ОСОБА_1 .
Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.
Наявними у матеріалах справи доказами повністю підтверджується факт відмови водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння на неодноразові вимоги поліцейських після виявлення відповідних ознак.
Доводи апеляційної скарги про те, що працівниками поліції ОСОБА_1 не була озвучена така ознака сп'яніння як запах алкоголю з порожнини рота, апеляційний суд не бере до уваги, оскільки відповідно до Інструкції поліцейські не мають обов'язку оголошувати особі всі виявлені ознаки сп'яніння.
Також безпідставними є твердження про те, що працівники поліції не надали ОСОБА_1 жодних документів, які б підтверджували придатність спеціального технічного засобу для проведення огляду, не роз'яснили порядок його використання та не дотрималися передбаченої процедури.
Так, відповідно до п. 5 Розділу ІІ перед проведенням огляду на стан сп'яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп'яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та/або сертифікат перевірки типу засобів вимірювальної техніки, та/або декларацію про відповідність та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.
Втім на відеозаписі такої вимоги ОСОБА_1 не зафіксовано, а оскільки він відмовився від проходження огляду, послідовним є те, що про порядок застосування спеціального технічного засобу працівники поліції ОСОБА_1 не інформували.
У апеляційній скарзі сторона захисту також зазначає, що поліцейськими не дотримано п. п. 6-8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103.
Вказаними пунктами передбачено, що водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я. Огляд може також проводитися в спеціально обладнаних пересувних пунктах (автомобілях), що належать закладам охорони здоров'я і відповідають установленим МОЗ вимогам. Поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав. У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Водночас, як видно із відеозапису, ОСОБА_1 на неодноразові вимоги працівників поліції пройти відповідний огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або ж у лікарні відмовився категорично. При цьому обов'язку та повноважень доставлення особи, яка підлягає огляду на стан сп'яніння, до закладу охорони здоров'я проти її волі працівники поліції не мають.
Таким чином, апеляційним судом не встановлено жодних порушень працівниками поліції порядку проведення огляду на стан сп'яніння при складенні протоколу серії ЕПР1 № 587318 від 09 лютого 2026 року.
Ураховуючи встановлене, апеляційний суд виснує, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, зводяться до незгоди із ними та хибного тлумачення норм закону, спрямовані виключно на уникнення відповідальності та факту відмови водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння на законну вимогу працівників поліції не спростовують.
У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 26 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з'ясовані повно та об'єктивно, вина ОСОБА_1 доведена повністю, а його дії за ч. 1 ст. 130 КУпАП кваліфіковані правильно, тому твердження скаржника про відсутність в діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є надуманими та безпідставними.
Адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_1 в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП та відповідає положенням ст. ст. 33-35 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнень за адміністративні правопорушення.
Строки накладення адміністративного стягнення, передбачені ст. 38 КУпАП, не пропущені.
Ураховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, тому її слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 245, 280, 294 КУпАП, суд апеляційної інстанції,
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Тульчинського районного суду Вінницької області від 12 березня 2026 року.
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Кугутюка Олександра Васильовича - залишити без задоволення.
Постанову Тульчинського районного суду Вінницької області від 12 березня 2026 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Вінницького
апеляційного суду В. В. Оніщук