23.04.2026м. СумиСправа № 920/221/26
Господарський суд Сумської області у складі судді Заєць С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи №920/221/26
за позовом: Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності
«Укрінтеренерго» (вул. Кирилівська, 85, м. Київ, 04080,
код ЄДРПОУ 19480600)
до відповідача: Комунального закладу Сумської обласної ради
«Державний історико-культурний заповідник «Посулля»
(провулок 4 Центральної, буд. 4, с. Пустовойтівка, Роменський район,
Сумська область, 42020, код ЄДРПОУ 35187024)
про стягнення 93 995 грн 13 коп.,
Суть спору. 19.02.2026 позивач звернувся до суду з позовом, відповідно до вимог якого просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 93 995 грн 13 коп. заборгованості, з яких: 44 730 грн 82 коп. - заборгованість за спожиту електричну енергію за період січень-лютий 2022 року; 25 574 грн 33 коп. - 15% річних, 23 689 грн 98 коп. - інфляційних втрат, а також вирішити питання щодо розподілу судових витрат.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» в частині своєчасної та повної оплати вартості спожитої електричної енергії у січні-лютому 2022 року.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.02.2026, справу призначено до розгляду судді Заєць С.В.
Ухвалою суду від 23.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №920/221/26; встановлено, що справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; сторонам встановлені строки для надання суду відзиву, відповіді на відзив та заперечення на відповідь на відзив.
02.03.2026 через систему «Електронний суд» відповідачем надано до суду відзив (вх.№1038) на позовну заяву. В якому Відповідач погоджується частково з позовними вимогами, а саме в частині стягнення 44 730,82 грн. - заборгованості за спожиту електричну енергію за період січень-лютий 2022 року. Водночас Відповідач заперечує проти задоволення вимог щодо стягнення 15 % річних та інфляційних втрат, посилаючись на те, що він є бюджетною неприбутковою установою, а сума додаткових нарахувань є надмірною та перевищує суму основного боргу, що, на думку відповідача, суперечить принципам справедливості.
06.03.2026 через систему «Електронний суд» позивачем надано до суду відповідь (вх.№1162) на відзив на позовну заяву, відповідно до якої вказує на необґрунтованість тверджень відповідача, наведених у відзиві на позов, а тому просить суд задовольнити позов повністю.
Згідно із статтею 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
За приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до частин першої - четвертої статті 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам були створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд прийшов до наступних висновків.
У зв'язку з реформуванням ринку електричної енергії, на виконання вимог Закону України «Про ринок електричної енергії» з 01.01.2019 забезпеченням споживачів електричною енергією займаються різні суб'єкти ринку електричної енергії, зокрема, оператори систем розподілу та електропостачальники, одним з яких є Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (далі - ДПЗД «Укрінтеренерго»), яке діє на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, виданої згідно постанови Національної комісії, що здійснювало державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 06.11.2018 р. № 1344. На підставі повідомлення оператора системи розподілу АТ «Сумиобленерго» від 10.01.2022 № 28/304, відповідач з 01.01.2022 був переведений на постачання до постачальника «останньої надії».
Положеннями пунктів 3.1.6 та 3.1.9 глави 3.1 розділу ІІІ Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 (далі - ПРРЕЕ), визначено, що постачання електричної енергії споживачу здійснюється, зокрема, якщо споживач є стороною діючих договорів про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії та про постачання електричної енергії споживачу або про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, або про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії». Споживання електричної енергії без укладення відповідних договорів на роздрібному ринку не допускається.
Як вбачається з матеріалів справи, між ДПЗД «Укрінтеренерго» (далі - Постачальник, Позивач) та Комунальним закладом Сумської обласної ради «Державний історико-культурний заповідник «Посулля» (далі - КЗ СОР «Державний історико-культурний заповідник «Посулля», Споживач, Відповідач) укладено Договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» (далі - Договір), до умов якого КЗ СОР "«Державний історико-культурний заповідник «Посулля» приєдналося шляхом приєднання публічним договором постачання електричної енергії постачальника «останньої надії», умови якого оприлюднені на офіційному сайті позивача, та комерційної пропозиції, розробленої з урахуванням вимог Цивільного кодексу України та у відповідності до вимог Закону України «Про ринок електричної енергії».
Згідно п. 2.1. Договору Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору, що зазначені в Додатку 1 до Договору (комерційна пропозиція).
Відповідно до п.п. 3.1., 3.2. Договору, Постачальник здійснює постачання електричної енергії Споживачу з моменту припинення постачання електричної енергії Споживачу діючим електропостачальником у випадках, зазначених у пункті 3.2 цієї глави, а саме Постачальник забезпечує гарантоване та безперервне постачання електричної енергії Споживачу протягом всього строку постачання, у разі:
- банкрутства, ліквідації попереднього електропостачальника;
- закінчення строку дії ліцензії, призупинення або анулювання ліцензії з постачання електричної енергії споживачам попереднього електропостачальника;
- невиконання або неналежного виконання попереднім електропостачальником вимог правил ринку, правил ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, що унеможливило постачання електричної енергії споживачам;
- необрання споживачем нового електропостачальника, зокрема після розірвання договору з попереднім електропостачальником;
- припинення електропостачальника, не спроможного постачати електричну енергію, про що він повідомив постачальника "останньої надії", споживачів, Регулятора, оператора системи передачі та оператора системи розподілу, відповідно до частини сьомої статті 64 Закону.
Відповідно до п.п. 3.6., 3.7. Договору початок постачання електричної енергії Споживачу починається з факту споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ. У разі фактичного споживання електричної енергії за відсутності договору про постачання електричної енергії з іншим електропостачальником умови договору з постачальником "останньої надії" вважаються прийнятими споживачем.
Згідно з п.п. 4.1. та 4.2. Договору для забезпечення безперервного надання послуг з постачання електричної енергії Споживачу; Постачальник зобов'язується здійснювати своєчасну закупівлю електричної енергії в обсягах, що за належних умов забезпечать задоволення попиту на споживання електричної енергії Споживачем Постачальник зобов'язується забезпечити комерційну якість послуг, які надаються Споживачу за цим Договором, що передбачає вчасне та повне інформування Споживача про умови постачання електричної енергії, ціни на електричну енергію та вартість послуг, що надаються, надання роз'яснень щодо положень актів чинного законодавства, якими регулюються відносини Сторін, ведення точних та прозорих розрахунків зі Споживачем, а також можливість вирішення спірних питань шляхом досудового врегулювання.
Відповідно до п.п. 2. п. 7.2. Договору, Постачальник має право оформлювати та надавати платіжні документи Споживачу у строки, визначені цим Договором.
Тоді як, Споживач згідно з п. 5.1. та п. 5.2. Договору, розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, згідно з комерційною пропозицією з постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", яка є додатком до Договору (далі - комерційна пропозиція); Спосіб визначення ціни (тарифу) за електричну енергію зазначається в комерційній пропозиції Постачальника.
Згідно з Комерційною пропозицією №5 від 08.10.2021 до Договору, оплата здійснюється на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання Постачальника, зазначений у Договорі або рахунку. Оплата за електричну енергію, спожиту Споживачем у період з 01 січня 2022 року по 28 лютого 2022 року (включно) здійснюється Споживачем на окремий поточний рахунок із спеціальним режимом використання, зазначений у Договорі або рахунку. При здійснені оплати за електричну енергію Споживач обов'язково зазначає у призначенні платежу номер, дату рахунку та період за який здійснюється оплата. За наявності у Споживача заборгованості за Договором Постачальник зараховує кошти, отримані від Споживача, як погашення заборгованості за електричну енергію, поставлену в минулі періоди за даними Договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості незалежно від зазначеного Споживачем призначення платежу.
Підпунктом 7.4 Комерційної пропозиції № 5 (додаток до Договору) сторони встановили розмір процентів річних на рівні 15%. Відповідно до п. 5.1. Договору, Споживач розраховується з Постачальником за спожиту електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 3 до Договору. Відповідно до п. 5.8. Договору розрахунковим періодом за Договором є календарний місяць.
Відповідно до положень пункту 4.12 розділу IV ПРРЕЕ, розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.
Згідно з п.п. 5.6., 5.7. Договору інформація про діючу ціну (тариф) на електричну енергію Постачальника має бути розміщена на офіційному вебсайті Постачальника не пізніше ніж за 20 днів до дати її застосування із зазначенням порядку її формування. Ціна (тариф) на електричну енергію має зазначатися Постачальником у рахунках на оплату спожитої електричної енергії за цим Договором, у тому числі у разі її зміни.
Відповідно до п.п.2 п.6.2. Договору Споживач зобов'язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами Договору.
Факт постачання ДПЗД «Укрінтеренерго» електричної енергії Відповідачу у січні-лютому 2022 року в загальному обсязі 8 295 кВт*год підтверджується звітами про фактичне користування відпустку електричної енергії за точками комерційного обліку та актом купівлі-продажу № 018669. Позивачем було виставлено рахунки № 000035187024/17/О01/26143 від 15.02.2022 та № 000035187024/17/О02/29059 від 07.04.2022 на загальну суму 44 730,82 грн.
Згідно з наданою ДПЗД «Укрінтеренерго» інформацією щодо кількості спожитої електричної енергії Споживачем - КЗ СОР «Державний історико-культурний заповідник «Посулля» складає:
- 4 442 кВт*год за січень 2022 року;
- 3 724 кВт*год за лютий 2022 року.
Однак, як зазначає Позивач, Споживачем не було сплачено заборгованість за спожиту електричну енергію згідно зазначених рахунків.
Позивач вказує, що з метою врегулювання спору у досудовому порядку надіслав на електронну адресу Відповідача Вимогу № 44/11-005162 від 22.06.2023 про сплату штрафних санкцій на суму 29 696,43 грн та боргу за спожиту електроенергію на суму 44730,82 грн, за змістом якої повідомив останнього про наявну заборгованість за Договором у зазначеному розмірі та необхідність її погашення за наведеними у цій вимозі реквізитами, а також повідомив, що у разі невиконання вимог, викладених у цій вимозі, Постачальник буде змушений звернутися до суду із позовною заявою про стягнення заборгованості та штрафних санкцій, а витрати, пов'язані із судовим врегулюванням спору, будуть покладені на Споживача.
В свою чергу Відповідач визнає суму основного боргу як зазначає у відзиві на позовну заяву, також це підтверджується відповіддю на претензію (№ 74 від 06.07.2023), у якій він визнав борг, разом з тим зазначив про відсутність бюджетного фінансування, та просив відтермінувати сплату боргу.
Щодо основного боргу Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Факт споживання відповідачем електричної енергії у січні-лютому 2022 року на загальну суму 44 730,82 грн підтверджується наявними у справі звітами оператора системи розподілу, актом купівлі-продажу та визнається самим відповідачем у відзиві на позов. Враховуючи відсутність доказів оплати вказаної суми, вимога про стягнення основного боргу є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Щодо стягнення 15% річних та інфляційних втрат. Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що п. 7.4 Комерційної пропозиції № 5, яка є невід'ємною частиною договору приєднання, сторони погодили збільшений розмір річних відсотків - 15%.
Щодо аргументів відповідача про надмірність нарахувань, суд зазначає, що за своєю правовою природою відсотки річних за ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності за порушення грошового зобов'язання та способом захисту майнового інтересу кредитора. Як зазначає Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, ці правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника в певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно з відшкодуванням шкоди (зокрема, зі стягненням збитків) порядку.
Відповідно до Протоколу розрахунку за типом заборгованості - Пеня, % річних та інфляція за період з 23.02.2022 по 07.01.2026 (додаток №15 до позовної заяви), що підлягають стягненню з Відповідача за порушення грошового зобов'язання, Позивачем було нараховано 15% річних на суму 25 574,33 грн. та інфляційних втрат на загальну суму 23 689,98 грн. Отже, загальний розмір сум, нарахованих Заявником за порушення Боржником грошового зобов'язання за Договором, становить 49 264,31 грн. Варто зазначити, що зобов'язання зі сплати інфляційних витрат та % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю, тобто інфляційні витрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов'язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 по справі № 910/4590/19).
Виходячи з наступного твердження відповідача про статус бюджетної установи та відсутність фінансування не звільняють його від відповідальності, оскільки згідно з усталеною практикою Верховного Суду (зокрема, постанова від 13.09.2023 у справі № 910/12733/22), відсутність бюджетних призначень не є форс-мажорною обставиною у розумінні ст. 617 ЦК України.
Таким чином, в обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на те, що Відповідач порушив взяті на себе зобов'язання та всупереч умовам укладеного між Сторонами Договору має перед ДПЗД «Укрінтеренерго» заборгованість за спожиту електричну енергію за січень 2022 року та лютий 2022 року в сумі 44 730 грн 82 коп, 25 574,33 грн - 15% річних; 23 689,98 грн - інфляційні втрати.
Вирішуючи спір у даній справи, суд керується наступним.
Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК УКраїни) визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Учасники ринку електричної енергії за статтею 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема, договір про постачання електричної енергії споживачу.
Відповідно до частині 1, 2, 6 статті 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.
Постачання електричної енергії електропостачальниками здійснюється з дотриманням правил роздрібного ринку.
Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312 затверджені Правила роздрібного ринку електричної енергії (далі - Правила).
Відповідно до п. 1.2.15. Правил, для договорів, які укладаються шляхом приєднання до умов договору, укладення договору можливе шляхом підписання заяв-приєднань, оплати виставленого рахунку, споживання будь-якого обсягу електричної енергії (за умови відсутності направлених заперечень щодо договірних умов у цілому чи частково) через особистий кабінет в електронній формі (в установленому законодавством порядку).
За пунктом 3.1.7. Правил, договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником.
Наведене узгоджується з умовами п. 3.2.6. Правил, за яким укладення споживачем договору про постачання електричної енергії споживачу або договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг відбувається шляхом приєднання споживача до договору на умовах обраної споживачем комерційної пропозиції, для чого споживач подає такому електропостачальнику заяву-приєднання.
Договір про постачання електричної енергії споживачу є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, та вважається укладеним з дати відкриття особового рахунка за об'єктом споживача або внесення змін до такого особового рахунка, про що споживач інформується в передбаченому договором порядку (п. 3.2.14. Правил).
Згідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Відповідно до п. 2.1.6 Правил договір споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії в частині розрахунків за послуги оператора системи діє, якщо згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією відповідного електропостачальника оплату послуг з розподілу (передачі) електричної енергії забезпечує споживач або якщо постачання електричної енергії здійснює постачальник «останньої надії». Договір споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії в частині розрахунків за послуги оператора системи призупиняється (тимчасово не діє) у разі постачання електричної енергії споживачу постачальником універсальних послуг, або якщо згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією відповідного електропостачальника оплату послуг з розподілу (передачі) електричної енергії забезпечує електропостачальник у тому числі згідно з комерційною пропозицією за механізмом самовиробництва.
Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 ГПК України).
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України.
Згідно з ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України»).
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, та достовірними доказами, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується наступним.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання розподілу між сторонами судових витрат.
Нормою статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається:
1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що судом позовні вимоги задоволено в повному обсязі, судовий збір в сумі 2 662 грн 40 коп. покладається на Відповідача.
Керуючись ст. 2, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 239, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Комунального закладу Сумської обласної ради «Державний історико-культурний заповідник «Посулля» (провулок 4 Центральної, буд. 4, с. Пустовойтівка, Роменський район, Сумська область, 42020, код ЄДРПОУ 35187024) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 85, код ЄДРПОУ 19480600) 44 730,82 грн. заборгованості, 25 574,33 грн. 15% річних, 23 689,98 грн. інфляційних втрат; 2 662,40 грн. витрат зі сплати судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Повний текст рішення складено та підписано суддею 27.04.2026.
СуддяС.В. Заєць