вул. В'ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25006,
тел. (0522) 30-10-22, 30-10-23, код ЄДРПОУ 03499951,
e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua
27 квітня 2026 рокуСправа № 912/1235/24 (912/838/26)
Cуддя Господарського суду Кіровоградської області Тимошевська В.В., розглянувши матеріали
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Діоніс Мед" в особі ліквідатора, арбітражного керуючого Григор'єва Валерія Васильовича, вул. Данила Галицького, 14, м. Луцьк, Волинська область, 43016
до Акціонерного товариства "КОМІНБАНК", вул. Бульварно-Кудрявська, 6, м. Київ, 04053
про визнання недійсним договору та зобов'язання повернути грошові кошти
в межах справи №912/1235/24
про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Діоніс Мед", код ЄДР 39223165, вул. Сабліна, 79, с. Грузьке, Кропивницький район, Кіровоградська область, 27632
Постановою від 05.03.2025 господарський суд визнав Товариство з обмеженою відповідальністю "Діоніс Мед" (далі - ТОВ "Діоніс Мед") банкрутом, відкрив ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців, призначив ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Григор'єва Валерія Васильовича.
13.04.2026 до господарського суду надійшла позовна заява ТОВ "Діоніс Мед" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Григор'єва В.В., яка містить вимоги до Акціонерного товариства "КОМІНБАНК" про таке:
- визнати недійсним договір поруки №155/20-П2 від 17.11.2020, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Діоніс Мед" та Акціонерним товариством "Комерційний індустріальний банк",
- зобов'язати АТ "Комінбанк" повернути ТОВ "Діоніс Мед" майно у вигляді грошових коштів в сумі 9 433 527,88 грн.
Згідно ухвали від 20.04.2026 господарський суд залишив вказану позовну заяву без руху та надав строк (не більше десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху) для усунення її недоліків, зокрема, шляхом подання доказів доплати судового збору в розмірі 110 539,93 грн у встановленому порядку.
22.04.2026 ліквідатор ТОВ "Діоніс Мед" арбітражний керуючий Григор'єв В.В. подав суду заяву про усунення недоліків на виконання ухвали суду від 20.04.2026, в якій вказав про необґрунтованість висновку суду щодо визначеного судом розміру судового збору при залишенні позовної заяви без руху, оскільки подана позовна заява, за твердженням заявника, містить вимоги згідно ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) та передбачає спростування майнових дій боржника. Арбітражний керуючий зазначає, що вимога суду з оплати судового збору у вказаному судом розмірі створює перешкоди у доступі до правосуддя, унеможливлює реалізацію прав на судовий захист та суперечить принципам справедливості й пропорційності судових витрат.
Одночасно арбітражний керуючий просить відстрочити сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі (або до іншого строку, визначеного судом).
В обґрунтування клопотання зазначено про відсутність в банкрута коштів для сплати судового збору, тоді як за результатами засідання зборів кредиторів, в яких взяв участь лише один кредитор ТОВ "Рента Транс", відмовлено в авансуванні ліквідатору коштів на витрати, пов'язані з провадження у справі про банкрутство.
З приводу поданої заяви та порушених у неї питань, суд дійшов таких висновків.
Позовна заява ТОВ "Діоніс Мед" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Григор'єва В.В., яка подана до суду 13.04.2026, містить такі вимоги до АТ "КОМІНБАНК":
1. Визнання недійсним договору поруки №155/20-П2 від 17.11.2020.
2. Зобов'язання АТ "Комінбанк" повернути ТОВ "Діоніс Мед" майно у вигляді грошових коштів в сумі 9 433 527,88 грн.
Вказаний позов кваліфіковано позивачем як позов, що не містить вимог майнового характеру, за який сплачено судовий збір в загальному розмірі 5324,80 грн.
Велика Палата Верховного Суду вже вказувала, що майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. До позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.
Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.08.2020 у справі № 910/13737/19, від 18.09.2023 у справі № 758/5118/21.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 162, п.п. 1-3 ч. 1 ст. 163 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці. Ціна позову визначається: 1) у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку; 2) у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна; 3) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.
Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов'язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.
У постанові від 26.02.2019 у справі № 907/9/17 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову.
У даному випадку позовна заява містить дві вимоги, одна з яких немайнова - визнати недійсним договір, та інша майнова - зобов'язання повернути майно у вигляді грошових коштів в сумі 9 433 527,88 грн. На вказане було звернуто увагу арбітражного керуючого в ухвалі суду від 20.04.2026 при залишені позовної заяви без руху.
Правові засади справляння судового збору, платники, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір" (далі - Закон).
Законом України № 4508-IX від 18.06.2025, який набрав чинності 16.07.2025, частину другу статті 4 Закону доповнено пунктом 2-1 та передбачено, що за подання до господарського суду у справі про банкрутство (неплатоспроможність):
- позовної заяви майнового характеру в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) встановлена ставка судового збору в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб,
- позовної заяви немайнового характеру в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Тобто, на відміну від попередньої редакції Закону, яка передбачала ставку судового збору за подання заяви про визнання правочинів (договорів) недійсними та спростування майнових дій боржника в межах провадження у справі про банкрутство в розмірі 2 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, чина з 16.07.2025 редакція Закону встановлює розмір залежно від визначення характеру позовної вимоги (майнового чи немайнового).
Викладеним спростовується посилання арбітражного керуючого на постанови Верховного Суду щодо розміру судового збору у відповідних справах, оскільки висновки у таких постановах здійснені на підставі попередньої редакції Закону, яка була чинною на момент розгляду відповідних питань.
За приписами ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Отже, при поданні позовної заяви в електронній формі до сплати підлягав судовий збір у загальному розмірі 115 864,73 грн ((9 433 527,88 грн х 1,5 % х 0,8) + 3 328,00 грн х 0,8)) у встановленому порядку за такими реквізитами:
Проте, відповідно до платіжної інструкції №251 від 13.04.2026 позивачем сплачено 5324,80 грн судового збору, що не відповідає вимогам Закону України "Про судовий збір" та ст. 164 ГПК України, у зв'язку з чим, серед іншого, залишено позовну заяву без руху з поясненням позивачу щодо підстав вказаного.
Підстави для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати визначенні ст. 8 Закону України "Про судовий збір".
За наведеною нормою враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов, зокрема, заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.
Як зазначено, постановою господарського суду від 05.03.2025 визнано ТОВ "Діоніс Мед" банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.
Отже, станом на дату подання до суду позовної заяви ТОВ "Діоніс Мед" не перебуває у процедурах розпорядження майном, санації чи реструктуризації боргів у межах справи про банкрутство, у зв'язку з чим спеціальні умови, передбачені ст. 8 Закону України "Про судовий збір" до нього не застосовуються.
Досліджуючи питання відстрочення сплати судового збору, з урахуванням майнового стану, суд дійшов таких висновків.
За ч. 3 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" при визначенні майнового стану особи для цілей цієї статті суд може враховувати інформацію про розмір доходів за попередній календарний рік, перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї, наявність у власності нерухомого, рухомого майна та/або іншого цінного майна, а також інші обставини, які мають значення для оцінки майнового стану особи.
Отже, відповідно до Закон України "Про судовий збір" підставою для відстрочення, розстрочення, зменшення розміру або звільнення від сплати судового збору є, зокрема, майновий стан особи, який має бути належним чином обґрунтований та підтверджений відповідними доказами.
Згідно з частиною третьою зазначеної статті при визначенні майнового стану суд враховує, зокрема, відомості про доходи, наявність майна, грошових коштів, а також інші обставини, що мають значення для оцінки платоспроможності особи.
Обґрунтовуючи клопотання про відстрочення сплати судового збору, ліквідатор посилається на відсутність грошових коштів у банкрута, не проведення реалізації частини активів, відсутність надходжень, а також відмову кредиторів у авансуванні витрат.
Разом з тим, до клопотання додано лише протокол зборів кредиторів від 14.04.2026, інших доказів на підтвердження викладених обставин не надано.
Суд констатує, що відповідно до КУзПБ ліквідатор наділений повноваженнями щодо прийняття майна банкрута, забезпечення його збереження, управління та розпорядження ним, проведення інвентаризації та формування ліквідаційної маси.
Водночас жодних конкретних відомостей щодо складу виявленого майна, наявності чи відсутності грошових коштів, результатів інвентаризації або формування ліквідаційної маси до суду не подано.
З поданого до суду 02.04.2026 у справі про банкрутство проміжного звіту ліквідатора слідує, що інформація про фінансовий стан і майно банкрута залишилась незмінною. При цьому будь-які підтверджуючі документи до звіту не додані.
Однак, така інформація є узагальненою та не дає можливості суду об'єктивно оцінити реальний майновий стан боржника станом на момент звернення з позовом.
Суд зазначає, що самі по собі твердження про відсутність грошових коштів без належного документального підтвердження та без розкриття складу і стану ліквідаційної маси не можуть бути підставою для висновку про неможливість сплати судового збору.
Щодо доводів про відмову кредиторів у авансуванні витрат ліквідатора, суд зазначає, що частиною п'ятою статті 30 КУзПБ передбачено можливість створення кредиторами фонду для виплати грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого.
Однак матеріали не містять доказів вжиття заходів щодо ініціювання його створення або доведення неможливості застосування зазначеного механізму.
Крім того, зі змісту протоколу зборів кредиторів від 14.04.2026 вбачається, що розглядалося питання щодо авансування витрат ліквідатора загалом, а не щодо фінансування конкретних процесуальних дій, зокрема звернення до суду з даним позовом.
Суд також зазначає, що станом на дату звернення з позовом строк ліквідаційної процедури у справі №912/1235/24 закінчився 05.04.2026. Водночас матеріали не містять відомостей про подання до суду клопотань щодо продовження строку ліквідаційної процедури.
За таких обставин, з огляду на недоведеність реального майнового стану боржника, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відстрочення сплати судового збору відповідно до клопотання арбітражного керуючого.
Оцінюючи доводи арбітражного керуючого щодо створення перешкод у доступі до правосуддя, суд зазначає таке.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, положення пункту 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод гарантують право на ефективний доступ до суду, однак зазначається, що таке право не є абсолютним.
Так, у рішенні у справі Ейрі проти Ірландії Суд зазначив, що забезпечення доступу до суду не означає обов'язку держави надавати безоплатну правову допомогу чи забезпечувати безкоштовність провадження у цивільних справах у всіх випадках (рішення ЄСПЛ від 28.10.1998 у справі "Ейрі проти Ірландії").
Згідно з позицією, викладеною у справі Апостол проти Грузії, обмеження доступу до суду є сумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно переслідує законну мету та існує розумна пропорційність між застосованими засобами і поставленою метою (рішення ЄСПЛ від 28.11.2006 у справі "Апостол проти Грузії").
ЄСПЛ визнає, що встановлення судового збору має законну мету, зокрема забезпечення належного фінансування судової системи та запобігання поданню необґрунтованих позовів (рішення ЄСПЛ від 12.06.2007 у справі "Станков проти Болгарії").
Крім того, у рішенні "Креуз проти Польщі" у справі 28249/95 від 19.06.2001 Суд дійшов висновку, що сама по собі вимога сплати судового збору у зв'язку з поданням позову не є обмеженням права доступу до суду, яке суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції.
Отже, обов'язок сплати судового збору є загальною процесуальною вимогою, що застосовується до всіх учасників судового процесу, переслідує законну мету та не порушує сутність права на доступ до суду. Аналогічний підхід узгоджується з положеннями Конституції України, якими закріплено принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом (ст. 129).
За таких обставин доводи про створення перешкод у доступі до правосуддя у зв'язку з необхідністю сплати судового збору є безпідставними.
Згідно довідки про доставку електронного листа, позивач отримав ухвалу суду про залишення позову без руху 20.04.2026 о 13:40 год.
Отже, останнім днем строку, визначеного судом для усунення недоліків позовної заяви, є 30.04.2026.
Керуючись ст. 8 Закону України "Про судовий збір", ст.ст. 162, 164, 174, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 2, 7 Кодексу України з питань банкрутства, суддя
1. У задоволенні клопотання ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Діоніс Мед" арбітражного керуючого Григор'єва В.В. про відстрочення сплати судового збору за подання позовної заяви, викладеного у заяві про усунення недоліків від 21.04.2026, відмовити.
2. Товариству з обмеженою відповідальністю "Діоніс Мед" в особі ліквідатора, арбітражного керуючого Григор'єва Валерія Васильовича виконати ухвалу суду від 20.04.2026 про залишення позовної заяви без руху, а саме в межах встановленого строку на усунення недоліків подати суду докази сплати судового збору в розмірі 110 539,93 грн у встановленому порядку.
3. Роз'яснити ліквідатору Товариства з обмеженою відповідальністю "Діоніс Мед", арбітражному керуючому Григор'єву В.В., що у відповідності до ч. 3, 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому ст. 176 цього кодексу. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Копію ухвали надіслати ліквідатору ТОВ "Діоніс Мед" арбітражному керуючому Григор'єву В.В. до електронного кабінету.
Суддя В.В.Тимошевська