27 квітня 2026 року м. Харків Справа № 917/209/24
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Слободін М.М., суддя Шутенко І.А.,
розглянувши у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Авангардко Інвестментс Паблік Лімітед (вх.№910П) на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 08.04.2026 (суддя Сірош Д.М.), постановлену за результатом розгляду заяви Авангардко Інвестментс Паблік Лімітед про залучення в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів у справі №917/209/24
за позовом Експортно-Імпортного Банку Сполучених Штатів (Export-Import Bank of The United States), 811, Вермонт Авеню, NW, Вашингтон, Округ Колумбія, 20571, Сполучені Штати Америки, адреса для листування в Україні: вулиця Івана Франка, 4-Б, офіс 49, місто Київ, 01054, Україна,
до відповідачів: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротермінал Констракшин", смт Степанівка, Сумська область; 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Елеватор-Агро", м. Заводське, Миргородський р-н, Полтавська область; 3) Приватного акціонерного товариства "Західний Торгово-Промисловий Дім", м. Дубно, Рівненська область; 4) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Монополіум Фінанс", місто Київ; 5) Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Фавор", місто Київ,
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів:
1) Приватного акціонерного товариства "Компанія "Райз", місто Київ; 2) Акціонерного товариства "Укрсиббанк", місто Київ,
про визнання укладеними та дійсними додаткових договорів поруки, визнання дійсними додаткових договорів забезпечення, визнання недійсними фраудаторних договорів іпотеки, припинення правовідношень, визнання іпотечних прав Експортно-Імпортного Банку Сполучених Штатів на об'єкти нерухомості, стягнення заборгованості за кредитними договорами та звернення стягнення на предмети іпотек, про припинення правовідношень іпотеки (прав іпотеки)
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 08.04.2026 відмовлено в залученні в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Авангардко Інвестментс Паблік Лімітед.
Авангардко Інвестментс Паблік Лімітед, не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Господарського суду Полтавської області від 08.04.2026 в частині відмови Авангардко Інвестментс ОСОБА_1 в залученні в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів та ухвалити нове рішення, яким залучити Авангардко Інвестментс Паблік Лімітед до участі у справі №917/209/24 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів.
Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 21.04.2026, для розгляду справи №917/209/24 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Гребенюк Н.В., суддя Слободін М.М., суддя Шутенко І.А.
20.04.2026 від позивача надійшла заява про повернення апеляційної скарги Авангардко Інвестментс ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 08.04.2026, оскільки вказана ухвала не може бути предметом апеляційного перегляду.
Одночасно позивач просить постановити окрему ухвалу, якою визнати дії Авангардко Інвестментс ОСОБА_1 в особі його представника Аль-Атті І.В. з подання апеляційної скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню окремо від рішення суду по суті зловживанням процесуальними правами. Також позивач просить постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету штраф за зловживання процесуальними правами з Авангардко Інвестментс Паблік Лімітед та його представника Аль-Атті І.В. у розмірі десяти розмірі продиткового мінімуму для працездатних осіб з кожного.
23.04.2026 від апелянта надійшла заява щодо заперечення позивача проти відкриття апеляційного провадження, зазначає, що згідно правових позицій Верховного Суду, у випадку, якщо того вимагає право особи на судовий захист, особа може звернутися із апеляційною скаргою на ухвалу суду, що зачіпає її права та обов'язки навіть у тому разі, якщо така ухвала відсутня у переліку ухвал згідно частини 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України.
Судова колегія зазначає, що згідно з частиною 2 статті 254 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу.
Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Перелік ухвал, які підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, наведений у статті 255 Господарського процесуального кодексу України та є вичерпним.
Системне тлумачення статті 255 ГПК України свідчить про те, що законодавець свідомо виокремив випадки, в яких може бути оскаржена або конкретна процесуальна дія, або така конкретна дія і відмова в її вчиненні.
У вказаному переліку відсутня ухвала про відмову в залученні в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, у зв'язку з чим, така ухвала не може бути оскаржена окремо від рішення суду першої інстанції.
Разом з тим, згідно з частиною 3 статті 255 ГПК України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Зазначені процесуально-процедурні обмеження права на апеляційне оскарження деяких ухвал місцевого господарського суду окремо від остаточного рішення суду встановлено з метою ефективного здійснення правосуддя і не зменшують для сторін можливості доступу до суду апеляційної інстанції та не ускладнюють їм цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, оскільки сторони, особи, яких не залучено до участі у справі, не позбавляються права на апеляційне оскарження таких проміжних ухвал місцевого господарського суду взагалі, їх право лише відтерміновується до винесення остаточного рішення у справі.
Такої правової позиції дотримується Верховний Суд, зокрема, така позиція викладена в ухвалі від 21.12.2023 у cправі № 910/12677/23.
Ухвала про відмову в залученні в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору не входить до переліку ухвал, визначених ч. 1 ст. 255 ГПК України, що підлягають оскарженню в апеляційному порядку.
Така правова позиція викладена і Верховним Судом, зокрема в ухвалі від 29.05.2025 у справі №908/485/16.
Отже, Господарський процесуальний кодекс України поділяє ухвали суду першої інстанції на два види, а саме: ухвали, що підлягають оскарженню окремо від рішення суду, та ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду.
Тлумачення статті 255 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що під поняттям "ухвала суду першої інстанції, що може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду" розуміється, що така ухвала підлягає оскарженню як окремий процесуальний документ, у той час як поняття "ухвала суду першої інстанції, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду" означає, що така ухвала взагалі не може бути предметом апеляційного перегляду як окремий процесуальний документ, але заперечення на цю ухвалу можуть бути включені безпосередньо до апеляційної скарги на рішення суду.
При цьому поняття "заперечення" та "апеляційна скарга" у розумінні Господарського процесуального кодексу України не є тотожними.
Зокрема, у чинному Господарському процесуальному кодексі України поняття "заперечення" найчастіше використовується як заява по суті справи, в якій учасники справи наводять свої пояснення, міркування, аргументи щодо предмета спору, та як заява з процесуальних питань, в якій учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань.
Аналізуючи наведене, колегія суддів зазначає, що поняття "заперечення", яке вживається у частині третій статті 255 Господарського процесуального кодексу України, є по своїй суті аргументами учасника справи щодо незгоди з певними процесуальними діями суду (у даному випадку відмови у задоволенні клопотання), які він викладає безпосередньо в апеляційній скарзі на рішення суду.
Водночас суд апеляційної інстанції в такому випадку здійснює розгляд апеляційної скарги саме на рішення суду, під час якого перевіряє та надає оцінку, у тому числі, включеним до апеляційної скарги запереченням (аргументам) учасника справи, особи, якої не було залучено до участі у справі, на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, і у разі встановлення, що постановлення такої ухвали призвело до неправильного вирішення справи по суті, суд апеляційної інстанції, з огляду на положення процесуального закону, має повноваження скасувати або змінити рішення суду, а не ухвалу.
Доводи щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права при винесенні ухвали включаються в текст апеляційної скарги, а сама ухвала не зазначається в апеляційній скарзі окремо (як оскаржуване рішення), щодо неї скаржник не формулює окремих вимог (зокрема, не просить її скасувати), за її оскарження не сплачується судовий збір, а строк на її оскарження збігається зі строком на оскарження рішення суду першої інстанції (постанови Верховного Суду від 10.07.2023 у справі №910/13020/22 та від 14.06.2024 у справі №204/9551/18).
Відповідно до пункту 4 частини 5 статті 260 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
З огляду на те, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції не оскаржується окремо від рішення суду, апеляційна скарга підлягає поверненню заявнику.
При цьому, суд апеляційної інстанції враховує практику Європейського суду з прав людини, який у пункті 53 рішення від 08.04.2010 у справі "Меньшакова проти України" зазначив, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням у випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету, за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (пункт 57 рішення ЄСПЛ від 28.05.1985 у справі "Ашинґдейн проти Сполученого Королівства" (Ashingdane v. the United Kingdom), Series A, № 93).
Повернення апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, не обмежує право апелянта на судовий захист, оскільки таке право реалізовується шляхом подання апеляційної скарги на відповідне рішення суду, до якого апелянт має право включити заперечення на таку ухвалу.
Суд відхиляє посилання апелянта на правові висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 13.11.2024 у справі №757/47946/19-ц, оскільки суд констатував можливість особи звернутися із апеляційною скаргою на ухвалу суду, що зачіпає її права та обов'язки навіть у тому разі, якщо така ухвала відсутня у переліку ухвал згідно частини 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на те, що не всі ухвали суду першої інстанції, щодо яких у процесуальних кодексах є вказівка на можливість їх апеляційного оскарження, зазначені в переліку, викладеному в частині першій статті 353 ЦПК України. Наприклад, відповідно до статті 469 ЦПК України ухвала про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду або про відмову в задоволенні клопотання з цього питання може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені цим Кодексом; відповідно до частини третьої статті 487 цього Кодексу ухвала суду про відмову у видачі виконавчого листа може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку, встановленому для оскарження рішення суду першої інстанції. Однак зазначені ухвали не згадуються в переліку, що міститься у частині першій статті 353 ЦПК України.
Поряд з цим, суд у вказаній постанові дійшов висновку, що ухвала про залишення заяви про забезпечення доказів без розгляду не підлягає оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду, оскільки, по-перше, така ухвала відсутня в наведеному в частині першій статті 353 ЦПК України переліку, по-друге, ця ухвала не перешкоджає подальшому провадженню у справі, а заявник не позбавлений можливості включити свої заперечення на цю ухвалу до апеляційної скарги на рішення суду, ухвалене по суті спору.
Щодо заяви позивача про постановлення окремої ухвали та стягнення штрафу з апелянта та його керівника, судова колегія зазначає таке.
Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема: 1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.
Відповідно до статті 246 Господарського процесуального кодексу України, суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.
Постановлення окремої ухвали - це засіб судового реагування на виявлені порушення, а не форма притягнення до відповідальності. Окрема ухвала має на меті усунення виявлених під розгляду судової справи порушень.
Відповідно до положень пункту 2 статті 135 ГПК України, суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, зокрема у випадку зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству.
За цих обставин, слід зазначити, що суд має право, а не зобов'язаний постановити окрему ухвалу або ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу.
Підставами постановлення окремої ухвали є, зокрема виявлення порушень норм матеріального чи процесуального права, бездіяльність посадових осіб, порушення прав людини, а також суттєві недоліки в діяльності підприємств чи органів, які сприяли правопорушенню, а ухвали про стягнення штрафу, - зокрема, зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству.
Окрема ухвала та ухвала про стягнення штрафу мають на меті усунення виявлених у процесі розгляду справи порушень закону та є підставою для розгляду питання щодо відповідальності винних осіб.
Судова колегія зазначає, що правом учасника справи є звернення з апеляційною скаргою, а суд має надати відповідну правову оцінку реалізації учасником справи таким правом.
Суд не вбачає підстав для постановлення окремої ухвали про визнання дій Авангардко Інвестментс ОСОБА_1 в особі його представника Аль-Атті І.В. з подання апеляційної скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню окремо від рішення суду по суті зловживанням процесуальними правами, а також постановлення ухвали про стягнення в дохід державного бюджету штраф за зловживання процесуальними правами з Авангардко Інвестментс Паблік Лімітед та його представника Аль-Атті І.В. у розмірі десяти розмірі продиткового мінімуму для працездатних осіб з кожного.
Керуючись ст. 234-235, 254-255, п. 4 ч. 5 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Авангардко Інвестментс Паблік Лімітед на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 08.04.2026, постановлену за результатом розгляду заяви Авангардко Інвестментс Паблік Лімітед про залучення в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів, у справі №917/209/24 повернути скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена у порядку, визначеному ст.ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Н.В. Гребенюк
Суддя М.М. Слободін
Суддя І.А. Шутенко