22.04.2026 року м.Дніпро Справа № 904/3820/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Чус О.В. доповідач,
судді: Кощеєв І.М., Дармін М.О.
секретар судового засідання Солодова І.М.
Представники сторін не з'явилися, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю «Клаустен Ектів»
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2025
(повний текст рішення суду складено 08.10.2025, суддя Бажанова Ю.А.)
у справі № 904/3820/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Світкомплект»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Клаустен Ектів»
про стягнення 682 912,66 грн
В липні 2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "СВІТКОМПЛЕКТ" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛАУСТЕН ЕКТІВ" борг за договором поставки №02/24 від 12.02.2024 в сумі 635 270,06 грн, 3% річних 3 248,09 грн, пеню у сумі 33 368,17 грн та інфляційне збільшення у сумі 11 026,34 грн. Судові витрати просить покласти на відповідача.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки №02/24 від 12.02.2024, в частині оплати за поставлений товар.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2025 у справі № 904/3820/25 закрито провадження в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Клаустен Ектів» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Світкомплект» 10 000,00 грн заборгованості за договором поставки № 02/24 від 12.02.2024. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Світкомплект» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Клаустен Ектів» про стягнення 672 912,66 грн задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Клаустен Ектів» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Світкомплект» 625 270,06 грн заборгованості за договором поставки № 02/24 від 12.02.2024, 11 026,34 грн інфляційних втрат, 3 248,09 3% річних, 33 368,17 грн пені, 10 093,69 грн витрат по сплаті судового збору.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що з урахуванням умов договору строк оплати за поставлений товар у розмірі 635 270,06 грн. за договором поставки № 02/24 від 12.02.2024, є таким що настав.
Оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "КЛАУСТЕН ЕКТІВ" здійснило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СВІТКОМПЛЕКТ" часткову оплату боргу у сумі 10 000,00 грн. (25.08.2025 у сумі 5 000,00 грн. та 01.09.2025 у сумі 5 000,00 грн.), місцевий господарський суд вбачав підстави для закриття провадження у справі в частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 10 000,00 грн на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.
Суд першої інстанції встановив, що відповідач доказів оплати вартості поставленого товару у розмірі 625 270,06 грн до суду не надав, доводи наведені позивачем в обґрунтування позову у цій частині не спростував.
Місцевий господарський суд виснував, що позовні вимоги, щодо стягнення з відповідача на користь позивача 625 270,06 грн заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, суд першої інстанції зазначив, що відповідач контррозрахунку пені, 3% річних та інфляційних втрат не надав, незгоди щодо арифметичної правильності розрахунку не висловив, вимогу не заперечив.
Господарський суд дійшов до висновку про стягнення з відповідача 672 912,66 грн (625 270,06 грн заборгованості за договором поставки №02/24 від 12.02.2024, 11 026,34 грн інфляційних втрат, 3 248,09 грн 3 % річних, 33 368,17 грн пені).
Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Клаустен Ектів» звернулось через підсистему «Електронний суд» до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2025 по справі № 904/3820/25 в частині задоволених позовних вимог та прийняти в цій частині нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
Відповідач зазначає, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2025 року у справі №904/3820/25 в частині задоволених позовних вимог є незаконним, оскільки прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права (ч.1. ст.617 Цивільного кодексу України, ст.218 Господарського кодексу України), а також внаслідок неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, з огляду на наступне.
Скаржник посилається на ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, ч.1, 2 ст.614 Цивільного кодексу України, ч.1. ст.617 Цивільного кодексу України, ст.218 Господарського кодексу України та зазначає, що починаючи з 24 лютого 2022 року внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажору) - військової агресії Російської Федерації проти України, що стало підставою введення в Україні воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», відбулось непередбачуване та непрогнозоване погіршення фінансового стану Відповідача, що призвело до неможливості сумлінного та своєчасного виконання господарських зобов'язань, в тому числі і перед Позивачем за Договором поставки №02/24 від 12.02.2024.
Апелянт вказує, що настання форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) засвідчені листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 року №2024/02.0-7.1, який на національному рівні оприлюднений Торгово-промисловою палатою України на своєму сайті в мережі «Інтернет» за посиланням: https://ucci.org.ua/uploads/files/621cba543cda9382669631.pdf, відповідно до змісту якого зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких(-го) настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких(-го) стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Вищезазначені обставини військового вторгнення Російської Федерації в Україну є загальновідомими та не потребують доказування в розумінні приписів ч.3 ст.75 ГПК України.
Скаржник вважає, що місцевим господарським судом не було враховано, що внаслідок настання вказаних обставин непереборної сили, починаючи з 24 лютого 2022 року фінансово-господарська діяльність підприємства Відповідача була повністю паралізована через мобілізацію деяких працівників до лав Збройних Сил України та підрозділів територіальної оборони.
Апелянт зауважує, що неможливість проведення повної оплати заборгованості за поставлений товар обумовлена також тим, що покупці кондитерських виробів Відповідача значно порушили строки оплати отриманих кондитерських виробів за договорами купівлі- продажу та поставки, що в свою чергу унеможливило здійснити повний розрахунок за поставлений товар Позивачем.
Відповідач зазначає, що внаслідок настання вищевказаних обставин непереборної сили (форс-мажору) та впливу їх наслідків на фінансово-господарську діяльність підприємства Відповідача відбулось значне погіршення його фінансового стану та зростання рівня кредиторської заборгованості підприємства перед бюджетом, банками та контрагентами, що спричинило неспроможність своєчасного виконання фінансових зобов'язань з причин, що не залежать від підприємства, зокрема, до виникнення прострочення за грошовими зобов'язаннями перед Позивачем за Договором поставки №02/24 від 12.02.2024.
Скаржник відмічає, що одночасно, форс-мажорною обставиною в договірних відносинах є зовнішня обставина, яку не можна передбачити в момент укладання договору, запобігти її виникненню, якої не можна уникнути, або ж попередити її наслідки, і яка не викликана виною жодної із сторін і створює неможливість виконання договору, його частини або конкретного зобов'язання. При цьому вирішальну роль має той факт, що обставина, яка викликала неможливість виконання положень договору, аби бути визнаною форс-мажорною, тобто такою, що звільняє від відповідальності, повинна бути непередбачуваною в момент укладання договору.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.10.2025 матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Клаустен Ектів» у судовій справі № 904/3820/25 передано на розгляд колегії суддів Центрального апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Чус О.В., судді: Дармін М.О., Кощеєв І.М.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.11.2025 витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали господарської справи № 904/3820/25.
05.11.2025 до Центрального апеляційного господарського суду надійшли матеріали господарської справи № 904/3820/25.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.11.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Клаустен Ектів» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2025 у справі № 904/3820/25 - залишено без руху. Рекомендовано Товариству з обмеженою відповідальністю «Клаустен Ектів» усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 (десяти) днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху. Роз'яснено Товариству з обмеженою відповідальністю «Клаустен Ектів», що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається не поданою та повертається апелянту.
19.11.2025 від скаржника до ЦАГС надійшла заява, якою долучено до матеріалів апеляційної скарги докази сплати судового збору у розмірі 12 112.42 грн, відповідно до платіжної інструкції від 17.11.2025.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.11.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Клаустен Ектів» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2025 у даній справі та призначено її розгляд у судовому засіданні на 01.04.2026 о 10 год. 00 хв.
09.12.2025 представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Світкомплект» з використанням системи «Електронний суд» подано до Центрального апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛАУСТЕН ЕКТІВ» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/3820/25 від « 07» жовтня 2025 року. Відмовити у задоволені апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛАУСТЕН ЕКТІВ». Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від « 07» жовтня 2025 року у справі № 904/3820/25 залишити в силі.
Позивач вважає рішення прийнятим відповідно норм процесуального і матеріального права. Зазначає, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими.
Позивач зазначає, що військова агресія РФ проти України як форс-мажорна обставина підтверджена та не потребує доведення. Єдиним і головним залишається обов'язок доведення факту, що такі обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов'язання. Важливим є дотримання відповідної процедури: вчасно повідомити сторону про існування таких форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання договору, а також підкріпити своє твердження доказами на їх підтвердження. Причому доведення наявності непереборної сили покладено на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору (постанови Верховного Суду від 15.06.2018 р. у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 р. у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 р. у справі № 913/785/17).
Позивач зауважує, що сторони уклали договір і співпрацювали по ньому з 01.04.2024 року, тобто під час воєнного стану, коли вже відбувалася збройна агресія російської держави, тому на момент укладення Договору, Відповідач знав і повинен був розуміти усі ризики здійснення господарської діяльності під час війни. Наявність форс-мажорних обставин у даному випадку, на переконання Позивача, не мають місця, оскільки відсутня їхня надзвичайність.
Позивач наголошує, що факт установлення безпосереднього зв'язку наявності вказаної обставини з неможливістю виконати умови договору нічим не підтверджувався. Разом з тим вказує, що Відповідач в порушення п. 9.2 Договору не повідомив Позивача про настання форс-мажорних обставин у встановлений Договором спосіб та строк.
На думку позивача, твердження Апелянта щодо дії правового режиму воєнного стану як форс-мажорної обставини, яка перешкоджала виконанню зобов'язань, є безпідставним, оскільки відповідач не надав належних та допустимих доказів, що підтверджують причинно-наслідковий зв'язок між воєнними діями та неможливістю виконання грошового зобов'язання за Договором, як цього вимагає ст. 617 ЦК.
Позивач також підкреслює, що лист ТПП, на який посилається апелянт був виданий значно раніше моменту укладення угоди між сторонами.
Позивач вказує, що сторони уклали договір 01.04.2024 року, тобто під час воєнного стану, коли вже відбувалася збройна агресія російської держави. Через це твердження про повну паралізованість фінансово-господарської діяльності з 24.02.2022 є абсурдним.
Щодо посилань відповідача в апеляційній скарзі на порушення строків оплати за договорами купівлі-продажу і поставки зі своїми контрагентами і відповідну відсутність коштів, Позивач зазначає, що ст. 617 (на яку посилається і сам апелянт) прямо передбачено: «Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів».
Позивач звертає увагу, що Верховний Суд неодноразово виснував, що у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів, адже це не звільняє його від обов'язку виконати господарські зобов'язання (стаття 607 ЦК України) або відсутністю вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України). Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 910/4926/19, від 30.03.2020 у справі № 910/3011/19, від 03.04.2018 у справі № 908/1076/17).
Також у відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що відповідач в ході розгляду справи судом першої інстанції зловживав своїми процесуальними правами.
21.01.2026 до суду від представника позивача надійшло клопотання про прискорення розгляду справи, яке мотивовано тим, що розгляд призначено поза межами строку, визначеного ст.273 ГПК України.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.01.2026 відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Світкомплект» від 21.01.2026 про прискорення розгляду справи.
У зв'язку з перебуванням головуючого судді, доповідача Чус О.В. у відпустці, розгляд апеляційної скарги у справі №904/3820/25, призначений на 01 квітня 2026 року не відбувся.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.03.2026 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Клаустен Ектів» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2025 у справі № 904/3820/25 призначено у судовому засіданні на 22.04.2026 о 12:20 год.
22.04.2026 секретарем судового засідання Солодовою І.М. було встановлено неможливість проведення відеоконференції з представником Позивача. Секретарем судового засідання в процесі підготовки до проведення фіксації у режимі відеоконференції було встановлено працездатність комплексу технічних засобів відеозапису та зауважень щодо його роботи не було. В призначений час о 12-20 год. секретар судового засідання намагався вийти на зв'язок з представником позивача ТОВ «»СВІТЛОКОМПЛЕКТ» - Супоровським Юліаном Миколайовичем, РНОКПП: НОМЕР_1 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів, за допомогою програми сервісу відеоконференцзв'язку ЄСІТС, однак останнього не було в списку користувачів, у зв'язку з чим останній не зміг приєднатися до відеоконференції. За таких обставин неможливо провести судове засідання в режимі відеоконференції з представником позивача, про що складено відповідний акт.
22.04.2026 05.05.2022 скаржник/відповідач наданим процесуальним правом не скористався та не забезпечив явку в судове засідання повноважних представників. Ухвали суду від 24.11.2025 та від 26.03.2026 доставлено до електронного кабінету, зокрема, ТОВ «Клаустен Ектів'у підсистемі ЄСІТС Електронний суд 24.11.2025 о 13:43 та 26.03.2026 о 18:50, згідно до довідок ЦАГС. (а.с. 173, 194)
Суд апеляційної інстанції враховуючи те, що участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника скаржника.
У судовому засіданні 22.04.2026 була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.
Встановлені судом першої інстанції та перевірені апеляційним господарським судом обставини справи.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 12.02.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "СВІТКОМПЛЕКТ" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КЛАУСТЕН ЕКТІВ" (Покупець) був укладений договір поставки № 02/24 від 12.02.2024, відповідно до пункту 2.1. якого Постачальник зобов'язується в порядку і на умовах даного договору виготовити, поставити та передати у власність пакувальні матеріали та вироби (надалі Продукція) Покупцю, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити у відповідності до умов даного договору Продукцію за якістю, у асортименті, кількості та за цінами, що погоджені Сторонами у Специфікації(ях), яка(і) є невід'ємною частиною цього Договору. (а.с. 38-40)
Відповідно до пункту 2.4. договору Покупець приймає та оплачує продукцію у порядку, передбаченому умовами цього договору.
Відповідно до пункту 3.1. договору Покупець передає Постачальнику технічне завдання для створення дизайну продукції.
Відповідно до пункту 3.2. договору на основі переданого Покупцем технічного завдання Постачальник повинен протягом 10 (десяти) календарних днів виготовити та передати для затвердження Покупцю оригінал-макет.
Відповідно до пункту 3.3. договору Покупець зобов'язаний затвердити оригінал-макет. При його незгоді, вносяться відповідні корективи, і ще раз надається оригінал-макет для затвердження. Затверджені оригінал-макети оформляються сторонами як додаток до цього договору, який є його невід'ємною частиною.
Відповідно до пункту 3.4. договору постачальник повинен надати покупцю пробну партію продукції і лише при умові успішного випробування пробної партії на підприємствах, що знаходяться за адресою: м. Черкаси, вул. Чигиринська, 11, Постачальнику надається замовлення на подальшу поставку продукції.
Відповідно до пункту 4.1. договору поставка продукції здійснюється окремими партіями на підставі наданого Покупцем замовлення на поставку продукції і погодженої та підписаної у відповідності до вимог цього договору специфікації.
Відповідно до пункту 4.2. договору у специфікації повинні бути зазначені: асортимент та ціна кожного виду продукції, а також її розміри та технічні характеристики: марка картону, матеріал, кількість кольорів друкованого малюнку. Під видом продукції розуміється продукція, що має однакові розміри, графіку та тексти.
Відповідно до пункту 5.1. договору Постачальник зобов'язується поставити Покупцю продукцію за рахунок Покупця на склад Покупця за адресою: м. Черкаси, вул. Чигиринська, 11.
Відповідно до пункту 5.2. договору датою поставки партії продукції вважається фактична дата отримання партії продукції покупцем.
Відповідно до пункту 5.3. договору право власності на продукцію від постачальника переходить покупцю в момент фактичного отримання партії продукції на складі покупця.
Відповідно до пункту 5.4. договору датою оплати вважається дата списання коштів з розрахункового рахунку покупця або дата внесення готівкових коштів у касу постачальника.
Відповідно до пункту 6.3. договору оплата партії продукції здійснюється шляхом перерахування 100% від суми партії продукції на протязі 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту отримання партії продукції на складі Покупця.
Відповідно до пункту 7.1. договору поставка продукції здійснюється Постачальником у термін не пізніше 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту узгодження Оригінал-макету та/або з моменту подачі замовлення або ж у відповідності із термінами вказаними Покупцем у замовленні.
Відповідно до пункту 7.9. договору Постачальник надає на кожну партію продукції наступні документи:
- товарно-транспортну накладну,
- видаткову накладну,
- посвідчення якості або паспорт якості,
- копії висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи МОЗ України окремо для картону гофрованого та ящиків з картону гофрованого, завірені печаткою Постачальника, з обов'язковим зазначенням відповідності продукції встановленим критеріям безпеки, в тому числі й за показниками радіаційної безпеки.
Відповідно до пункту 13.2. договору усі специфікації, додатки, зміни або доповнення до цього договору є його невід'ємною частиною і мають однакову юридичну силу у тому разі, якщо вони письмово оформлені та підписані уповноваженими представниками сторін.
Відповідно до пункту 13.4. договору цей договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2025 року включно. Умови цього договору будуть мати силу до виконання сторонами своїх обов'язків у повному обсязі. Якщо за 1 місяць до закінчення терміну дії цього договору жодна з сторін не сповістить іншу сторону письмово про бажання розірвати договір, він автоматично вважається пролонгованим на той же строк на тих же умовах. Кількість пролонгацій не обмежена.
На виконання умов договору поставки № 02/24 від 12.02.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю "СВІТКОМПЛЕКТ" поставлений, а Товариством з обмеженою відповідальністю "КЛАУСТЕН ЕКТІВ" прийнятий товар на загальну суму 856 733, 10 грн, що підтверджується видатковими накладними: №20 від 27.01.2025, найменування Г/ящик /380*290*190/рs бур. б/п, кількість 7 032 шт., Г/ящик /380*290*126/рs Т24С, бур. кількість 9 734 шт., Г/ящик /380*290*142/рs Т24С бур. б/п, на загальну суму 323 691, 24 грн., №11 від 14.02.2025, найменування Г/ящик /380*290*190/рs бур. б/п, кількість 14 109 шт., на суму 185 392, 26 грн., №3 від 06.05.2025, найменування Г/ящик /380*290*190/рs бур. б/п, кількість 25 192 шт., на суму 347 649, 60 грн. (а.с. 33-35)
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "СВІТКОМПЛЕКТ" (вантажовідправник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КЛАУСТЕН ЕКТІВ" (вантажоодержувач) було підписано товаро-транспортні накладні: № 20 від 27.01.2025 відповідно до якої пункт розвантаження: м. Черкаси, Чигиринське шосе, 11, найменування вантажу Г/ящик /380*290*190/рs бур. б/п, кількість 7 032 шт., Г/ящик /380*290*126/рs Т24С, бур. кількість 9 734 шт., Г/ящик /380*290*142/рs Т24С бур. б/п кількість 9 686 шт. документи з вантажем: рахунок №22, накладна №20 від 27.01.2025., № 11 від 14.02.2025 відповідно до якої пункт розвантаження: м. Черкаси, вул. Чигиринська, 11, найменування вантажу Г/ящик /380*290*190/рs бур. б/п, кількість місць 14 109, документи з вантажем рахунок №11, накладна №11 від 14.02.2025., № 3 від 06.05.2025 відповідно до якої пункт розвантаження: м. Черкаси, вул. Чигиринська, 11, найменування вантажу Г/ящик /380*290*190/рs бур. б/п, кількість місць 25 192, документи з вантажем рахунок №3, накладна №3 від 06.05.2025. (а.с. 30-32)
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "СВІТКОМПЛЕКТ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "КЛАУСТЕН ЕКТІВ" був підписаний Акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.04.2025 по 30.06.2025 за договором поставки № 02/24 від 12.02.2024 відповідно до якого за даними Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛАУСТЕН ЕКТІВ" на 30.06.2025 заборгованість на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СВІТКОМПЛЕКТ" 635 270,06 грн. (а.с. 36)
Товариство з обмеженою відповідальністю "СВІТКОМПЛЕКТ" посилається на несвоєчасну та не в повному обсязі сплату Товариством з обмеженою відповідальністю "КЛАУСТЕН ЕКТІВ" отриманого товару у сумі 635 270,06 грн. за договором поставки № 02/24 від 12.02.2024, що і є причиною виникнення спору.
За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення.
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.
Предметом спору є стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором поставки №02/24 від 12.02.2024 у розмірі 635 270,06 грн, 11 026,34 грн інфляційних втрат, 3 248,09 грн 3 % річних, 33 368,17 грн пені.
За приписами статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статей 628, 629 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частини 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України).
Статтею 655 Цивільного кодексу України врегульовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина 1 статті 692 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).
Позивачем заявлена до стягнення заборгованість у розмірі 635 270,06 грн. за договором поставки № 02/24 від 12.02.2024.
Відповідно до пункту 6.3. договору оплата партії продукції здійснюється шляхом перерахування 100% від суми партії продукції на протязі 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту отримання партії продукції на складі Покупця.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що з урахуванням умов договору строк оплати за поставлений товар у розмірі 635 270,06 грн за договором поставки № 02/24 від 12.02.2024, є таким що настав.
Місцевий господарський суд зазначив, що під час підготовчого засідання та розгляду справи по суті представник позивача повідомив, що відповідачем здійснено часткову оплату боргу у сумі 10 000,00 грн. (25.08.2025 у сумі 5 000,00 грн. та 01.09.2025 у умі 5 000,00 грн.), представник позивача повідомив, що докази часткової оплати та акт звірки розрахунків станом на 02.10.2025 направив до суду.
Оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "КЛАУСТЕН ЕКТІВ" здійснило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СВІТКОМПЛЕКТ" часткову оплату боргу у сумі 10 000,00 грн. (25.08.2025 у сумі 5 000,00 грн. та 01.09.2025 у сумі 5 000,00 грн.), суд першої інстанції обґрунтовано закрив провадження у справі в частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 10 000,00 грн на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.
Місцевим господарським судом встановлено, що відповідач доказів оплати вартості поставленого товару у розмірі 625 270,06 грн до суду не надав, доводи наведені позивачем в обґрунтування позову у цій частині не спростував.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно виснував, що позовні вимоги, щодо стягнення з відповідача на користь позивача 625 270,06 грн заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки (статті 610, 611 Цивільного кодексу України).
Статтею 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) згідно з приписами статті 549 Цивільного кодексу України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до пункту 10.2 договору у випадку протермінування розрахунку проти термінів, передбачених в пункті 6 цього договору покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несплаченої вартості поставленої партії продукції за кожний день протермінування оплати.
Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем нарахована та заявлена до стягнення пеня у сумі 33 368,17 грн. за загальний період з 11.02.2025 по 09.07.2025, інфляційні втрати у розмірі 11 026,34 грн. за період з лютого 2025 року по травень 2025 року та 3 248,09 грн. 3% річних за загальний період з 11.02.2025 по 09.07.2025, які з урахуванням наявності прострочення оплати боргу правильно задоволені судом першої інстанції.
Відповідач не наводить доводів щодо неправильності здійснення нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат.
Заперечуючи проти задоволення вимог щодо боргу та штрафних санкцій скаржник посилається на настання форс-мажорних обставин (військова агресія Російської Федерації).
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що починаючи з 24 лютого 2022 року внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажору) - військової агресії Російської Федерації проти України, що стало підставою введення в Україні воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», відбулось непередбачуване та непрогнозоване погіршення фінансового стану Відповідача, що призвело до неможливості сумлінного та своєчасного виконання господарських зобов'язань, в тому числі і перед Позивачем за Договором поставки №02/24 від 12.02.2024, колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Згідно з приписами частини 2 статті 218 Господарського кодексу України (чинного станом на дату виникнення спірних правовідносин) учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
При цьому, суд звертає увагу, що законодавчо форс-мажорні обставини звільняють тільки від відповідальності за порушення зобов'язань (тобто від нарахування штрафів/пені), проте не звільняють від необхідності виконання відповідних договірних зобов'язань та не припиняють зобов'язання сторін.
Відповідно до пункту 9.1. договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань за Договором, якщо воно виникло внаслідок обставин непереборної сили, а саме: заборонні міри уряду, які перешкоджають виконанню Сторонами своїх зобов'язань за Договором, землетрус, повінь, пожежа, війни та інші дії, що знаходяться поза межами розумного контролю Сторін, і якщо вони безпосередньо вплинули на виконання зобов'язань за договором.
Відповідно до пункту 9.2. договору Сторона, для якої виникла неможливість виконання зобов'язань за Договором по причині обставин форс-мажору, повинна у термін, не пізніше 5 (п'яти) днів з моменту початку дії таких обставин, повідомити іншу Сторону про початок дії та припинення обставин, перешкоджаючих виконання зобов'язань за Договором.
За змістом пункту 9.3. договору недотримання терміну повідомлення про виникнення обставин непереборної сили звільняє відповідну Сторону від права посилатися на такі обставини.
Згідно з пунктом 9.4. договору належним доказом наявності зазначених обставин будуть довідки, видані Торгово-Промисловою Палатою України.
Колегія суддів зазначає, що з аналізу наведених вище норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України вбачається, що на особу, яка порушила зобов'язання, покладається обов'язок доведення того, що відповідне порушення є наслідком дії певної непереборної сили, тобто, що непереборна сила не просто існує, а безпосередньо призводить до порушення стороною свого зобов'язання (необхідність існування причинно-наслідкового зв'язку між виникненням форс-мажорних обставин та неможливістю виконання стороною своїх зобов'язань).
Зазначене узгоджується із правовою позицією, викладеною, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 від 30.11.2021 у справі № 913/785/17.
Відповідно до статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану").
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався.
Апеляційний господарський суд відзначає, що ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв'язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов'язання. Іншими словами, сама по собі військова агресія Російської Федерації проти України не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов'язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні.
Воєнний стан як обставина непереборної сили звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов'язаних із ним обставин юридична чи фізична особа не може виконати ті чи інші зобов'язання.
Наведене дає підстави для висновку, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21.
Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, що розміщений в мережі Інтернет та адресований "Всім кого це стосується", визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.
Разом з тим, 13.05.2022 Торгово-промислова палата України опублікувала на своєму сайті пояснення, що в період дії воєнного стану у разі порушення зобов'язань згаданий вище лист від 28.02.2022 можна роздрукувати із сайту ТПП України та долучати до повідомлення про форс-мажорні обставини, які унеможливили виконання договірних зобов'язань у встановлений термін, для спроможності обґрунтованого перенесення строків виконання зобов'язань та вирішення спірних питань мирним шляхом. Також вказується, що у разі необхідності сторона, яка порушила свої зобов'язання в період дії форс-мажорних обставин, має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного Сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014, за кожним зобов'язанням окремо.
З огляду на це, загальний лист ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зумовлених військовою агресією Російської Федерації проти України, не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини на конкретне зобов'язання (а доведення причинно-наслідкового зв'язку в такому випадку є обов'язковим).
У постанові Верховного Суду від 07.06.2023 у справі № 912/750/22 викладено висновок про те, що лист ТПП від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 не можна вважати сертифікатом у розумінні ст. 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні", а також такий лист не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб'єкта (відповідача), для якого могли настати певні форс-мажорні обставини.
Вказаний вище лист Торгово-промислової палати України не засвідчує факт настання саме для відповідача форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили), оскільки форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов'язань, стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов'язання.
Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката, однак відповідач не надав відповідного сертифікату позивачу та до суду та не довів настання форс-мажорних обставин саме для спірного випадку невиконання господарського зобов'язання. Відповідачем не додано до матеріалів справи і інших належних та допустимих доказів наявності форс-мажору саме для виконання зобов'язання за Договором.
Крім того, варто зауважити, що лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 року №2024/02.0-7.1, на який посилається в апеляційній скарзі відповідач, був виданий значно раніше моменту укладення договору між сторонами.
Також матеріали справи не містять доказів того, що відповідач повідомляв позивача у порядку, передбаченому пунктом 9.2. договору, про настання для нього форс-мажорних обставин.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що Договір між сторонами було укладено 12.02.2024, тобто вже після початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України, а отже відповідач міг очікувати та передбачити негативні наслідки з огляду на війну, попри це він підписав договір на умовах, визначених ним, у тому числі щодо строків виконання своїх зобов'язань.
До того ж слід зазначити, що як відповідач так і позивач під час воєнного стану в Україні знаходяться в однакових умовах, отже несприятливі обставини, пов'язані з військовою агресією Російської Федерації проти України настали не тільки для відповідача, але й для позивача.
Всі суб'єкти підприємницької діяльності, підприємства, установи та організації України знаходяться в рівних умовах та здійснюють свою господарську діяльність в однаковому несприятливому економічному становищі та повинні вживати усіх заходів, необхідних для належного виконання зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Також в апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що місцевим господарським судом не було враховано, що внаслідок настання вказаних обставин непереборної сили, починаючи з 24 лютого 2022 року фінансово-господарська діяльність підприємства Відповідача була повністю паралізована через мобілізацію деяких працівників до лав Збройних Сил України та підрозділів територіальної оборони. Неможливість проведення повної оплати заборгованості за поставлений товар обумовлена також тим, що покупці кондитерських виробів Відповідача значно порушили строки оплати отриманих кондитерських виробів за договорами купівлі-продажу та поставки, що в свою чергу унеможливило здійснити повний розрахунок за поставлений товар Позивачем. Внаслідок настання вищевказаних обставин непереборної сили (форс-мажору) та впливу їх наслідків на фінансово-господарську діяльність підприємства Відповідача відбулось значне погіршення його фінансового стану та зростання рівня кредиторської заборгованості підприємства перед бюджетом, банками та контрагентами, що спричинило неспроможність своєчасного виконання фінансових зобов'язань з причин, що не залежать від підприємства.
Проте, жодних доказів на підтвердження мобілізації значної кількості працівників відповідача, документів фінансової звітності чи інших доказів значного погіршення фінансового стану відповідача матеріали прави не містять.
Окрім того, як вже було зазначено вище, не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів (стаття 617 Цивільного кодексу України).
Отже, відповідачем не доведено, що саме введення воєнного стану призвело до неможливості виконання ним зобов'язань за спірним договором (тобто причино-наслідкового зв'язку неможливості виконання ним зобов'язань за договором із фактом військової агресії), тому відповідні доводи відхиляються апеляційним господарським судом.
На переконання колегії суддів, місцевий господарський суд з достатньою повнотою дослідив усі обставини справи, надав належну оцінку представленим доказам, висновки суду не суперечать матеріалам справи, обставини, які мають значення по справі, судом установлені вірно. Порушень норм матеріального та процесуального права не установлено.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Статтею 276 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2025 у справі № 904/3820/25 необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Клаустен Ектів» - без задоволення.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285, 287 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Клаустен Ектів» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2025 у справі № 904/3820/25 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2025 у справі № 904/3820/25 залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 27.04.2026.
Головуючий суддя О.В. Чус
Суддя І.М. Кощеєв
Суддя М.О. Дармін