вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
23.04.2026м. ДніпроСправа № 904/3993/19 (904/5030/24)
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Примака С.А. за участю секретаря судового засідання Скорик Н.О.
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест-Споруда" (49000, місто Дніпро, проспект Воронцова, будинок 73, офіс 614; ідентифікаційний код 41078885)
відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Аргос Стандарт" (49000, місто Дніпро, вулиця Космічна, будинок 9Б, офіс 601; ідентифікаційний код 39223626)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 )
про визнання недійсним договору позики №30.09/1 від 30.09.2024 та спростування майнових дій боржника на суму у загальному розмірі 395 654,92 грн.
в межах розгляду справи №904/3993/19
за заявою Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвест-Споруда" (місто Дніпро)
до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Аргос Стандарт" (49000, м.Дніпро, вулиця Космічна, будинок 9 Б, офіс 101; ідентифікаційний код 39223626)
про визнання банкрутом
За участю (найменування сторін та інших осіб, що беруть участь у справі):
Представник позивача Заматов Роман Валерійович (поза межами приміщення суду) - представник ОСОБА_1 .
Представник відповідача Камінська Анна Анатоліївна (поза межами приміщення суду) - ліквідатор ТОВ "Аргос Стандарт":
Відповідач ТОВ "Інвест-Споруда": адвокат Лебідь О.П. (в залі суду)
Третя особа ОСОБА_2 : не з'явився (в залі суду)
До господарського суду 14.11.2024 від ОСОБА_1 (далі - позивач) та надійшла позовна заява (вх. суду №26-1054/24 від 14.11.2024) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест-Споруда" (далі - відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Аргос Стандарт" (далі - відповідач-2) про визнання недійсним договору позики №30.09/1 від 30.09.2024 та спростування майнових дій боржника на суму у загальному розмірі 395 654,92 грн, відповідно до якої заявник просить суд:
- визнати недійсним повністю з моменту укладення договір позики №30.09/1 від 30.09.2024, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвест-Споруда", як позикодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аргос Стандарт", як позичальником;
- спростувати майнову дію боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрос Стандарт", яка полягає в позачерговому погашенні кредиторських вимог ОСОБА_2 на суму 395 654,92 грн.
Разом із вказаним позовом, від позивача до господарського суду надійшло клопотання про витребування доказів.
Ухвалою господарського суду від 15.11.2024 позовну заяву ОСОБА_1 про визнання недійсним договору позики №30.09/1 від 30.09.2024 та спростування майнових дій боржника на суму у загальному розмірі 395 654,92 грн залишено без руху.
До господарського суду 25.11.2024 від представника позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшла заява (вх. суду №54426/24 від 25.11.2024) про усунення недоліків.
Ухвалою господарського суду від 25.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 12.12.2024 на 12:20. Призначено розгляд клопотання позивача про витребування доказів у підготовчому засіданні на 12.12.2024 на 12:20.
12.12.2024 ухвалою господарського суду задоволено клопотання позивача про витребування доказів. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Аргос Стандарт" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвест-Споруда" надати до суду до 23.01.2025 належним чином засвідчену копію Договору позики № 30.09/1 від 30.09.2024, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвест-Споруда" як позикодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аргос Стандарт" як позичальником. Відкладено підготовче засідання на 23.01.2025 на 12:00. Призначено розгляд клопотання ОСОБА_1 про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на 23.01.2025 на 12:00.
23.01.2025 ухвалою господарського суду продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів до 25.02.2025. Відкладено підготовче засідання на 25.02.2025 на 12:40. Задоволено клопотання ОСОБА_1 про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Залучено до участі у справі № 904/3993/19 (904/5030/24) ОСОБА_2 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.
25.02.2025 ухвалою господарського суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.03.2025 на 12:50.
18.03.2025 ухвалою господарського суду відкладено розгляд справи по суті на 15.04.2025 на 10:40.
У зв'язку з перебуванням судді Примак С.А. на лікарняному, розгляд справи 15.04.2025 не відбувся.
21.04.2025 ухвалою господарського суду призначено розгляд справи по суті на 22.05.2025 на 11:00.
22.05.2025 ухвалою господарського суду відкладено розгляд справи по суті в межах розумного строку на 19.06.2025 на 10:40.
19.06.2025 ухвалою господарського суду відкладено розгляд справи по суті в межах розумного строку на 10.07.2025 на 12:40.
10.07.2025 ухвалою господарського суду відкладено розгляд справи по суті в межах розумного строку на 30.09.2025 на 11:45.
30.09.2025 ухвалою господарського суду відкладено розгляд справи по суті в межах розумного строку на 28.10.2025 на 12:40.
28.10.2025 ухвалою господарського суду відкладено розгляд справи по суті в межах розумного строку на 16.12.2025 на 12:45.
16.12.2025 ухвалою господарського суду відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 від 30.09.2025 про повернення на попередню стадію по справі № 904/3993/19 (904/5030/24). Відкладено розгляд справи по суті в межах розумного строку на 05.03.2026 на 12:50.
05.03.2026 ухвалою господарського суду відкладено розгляд справи по суті в межах розумного строку на 23.04.2026 на 10:40.
Розглянувши в судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про визнання правочину недійсним та спростування майнових дій боржника, дослідивши матеріали справи, господарським судом встановлено наступне.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що відповідно до протоколу засідання комітету кредиторів ТОВ «Аргос Стандарт» від 27 вересня 2024 року зазначено про прийняття комітетом кредиторів, зокрема, наступних рішень: «Погодити позачергове погашення кредиторських вимог ОСОБА_3 відповідно до ухвал Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2020 у справі № 904/3993/19 в загальній сумі 395 654,92 гри. (триста дев 'яносто п 'ять тисяч шістсот п'ятдесят чотири гри. дев'яносто дві коп.) - 4-та черга задоволення вимог кредиторів. 2. Погодити надання Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвест-Споруда» коштів Товариству з обмеженою відповідальністю «Аргос Стандарт» для погашення залишку кредиторських вимог ОСОБА_2 відповідно до ухвал Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2020 у справі № 904/3993/19 в загальній сумі 395 654,92 гри. (триста дев'яносто п'ять тисяч шістсот п'ятдесят чотири грн. дев'яносто дві коп.) - 4-та черга задоволення вимог кредиторів, шляхом укладання договору позики».
У своєму клопотанні від 07.10.2024 арбітражний керуючий Венська О.О. повідомляє про те, що: «На виконання вищезазначеного 30 вересня 2024 р. між ТОВ «ІНВЕСТ-СПОРУДА» (Позикодавець) та ТОВ «АРГОС СТАНДАРТ» в особі ліквідатора Венської О.О. (Позичальник) було укладено Договір Позики №30.09/1 відповідно до якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Позикодавець передає у власність Позичальнику грошові кошти у розмірі, визначеному у п. 2.1 цього Договору (надалі іменується "позика"), а Позичальник зобов'язується повернути позику у визначений цим Договором строк. Згідно з п. 2.1. Договору Позики №30.09/1 Розмір позики становить 414 000,00 грн. (чотириста чотирнадцять тисяч гривень нуль копійок)».
В матеріалах справи містяться копії платіжних інструкцій від 03.10.2024 № 1 і № 2 на суму 282338,40 грн. і 113316,52 грн. відповідно (тобто на загальну суму 395654,92 грн.) де платником зазначено ТОВ «Аргос Стандарт» (тобто боржника), а отримувачем зазначено ОСОБА_2 (тобто одного з кредиторів). Призначення платежу в обох платіжних інструкціях наступне: «погашення заборг. (осн. борг) - четверта черга задоволення вимог кредиторів у спр. №904/3993/19 про банкрутство ТОВ АРГОС СТАНДАРТ (ЄДРПОУ 39223626) без ПДВ».
Позивач зазначає, що в цьому випадку має місце виконання боржником майнових зобов'язань раніше встановленого строку, оскільки КУзПБ не передбачає позачергового погашення кредиторських вимог одного кредитора за відсутності погашення при цьому кредиторських вимог іншого кредитора тієї ж черги. Розподіл грошових коштів поміж кредиторів однієї черги може відбуватися виключно одночасно. Протилежне є грубим порушенням вимог ч. 3 ст. 64 КУзПБ.
Крім того, як вказує позивач, має місце факт оплати поза межами передбаченої КУзПБ процедури грошових коштів на користь одного з кредиторів, а саме ОСОБА_2 .
Таким чином, на думку ОСОБА_1 внаслідок оспорюваних дій, боржник взяв на себе додаткові зобов'язання з повернення грошових коштів перед ініціюючим кредитором на суму 414000 грн., хоча при цьому заборгованість перед кредитором ОСОБА_2 боржник погасив на суму, яка є меншою ніж сума одержаних у позику грошових коштів, а саме 395654,92 грн. Отже внаслідок цих дій відбулося, по-перше, зростання заборгованості боржника на суму 18345,08 грн., а по-друге, відбулося приховане відступлення права вимоги до боржника від ОСОБА_2 до ТОВ «Інвест-Споруда», яке, до того ж, було здійснене без згоди кредитора.
Також позивач зазначає, що укладаючи Договір Позики №30.09/1 від 30 вересня 2024 року, ліквідатор вийшла за межі своїх повноважень, визначених ст. 61 КУзПБ. Вказана стаття надає можливість ліквідатору залучити позичені кошти лише в одному випадку -якщо йдеться про отримання кредиту для виплати вихідної допомоги працівникам, які звільняються внаслідок ліквідації банкрута. В інших випадках ліквідатор не має права укладати від імені банкрута, як позичальника договори позики, адже це є перевищенням повноважень, наданих ліквідатору приписами ст. 61 КУзПБ.
Ліквідатором (станом на 04.12.2024) ТОВ "АРГОС СТАНДАРТ" ОСОБА_4 (відповідач -2) подано до суду відзив на заяву ОСОБА_1 , відповідно до якого ліквідатор просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог позивача в повному обсязі з огляду на наступне.
В якості нормативно-правового обґрунтування звернення до суду з заявленими вимогами ОСОБА_1 , зокрема, посилається на ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства.
Відповідно до ст. 42 КУзПБ господарський суд у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, поданою в порядку, визначеному статтею 7 цього Кодексу, може визнати недійсними правочини або спростувати майнові дії, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, якщо вони порушили права боржника або кредиторів, з таких підстав:
- боржник виконав майнові зобов'язання раніше встановленого строку;
- боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;
- боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів;
- боржник оплатив іншій особі або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна;
- боржник узяв на себе заставні зобов'язання для забезпечення виконання грошових вимог.
Таким чином, стаття 42 КУзПБ чітко окреслює коло осіб, які можуть звернутися з позовом про визнання договорів боржника недійсними, серед яких:
- кредитор;
- арбітражний керуючий.
Згідно ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства учасники у справі про банкрутство (неплатоспроможність) - сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов'язків яких існує спір.
Кредитор - це юридична або фізична особа, яка має підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника.(ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства)
Відповідно статус кредитора у справі зберігається саме протягом наявності грошових вимог до боржника, та втрачається з моменту настання факту відсутності таких вимог (погашення, прощення, списання тощо).
Разом з цим, станом на дату звернення ОСОБА_1 до господарського суду із заявою про визнання правочину недійсним та спростування майнових дій боржника його вимоги до ТОВ «АГРОС СТАНДАРТ» на суму 4 962,00 грн (судовий збір) - 1 черга задоволення вимог кредиторів, без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів та 8 333,33 грн (витрати на професійну правничу допомогу) - 1 черга задоволення вимог кредиторів, без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів, затвердженні ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2023 року по справі №904/3993/19 - погашені в повному обсязі. Зазначене підтверджується Реєстром вимог кредиторів ТОВ «АРГОС СТАНДАРТ», копія якого додається.
Відтак, на думку ліквідатора боржника, наразі у ОСОБА_1 відсутні кредиторські вимоги до ТОВ «АРГОС СТАНДАРТ», а разом з тим відсутнє порушення його прав зі сторони Боржника.
У наданому позивачем відповіді на відзив ОСОБА_1 зазначив, що відповідачем -2 не надано вказівок на незгоду відповідача з обставинами, на яких ґрунтується заява позивача.
В подальшому, 05.12.2024 ухвалою господарського суду клопотання голови комітету кредиторів боржника (вх. № суду 56487 від 05.12.2024) про припинення повноважень ліквідатора Венської Оксани Олександрівни у справі №904/3993/19 - задоволено. Припинено повноваження ліквідатора Венської Оксани Олександрівни у справі №904/3993/19 про банкрутство ТОВ «АРГОС СТАНДАРТ». Призначено ліквідатором ТОВ «АРГОС СТАНДАРТ» арбітражного керуючого Камінську Анну Анатоліївну.
В наданих ліквідатором Камінською А.А. запереченнях зазначено, зокрема, що ОСОБА_1 не є стороною оспорюваного договору позики №30.09/1 від 30.09.2024, не є управленою стороною цього договору, не має повноважень на представництво інтересів сторін цього правочину. Сам договір позики №30.09/1 від 30.09.2024 не містить положень, які б стосувалися прав та обов'язків Позивача, не передбачає правових наслідків для Позивача, грошові кошти за договором не належать Позивачу і не перераховувались на виконання зобов'язань перед ним тощо.
Крім того, відповідач - 2 зазначає, що обраний позивачем спосіб захисту не відповідає підставам позову, не підтверджується наявністю у Позивача будь-яких прав стосовно грошових коштів у сумі 395654,92 грн., а виконання такого рішення суду є фактично неможливим, а отже не призведе до відновлення чи захисту прав Позивача.
Господарський суд, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши обґрунтування, пояснення та заперечення учасників провадження у справі, оцінивши надані сторонами обґрунтування, пояснення, заперечення, зазначає наступне.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
За частиною першою статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ГПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Відповідно до ч.1 ст.42 КУзПБ, господарський суд у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, поданою в порядку, визначеному статтею 7 цього Кодексу, може визнати недійсними правочини або спростувати майнові дії, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, якщо вони порушили права боржника або кредиторів, з таких підстав:
- боржник виконав майнові зобов'язання раніше встановленого строку;
- боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;
- боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів;
- боржник оплатив іншій особі або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна;
- боржник узяв на себе заставні зобов'язання для забезпечення виконання грошових вимог.
Отже підставою для звернення до суду є наявність порушеного права та звернення про здійснення його захисту особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 по справі № 125/2157/19 зазначено, що вирішуючи питання про недійсність правочину судам необхідно враховувати, що згідно зі статтями 4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.
При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, якими передбачено, зокрема, право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права.
Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред'явлення позову однією зі сторін правочину або іншою заінтересованою особою до іншої сторони чи сторін правочину; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення того, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину та має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, на захист якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, у чому полягає його порушення, і в залежності від цього у який ефективний спосіб порушене право може бути захищено.
Відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так й іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.
Отже, оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину і хоча й не була титульним володільцем відчуженого майна, однак вважає своє право власності на це майно порушеним або вважає порушеним інше речове право на відчужене майно. Крім того, у розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття «заінтересована особа» такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.
Самі по собі дії осіб, зокрема щодо вчинення правочинів, навіть якщо вони здаються іншим особам неправомірними, не можуть бути оспорені в суді, допоки ці особи не доведуть, що такі дії порушують їх права.
Тобто, за судовим захистом може звернутися особа, право або охоронюваний законом інтерес якої порушене, невизнане чи оспорюване. Крім того, процесуальним кодексом визначено можливість участі у справі інших осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Водночас зазначені норми не означають, що кожний позов, поданий до суду, має бути задоволений. Якщо позивач не довів порушення його права чи безпосереднього інтересу, в позові слід відмовити. Близький за змістом правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц.
Особа, яка звертається до суду з позовом вказує у позові власне суб'єктивне уявлення про її порушене право та/або охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Наведена правова позиція міститься в постанові КГС ВС від 29 серпня 2023 року у справі № 910/5958/20, в якій зазначено наступне: "У той же час, у позовній заяві Позивач не зазначає та не доводить, які права та законні інтереси ОСОБА_1 порушені Відповідачами, не обґрунтовує наявність його порушеного права, та які права ОСОБА_1 буде захищено та відновлено у разі винесення судом рішення про задоволення позовних вимог."
Як вбачається із змісту позовної заяви, між Позивачем та ОСОБА_2 відсутні будь-які правовідносини та/або зобов'язання, з приводу порушення яких ОСОБА_5 може звернутися за судовим захистом.
Як зазначено у правових позиціях, викладених постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18, від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19, відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові.
У названих постановах Верховного Суду також відзначено, що у разі з'ясування обставин відсутності порушеного права позивача (що є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові), судам не потрібно вдаватись до оцінки спірного правочину на предмет його відповідності положенням законодавства.
У відповідності з ч.ч. 1, 3, 4 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Крім того, за приписами ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 76, ч. 1 ст. 77 ГПК України).
З огляду на відсутність у матеріалах справи належних та допустимих доказів, які б підтверджували порушення прав та охоронюваних законом інтересів ОСОБА_1 , суд дійшов висновку, що доводи, викладені в позовній заяві є необґрунтованими та не підтверджені належними доказами.
З огляду на наведене, відсутність у Позивача порушеного права є достатньою правовою підставою для відмови у позові.
Враховуючи викладене, господарський суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест-Споруда" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Аргос Стандарт" про визнання недійсним договору позики №30.09/1 від 30.09.2024 та спростування майнових дій боржника на суму у загальному розмірі 395 654,92 грн
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест-Споруда" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Аргос Стандарт" про визнання недійсним договору позики №30.09/1 від 30.09.2024 та спростування майнових дій боржника на суму у загальному розмірі 395 654,92 грн - відмовити.
Судові витрати покласти на позивача.
Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 27.04.2026.
Суддя С.А. Примак