79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
23.04.2026 Справа № 914/66/26
за позовом: Приватного підприємства “АВЕРС-LVIV», м. Львів
до відповідача-1: Приватного акціонерного товариства “Львівоблнерго», м. Львів
до відповідача-2: Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго», м. Київ
третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг
третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Фонд державного майна України
про визнання договорів укладеними
Суддя Коссак С.М.
за участі секретаря Полюхович Х.
За участю представників сторін:
від позивача: Булат Н.О. - згідно ордеру №1335100 від 27.12.2024 - представник; Шиян М.В. - представник;
Від відповідача-1: Гавенко О.Б. - згідно довіреності - представник; Рубін Р.В. - представник;
Від відповідача-2: Остапенко С.Л. - згідно довіреності №25/11-8 від 25.11.2025 (в режимі відеоконференції) - представник;
від третіх осіб не з"явилися.
На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Приватного підприємства “АВЕРС-LVIV» до відповідача-1 Приватного акціонерного товариства “Львівоблнерго», відповідача-2 Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго» про визнання договорів укладеними. Зокрема, просить:
1. У разі встановлення судом факту приєднання електроустановок Позивача до мереж системи розподілу Відповідача 1: Визнати укладеним з 01 січня 2026 року між Приватним підприємством “АВЕРС-LVIV» та Приватним акціонерним товариством “Львівобленерго» договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії на основі Типового договору (Додаток 3 до ПРРЕЕ) у редакції, зазначеній у прохальній частині позовної заяви;
2. У разі встановлення судом факту безпосереднього приєднання електроустановок Позивача до системи передачі Відповідача 2: Визнати укладеними з 01 січня 2026 року між ПП “АВЕРС-LVIV» та ПрАТ “НЕК “Укренерго» наступні договори на основі Типових форм:
2.1. Договір споживача про надання послуг з передачі електричної енергії (Додаток 6 до Кодексу системи передачі) із дозволеною потужністю 80 МВт на рівні напруги 110 кВ у редакції, зазначеній у прохальній частині позовної заяви;
2.2. Договір про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління (Додаток 5 до Кодексу системи передачі), оскільки згідно з пунктами 1.3 та 6.2 глави 6 розділу ХІ Кодексу систем передачі діяльність споживача на ринку без такого договору не допускається, у редакції, зазначеній у прохальній частині позовної заяви;
У відзиві на позов відповідач - 1 просить залишити без розгляду позовну заяву Приватного підприємства "АВЕРС-LVIV" у частині вимог до Приватного акціонерного товариства "Львівобленерго". Зокрема, зазначає, що у провадженні Господарського суду Львівської області вже є справа № 914/68/25 (суддя Мазовіта А. Б.) із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, де ПП "АВЕРС-LVIV" просить суд визнати укладеним договір із аналогічною потужністю, дозволеної до використання в обсязі 80 МВт, яка наведена у прохальній частині позовної заяви у цій справі.
Позивач зазначені обставини заперечив. Зазначив, що справа № 914/66/26 має інший суб'єктний склад (співвідповідачем є ПрАТ «НЕК «Укренерго») та ширший предмет і підстави позову. Позивач обґрунтовує своє право на прямий доступ до системи передачі (ОСП) на підставі частини 11 статті 2 Закону України «Про ринок електричної енергії», яка зобов'язує враховувати acquis Енергетичного Співтовариства та практику Суду ЄС. У рішенні Суду ЄС у справі C-31/18 («Elektrorazpredelenie Yug») встановлено, що споживач, підключений до підстанції, яка здійснює трансформацію напруги з високої на середню, має право бути визнаним клієнтом системи передачі, незалежно від наявності ОСР на території.
При розгляді цього питання судом встановлено таке.
Згідно зі ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Частинами 2-5 ст.13 ЦК України передбачено, що при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині (ч.2). Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (ч.3). При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства (ч.4). Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція (ч.5).
Відповідно до частин 1 і 2 ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
До основних засад (принципів) господарського судочинства, зокрема, належать верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність, пропорційність, розумність строків розгляду справи судом, неприпустимість зловживання процесуальними правами (ч.3 ст.2 ГПК).
Частиною 1 ст.4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст.14 ГПК).
Пунктом 3 частини 1 ст. 226 ГПК України, встановлено, що суд залишає позов без розгляду, якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
З аналізу положень зазначеної норми вбачається, що для залишення позову без розгляду за вказаних підстав необхідна одночасна наявність наступних умов: наявність провадження з аналогічного спору в цьому або іншому суді; спір між тими самими сторонами; спір про той самий предмет; спір з тих самих підстав.
Отже, наявність всіх вищевказаних ознак тотожності спорів тягне за собою наслідки у вигляді залишення позову без розгляду.
Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 226 ГПК України, суд залишає позов без розгляду, якщо після відкриття провадження судом встановлено, що позивачем подано до цього ж суду інший позов (позови) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з однакових підстав і щодо такого позову (позовів) на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що розглядається, не постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду.
Також для залишення позову без розгляду на підставі положень пункту 10 частин 1 ст. 226 ГПК України необхідна наявність ознак тотожності позовів, зокрема, предмета та підстав.
Судом встановлено однаковість сторін у спорі у справі №914/68/25 та №914/66/26, якими є: позивач - Приватне підприємство «АВЕРС-LVIV» та відповідач 1- ПрАТ «Львівобленерго».
Згідно з частиною 1 ст. 162 ГПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Предмет спору - це об'єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Предметом спору у справі №914/68/25 є: визнати укладеним з 01 січня 2025 року між ПП "АВЕРС-LVIV" та ПрАТ “Львівобленерго» договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії в редакції, що додається. Зокрема, предметом договору є: Оператор системи надає Споживачу послуги з розподілу електричної енергії параметри якості якої електричної енергії параметри якості якої відповідають показникам, визначеним Кодексом системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 309, та Кодексу систем розподілу затвердженого постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 310, за об'єктом, технічні параметри якого фіксуються в Паспорті точки розподілу за об'єктом споживача, який є Додатком 2 до цього договору, із дозволеною (договірною) потужністю 80 МВт за всіма площадки комерційного обліку, та в особовому рахунку Споживача, облікових базах даних Оператора системи.
Предметом позову у справі №914/66/26 є: визнати укладеним з 01 січня 2026 року між Приватним підприємством “АВЕРС-LVIV» та Приватним акціонерним товариством “Львівобленерго» договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії на основі Типового договору (Додаток 3 до ПРРЕЕ) у редакції, зазначеній у прохальній частині позовної заяви. Зокрема, предмет договору є: Оператор системи надає Споживачу послуги з розподілу електричної енергії параметри якості якої електричної енергії параметри якості якої відповідають показникам, визначеним Кодексом системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 309, та Кодексу систем розподілу затвердженого постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 310, за об'єктом, технічні параметри якого фіксуються в Паспорті точки розподілу за об'єктом споживача, який є Додатком 2 до цього договору (і не може бути змінений Оператором системи в односторонньому порядку) із дозволеною (договірною) потужністю 80 МВт за всіма площадки комерційного обліку, та в особовому рахунку Споживача, облікових базах даних Оператора системи.
Таким чином, суд доходить висновку що предмет спору у справах є тотожний. Аргументи позивача щодо визначення часу чинності договору є безпідставні, оскільки у випадку укладення договору, як вказано у його змісті, він визнається продовженим на той же строк.
Відповідно до пунктів 4, 5 частини 3 ст. 162 ГПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них, а також виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.
Підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підставу позову становлять фактична й правова підстава. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача. Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування, є гарантією прав відповідача на захист проти позову.
Приватне підприємство «АВЕРС-LVIV» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» про визнання укладеним договору. Матеріалам справи присвоєно єдиний унікальний номер судової справи № 914/68/25. Ухвалою від 09.01.2025 суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 11.02.2025.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у зв'язку із відмовою відповідача переглянути умови укладеного з ним договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 56518 від 27.11.2019 він просить визнати укладеним договір у запропонованій редакції та зобов'язати оператора системи оформити паспорт точки розподілу із зазначенням дозволеної потужності 80 МВт.
Спір між сторонами полягає в тому, що ПрАТ “Львівобленерго» не визнає за ПП “АВЕРС-LVIV» права використовувати всю проектну потужність ПС "Львів-12" на рівні 80 МВт, хоча ПП “АВЕРС-LVIV» є основним споживачем - власником ПС "Львів-12".
Ухвалою господарського суду Львівської області від 26.01.2026 року відкрито провадження у справі №914/66/26.
Позивач зазначає, що ключовою особливістю справи № 914/66/26, що докорінно відрізняє її від справи №914/68/25, є необхідність ідентифікації самого системного оператора (ПрАТ «Львівобленерго» чи ПрАТ «НЕК «Укренерго») та визначення виду договірних відносин - чи це має бути договір розподілу, чи пакет договорів із передачі та диспетчерського управління. Про те суд зауважує, що стороною у спорі в обидвох справах, відповідачем, є ПрАТ «Львівобленерго», з яким позивач бажає укласти договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії на основі Типового договору (Додаток 3 до ПРРЕЕ). Сторонами, предметом та об'єктом договору, його зміст складають права та обов'язки як у справі № 914/66/26, так і у справі №914/68/25 є тотожними, незважаючи на певні філологічні сполучення. Також в контексті правових підстав обгрунтування та нормативно-правового регулювання вони не різняться.
Позивач стверджує про відмінність за підставами позову. Підставою позову у справі № 914/68/25 є порушення ОСР порядку визначення дозволеної потужності для існуючої електроустановки в межах чинної системи розподілу. Підставою позову у справі № 914/66/26 є виявлена позивачем правова та технічна невизначеність («управлінська дірка») щодо ділянки мережі 6,33 км, за яку жоден із операторів (ні ЛОЕ, ні Укренерго) не визнає відповідальності. Новий позов ґрунтується на праві споживача, приєднаного до мереж 110 кВ, обирати статус клієнта системи передачі згідно з Директивою 2009/72/ЄС та практикою Суду ЄС (справа C-31/18), що раніше не заявлялося як самостійна підстава у справі № 914/68/25.
Дослідивши підстави позову у справах суд зазначає таке.
У справі №914/68/25, як зазначає позивач, основний спір між сторонами полягає в тому, що ПрАТ “Львівобленерго» не визнає за ПП “АВЕРС-LVIV» права використовувати всю проектну потужність ПС "Львів-12" на рівні 80 МВт, хоча ПП “АВЕРС-LVIV» є основним споживачем - власником ПС "Львів-12". Суть позову полягає у визнанні укладеним договору про надання послуг з розподілу електричної енергії в редакції, запропонованій позивачем. Основна вимога полягає у встановленні дозволеної (договірної) потужності об'єкта ПС 110/10/6кВ №251 “Львів -12» (надалі - ПС "Львів-12") на рівні 80 МВт, що відповідає проектній потужності існуючих електроустановок споживача. Позивач зазначає, що електроустановка ПС "Львів-12" потужністю 80 МВт була приєднана до єдиної енергосистеми України на початку 1980-х років (ще до набрання чинності сучасним енергетичним законодавством, зокрема, Кодексу систем розподілу 2018 року) і вважається існуючою - власністю основного споживача.
У справі №914/66/26 підставами позову, позивач, зокрема, зазначає, обставини про право доступу до системи електроустановок, оскільки ПП «АВЕРС-LVIV» не здійснює переобладнання, реконструкції чи зміни технічних параметрів своїх мереж, а має намір використовувати потужності власної вже існуючої електроустановки ПС «Львів-12» номіналом 80 МВт. Відповідно до пункту 1.5 Кодексу систем розподілу, об'єкт має статус «існуючої електроустановки», оскільки був приєднаний до енергосистеми ще у 1980-х роках, задовго до набрання чинності сучасним енергетичним законодавством. За таких обставин відносини між сторонами мають регулюватися статтею 22 Закону «Про ринок електричної енергії» щодо доступу до мереж, а не статтею 21, яка стосується приєднання нових установок.
Обгрунтовуючи позов у справі №914/68/25 та у справі №914/66/26, позивач зазначає, що «об'єктом споживача» ПП «АВЕРС-LVIV» є цілісний майновий комплекс, склад якого розпочинається безпосередньо від точки приєднання до системи передачі на ПС «Південна». Цей об'єкт єдиним технологічним ланцюгом включає в себе: власну ЛЕП-110 кВ (6,33 км); підстанцію ПС 110/10/6 кВ № 251 «Львів-12» (вул. Хуторівка, 11в); два силові трансформатори ТДТН-40000/110/10/6 сумарною потужністю 80 МВт; усе подальше обладнання та струмоприймачі, аж до об'єктів на вул. Наукова, 7. Позивач у справі №914/66/26 наголошує « на цілісності нашого об'єкта: об'єкт споживача» ПП «АВЕРС-LVIV» розпочинається безпосередньо від точки фізичного підключення до системи передачі на ПС 330/220/110 кВ «Львів-Південна». Він охоплює двоколову електропередавальну лінію ЛЕП-110 кВ довжиною 6,33 км (44 опори), яка веде до нашої підстанції ПС 110/10/6 кВ № 251 «Львів-12» і далі, аж до об'єктів на вул. Наукова, 7».
До матеріалів справи позивачем додано Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 260066166 від 04.06.2021, згідно якого Товариство з обмеженою відповідальністю «АВЕРС-LVIV» є власником єдиного майнового комплексу Державного підприємства «Дослідний завод «Хвиля» на підставі договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації від 26.12.2018 серія та номер 7700. Складові частини об'єкта: будівля, механозаготівельний корпус літ. Б -1, А-5, Б-3, Г-1 за адресою м. Львів, вул. Наукова, 7 та будинок ЗРП-10 Кв з електрообладнанням та огорожою ПС-12 за адресою м. Львів, вул. Хуторівка, будинок, 11в. Єдиний майновий комплекс розташований на одній земельній ділянці з кадастровии номером 4610136900:09:003:0013.
Підстави позову складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача. Підставою позову може бути як один, так і декілька юридичних фактів матеріально-правового характеру.
Отже, предмет і підстава позову сприяють з'ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов'язку.
Суд доходить висновку, що підстави позови у справах №914/68/25 та №914/66/26, як слідує з фактичних підстав, правового обгрунтування необхідності укладення договорів споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії на основі Типового договору однакові, містять однаковий об'єкт споживача - єдиний майновий коиплекс з сумарною потужністю 80 МВт та точки фізичного підключення до системи передачі на ПС 330/220/110 кВ «Львів-Південна» з використанням проектної потужності ПС "Львів-12". Суд оцінював підстави позову за наявними матеріалами та фактами, а відтак некоректність, нечіткість певних формулювань позивача, які він зазначає як те "що має на увазі" судом до уваги не беруться.
Провадження у справі - це врегульована процесуальним законом діяльність суду та учасників справи, спрямована на розгляд, вирішення спору, прийняття рішення та його виконання. Вона охоплює всі стадії процесу: від подання позову до закриття справи чи набранням рішенням законної сили та його виконанням.
Судом встановлено, що на час подання клопотання про залишення позову без розгляду у провадження господарського суду Львівської області перебуває справа №914/68/25, рішення у якій не набрало законної сили. Суд не вправі розглядати та вирішувати спір, який вже є предметом розгляду. У зв'язку з цим існує норма ГПК, що зобов'язує позивача підтвердити у позові , що ним не подано іншого позову(позовів) до цього самого відповідача (відповідачів)з тим самим предметом та з тих самих підставп.10 ч.3 ст.162 ГПК України). У випадку, якщо провадження у справі закінчено ухваленням рішення суду, що набрало законної сили, це призводить до закриття провадження у справі.
Відтак наявні всі підстави для задоволення клопотання відповідача -1 ПрАТ «Львівобленерго» про залишення позову без розгляду.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд, серед іншого, може постановити ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду.
При цьому суд зазначає, що залишення позовної заяви без розгляду в частині вимог до відповідача-1 не перешкоджає розгляду позову в іншій частині у справі №911/66/26
Щодо застосування заходів процесуального примусу.
Статтею 90 ГПК України передбачено право учасників справи поставити запитання іншому учаснику справи про обставини, що мають значення для справи. Так, учасник справи має право поставити в першій заяві по суті справи або у додатку до неї не більше десяти запитань іншому учаснику справи про обставини, що мають значення для справи.
Учасник справи, якому поставлено питання іншим учасником справи, зобов'язаний надати вичерпну відповідь окремо на кожне питання по суті.
На запитання до учасника справи, який є юридичною особою, відповіді надає її керівник або інша посадова особа за його дорученням.
Відповіді на запитання подаються до суду учасником справи - фізичною особою, керівником або іншою посадовою особою юридичної особи у формі заяви свідка не пізніше як за п'ять днів до підготовчого засідання, а у справі, що розглядається в порядку спрощеного провадження, - за п'ять днів до першого судового засідання.
Копія такої заяви свідка у той самий строк надсилається учаснику справи, який поставив письмові запитання.
Якщо поставлене запитання пов'язане з наданням доказів, що підтверджують відповідні обставини, учасник справи разом із заявою свідка надає такі докази.
Учасник справи має право відмовитися від надання відповіді на поставлені запитання з підстав, визначених статтями 67, 68 цього Кодексу; якщо поставлене запитання не стосується обставин, що мають значення для справи; якщо учасником справи поставлено більше десяти запитань.
За наявності підстав для відмови від відповіді учасник справи повинен повідомити про відмову іншого учасника та суд у строк для надання відповіді на запитання. Суд за клопотанням іншого учасника справи може визнати підстави для відмови відсутніми та зобов'язати учасника справи надати відповідь.
У заяві про застосування заходу процесуального примусу позивач зазначає, що згідно з ч. 2 ст. 90 ГПК України, учасник справи, якому поставлено питання іншим учасником, зобов'язаний надати вичерпну відповідь окремо на кожне питання по суті. Хоча ч. 5 ст. 90 ГПК надає право відмовитися від відповіді, якщо питання не стосується обставин справи, це право могло бути реалізоване відповідачем-1 до моменту постановлення судом ухвали, якою його було прямо зобов'язано відповісти на ці конкретні питання. Просить визнати дії ПрАТ «Львівобленерго» щодо відмови у наданні відповідей на питання № 1 та № 4, викладені у заяві свідка від 04.03.2026 р., такими, що свідчать про ухилення від виконання обов'язків, покладених судом. Застосувати до відповідача заходи процесуального примусу у вигляді стягнення в дохід державного бюджету штрафу відповідно до п. 1 та п. 4 ч. 1 ст. 135 ГПК України за зловживання процесуальними правами та ухилення від виконання вимог ухвали суду від 12.02.2026 року.
Судом встановлено, що відповідачем - 1 подано до суду заяву (вх.№6354/26) про долучення заяви свідка - заступника технічного директора з високовольтних мереж ОСОБА_1 за дорученям голови правління ПрАТ «Львівобленерго». Заява свідка відповідає вимогам ст.90, 88 ГПК України.
Верховний Суд у постанові від 09.05.2023 у справі № 910/14795/20, зробив висновок про те, що письмове опитування учасників як свідків є одним із видів доказів, на підставі яких може бути встановлено наявність або відсутність обставин, якими обґрунтовуються вимоги чи заперечення сторони.
Відповідно до ч1, 2 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Суд критично оцінює доводи позивача стосовно застосування заходів процесуального примусу, оскільки відповідач-1 скористався своїм процесуальним правом на неподання відповідей на ті питання, які, на його думку, не мають значення для справи і не складають предмет доказування у справі. Показання свідка оцінюється судом на стадії розгляду справи по суті разом з іншими доказами. Вони не мають наперед встановленої юридичної сили, а очікування позивачем тільки отримання позитивних для себе відповідей, не є підставою для застосування процесуального примусу у вигляді штрафу.
Відтак підстав для застосування заходів процесуального примусу до відповідача - 1 суд не вбачає.
Керуючись ст.2, 4, 131, 162, 226, 234 ГПК України, суд:
Постановив:
1. Позов Приватного підприємства “АВЕРС-LVIV» в частині вимоги до відповідача-1 Приватного акціонерного товариства “Львівоблнерго» щодо визнання укладеним з 01 січня 2026 року між Приватним підприємством «АВЕРС-LVIV» (код ЄДРПОУ 41578156) та Приватним акціонерним товариством «Львівобленерго» (код ЄДРПОУ 00131587) договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії на основі Типового договору (Додаток 3 до ПРРЕЕ) залишити без розгляду.
2. Відмовити у задоволені заяви про застосування до відповідача - 1 ПрАТ «Львівобленерго» заходу процесуального примусу у вигляді стягнення в дохід державного бюджету штрафу відповідно до п. 1 та п. 4 ч. 1 ст. 135 ГПК України за зловживання процесуальними правами та ухилення від виконання вимог ухвали суду від 12.02.2026 року.
3. Продовжити розгляд справи щодо вимоги Приватного підприємства “АВЕРС-LVIV» до відповідача -2 Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго».
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено та підписано 27.04.2026 року.
Суддя Коссак С.М.