15.04.2026 року м.Дніпро Справа № 908/2508/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Чус О.В. (доповідач),
судді Дармін М.О., Вінніков С.В.
секретар судового засідання Солодова І.М.
За участю (найменування сторін та інших осіб, що беруть участь у справі):
Представник позивача: не з'явився
Представник відповідача: Острик Сергій Юрійович (поза межами суду, з використанням власних технічних засобів) - адвокат, ордер
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛД Інжиніринг та Будівництво» на рішення Господарського суду Запорізької області від 20.10.2025 (повний текст рішення складено 27.10.2024, суддя Проскуряков К.В.) у справі № 908/2508/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «С-Інжиніринг» (вул. 1 Травня, буд. 1-А, к. 26, м. Чорноморськ, Одеська область, 68000; код ЄДРПОУ 34944005)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛД Інжиніринг та Будівництво» (Південне шосе, буд. 78-А, м. Запоріжжя, 69008; код ЄДРПОУ 43173964)
про стягнення 347 265,37 грн, та їх повернення
В серпні 2025 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “С-Інжиніринг» до Товариства з обмеженою відповідальністю “АЛД Інжиніринг та Будівництво» про стягнення 347 265,37 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за Договором №2413200 від 23.05.2024 про виконання робіт і постачання. Позивач зазначає, що роботи за договором і відповідними специфікаціями виконані належним чином, однак ТОВ «АЛД ІНЖИНІРИНГ ТА БУДІВНИЦТВО» не здійснило повну оплату: за Специфікацією №1 (акт №35 від 28.02.2025) - 131 603,32 грн за проектні роботи; за Специфікацією №2 (акт №36 від 28.02.2025) - 79 631,21 грн за розробку програмного забезпечення; за Специфікацією №3 (акт №81 від 14.05.2025) - 87 500,00 грн за пусконалагоджувальні роботи.
Оплата мала бути здійснена 05.03.2025 (за Специфікаціями №1, №2) та 19.05.2025 (за Специфікацією №3), однак станом на 14.08.2025 утворилася заборгованість 298 734,52 грн, що підтверджується актом звірки. З урахуванням 3% річних, інфляційних втрат і пені загальний розмір боргу становить 347 265,37 грн. Позивач пов'язує невиконання зобов'язань з ухиленням відповідача від оплати; прострочення триває понад п'ять місяців і свідчить про відсутність наміру виконувати грошові зобов'язання.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 20.10.2025, позов задоволено.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛД ІНЖИНІРИНГ ТА БУДІВНИЦТВО» (код ЄДРПОУ 43173964, Україна, 69008, Запорізька обл., місто Запоріжжя, Південне шосе, будинок 78А) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «С-інжиніринг» (код ЄДРПОУ 34944005, Україна, 68000, м.Чорноморськ, вул.1 Травня, буд. 1А, кімната 26) заборгованість за Договором №2413200 про виконання робіт та постачання від 23.05.2024 у сумі 347 265 (триста сорок сім тисяч двісті шістдесят п'ять гривень) 37 коп., в тому числі: 298 734 (двісті дев'яносто вісім тисяч сімсот тридцять чотири гривні) 52 коп. - суми основного боргу; 35 759 (тридцять п'ять тисяч сімсот п'ятдесят дев'ять гривень) 55 коп. - пені; 3 462 (три тисячі чотириста шістдесят дві гривні) 84 коп. - 3% відсотки річних; 9 308 (дев'ять тисяч триста вісім гривень) 45 коп. - інфляційних втрат.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛД ІНЖИНІРИНГ ТА БУДІВНИЦТВО» (код ЄДРПОУ 43173964, Україна, 69008, Запорізька обл., місто Запоріжжя, Південне шосе, будинок 78А) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «С-інжиніринг» (код ЄДРПОУ 34944005, Україна, 68000, м.Чорноморськ, вул.1 Травня, буд. 1А, кімната 26) витрати зі сплати судового збору у розмірі 5 208 (п'ять тисяч двісті вісім гривень) 98 коп.
Не погодившись з рішенням суду, через систему «Електронний суд», представник Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛД Інжиніринг та Будівництво», звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить: скасувати рішення суду від 20.10.2025; прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення ухвалено за невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права. Зокрема, скаржник зазначає про наступне.
Порушення правил виключної підсудності.
Суд першої інстанції ухвалою від 22.09.2025 відмовив у передачі справи до Господарського суду Сумської області, на думку скаржника, спір має розглядатися за виключною підсудністю (ч. 3 ст. 30 ГПК України). Так, предмет договору включає пусконалагоджувальні роботи на газопроводі (технологічній перемичці). Газопровід є нерухомим майном згідно із Законом «Про трубопровідний транспорт» (неможливість переміщення без знецінення, нерозривний зв'язок із землею). Велика Палата Верховного Суду у справі № 911/2390/18 виснувала: правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, що стосуються прав та обов'язків, пов'язаних із нерухомим майном (навіть якщо предмет позову - стягнення боргу за договором).
Помилкові висновки суду першої інстанції це визнання об'єкта незавершеним будівництвом (без доказів); вимога реєстрації права власності на газопровід (скаржник не є власником, достатньо посилання в договорі на адресу об'єкта); відмова у переході до загального провадження, що унеможливила з'ясування статусу газопроводу.
Скаржник наголошує, ухвала про відмову в передачі справи окремо не оскаржується, тому заперечення на неї включаються до апеляційної скарги на рішення по суті.
Порушення при ухваленні рішення по суті спору.
Щодо щомісячних актів:
Умовами договору та специфікацій передбачено обов'язкове підписання щомісячних актів виконаних робіт (п. 3.6, 14.2 договору, п. 4.4 специфікації №1, п. 5.2 специфікації №2).
Позивач надав лише загальний акт від 28.02.2025, а щомісячні акти відсутні.
Суд помилково визнав це альтернативною умовою, хоча системне тлумачення договору вказує на обов'язковість щомісячних актів.
Щодо порушення строків виконання робіт:
Роботи за специфікаціями мали виконуватись 6 тижнів, але фактично тривали більше 3 місяців.
Суд безпідставно застосував ст. 853 ЦК України (про негайне заявлення недоліків) до порушення строків, що є помилкою - строки не є недоліком роботи в розумінні цієї статті.
Щодо доказів (платіжних інструкцій):
У позові зазначено про сплату авансів 14.01.2025 (90 529,09 грн) та 22.04.2025 (37 500,00 грн), але долучено лише одну платіжну інструкцію №94.
Інші дві інструкції (№95 від 14.01.2025 та №2003 від 22.04.2025) відсутні в матеріалах справи, хоча позивач зазначив їх у додатках; акт про відсутність не складався.
Позивач подав їх лише у відповіді на відзив без обґрунтування причин неподання разом із позовом (порушення ч. 2, 4 ст. 80 ГПК України), що має наслідком недопустимість цих доказів.
Щодо видаткових накладних:
Договір передбачає використання матеріалів підрядника та необхідність складання видаткових накладних (п. 4.3, 4.4).
Видаткові накладні не надані, що унеможливлює підтвердження передачі матеріалів як первинними бухгалтерськими документами.
Щодо результатів робіт:
Не надано технічної документації (креслення, схеми, проекти, СД-диск) в порушення п. 3.1 договору.
Щодо оцінки поведінки відповідача:
Суд звинуватив відповідача у недобросовісності та відмові визнавати факти з посиланням на латинські вислови, що не ґрунтується на нормах ГПК України та суперечить ст. 63 Конституції України (право не давати пояснення щодо себе) та принципу змагальності.
Згідно до протоколу автоматизованогорозподілу судової справи між суддямивід 10.11.2025 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Дармін М.О., Кощеєв І.М.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.11.2025 відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 908/2508/25. Доручено Господарському суду Запорізької області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи № 908/2508/25.
28.11.2025 матеріали даної справи надійшли до ЦАГС.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.12.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛД Інжиніринг та Будівництво» на рішення Господарського суду Запорізької області від 20.10.2025 у справі № 908/2508/25 - залишено без руху. Рекомендовано скаржнику усунути недоліки апеляційної скарги, а саме: подати до апеляційного суду належні докази сплати судового збору, на належні реквізити, надавши строк 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків. Роз'яснено скаржнику, що в разі невиконання зазначеної ухвали суду в строк, визначений п.2 її резолютивної частини, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.
08.12.2025 (документ сформовано в системі «Електронний суд»; 09.12.2025 зареєстровано ЦАГС) від скаржника до ЦАГС надійшла заява, якою долучено до матеріалів апеляційної скарги докази сплати судового збору у розмірі 6250.78 грн, відповідно до платіжної інструкції від 13.11.2025.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.12.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛД Інжиніринг та Будівництво» на рішення Господарського суду Запорізької області від 20.10.2025 у справі № 908/2508/25. Розгляд апеляційної скарги призначено у судовому засіданні на 15.04.2026 о 10 год. 40 хв.
15.12.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю «С-Інжиніринг» до ЦАГС надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено про те, що Позивач повністю погоджується з рішенням суду першої інстанції, вважає його законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу - такою, що не підлягає задоволенню. Доводи апелянта є необґрунтованими, безпідставними, спрямованими на затягування процесу та введення суду в оману.
Щодо порушення правил виключної підсудності.
Апелянт помилково вважає, що спір має розглядатися за місцезнаходженням газопроводу в Сумській області. Однак роботи за договором (проектні, пусконалагоджувальні, розробка ПЗ) виконувались не безпосередньо на газопроводі, а стосувалися системи автоматичного керування технологічної перемички. Договір не є договором будівельного підряду, а об'єкт (технологічна перемичка) не зареєстрований як нерухоме майно, тому до спірних правовідносин не застосовується виключна підсудність за ст. 30 ГПК України. Суд першої інстанції правильно застосував загальне правило підсудності за місцезнаходженням відповідача (м. Запоріжжя). Апелянт не надав доказів на підтвердження статусу спірного об'єкта як нерухомого майна, хоча мав таку можливість.
Щодо актів виконаних робіт.
Умови договору та специфікацій не вимагають обов'язкового щомісячного підписання актів; приймання робіт може здійснюватись за фактом виконання робіт або окремого етапу. Роботи за специфікаціями №1 та №2 виконано в один етап, що підтверджується підписаними без зауважень актами здачі-приймання робіт від 28.02.2025. Претензій щодо строків, якості чи обсягу робіт відповідач не заявляв. Посилання на порушення строків є безпідставними, оскільки акти підписані без зауважень, а відповідальність за прострочення може бути предметом окремого позову.
Щодо доказів.
Платіжні інструкції про попередню оплату були долучені до позовної заяви та містяться в матеріалах справи; факт попередньої оплати не заперечується сторонами і не є предметом спору. Твердження апелянта про «виготовлення доказів після відкриття провадження» є голослівним. Ненадання результатів проектних робіт у вигляді креслень не спростовує факту виконання робіт, підтвердженого підписаними актами.
Щодо поведінки відповідача.
Суд першої інстанції правомірно кваліфікував поведінку відповідача як недобросовісну, оскільки він прийняв роботи без зауважень, але у суді відмовляється від їх оплати, що суперечить принципу добросовісності (ст. 3 ЦК України) та висновкам Великої Палати Верховного Суду. Посилання апелянта на римське право та ст. 63 Конституції є недоречними.
Просить апеляційну скаргу ТОВ «АЛД Інжиніринг та Будівництво» залишити без задоволення; рішення суду від 20.10.2025 у справі № 908/2508/25 - залишити без змін.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.04.2026 (зв'язку з перебування у відпустці судді Кощеєва І.М.) у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Дармін М.О., Вінніков С.В.
15.04.2026 секретарем судового засідання Солодовою І.М. було встановлено неможливість проведення відеоконференції з представником Позивача. В призначений час о 11-10 год. секретар судового засідання намагався вийти на зв'язок з представником позивача ТОВ «АЛД Інжиніринг та Будівництво» - адвокатом Новак Тетяною Олександрівною в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів, за допомогою програми сервісу відеоконференцзв'язку ЄСІТС, однак було відсутнє зображення сторони, у зв'язку з чим остання не змогла приєднатися до відеоконференції. Ризики технічної неможливості участі в/к поза межами приміщення суду, переривання зв'язку, тощо, несе учасник справи, який подав заяву та приймає участь у с/з в режимі в/к. За таких обставин неможливо провести судове засідання в режимі відеоконференції з представником позивача, про що було складено акт.
У судовому засіданні 15.04.2026 проголошено скорочене судове рішення (вступну та резолютивну частини постанови) по справі.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення, нормам діючого законодавства, Центральний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів справи, 23 травня 2024 року між ТОВ «АЛД ІНЖИНІРИНГ ТА БУДІВНИЦТВО» («Відповідач» або «Замовник») та ТОВ «С-інжиніринг» («Позивач» або «Підрядник») було укладено Договір № 2413200 про виконання робіт та постачання. (а.с. 20-27 т. 1)
Відповідно до п.1.1 Договору, Підрядник, прийняв на себе зобов'язання на свій ризик, в строки, в порядку, в обсягах і за ціною, узгодженими Сторонами в Специфікаціях до цього Договору, виконати зобов'язання, що включають в себе наступне:
1.1.1. Виконання проектних робіт та/або конструкторських робіт (Роботи) на підставі вихідних даних, наданих Замовником, відповідно до вимог Специфікації (ій) та Технічного завдання, яке підписується Сторонами, скріплюється печатками Сторін і є невід'ємною частиною Специфікації (ій) до цього Договору;
1.1.2. Поставку обладнання і матеріалів, за асортиментом, описом, кількості, цінами, у строк, на умовах зазначених у Специфікації (ях), які підписуються Сторонами, скріплюється печатками Сторін і є невід'ємною частиною цього Договору для використання при виконанні Робіт за цим Договором.
1.1.3. Виконання розробки програмного забезпечення (далі по тексту - Роботи) на підставі вихідних даних, наданих Замовником, проектної документації Замовника, відповідно до вимог Специфікації (ій) та Технічного завдання, яке підписується Сторонами, скріплюється печатками Сторін і є невід'ємною частиною Специфікації (ій) до цього Договору; Під розробкою програмного забезпечення, згідно із цим Договором, Сторонами розуміється створення Підрядником пакета файлів у програмах, які використовуються Замовником, вказаних у Технічному завданні.
1.1.4. Виконання монтажних, електромонтажних та пусконалагоджувальних робіт, у відповідності до вихідних даних, наданих Замовником, Проектної документації Замовника, відповідно до вимог Специфікації (ій) та Технічного завдання, яке підписується Сторонами, скріплюється печатками Сторін і є невід'ємною частиною Специфікації (ій) до цього Договору.
1.1.5. Виконання електротехнічних робіт (далі по тексту - Роботи), у відповідності до вихідних даних, наданих Замовником, Проектної документації Замовника, відповідно до вимог Специфікації (ій) та Технічного завдання, яке підписується Сторонами, скріплюється печатками Сторін і є невід'ємною частиною Специфікації (ій) до цього Договору.
1.1.6. Виконання інших видів робіт визначених у Специфікаціях.
11.6. За несвоєчасне здійснення Замовником зобов'язань по оплаті робіт, обладнання, матеріалів, передбачених Специфікацією (ями), Замовник оплачує Підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла під час невиконання зобов'язання, від суми порушеного грошового зобов'язання за кожен день прострочення. Пеня нараховується на весь період прострочення, без обмежень строку.
Відповідно до Специфікації № 1 від 15.11.2024р., Сторонами було узгоджено вартість виконання проектних робіт, яка згідно п.3 Специфікації № 1 становить 188 004,74 грн. з ПДВ 31 334,12. (а.с. 28 т. 1)
15 листопада 2024 Сторонами було укладено Специфікацію № 2, якою Сторонами було узгоджено вартість робіт з розробки програмного забезпечення, яка згідно п.3 Специфікації № 2 становить 113 758,87 грн. з ПДВ. (а.с. 43 т. 1)
05 лютого 2025 Сторонами було укладено Специфікацію № 3, якою Сторонами було узгоджено вартість пусконалагоджувальних робіт, які згідно п.3 Специфікації № 3 становить 125 000,00 грн. з ПДВ. (а.с. 55 т. 1)
Згідно пункту 5 Специфікацій №№ 1-3, оплата робіт за цими Специфікаціями здійснюється Замовником в наступному порядку:
5.1. Попередня оплата (аванс) в розмірі 30% від вартості Робіт, визначеної в п.3 цієї Специфікації виплачується Замовником на користь Підрядника протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту надання Підрядником рахунку на оплату;
5.2. Оплата в розмірі 70 % від вартості кожного із підписаних щомісячних актів прийому-передачі виконаних робіт виплачується Замовником на користь Підрядника протягом 3 (трьох) банківських днів після виконання Робіт та підписання Сторонами Акту приймання-передачі виконаних робіт (відповідного етапу (виду) робіт).
На виконання умов Специфікацій №№ 1-2 ТОВ «АЛД ІНЖИНІРИНГ ТА БУДІВНИЦТВО» 14.01.2025 р. було сплачено аванс у розмірі 90 529,09 грн. та Специфікації № 3 22.04.2025 р. - у розмірі 37 500,00 грн. (а.с. 78-80 т. 1)
Також Сторонами складено та підписано без зауважень з боку ТОВ «АЛД ІНЖИНІРИНГ ТА БУДІВНИЦТВО»: - акт здачі-приймання робіт № 35 від 28.02.2025 на суму 188 004,74 грн. за Специфікацією № 1; - Акт здачі-приймання робіт № 36 від 28.02.2025 на суму 113 758,87 грн. за Специфікацією № 2; - Акт здачі-приймання робіт № 81 від 14.05.2025 на суму 125 000,00 грн. за Специфікацією № 3 (а.с. 59-61 т. 1)
Позивач стверджує, що ТОВ «АЛД ІНЖИНІРИНГ ТА БУДІВНИЦТВО» не виконало належним чином свої грошові зобов'язання за Договором: за Специфікацією № 1 та актом здачі-приймання робіт № 35 від 28.02.2025 і в повному обсязі не здійснило оплату виконаних проектних робіт - у розмірі 131 603,32 грн.; за Специфікацією № 2 та актом здачі-приймання робіт № 36 від 28.02.2025 і в повному обсязі не здійснило оплату виконаних робіт з розробки програмного забезпечення - у розмірі 79 631,21 грн.; за Специфікацією № 3 та актом здачі-приймання робіт № 81 від 14.05.2025 і в повному обсязі не здійснило оплату пусконалагоджувальних робіт - у розмірі 87500,00 грн., а саме до 05 березня 2025 року - за Специфікаціями №№ 1-2 та до 19 травня 2025 року - за Специфікацією № 3.
Таким чином у Боржника станом на 14 серпня 2025 року утворилася заборгованість перед ТОВ «С-інжиніринг» у розмірі 298 734,52 грн., що також підтверджується актом звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2025-14.08.2025. (а.с. 62 т 1)
ТОВ «С-інжиніринг» направило на електронну адресу ТОВ «АЛД ІНЖИНІРИНГ ТА БУДІВНИЦТВО» лист-вимогу про виконання грошових зобов'язань вих. № 02/11-06 від 11.06.2025, не отримавши відповіді на який, Позивач надіслав Відповідачу претензію № 1 від 09.07.2025. (а.с. 63-67;68-77 т 1)
Проте Відповідач свої зобов'язання з оплати виконаних робіт не Здійснив, внаслідок чого прострочення по оплаті виконаних робіт за Специфікаціями №№ 1-2 становить 163 календарних дні та за Специфікацією № 3 - 88 календарних дня.
З огляду на викладене, Позивачем заявлено до стягнення з Відповідача:
- за Специфікацією № 1 та актом здачі-приймання робіт №35 від 28.02.2025. 131 603,32 грн. - заборгованість за виконанні роботи; 18 204,53 грн. - пеня; 1 763,12 грн. - 3% річних; 5473,14 грн. - інфляційні втрати, а всього 157 044,11 грн.
- за Специфікацією № 2 та актом здачі-приймання робіт № 36 від 28.02.2025. 79 631,21 грн. - заборгованість за виконанні роботи; 11 015,29 грн. - пеня; 1 066,84 грн. - 3 % річних, 3 311,71 грн. - інфляційні втрати, а всього 95 025,05 грн.
- за Специфікацією № 3 та актом здачі-приймання робіт №81 від 14.05.2025 87 500,00 грн. - заборгованість за виконанні роботи; 6 539,73 грн. - пеня; 632,88 грн. - 3% відсотки річних; 523,60 грн. - інфляційні втрати, а всього 95 196,21 грн.
Таким чином, загальна заборгованість ТОВ «АЛД ІНЖИНІРИНГ ТА БУДІВНИЦТВО» перед ТОВ «С-інжиніринг» складає 347 265,37 грн., яку Позивач і просить суд стягнути з Відповідача на свою користь.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виснував, що між сторонами було укладено договір підряду, за умовами якого Позивач (підрядник) виконав роботи на загальну суму 298 734,52 грн., що підтверджується підписаними обома сторонами без зауважень актами здачі-приймання робіт. Відповідач (замовник), всупереч умовам договору, у встановлені строки за виконані роботи не розрахувався.
Суд встановив, що оскільки Відповідач при прийнятті робіт не заявив про наявність недоліків (зокрема щодо строків), він втратив право посилатися на них у подальшому. Доводи Відповідача не підтверджені жодними доказами, тоді як докази Позивача є більш вірогідними. Сам факт можливого порушення строків виконання робіт не звільняє Відповідача від обов'язку оплатити фактично прийняті роботи.
Також суд визнав обґрунтованими та такими, що підлягають стягненню, заявлені Позивачем пеню, 3% річних та інфляційні втрати за прострочення оплати за кожною специфікацією, перевіривши відповідні розрахунки.
Суд відхилив аргументи Відповідача щодо необхідності щомісячних актів як передумови оплати, зазначивши, що умови договору передбачають приймання робіт як за фактом виконання, так і за етапами, а підписані сторонами акти здачі-приймання є достатньою підставою для остаточної оплати. Твердження про ненадання результатів робіт суд відхилив, оскільки факт їх виконання та прийняття без зауважень підтверджений актами.
Оцінюючи поведінку Відповідача, який підписав акти без заперечень, а в суді відмовляється від оплати, суд визнав таку поведінку недобросовісною та такою, що суперечить принципу venire contra factum proprium (заборона суперечливої поведінки).
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі: стягнення з Відповідача основної заборгованості, пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, оскаржуваному судовому рішенню та доводам апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає наступне.
Щодо відмови у задоволенні клопотання ТОВ «АЛД ІНЖИНІРИНГ ТА БУДІВНИЦТВО» про передачу справи № 908/2508/25 на розгляд Господарському суду Сумської області за територіальною юрисдикцією (підсудністю).
Як вбачається з матеріалів справи, 02.09.2025р. Відповідач подав до суду першої інстанції клопотання про передачу справи за належною територіальною підсудністю (юрисдикцією) іншого суду, в якому зазначив, що ця справа належить до виключної підсудності Господарського суду Сумської області, а відсутність розгляду справи в позовному провадженні призвело до необґрунтованого об'єднання різних позовних вимог. Посилаючись на ч. 3 ст. 30 ГПК України вказує, що спірні роботи є частиною проекту «Будівництво технологічної перемички між компресорними станціями «Суми» та «Роменська-1» в Сумському районі Сумської області для забезпечення можливості реверсного транспортування газу в с. Загірському Сумської області. Предметом Договору є, в тому числі, і пусконалагоджувальні роботи. Законом України "Про трубопровідний транспорт" передбачено, що об'єкти трубопровідного транспорту - це магістральні та промислові трубопроводи, включаючи наземні, надземні і підземні лінійні частини трубопроводів, а також об'єкти та споруди, основне і допоміжне обладнання, що забезпечують безпечну та надійну експлуатацію трубопровідного транспорту; (стаття 1). Також, частиною першою статті 16 цього Закону встановлено, що до земель трубопровідного транспорту належать земельні ділянки, на яких збудовано наземні і надземні трубопроводи та їх споруди, а також наземні споруди підземних трубопроводів. Тобто, газопроводи є об'єктами, що не можуть існувати без землі та переміщення їх є неможливим без їх знецінення, що відповідає ознакам нерухомого майна. Отже, газопровід, на якому виконувалися роботи Позивачем, як він про це стверджує у позовній заяві, є нерухомим майном. З огляду на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18, вказує, що даний спір підсудний за виключною підсудністю Господарському суду Сумської області (за місцезнаходженням технологічної перемички трубопроводу). Посилаючись на ст. 8 Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» та ст. 6 Конвенції, просить передати дану справу на розгляд Господарському суду Сумської області за територіальною юрисдикцією (підсудністю).
Розглянувши клопотання Відповідача про передачу справи за виключною підсудністю до господарського суду Сумської області, суд не знайшов підстав для його задоволення.
Так, відповідач наполягав, що оскільки роботи виконувались на об'єкті «Будівництво технологічної перемички між компресорними станціями «Суми» та «Роменська-1», який є газопроводом, тобто нерухомим майном, то спір має розглядатися за місцезнаходженням цього майна - у Сумській області.
Суд відхилив ці доводи, виходячи з того, що предметом позову є стягнення заборгованості за договором, за яким Позивач виконував проектні роботи, розробку програмного забезпечення та пусконалагоджувальні роботи. Цей договір не є договором будівельного підряду, а спір стосується виключно оплати виконаних робіт, а не прав на нерухоме майно.
Ключовим є те, що об'єкт, на якому виконувались роботи, є об'єктом незавершеного будівництва. Відповідно до Цивільного кодексу України, до завершення будівництва та прийняття об'єкта в експлуатацію особа вважається власником матеріалів, використаних у процесі будівництва. Юридично нерухомою річчю об'єкт незавершеного будівництва стає лише з моменту державної реєстрації права власності на нього. Відповідач не надав суду доказів такої реєстрації або введення об'єкта в експлуатацію.
Отже, хоча фізично об'єкт має зв'язок із землею, юридично він не є нерухомим майном у розумінні правил виключної підсудності. Спір про стягнення коштів за виконані роботи безпосередньо не стосується ні права власності на нерухомість, ні правового режиму такої нерухомості.
Оскільки за загальним правилом позов пред'являється за місцезнаходженням відповідача, а відповідач знаходиться у місті Запоріжжя, Позивач правомірно звернувся до господарського суду Запорізької області. Підстав для передачі справи за виключною підсудністю до Сумської області немає.
Проаналізувавши ухвалу суду від 22.09.2025 та заперечення, які викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч. 3 ст. 30 ГПК України визначено, що спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Предметом позову у справі № 908/2508/25 є матеріально-правова вимога позивача до відповідача про стягнення заборгованості за договором № 2413200 від 23.05.2024 у розмірі 347 265,37 грн., які складаються з основного боргу (298 734,52 грн.) та штрафних санкцій (пеня, 3% річних, інфляційні втрати) за договором підряду.
Як доречно зазначив суд першої інстанції, відповідно до умов укладеного Договору, Підрядник (Позивач) прийняв на себе зобов'язання на свій ризик, в строки, в порядку, в обсягах і за ціною, узгодженими Сторонами в Специфікаціях до цього Договору, виконати зобов'язання, що включають в себе наступне:
1.1.1. Виконання проектних робіт та/або конструкторських робіт (далі по тексту - Роботи) на підставі вихідних даних, наданих Замовником, відповідно до вимог Специфікації (ій) та Технічного завдання, яке підписується Сторонами, скріплюється печатками Сторін і є невід'ємною частиною Специфікації (ій) до цього Договору;
1.1.2. Поставку обладнання і матеріалів, за асортиментом, описом, кількості, цінами, у строк, на умовах зазначених у Специфікації (ях), які підписуються Сторонами, скріплюється печатками Сторін і є невід'ємною частиною цього Договору для використання при виконанні Робіт за цим Договором.
1.1.3. Виконання розробки програмного забезпечення (далі по тексту - Роботи) на підставі вихідних даних, наданих Замовником, проектної документації Замовника, відповідно до вимог Специфікації (ій) та Технічного завдання, яке підписується Сторонами, скріплюється печатками Сторін і є невід'ємною частиною Специфікації (ій) до цього Договору; Під розробкою програмного забезпечення, згідно із цим Договором, Сторонами розуміється створення Підрядником пакета файлів у програмах, які використовуються Замовником, вказаних у Технічному завданні.
1.1.4. Виконання монтажних, електромонтажних та пусконалагоджувальних робіт (далі по тексту - Роботи), у відповідності до вихідних даних, наданих Замовником, Проектної документації Замовника, відповідно до вимог Специфікації (ій) та Технічного завдання, яке підписується Сторонами, скріплюється печатками Сторін і є невід'ємною частиною Специфікації (ій) до цього Договору.
1.1.5. Виконання електротехнічних робіт (далі по тексту - Роботи), у відповідності до вихідних даних, наданих Замовником, Проектної документації Замовника, відповідно до вимог Специфікації (ій) та Технічного завдання, яке підписується Сторонами, скріплюється печатками Сторін і є невід'ємною частиною Специфікації (ій) до цього Договору.
1.1.6. Виконання інших видів робіт визначених у Специфікаціях.
Згідно умов специфікацій № 1 від 15.11.2024р., № 2 від 15.11.2024р. та № 3 від 05.02.2025р. роботи та поставка здійснювалися в рамках проекту «Будівництво технологічної перемички між компресорними станціями «Суми» та «Роменська-1» в Сумському районі Сумської області для забезпечення можливості реверсного транспортування газу в с. Загірському Сумської області, Україна.
Відповідач, як в клопотання так і в апеляційній скарзі, посилається на Закон України "Про трубопровідний транспорт", яким встановлено, що об'єкти трубопровідного транспорту - це магістральні та промислові трубопроводи, включаючи наземні, надземні і підземні лінійні частини трубопроводів, а також об'єкти та споруди, основне і допоміжне обладнання, що забезпечують безпечну та надійну експлуатацію трубопровідного транспорту; (стаття 1). Також, частиною першою статті 16 цього Закону встановлено, що до земель трубопровідного транспорту належать земельні ділянки, на яких збудовано наземні і надземні трубопроводи та їх споруди, а також наземні споруди підземних трубопроводів. Він вважає, що газопроводи є об'єктами, що не можуть існувати без землі та переміщення їх є неможливим без їх знецінення, що відповідає ознакам нерухомого майна. Отже, газопровід, на якому виконувалися роботи Позивачем, є нерухомим майном, а тому цей спір має розглядатися судом за місцем знаходження нерухомого майна - господарським судом Сумської області.
Разом з тим судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що спірний договір не є договором будівельного підряду, оскільки Позивачем виконувалися наступні підрядні роботи на об'єкті що будується: розробка проектної документації на системи автоматичного кернування САК технологічної перемички між компресорними станціями «Суми» та «Роменська-1» (сп. № 1); розробка програмного забезпечення для контролера шафи САК технологічної перемички між компресорними станціями «Суми» та «Роменська-1» (сп. №2); пусконалагоджувальні роботи системи автоматичного кернування САК технологічної перемички між компресорними станціями «Суми» та «Роменська-1».
З умов договору вбачається, що з точки зору правового режиму майна, об'єкт що будується, є об'єктом незавершеного будівництва.
Згідно із ст. 1 Закону України «Про іпотеку» об'єкт незавершеного будівництва це об'єкт, на який видано дозвіл на будівництво, понесені витрати на його спорудження, але який не прийнятий в експлуатацію відповідно до законодавства.
У наказі Фонду державного майна України від 15 березня 2006 р. № 461 «Про затвердження Класифікатора державного майна» під незавершеним будівництвом розуміється об'єкт, щодо якого розпочато будівництво і не прийнято в експлуатацію, включаючи законсервований об'єкт.
Отже, у спірному випадку йдеться про створення нового об'єкта нерухомості - речі, в правовому режимі якого слід розділяти та відрізняти фізичний та юридичний аспекти.
Так, юридичний аспект полягає у тому, що початком «існування» об'єкта незавершеного будівництва є отримання необхідних дозволів на будівництво.
Фізичний аспект визначається як процес створення (будівництва) речі, коли будівельні матеріали, які використовуються для його спорудження, стають частиною нової речі і утворюють власне об'єкт незавершеного будівництва. При цьому будівельні матеріали (цегла, пісок тощо) перестають існувати в своєму первісному стані і входять до складу нової речі.
Кінцевим моментом - буде прийняття об'єкта будівництва до експлуатації (юридичний аспект), що в свою чергу виступає головною «кваліфікуючою ознакою у розмежуванні об'єкта завершеного будівництва від незавершеного.
Відповідно, з початку будівництва та до моменту прийняття об'єкта в експлуатацію та його державної реєстрації в реєстрі прав на нерухоме майно об'єкт незавершеного будівництва - це 1) рухоме майно (сукупність будівельних матеріалів); 2) нерухома річ, з усіма ознаками, що притаманні нерухомим речам.
У ст. 181 Цивільного кодексу України наводяться ознаки за якими проводиться розподіл речей на рухомі та нерухомі.
Якщо розглядати об'єкт незавершеного будівництва з точки зору фізичного критерію, який закладено в ч. 1 ст. 181 ЦК України, то його головною характеристикою буде безпосередній фізичний зв'язок із земельною ділянкою, на якій він будується і окремо від якої існувати не може. Виходячи з вищевикладеного можна визнати, що об'єкт незавершеного будівництва являє собою фактичну нерухому річ.
Проте об'єкт незавершеного будівництва не є об'єктом нерухомого майна в юридичному розумінні, оскільки для визнання речі нерухомою в юридичному сенсі важливими є не лише її фізичні властивості, але й юридичні - правовий режим.
Для того, щоб річ стала юридично нерухомою як об'єкт цивільних правовідносин вона має пройти державну реєстрацію в реєстрі прав на нерухоме майно (правовий критерій). Лише після того як об'єкт незавершеного будівництва буде зареєстровано в реєстрі прав на нерухомі речі, він вважатиметься нерухомою річчю. У разі недодержання зазначеної вимоги можна вести розмову лише про сукупність будівельних матеріалів, які власник вправі забрати, здійснивши за власний рахунок знесення об'єкта незавершеного будівництва.
Згідно із абз. 1 ч. 3 ст. 331 ЦК України, до завершення будівництва особа вважається власником матеріалів, які були використані в процесі цього будівництва.
Отже, можна виділити дві основні ознаки, що характеризують об'єкт незавершеного будівництва:
1) міцний зв'язок з земельною ділянкою внаслідок чого переміщення об'єкта незавершеного будівництва є неможливим без його знецінення та зміни його призначення (фізичний критерій),
2) відсутність акта прийняття в експлуатацію об'єкта як будівлі (споруди) (юридичний критерій). Наявність цих ознак дає можливість розглядати об'єкт незавершеного будівництва як юридично рухомий, хоча фізично нерухомий об'єкт.
Таким чином, з правової точки зору об'єкт незавершеного будівництва є нерухомою річчю з моменту його державної реєстрації в реєстрі прав на нерухомі речі, але до моменту здачі його в експлуатацію.
В абз. 2 та 3 ч. 2 ст. 331 ЦК України вказано, що якщо передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, то право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо ж нерухоме майно підлягає державній реєстрації, то право власності на нього виникає з моменту проведення такої реєстрації. Оскільки об'єкт незавершеного будівництва як об'єкт виступає до моменту його прийняття до експлуатації як фізично нерухома річ (у вигляді матеріалів), то для того щоб набути на нього право власності необхідно здійснення його державної реєстрації.
Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 331 ЦК України державна реєстрація права власності на об'єкт незавершеного будівництва здійснюватися лише у випадку, якщо стосовно такого об'єкта необхідно укладення правочину (розпорядження об'єктом). На цьому наголошує також п. 6 ст. 3 Закону про державну реєстрацію, згідно з яким правочини, щодо нерухомого майна, вчиняються лише тоді, коли право власності на це майно зареєстровано відповідно до закону.
Для того щоб здійснити реєстрацію об'єкта незавершеного будівництва необхідно подати документи, що посвідчують право на земельну ділянку, дозвіл на виконання будівельних робіт та заяву про реєстрацію прав власності на об'єкт незавершеного будівництва (п. 7.1. Тимчасового положення).
Отже, до здійснення відповідної державної реєстрації в реєстрі прав на нерухоме майно фізично нерухомий об'єкт незавершеного будівництва не може знаходитися в цивільному обороті, оскільки його володілець не зареєстрував свого права власності на нього, а вчинювані з ним правочини слід вважати нікчемними як такі, що суперечать закону.
Тому, за загальним правилом до моменту державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва або здачі його в експлуатацію, особі - замовнику, підряднику або власнику земельної ділянки належить право володіння та користування на фізично нерухомий, але юридично рухомий об'єкт будівництва (будівельні матеріали по відношенню до об'єкта, що будується).
Матеріали справи свідчать про те, що відповідач, обґрунтовуючи клопотання про передачу справи за виключною підсудністю, не надав належних і допустимих доказів існування об'єкта нерухомого майна у розумінні чинного законодавства. Матеріали справи не містять доказів державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва, доказів прийняття його в експлуатацію або інших доказів набуття таким об'єктом статусу нерухомого майна. За відсутності державної реєстрації права власності відповідний об'єкт не може вважатися нерухомим майном у процесуально-правовому значенні для цілей визначення виключної підсудності.
Водночас предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за договором про виконання робіт та постачання, тобто вимога майнового характеру, що виникла з договірних зобов'язань сторін. Спірні правовідносини не пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням прав на нерухоме майно, не стосуються права власності або користування таким майном і не спрямовані на захист речових прав. Посилання відповідача на зв'язок спору з об'єктом будівництва є лише опосередкованим і не змінює договірної природи спірних правовідносин.
За таких обставин підлягають застосуванню загальні правила територіальної підсудності, відповідно до яких позов пред'являється за місцезнаходженням відповідача. З урахуванням даних Єдиного державного реєстру місцезнаходженням відповідача є місто Запоріжжя, а тому звернення позивача до господарського суду Запорізької області є правомірним і відповідає вимогам процесуального закону.
Отже, доводи апеляційної скарги щодо необхідності передачі справи за виключною підсудністю до господарського суду Сумської області є безпідставними, а висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні відповідного клопотання є законним і обґрунтованим.
Щодо судового рішення по суті спору, колегія суддів зазначає наступне.
Матеріалами справи встановлено, 23 травня 2024 року між ТОВ «АЛД ІНЖИНІРИНГ ТА БУДІВНИЦТВО» («Відповідач» або «Замовник») та ТОВ «С-інжиніринг» («Позивач» або «Підрядник») було укладено Договір № 2413200 про виконання робіт та постачання. (а.с. 20-27 т 1)
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов'язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.
Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Главою 61 ЦК України визначені правові норми, що регулюють правовідносини за договором підряду.
Стаття 837. Договір підряду
1. За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
2. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
3. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов'язаний одержати спеціальний дозвіл.
4. До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2-4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.
Стаття 843. Ціна роботи
1. У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.
2. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами.
3. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.
Стаття 846. Строки виконання роботи
1. Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
2. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.
Стаття 853. Обов'язок замовника прийняти роботу, виконану підрядником
1. Замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
2. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).
Стаття 854. Порядок оплати роботи
1. Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.
Матеріалами справи встановлено, що Підрядник (Позивач) виконав роботи передбачені умовами Договору на загальну суму 298 734,52 грн., що підтверджується підписаними обома Сторонами та без зауважень з боку Відповідача Актами здачі-приймання робіт: № 35 від 28.02.2025 щодо проектних робіт - у розмірі 131 603,32 грн.; № 36 від 28.02.2025 щодо робіт з розробки програмного забезпечення - у розмірі 79 631,21 грн.; № 81 від 14.05.2025 щодо пусконалагоджувальних робіт - у розмірі 87 500,00 грн. (а.с. 59,60,61 т 1)
Як доречно зазначив суд першої інстанції, за виконані роботи Замовник (Відповідач) у встановлені Договором строки: до 05 березня 2025 року - за Специфікаціями №№ 1-2 та до 19 травня 2025 року - за Специфікацією № 3, не розрахувався, доказів зворотного суду не надав.
Відповідно до вимог статті 853 ЦК України замовник зобов'язаний при прийнятті виконаної роботи оглянути її та негайно заявити підрядникові про виявлені недоліки або відступи від умов договору. Невиконання цього обов'язку позбавляє замовника права у подальшому посилатися на такі недоліки чи відступи.
Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що відповідач під час прийняття робіт заявляв підрядникові будь-які зауваження, у тому числі щодо порушення строків виконання робіт. За таких обставин місцевий господарський суд обґрунтовано дійшов висновку про втрату відповідачем права посилатися на відповідні обставини як на підставу для звільнення від оплати виконаних робіт.
Разом з тим суд першої інстанції правомірно застосував стандарт доказування «вірогідності доказів», передбачений статтею 79 ГПК України. Надані позивачем докази виконання робіт та їх прийняття відповідачем без зауважень у своїй сукупності є більш переконливими та вірогідними порівняно з доводами відповідача, які не підтверджені жодними належними доказами.
Посилання відповідача на можливе порушення підрядником строків виконання робіт не спростовує факту їх виконання та прийняття і саме по собі не звільняє замовника від обов'язку оплатити виконані роботи. Наявність чи відсутність підстав для притягнення підрядника до відповідальності за порушення строків виконання робіт може бути предметом окремого судового розгляду та не впливає на обов'язок відповідача здійснити оплату за прийнятий результат робіт.
Отже, висновок суду першої інстанції про доведеність розміру основної заборгованості у сумі 298 734,52 грн та наявність правових підстав для її стягнення з відповідача є законним, обґрунтованим і таким, що відповідає матеріалам справи.
Відповідно до матеріалів справи, позивачем заявлено до стягнення з відповідача згідно наданого розрахунку :
- за Специфікацією № 1 та актом здачі-приймання робіт №35 від 28.02.2025. - 18 204,53 грн. - пеня за період з 05.03.2025р. по 14.08.2025р.; 1 763,12 грн. - 3% річних за період з 05.03.2025р. по 14.08.2025р.; 5473,14 грн. - інфляційних втрат за період березень - липень 2025р.;
- за Специфікацією № 2 та актом здачі-приймання робіт № 36 від 28.02.2025. - 79 11 015,29 грн. - пеня за період з 05.03.2025р. по 14.08.2025р; 1 066,84 грн. - 3 % річних за період з 05.03.2025р. по 14.08.2025р, 3 311,71 грн. - інфляційні втрати за період березень - липень 2025р.;
- за Специфікацією № 3 та актом здачі-приймання робіт №81 від 14.05.2025 - пеня за період з 19.03.2025р. по 14.08.2025р; 632,88 грн. - 3% відсотки річних за період з 19.03.2025р. по 14.08.2025р; 523,60 грн. - інфляційні втрати за період червень - липень 2025р.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.
Перевіривши надані позивачем розрахунки заборгованості, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вони є вірними та обґрунтованими, відтак, зазначені суми підлягають стягненню у заявленому обсязі.
Відповідач, у свою чергу, не надав ані власного контррозрахунку, ані доказів погашення заборгованості, а його заперечення проти стягнення пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат є необґрунтованими.
З огляду на викладене, висновки суду першої інстанції щодо правомірності нарахування та стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат є законними, обґрунтованими та такими, що відповідають встановленим обставинам справи і нормам матеріального права.
Доводи відповідача щодо необхідності складання щомісячних актів виконаних робіт як обов'язкової передумови остаточних розрахунків правомірно відхилені судом першої інстанції. Так, умови договору та відповідних специфікацій передбачають можливість приймання-передачі робіт як за фактом виконання окремих етапів, так і за фактом виконання робіт у цілому. Встановлено, що роботи за специфікаціями №1 та №2 виконані одним етапом, що підтверджується підписаними сторонами актами здачі-приймання робіт від 28.02.2025. Саме підписання таких актів є належною та достатньою підставою для проведення остаточних розрахунків між сторонами.
Колегія суддів також погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо належності актів здачі-приймання робіт як первинних документів бухгалтерського обліку, які підтверджують факт виконання господарської операції.
Також, апелянт в своїй скарзі посилається на ту обставину, що суд на доводи Відповідача щодо порушення строків виконання робіт увагу не звернув, Позивачем не доведено, а судом не встановлено під час розгляду справи дотримання строків виконання робіт. Колегія суддів вважає, що ці доводи є необґрунтованими та такими, що суперечать матеріалам справи з наступних підстав.
Як вбачається з Актів здачі-приймання робіт (які містяться в матеріалах справи) №35 від 28.02.2025 (щодо виконання робіт за Специфікацією №1) та №36 від 28.02.2025 (щодо виконання робіт за Специфікацією №2), Відповідач підписанням цих Актів підтвердив, що претензій по об'єму, якості та строкам виконання робіт не має.
Крім того, як обґрунтовано зазначив суд, якщо Відповідач вбачає в діях Позивача порушення строків виконання робіт за договором, то його умовами передбачена за це відповідальність Підрядника і Відповідач не позбавлений права доводити це порушення у окремому судовому провадженні. Наразі претензій до Позивача щодо порушення ним строків виконання робіт, а також будь-яких інших претензій з боку Відповідача щодо виконаних робіт за Договором - матеріали справи не містять.
Щодо твердження Відповідача про те, що акт виконаних робіт не є належним та допустимим доказом виконання Договору в частині постачання матеріалів Замовником. Таке посилання Відповідача не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки Акти виконаних робіт було підписано в підтвердження виконання робіт. Постачання матеріалів за Актами виконаних робіт, як вбачається зі змісту самих актів, та матеріалів справи, за даним Договором не відбувалось, оскільки сторони не узгоджували істотні умови поставки у спірних Специфікаціях, а отже вказане не є предметом спору та предметом доказування у цій справі.
Щодо твердження Відповідача про недолучення платіжних інструкцій щодо здійснення оплати за договором та їх ключове значення для встановлення строку виникнення зобов'язання, колегія суддів зазначає таке.
Апелянт стверджує, що позивач нібито несвоєчасно долучив документи, не зазначив їх у позовній заяві та не навів причин неподання разом із позовом, у зв'язку з чим такі докази мають оцінюватися критично як такі, що могли бути виготовлені вже після відкриття провадження у справі та подання відзиву на позов.
Однак зазначені доводи є безпідставними та спростовуються матеріалами справи. Позивач долучив до позовної заяви всі документи, перелічені в ній, зокрема копії платіжних інструкцій про сплату попередньої оплати №95 від 14.01.2025 та №2003 від 22.04.2025. (а.с. 01-109 т.1)
Ця обставина також відображена в рішенні суду, в якому зазначено, що додатки №№ 16-18 (копії платіжних інструкцій №94 від 14.01.2025, №95 від 14.01.2025 та №2003 від 22.04.2025) були подані позивачем разом із позовом і наявні в матеріалах справи як в електронній формі в системі «Електронний суд», так і в паперовому вигляді. Суд встановив, що ці документи були подані разом із позовною заявою, а отже надійшли до суду одночасно з позовом та іншими додатками.
Твердження Відповідача що платіжні інструкції мають ключове значення для справи є помилковим, оскільки, як обґрунтовано зазначено судом - факт здійснення попередньої оплати не заперечується Відповідачем, визнається Позивачем та вказані суми не є предметом спору.
Щодо ненадання до суду результатів виконаних проектних та конструкторських робі, колегія суддів зазначає про те, що в підтвердження виконання проектних та конструкторських робіт Позивачем було надано до суду Акт здачі-приймання робіт №35 від 28.02.2025р., який було підписано між ТОВ «АЛД ІНЖИНІРИНГ ТА БУДІВНИЦТВО» та ТОВ «С-ІНЖИНІРИНГ». (а.с. 59 т 1)
Колегія суддів відхиляє доводи відповідача про формально підписаний акт виконаних робіт, оскільки в підтвердження зазначено не надано жодних доводів та доказів. Як вже зазначалось, Акт здачі-приймання робіт №35 від 28.02.2025 підписано в підтвердження реальної господарської операції, про що свідчить ряд обставин: жодних зауважень щодо якості та повноти виконаних Позивачем робіт Відповідач у встановлений договором строк не надав, наразі апелянт не оспорює сам факт виконання Позивачем та прийняття Відповідачем виконаних робіт, що свідчить про їх прийняття.
Щодо звинувачення Відповідача у недобросовісній, суперечливій поведінці. Апелянт стверджує, що «вважає істотним порушенням норм матеріального та процесуального права звинувачення з боку суду сторони Відповідача у недобросовісній, суперечливій поведінці, а також у тому що «під час розгляду цієї справи у суді відмовляється від визнання цих фактів та на підставі цього своїх зобов'язань щодо здійснення оплати за виконанні та прийняті за актами роботи, суперечить його попередній поведінці (укладенню договору, специфікацій, підписання актів та отриманню належним чином виконаних робіт), а тому є недобросовісним.» Крім того, апелянт зазначає, що суд першої інстанції обґрунтовує відмови визнавати факти та недобросовісність поведінки латинськими висловами, та вказує, що на території України не діє римське право.
При цьому апелянт упускає той факт, що суд, в обґрунтування недобросовісності поведінки Відповідача, посилається не на римське право, а на висновки Великої Палати Верховного Суду України, зроблені в постанові від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, а також на один з основних принципів цивільного права, закріплений пунктом 6 статті 3 ЦК України, а саме принцип добросовісності. Суд вказує, що добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Суд зазначає, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Отже судом встановлено, що дії Відповідача, який уклав Договір та Специфікації №1-3 до Договору, прийняв виконанні належним чином роботи та підписав акти виконаних робіт без заперечень, а під час розгляду цієї справи у суді відмовляється від визнання цих фактів та на підставі цього своїх зобов'язань щодо здійснення оплати за виконанні та прийняті за актами роботи, суперечить його попередній поведінці (укладенню договору, специфікацій, підписання актів та отриманню належним чином виконаних робіт), а тому є недобросовісним. Таким чином, висновки суду першої інстанції щодо суперечливої та недобросовісної поведінки Відповідача, повною мірою ґрунтуються на діючому законодавстві України та висновках Великої Палати Верховного Суду України.
У підсумку, колегія суддів приходить до висновку, що розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився із характером спірних правовідносин, та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і обставини, надав їх належну правову оцінку.
Порушень або неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, апеляційним судом не виявлено, у зв'язку з чим відсутні підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду Запорізької області від 20.10.2025 у справі № 908/2508/25, яке відповідає вимогам, встановленим ст. 236 ГПК України. Апеляційна скарга відповідача, відповідно, задоволенню не підлягає.
Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв'язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 264, 269, 270, 275-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛД Інжиніринг та Будівництво» на рішення Господарського суду Запорізької області від 20.10.2025 у справі № 908/2508/25 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 20.10.2025 у справі № 908/2508/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повна постанова складена 27.04.2026.
Головуючий суддя О.В. Чус
Суддя М.О. Дармін
Суддя С.В. Вінніков