вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"27" квітня 2026 р. м. Рівне Справа №918/1217/25
Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В., при секретарі судового засідання Мельник В.Я., розглянувши у підготовчому засіданні матеріали справи
за заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
про неплатоспроможність
В судовому засіданні приймали участь:
від кредиторів: не з'явився;
від боржника: не з'явився;
від керуючого реструктуризацією: не з'явився.
ОСОБА_1 звернулася в Господарський суду Рівненської області із заявою, в якій просить відкрити провадження у справі про неплатоспроможність. В даній заяві ОСОБА_1 зазначає про наявність прострочених зобов'язань перед кредиторами розмір яких більше 30 розмірів мінімальної заробітної плати, наявність обставин припинення погашення кредиту чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів упродовж двох місяців, існування інших обставин, які підтверджують, що найближчим часом боржник не зможе виконати грошові зобов'язання чи здійснювати звичайні поточні платежі (загроза неплатоспроможності).
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 12.01.2026 року Заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність прийнято до розгляду.
Ухвалою суду від 27.01.2026 року відкрито провадження у справі про неплатоспроможність боржника - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ). Введено процедуру реструктуризації боргів боржника - ОСОБА_1 . Призначено керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого Шендеру Олену Миколаївну (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого від 22.07.2013 р. №1405, 33028, м. Рівне, вул. Симона Петлюри, 14а, офіс 51).
27.01.2026 року оприлюднено на офіційному веб-сайті повідомлення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
18.03.2026 року через систему Електронний суд представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" подано Заяву, в якій просить:
- визнати Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" (02090, Україна, м. Київ, вул. Юрія Поправки, будинок 6, кабінет 13, код ЄДРПОУ 42986956) конкурсним кредитором у справі № 918/1217/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 із загальною сумою вимог за Кредитним договором №00-10869223 01.09.2024 у розмірі 19 160,00 грн. та судовий збір у розмірі 5 324,80 грн..
Ухвалою суду від 24.03.2026 року визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Ейс" (02090, Україна, м. Київ, вул. Юрія Поправки, будинок 6, кабінет 13, код ЄДРПОУ 42986956) за Кредитним договором №00-10869223 01.09.2024 у розмірі 19 160,00 грн., які складаються з: 5000,00 грн. заборгованості по тілу кредиту; 14 160,00 грн. заборгованості по не сплаченим відсоткам за користування кредитом. Включити до витрат, пов'язаних з провадженням у справі про неплатоспроможність, витрати на оплату судового збору кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Ейс" у розмірі 5324,80 гривень.
01.04.2026 року через систему Електронний суд представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Фінтраст Капітал" подано Заяву, в якій просить визнати кредитором у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з грошовими вимогами загальною сумою - 126 424,90 грн. (сто двадцять шість тисяч чотириста двадцять чотири гривні 90 копійок), витрати на правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн. (десять тисяч гривень 00 копійок), а також судовий збір в сумі 5 324,80 грн. (п'ять тисяч триста двадцять чотири гривні 80 копійок) із наступним розподілом черговості їх задоволення: 5 324,80 грн. (п'ять тисяч триста двадцять чотири гривні 80 копійок) - витрати, які відшкодовуються до задоволення вимог кредиторів (позачергово); 10 000,00 грн. (десять тисяч гривень 00 копійок) - витрати, які відшкодовуються до задоволення вимог кредиторів (позачергово); 126 424,90 грн. (сто двадцять шість тисяч чотириста двадцять чотири гривні 90 копійок) - вимоги другої черги. Дану Заяву обгрунтовує наступним. 03.12.2023 року між ТОВ "Слон Кредит" та ОСОБА_1 укладено Договір № 1325139 про надання споживчого кредиту. 27 червня 2025 року ТОВ "Слон Кредит" на підставі Договору факторингу № 27062025 за плату відступило, а ТОВ "Фінансова компанія «Фінтраст Капітал" набуло право грошової вимоги до відповідача. До позивача відповідно до укладеного договору факторингу № 27062025 від 27 червня 2025 року перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором № 1325139 від 03.12.2023, загальна сума заборгованості склала 119 002,50 грн., з якої заборгованість з тіла кредиту - 12 900 грн., заборгованості за процентами - 106 102,50 грн..
19.01.2026 року рішенням Рівненського міського суду Рівненської області у справі № 569/25381/25 задоволено позовну заяву ТОВ "Фінансова компанія «Фінтраст Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фінансова компанія «Фінтраст Капітал" заборгованість за кредитним договором в розмірі 119 002,50 грн., судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. та понесені позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн..
Заявник зазначає, що на день подання даної заяви з грошовими вимогами до боржника, у боржника наявна заборгованість за Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області у справі №569/25381/25 від 19.01.2026 року на загальну суму 126 424,90 грн..
Ухвалою суду від 02.04.2026 року Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Фінтраст Капітал" про визнання грошових вимог прийнято до розгляду. Розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Фінтраст Капітал" про визнання грошових вимог призначено на "21" квітня 2026 року.
03.04.2026 року через систему Електронний суд представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова Компанія "Укрглобал-Фінанс" подано Заяву, в якій просить визнати грошові вимоги у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за Договором № 4194516 про надання споживчого кредиту від 05.12.2023 в загальному розмірі 32365,60 грн., яка складається з: 5599,99 гривень - заборгованість за кредитом; 26765,61 гривень - заборгованість за нарахованими процентами; за Договором №1187790 про надання споживчого кредиту від 21.12.2023 в загальному розмірі 29191,49 грн., яка складається з: 4989,99 грн. заборгованості за кредитом; 24201,50 грн. заборгованості за нарахованими процентами.
Ухвалою суду від 06.04.2026 року Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова Компанія "Укрглобал-Фінанс" про визнання грошових вимог прийнято до розгляду. Розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова Компанія "Укрглобал-Фінанс" про визнання грошових вимог призначено на "21" квітня 2026 року.
09.04.2026 року через систему Електронний суд керуючим реструктуризацією подано наступні документи:
повідомлення про результати розгляду вимог кредитора - ТОВ "Фінансова Компанія "Фінтраст Капітал", в якому зазначає, що вимоги обгрунтовані у розмірі 126 424,90 грн.-друга черга вимог кредиторів без права вирішального голосу на зборах кредиторів, 5324,80 грн. судового збору, 10000,00 грн. витрат правничої допомоги визнаються керуючим реструктуризацією повністю;
- повідомлення про результати розгляду вимог кредитора - ТОВ "Факторингова Компанія "Укрглобал-Фінанс", в якому зазначає, що вимоги обгрунтовані у розмірі 29 191,49 грн., які складаються з 4989,99 грн. заборгованості за кредитом; 24201,50 грн. заборгованості за нарахованими процентами - друга черга вимог кредиторів без права вирішального голосу на зборах кредиторів, 5324,80 грн. судового збору, та визнаються боржником та керуючим реструктуризацією повністю.
09.04.2026 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду боржником ОСОБА_1 подано клопотання, в якому просить зменшити витрати на правничу допомогу ТОВ "Фінансова Компанія "Фінтраст Капітал" у справі №918/1217/25 до 2000,00 грн..
22.04.2026 року через систему Електронний суд керуючим реструктуризацією подано клопотання з уточненим повідомленням про результати розгляду вимог кредитора - ТОВ "Факторингова Компанія "Укрглобал-Фінанс", в якому зазначає, що вимоги обгрунтовані:
- за Договором №1187790 про надання споживчого кредиту від 21.12.2023 року у розмірі 29 191,49 грн., які складаються з 4989,99 грн. заборгованості за кредитом; 24201,50 грн. заборгованості за нарахованими процентами - друга черга вимог кредиторів без права вирішального голосу на зборах кредиторів;
- за Договором №4194516 про надання споживчого кредиту від 05.12.2023 року у розмірі 32365,60 грн., які складаються з 5599,99 грн. заборгованості за кредитом; 26765,61 грн. заборгованості за нарахованими процентами - друга черга вимог кредиторів без права вирішального голосу на зборах кредиторів, визнаються боржником та керуючим реструктуризацією повністю;
- 5324,80 грн. судового збору за подання до господарського суду заяви з грошовими вимогами до боржника включити до витрат пов'язаних з провадженням у справі.
У судове засідання 21.04.2026 року не з'явились кредитори, боржник та керуючий реструктуризацією, про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Боржник та керуючий реструктуризацією подали заяви про розгляд справи за їх відсутності. Кредитори причин неявки в судове засідання не повідомили.
Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ч.3 ст.202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Відтак, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності учасників справи.
Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками справи, з'ясувавши обставини на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, безпосередньо дослідивши докази у справі, господарський суд встановив наступне.
Відповідно до п.1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника.
В розрізі даної статті законодавець здійснює класифікацію кредиторів по категоріям, а саме: забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
За приписами ст. 113 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Пунктами 1 та 2 ст. 122 Кодексу визначено, що подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.
Відповідно до ст. 45 Кодексу конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов'язковими так само, як вони є обов'язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом. Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
27.01.2026 року оприлюднено на офіційному веб-сайті повідомлення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .
Судом встановлено, що 01.04.2026 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Фінтраст Капітал" подано заяву з грошовими вимогами до боржника.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. У справах про невиконання боржником умов договору оренди, суборенди, емфітевзису, суперфіцію, якщо таке порушення може мати наслідком припинення права користування земельною ділянкою, що зазначена в аграрній ноті як місце вирощування, збирання, виробництва, переробки, зберігання та/або утримання майбутньої сільськогосподарської продукції, особа, яка передала в користування боржника за аграрною нотою таку земельну ділянку, повинна надати суду докази здійснення нею заходів досудового врегулювання спору, передбачених Законом України "Про аграрні ноти". Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.ст. 77-79 ГПК України).
Відтак, розглянувши заяву кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Фінтраст Капітал" до боржника ОСОБА_1 , а також документи, що їх підтверджують, суд зазначає наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «Фінтраст Капітал" звернулося до Рівненського міського суду Рівненської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 03.12.2023 року між ТОВ "Слон Кредит" та ОСОБА_1 укладено Договір № 1325139 про надання споживчого кредиту. Кредитний договір укладений сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису, відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».
27 червня 2025 року ТОВ "Слон Кредит" на підставі Договору факторингу № 27062025 за плату відступило, а ТОВ "Фінансова компанія «Фінтраст Капітал" набуло право грошової вимоги до відповідача. До позивача відповідно до укладеного договору факторингу № 27062025 від 27 червня 2025 року перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором № 1325139 від 03.12.2023, загальна сума заборгованості склала 119 002,50 грн., з якої заборгованість з тіла кредиту - 12 900 грн., заборгованості за процентами - 106 102,50 грн..
Свої зобов'язання за договором Боржник належним чином не виконував, у зв'язку із чим утворилась заборгованість перед первісним кредитором.
27 червня 2025 року ТОВ "Слон Кредит" на підставі Договору факторингу № 27062025 за плату відступило, а ТОВ "Фінансова компанія «Фінтраст Капітал" набуло право грошової вимоги до Відповідача.
Враховуючи зазначене, до Позивача відповідно до укладеного Договору факторингу № 27062025 від 27 червня 2025 року перейшло право грошової вимоги до Боржника за Договором №1325139 від 03.12.2023 року, загальна сума заборгованості якого склала 119 002,50 грн., з якої заборгованість з тіла кредиту - 12900 грн., заборгованості за процентами - 106102,50 грн..
19.01.2026 року рішенням Рівненського міського суду Рівненської області у справі № 569/25381/25 задоволено позовну заяву ТОВ "Фінансова компанія «Фінтраст Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фінансова компанія «Фінтраст Капітал" заборгованість за кредитним договором в розмірі 119 002,50 грн., судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. та понесені позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн..
Як встановлено судом, на день подання даної заяви з грошовими вимогами до боржника, у боржника наявна заборгованість за Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області у справі №569/25381/25 від 19.01.2026 року на загальну суму 126 424,90 грн..
За приписами ч.4 статті 45 КУзПБ для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов'язковими так само, як вони є обов'язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом. Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
Відповідно до ч.6 статті 45 КУзПБ Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.
Відтак, грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Фінтраст Капітал" (03045, м. Київ, вул. Набережно-корчуватська, будинок 27, приміщення 2, код ЄДРПОУ 44559822) у сумі 126 424,90 грн. (сто двадцять шість тисяч чотириста двадцять чотири гривні 90 копійок) обгрунтовані, і, відповідно, визнаються судом.
Щодо заявленої кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Фінтраст Капітал" вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до п.1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Згідно зі ст.15 ГПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст.16 ГПК України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст.2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
Згідно зі статтею 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом з тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч.8 ст.129 ГПК України).
Водночас за змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.126 ГПК України).
У розумінні положень частини 5 статті 126 ГПК України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 ГПК України).
Крім того слід зазначити, що відповідно до правової позиції, викладеної у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, за змістом п.1 ч.2 ст.126, ч.8 ст.129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.126 ГПК України).
Як встановлено судом, на підтвердження наданої правничої допомоги, представник кредитора надав суду: Договір про надання правничої допомоги №28-07/2025 від 28.07.2025 року, укладений між адвокатом Городніщевою Єлизаветою Олегівною та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал"; Акт №231 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно Договору №28-0712025 від 28.07.2025 року; Заявку №231 на виконання доручення до Договору №28-07/2025 від 28.07.2025 року; Ордер адвоката Городніщевої Є.О..
Пунктом 4.1. Договору сторони узгодили, що отримання винагороди адвокатом за надання правничої допомоги відбувається у формі з гонорару.
Пунктом 4.3. Договору сторони визначили, що гонорар клієнт сплачує адвокату у фіксованій сумі або у процентному відношенні залежно від ціни позову.
В Акті №231 від 01.04.2026 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно Договору №28-07/2025 від 28.07.2025 року сторони визнали та підтверджують, що забов'язання за договором в частині надання правничої допомоги у справі №918/1217/25 Адвокатом виконані належним чином та у повному обсязі, загальна вартість правничої допомоги складає 10 000 грн..
Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар. Так, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Адвокатський гонорар може існувати в двох формах: фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення. Так, при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (п.28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; п.19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (правова позиція Верховного Суду, викладена в постановах від 13.08.2019 у справі №908/1654/18, від 12.09.2019 у справі №910/9784/18 та від 19.11.2019 у справі №5023/5587/12).
У постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у ст.627 ЦК України.
У постанові від 20.11.2020 Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у справі №910/13071/19 звернуто увагу на те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч.4 ст.126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу "pacta sunt servanda" та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Чинним процесуальним законодавством не передбачено обов'язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості.
У даній справі вартість правових послуг, що надаються замовнику встановлена сторонами договору у фіксованому розмірі, який не залежить від обсягу послуг та витраченого представником позивача часу, а отже розмір таких витрат є визначеним.
Відтак суд зазначає, що витрати заявника Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" на професійну правову допомогу у розмірі 10 000 грн. 00 коп. є пов'язаними з розглядом справи, розмір таких витрат є обґрунтованим та пропорційним до предмета справи.
При цьому боржник не довів не співмірності витрат заявника на оплату професійної правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами.
У поданій Заяві про зменшення таких витрат боржник лише зазначив, що останні є неспівмірними з виконаною адвокатом роботою, і що справа є малозначимою, при цьому не навівши будь яких обгрунтувань в підтвердження вказаного.
Відповідно до частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на встановлені судом обставини у системному взаємозв'язку з правовими положеннями КУзПБ, ГПК України та Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", оцінивши подані заявником докази у підтвердження понесених ним витрат, виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, суд дійшов висновку про те, що сума відшкодування витрат заявника на професійну правничу допомогу, пов'язана з розглядом справи у суді першої інстанції в розмірі 10 000 грн. 00 коп. є співмірною, і, відповідно, покладається на боржника.
Розглянувши заяву кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова Компанія "Укрглобал-Фінанс" до боржника ОСОБА_1 , а також документи, що їх підтверджують, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.ст. 77-79 ГПК України).
Відтак, розглянувши заяву кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова Компанія "Укрглобал-Фінанс" до боржника ОСОБА_1 , а також документи, що їх підтверджують, суд зазначає наступне.
Відповідно до укладеного Договору № 4194516 про надання споживчого кредиту від 05.12.2023 року (далі - Кредитний договір) між ТОВ "Лінеура Україна" (далі - Первісний Кредитор) та Боржником, Боржник отримав кредит у загальному розмірі 5600,00 гривень, терміном до 29.11.2024 року, шляхом переказу на його платіжну картку № НОМЕР_2 емітованою АТ "КБ "Приватбанк" зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,00% від суми кредиту за кожен день користування.
Кредитний договір був укладений в електронному вигляді за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи Первісного кредитора (далі по тексту - ITC). Кредитний договір підписаний Боржником електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
Підписання Кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором є прямою і безумовною згодою Боржника з умовами Кредитного договору, Правилами кредитування, з яким він ознайомився перед підписанням Кредитного договору та отриманням кредиту. Зразок кредитного договору, Правил кредитування (далі - Правила), викладені для загального доступну в мережі Інтернет на сайті Первісного кредитора.
Відповідно до ч. 1 ст 205 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» (далі - Закон) визначено порядок укладення електронного договору.
У відповідності до порядку визначеному статтею 11 Закону, Боржник зареєструвався на ITC, для чого пройшов ідентифікацію та верифікацію особи (заповнив анкету-заяву з зазначенням ПІБ, даних паспорту, РНОКПП, місця проживання, місця реєстрації, зазначив реквізити картки для отримання кредиту) підтвердив номер мобільного телефону, ознайомився з умовами надання кредиту, умовами Кредитного договору, Правилами здійснив акцептування Кредитного договору, шляхом надсилання електронного повідомлення підписаного електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
Кредитний договір був підписаний шляхом введення електронного підпису з одноразовим ідентифікатором в особистому кабінеті на веб-сайті Первісного кредитора в мережі Інтернет.
Згідно правових висновків викладених у постановах Верховного Суду від 14.06.2022 року у справі №757/40395/20-ц, від 12.01.2021 року у справі №524/5556/19, від 07.10.2020 року у справі №127/33824/19, від 23.03.2020 року у справі № 404/502/18, договір, укладений між сторонами в електронній формі, має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами, які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом відповідача, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідач та позивачем не було б укладено.
На підставі вищенаведених правових норм, беручи до уваги те, що вказаний вище Кредитний договір з додатком (Графіком платежів) та Паспортом споживчого кредиту підписані відповідачем електронним підписом, наявність якого разом з підписом та електронним підписом Позивача підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється їх воля, є доведеним факт укладення між сторонами Кредитного договору. Позичальник всі умови кредитування цілком зрозумів та підтвердив те, що сторони договору діяли свідомо, були вільні в укладенні даного договору, вільні у виборі контрагента та умов договору.
Як встановлено судом, на підтвердження переказу суми кредиту на платіжну картку Боржника, на підставі Кредитного договору, Кредитором надано довідку надавача платіжних послуг про переказ коштів, що є належним доказом передачі грошових коштів Боржнику.
Стаття 31 Закону України «Про платіжні послуги» прямо зобов'язує надавача платіжних послуг надавати детальну інформацію про платіжну операцію та підтверджує право кредитора (як платника) та позичальника (як отримувача) вимагати таку інформацію.
Частина 4 та 5 ст.31 Закону України «Про платіжні послуги» визначають, яка інформація має бути надана після виконання операції, а саме: відомості для ідентифікації операції (що є суттю довідки про переказ коштів, яку Позивач отримав від надавача платіжних послуг); інформацію про отримувача (номер картки/рахунку позичальника), суму платіжної операції, дату і час зарахування коштів на рахунок отримувача.
Таким чином, довідка надавача платіжних послуг про переказ коштів є належним доказом про успішну транзакцію переказу коштів, містить усі істотні дані для ідентифікації операції: дату та час, суму, унікальний номер транзакції та реквізити отримувача.
Відповідно до п. 10 Постанови Правління НБУ № 113 від 03.11.2021 «Про затвердження Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит)», прямо передбачено можливість використання у договорах та супровідних документах номера електронного платіжного засобу споживача у форматі ХХХХ XX** **** ХХХХ (маскований номер картки).
Таким чином, маскований номер картки зазначений у довідці надавача платіжних послуг про переказ коштів містить підтвердження зарахування коштів Боржнику, співпадає з карткою Боржника зазначеною у Кредитному договорі.
Довідка надавача платіжних послуг про переказ коштів у розумінні статті 95 ЦПК України, є належним письмовим доказом, має розглядатись у сукупності з Кредитним договором, підтверджує причинно-наслідковий зв'язок переказу суми кредиту, після укладення Кредитного договору, а також:
• Ініціатора переказу (платник Первісний кредитор);
• Суму та валюту операції;
• Реквізити картки отримувача (Боржника);
• Дату, час та унікальний ідентифікатор транзакції.
Боржник, перед укладенням Кредитного договору, верифікував свою платіжну картку та підтвердив, що саме на неї має бути зарахована сума кредиту, в тому числі підписанням Кредитного договору.
Боржник відповідно до умов Кредитного договору, Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ "Лінеура Україна", в особистому кабінеті в ITC прийняв пропозицію укласти Кредитний договір та підписав Кредитний договір 05.12.2023 шляхом введення електронного підпису з одноразовим ідентифікатором надісланий на номер телефону Боржника (зазначений у договорі).
Кредитні кошти були перераховані Боржнику на платіжну картку № НОМЕР_2 емітовану АТ "КБ "Приватбанк".
Відповідно до ч. З ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Згідно ч.12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до абзацу 3 ч. І ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Таким чином, підсумовуючи вищевикладене, між Кредитором та Боржником було укладено Кредитний договір у електронній формі, що прирівнюється до письмової форми договору з всіма правовими наслідками невиконання зобов'язань за договором.
Згідно договору факторингу 26/08/24 від 26.08.2024 року укладеного між ТОВ "Лінеура Україна" (Клієнт) та ТОВ "Фінансова Компанія "Укрглобал-Фінанс" (Фактор), право вимоги за Договором № 4194516 про надання споживчого кредиту від 05.12.2023 року перейшло до ТОВ "Фінансова Компанія "Укрглобал-Фінанс".
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
Стаття 526 ЦК України встановлює, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Первісний кредитор свої зобов'язання за Кредитним договором виконав в повному обсязі, шляхом перерахування на платіжну картку № НОМЕР_2 емітовану АТ "КБ "Приватбанк".
В порушення умов Кредитного договору а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, Боржник зобов'язання за вказаним договором не виконав.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, Боржник порушує зобов'язання за даним договором.
Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання.
Згідно ч.2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відтак, у зв'язку з невиконанням зобов'язань за Кредитним договором № 4194516 про надання споживчого кредиту від 05.12.2023 року заборгованість Боржника перед Кредитором становить 32 365,60 грн, яка складається з: 5599,99 гривень - заборгованість за кредитом; 26765,61 гривень - заборгованість за нарахованими процентами відповідно до Кредитного договору.
Відповідно до укладеного Кредитного договору № 1187790 про надання споживчого кредиту від 21.12.2023 року (далі - Кредитний договір) між ТОВ "Селфі Кредит" (далі - Первісний Кредитор) та Боржником, Боржник отримав кредит у загальному розмірі 6000,00 гривень, терміном до 15.12.2024 року, шляхом переказу на його платіжну картку № НОМЕР_3 емітованою АТ "КБ "Приватбанк" зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,50% від суми кредиту за кожен день користування.
Кредитний договір був укладений в електронному вигляді за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи Первісного кредитора (далі по тексту - ITC).
Кредитний договір підписаний Боржником електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
Підписання Кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором є прямою і безумовною згодою Боржника з умовами Кредитного договору, Правилами кредитування, з яким він ознайомився перед підписанням Кредитного договору та отриманням кредиту. Зразок кредитного договору, Правил кредитування (далі - Правила), викладені для загального доступну в мережі Інтернет на сайті Первісного кредитора.
Відповідно до ч.1 ст 205 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» (далі - Закон) визначено порядок укладення електронного договору.
У відповідності до порядку визначеному статтею 11 Закону, Боржник зареєструвався на ITC, для чого пройшов ідентифікацію та верифікацію особи (заповнив анкету-заяву з зазначенням ПІБ, даних паспорту, РНОКПП, місця проживання, місця реєстрації, зазначив реквізити картки для отримання кредиту) підтвердив номер мобільного телефону, ознайомився з умовами надання кредиту, умовами Кредитного договору, Правилами здійснив акцептування Кредитного договору, шляхом надсилання електронного повідомлення підписаного електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
Кредитний договір був підписаний шляхом введення електронного підпису з одноразовим ідентифікатором в особистому кабінеті на веб-сайті Первісного кредитора в мережі Інтернет.
Судом встановлено, що на підтвердження переказу суми кредиту на платіжну картку Боржника, на підставі Кредитного договору, Кредитором надано довідку надавача платіжних послуг про переказ коштів, що є належним доказом передачі грошових коштів Боржнику.
Боржник, перед укладенням Кредитного договору, верифікував свою платіжну картку та підтвердив, що саме на неї має бути зарахована сума кредиту, в тому числі підписанням Кредитного договору.
Боржник відповідно до умов Кредитного договору, Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ "Селфі Кредит", в особистому кабінеті в ITC прийняв пропозицію укласти Кредитний договір та підписав Кредитний договір 21.12.2023 шляхом введення електронного підпису з одноразовим ідентифікатором надісланий на номер телефону Боржника (зазначений у договорі).
Кредитні кошти були перераховані Боржнику на платіжну картку № НОМЕР_3 емітовану АТ "КБ "Приватбанк".
Таким чином, підсумовуючи вищевикладене, між Кредитором та Боржником було укладено Кредитний договір № 1187790 про надання споживчого кредиту від 21.12.2023 у електронній формі, що прирівнюється до письмової форми договору з всіма правовими наслідками невиконання зобов'язань за договором.
Згідно договору факторингу 29/07/2024 від 29.07.2024 року укладеного між ТОВ "Селфі Кредит" (Клієнт) та ТОВ "Фінансова компанія "Укрглобал-Фінанс" (Фактор), право вимоги за Договором №1187790 про надання споживчого кредиту від 21.12.2023 року перейшло до ТОВ "Фінансова компанія "Укрглобал-Фінанс" .
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
Стаття 526 ЦК України встановлює, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Первісний кредитор свої зобов'язання за Кредитним договором виконав в повному обсязі, шляхом перерахування на платіжну картку № НОМЕР_3 емітовану АТ "КБ "Приватбанк".
В порушення умов Кредитного договору а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, Боржник зобов'язання за вказаним договором не виконав.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, Боржник порушує зобов'язання за даним договором.
Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання.
Згідно ч.2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відтак, у зв'язку з невиконанням зобов'язань за Кредитним договором №1187790 про надання споживчого кредиту від 21.12.2023 заборгованість Боржника перед Кредитором становить 29 191,49 грн, яка складається з: 4989,99 гривень - заборгованість за кредитом; 24201,50 гривень - заборгованість за нарахованими процентами відповідно до Кредитного договору.
Відповідно до частини п'ятої статті 240 Господарського процесуального кодексу України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Керуючись статтями 2, 45, 122 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 232- 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Визнати грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Фінтраст Капітал" (03045, м. Київ, вул. Набережно-корчуватська, будинок 27, приміщення 2, код ЄДРПОУ 44559822) у сумі 126 424,90 грн. (Сто двадцять шість тисяч чотириста двадцять чотири гривні 90 копійок), як конкурсного кредитора без права вирішального голосу на зборах кредиторів (комітету кредиторів).
2. Включити до витрат, пов'язаних з провадженням у справі про неплатоспроможність, витрати на оплату судового збору кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Фінтраст Капітал" у розмірі 5324 грн. 80 коп., витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн. 00 коп..
3. Визнати грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова Компанія "Укрглобал-Фінанс" (03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, будинок 4, код ЄДРПОУ 41915308) за Договором № 4194516 про надання споживчого кредиту від 05.12.2023 в загальному розмірі 32 365 грн. 60 коп., яка складається з: 5599,99 гривень - заборгованість за кредитом; 26765,61 гривень - заборгованість за нарахованими процентами; за Договором №1187790 про надання споживчого кредиту від 21.12.2023 у сумі 29 191,49 грн., яка складається з: 4989,99 грн. заборгованості за кредитом; 24201,50 грн. заборгованості за нарахованими процентами,як конкурсного кредитора без права вирішального голосу на зборах кредиторів (комітету кредиторів).
4. Включити до витрат, пов'язаних з провадженням у справі про неплатоспроможність, витрати на оплату судового збору кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова Компанія "Укрглобал-Фінанс" у розмірі 5324,80 гривень.
5. Зобов'язати керуючого реструктуризацією провести збори кредиторів.
6. Відкласти розгляд справи у підсумковому засіданні на "11" травня 2026 р. на 11:00 год.. Засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду Рівненської області за адресою: вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, зал судових засідань № 13.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.год.год.
Суддя Марач В.В.