18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
"27" квітня 2026 р. м. Черкаси Справа № 925/556/26
Суддя Господарського суду Черкаської області Зарічанська З.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Екоклінер", ідентифікаційний код 39153528, вул. Шевченка, буд. 12, м. Умань, Черкаська обл., 20300,
про видачу судового наказу,
21.04.2026 до Господарського суду Черкаської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Екоклінер" з вимогами:
- видати судовий наказ, яким стягнути з фізичної особи-підприємця Лисака Василя Валерійовича заборгованість у розмірі 4 104,10 грн, до складу якої входить: 3 872,70 заборгованості за послуги за договором про надання послуг з поводження з побутовими відходами; 45,19 грн - 3% річних; 131,24 грн - інфляційних втрат; 54,97 грн - пені;
- стягнути з фізичної особи-підприємця Лисак Василя Валерійовича витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000 грн, а також сплачений судовий збір у розмірі 266,24 грн.
Вказана заява обґрунтована неналежним виконанням боржником зобов'язань за Договором від 01.04.2025 № 3064518011 ТПВ про надання індивідуальному споживачу (юридичній особі) послуг з поводження з побутовими відходами (далі - Договір).
27.04.2026 суд видав наказ про стягнення з фізичної особи-підприємця Лисака Василя Валерійовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Екоклінер" заборгованості у розмірі 3 872,70 грн по оплаті послуг з поводження з побутовими відходами, а також 266,24 грн витрат зі сплати судового збору.
Дослідивши матеріали заяви, суддя встановила, що крім основної заборгованості, заявник вимагає стягнути також 3 % річних, інфляційні витрати, пеню та витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 2 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Порядок розгляду вимог у наказному провадженні унормований Розділом ІІ Наказне провадження ГПК України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 147 ГПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги.
Судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір. (ч. 1, 2 ст. 148 ГПК України)
Тобто із загальних засад наказного провадження та встановленого порядку розгляду заяви про видачу судового наказу випливає, що наказне провадження у господарському судочинстві забезпечує можливість стягнення грошової заборгованості, наявність та безспірність якої підтверджується доданими до заяви документами.
Наявність спору про право, яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб'єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб'єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають ураховуватися обставини, якщо із доданих документів випливає, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов'язок перед заявником (кредитором). Така вимога може бути вирішена лише у позовному провадженні. Разом із тим лише той факт, що договірні зобов'язання не виконуються, без обґрунтування причин, не вважається наявністю спору про право.
Отже для задоволення заяви про видачу судового наказу, суд повинен перевірити виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу, на підставі викладених у ній обставин та доданих до заяви доказів. Звертаючись із заявою про видачу судового наказу, заявник повинен в тому числі подати документи, що свідчать про безспірність його вимог.
Наведене зумовлено тим, що під час розгляду заяви про видачу судового наказу суд не розглядає справу по суті, не встановлює обставин справи та не здійснює оцінку доказів щодо їх змагальності та достовірності, адже наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у господарському судочинстві, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.
Звертаючись із заявою про видачу судового наказу, заявник зазначив, що боржник порушив (не виконав) свої грошові зобов'язання передбачені Договором від 01.04.2025 № 3064518011 ТПВ про надання індивідуальному споживачу (юридичній особі) послуг з поводження з побутовими відходами, що стало підставою для нарахування 45,19 грн - 3% річних, 131,24 грн - інфляційних втрат, 54,97 грн - пені.
Відповідно до вимог ст. 610 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). (ч. 1 ст. 530 ЦК України)
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені. (ч. 3 ст. 549 ЦК України)
За умовами Договору укладеного між заявником та боржником виконавець зобов'язується згідно з графіком надавати послуги з поводження з побутовими відходами (далі - послуги), а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених цим договором. (п. 1. Договору)
У разі застосування щомісячної системи оплати послуг платежі вносяться не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, в сумі, яка розрахована, кількості площі (120 кв.м.), кількості робочих днів в році (365), норм накопичення побутових відходів, затвердженого рішення Уманської міської ради "Про затвердження Норм надання послуг з вивезення побутових відходів Уманської міської територіальної громади на 2023-2027 роки" № 17-57/8, та складає 430,30 грн, в т.ч. ПДВ 20%. (п. 17. Договору)
Зі змісту поданої заяви про видачу судового наказу випливає, що заявник заявив до стягнення з боржника заборгованість за період з вересня 2025 року до 21.04.2026 у сумі 3 872,70 грн.
З викладеного випливає, що строк оплати за послуги в межах заявленого стягувачем періоду, надані у серпні 2025 року сплив 20.09.2025, у вересні 2025 року - 20.10.2025, у жовтні 2025 року - 20.11.2025, у листопаді 2025 року - 20.12.2025, у грудні 2025 року - 20.01.2026, у січні 2026 року - 20.02.2026, у лютому 2026 року - 20.03.2026, у березні 2026 року - 20.04.2026.
Відтак нарахування 3 %, інфляційних втрат та пені слід здійснювати з наступного дня, коли строк виконання зобов'язання боржником сплив.
Проте, дослідивши розрахунок здійснений заявником 3 % річних, інфляційних втрат та пені, суддя встановила, що останній здійснює нарахування заборгованості, при цьому не зазначаючи сум, на які нарахування здійснюється, крім цього, не обґрунтовуючи періоди, на які здійснюється нарахування та які здійснено поза межами вказаних вище строків спливу виконання зобов'язань боржником.
Суддя зазначає, що, за загальним правилом, при розгляді вимог в порядку наказного провадження суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті (п. 7 ч. 1 ст. 155 ГПК України). Водночас, підставою для відмови у видачі наказу є, зокрема, встановлення судом обставин, що з поданої заяви про видачу судового наказу не випливає виникнення або порушення права грошової вимоги. Такі підстави для відмови у видачі судового наказу свідчать про наявність у суду обов'язку здійснити певний аналіз обґрунтованості вимог заявника на предмет наявності/порушення його права, щодо наявності прострочення виконання зобов'язання боржником (зокрема, з метою визначення періоду, який знаходиться в межах позовної давності). Однак, такі повноваження суду в межах наказного провадження є обмеженими, враховуючи функціональне призначення інституту наказного провадження та принцип пропорційності господарського судочинства (ст. 15 ГПК України). Так, у випадку встановлення судом обставин, які свідчать про необґрунтованість вимог заявника у певній частині, навіть щодо частини вимог, мають місце обставини, які свідчать про відсутність без спірності вимог, що є обов'язковою умовою наказного провадження, а отже суд повинен відмовити у видачі наказу з таких підстав. При цьому, законом не передбачено обов'язку суду здійснювати перерахунок заявлених вимог та право суду видавати судовий наказ в частині заборгованості, заявленої в межах конкретного виду вимоги, так як у протилежному випадку суд, буде здійснювати розгляд вимог у порядку, який притаманний для позовного провадження, що суперечить цільовому призначенню інституту наказного провадження.
Суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу. (п. 8 ч. 1 ст. 152 ГПК України)
Підсумовуючи викладене, суддя дійшла висновку про відмову у видачі судового наказу про стягнення з фізичної особи-підприємця Лисака Василя Валерійовича 45,19 грн 3% річних, 131,24 грн інфляційних втрат та 54,97 грн - пені.
Щодо вимоги заявника про стягнення з фізичної особи-підприємця Лисака Василя Валерійовича 2 000 грн витрат на професійну правничу допомогу суддя зазначає таке.
Суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу. (п. 3 ч. 1 ст. 152 ГПК України)
У постанові від 11.04.2018 Велика Палата Верховного Суду у справі № 758/1303/15-ц, зокрема зазначила, що за змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.
У свою чергу, стягнення з фізичної особи-підприємця Лисака Василя Валерійовича 2 000 грн за Договором від 01.02.2024 № 01/02 про надання правової допомоги, укладеним між заявником та адвокатом Борзовим Я.Е. суперечить самій суті наказного провадження, оскільки такий договір не є укладеним між заявником та боржником, а також не є неоспорюваною заборгованістю.
Статтею 129 ГПК України регулюється питання розподілу судових витрат між сторонами спору в залежності від результатів розгляду справи по суті, а відтак, в даному випадку, її норми не підлягають застосуванню. Судові витрати, які понесені учасниками під час наказного провадження в подальшому можуть бути враховані та розподілені за результатами розгляду спору в порядку позовного провадження.
Відповідно до ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. (ч. 1)
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. (ч. 2)
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (ч. 3)
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. (ч. 4)
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. (ч. 5)
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. (ч. 6)
Зі змісту ст. 126 ГПК України випливає, що витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи, тоді як, в наказному провадженні судом розглядається заява про видачу судового наказу.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Проте, враховуючи порядок здійснення судочинства у наказному провадженні, виходячи з приписів, у тому числі ст. 126 ГПК України, у боржника відсутня можливість доведення неспівмірності витрат, заявлених до стягнення заявником, що суперечить приписам ч. 1 ст. 13 ГПК України, оскільки буде порушено принцип змагальності.
У разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов'язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу. (ч. 3 ст. 152 ГПК України)
На підставі викладеного, враховуючи, що нормами ГПК України не передбачено розподілу інших судових витрат окрім судового збору в порядку здійснення судочинства у наказному провадженні, зокрема не передбачено розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 152 ГПК України, суддя дійшла висновку про відмову в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Екоклінер" в частині стягнення з фізичної особи-підприємця Лисака Василя Валерійовича 2 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
При цьому суддя звертає увагу, що згідно з ч. 1 ст. 153 ГПК України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 2-1, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Водночас відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку. (ч. 2 ст. 153 ГПК України)
Про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу. (ч. 2 ст. 152 ГПК України)
У разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви. (ч. 2 ст. 151 ГПК України)
Проте оскільки судом видано судовий наказ про стягнення основної суми заборгованості та стягнуто судовий збір за подання заяви про видачу судового наказу, норма ч. 2 ст. 151 ГПК України в цьому випадку не підлягає застосуванню.
Керуючись ст. 150, 152, 153, 154, 234, 254 Господарського процесуального кодексу України, суддя
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Екоклінер" у задоволенні заяви про видачу судового наказу в частині стягнення з фізичної особи-підприємця Лисака Василя Валерійовича 45,19 грн 3 % річних, 131,24 грн інфляційних втрат, 54,97 грн пені на підставі п. 8 ч. 1 ст. 152 ГПК України та 2 000 грн витрат на професійну правничу допомогу на підставі п. 3 ч. 1 ст. 152 ГПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її підписання.
Копію ухвали надіслати ТОВ "Екоклінер" через систему "Електронний суд", ФОП Лисаку В.В. - засобами поштового зв'язку.
Суддя Зоя ЗАРІЧАНСЬКА