27 квітня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 914/1876/25
Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:
головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,
суддів: Бонк Т.Б.,
Якімець Г.Г.,
в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи
розглянув апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Станько Світлани Степанівни б/н від 13.11.2025,
на рішення Господарського суду Львівської області від 15.10.2025, суддя Король М.Р., м. Львів, повний текст рішення складено 20.10.2025
у справі № 914/1876/25
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Тепло»
до відповідача фізичної особи-підприємця Станько Світлани Степанівни
про стягнення 33 225,46 грн,
Короткий зміст позовних вимог позивача
16.06.2025 товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Тепло» звернулось до Господарського суду Львівської області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця Станько Світлани Степанівни про стягнення заборгованості на загальну суму 33225,46 грн., з яких: 26 899,13 грн. в тому числі ПДВ - заборгованість за послуги з постачання теплової енергії; 943,78 грн. в тому числі ПДВ - заборгованість за абонентське обслуговування; 4 181,90 грн. - інфляційне збільшення; 1 200,65 rрн. - 3% річних.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що ТзОВ «Нафтогаз Тепло» здійснило нарахування плати за надану послугу з постачання теплової енергії за період листопад 2022 року - грудень 2024 року згідно діючих тарифів відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018, №315, що складається з частини теплової енергії, витраченої на загальнобудинкові потреби на опалення.
А також відповідачці нараховано плату за абонентське обслуговування за період листопад 2022 року - грудень 2024 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду Львівської області від 15.10.2025 позов задоволено повністю. Стягнуто з фізичної особи - підприємця Станько Світлани Степанівни на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Тепло» заборгованість на загальну суму 33 225,46 грн., з яких: 26 899,13 грн. в тому числі ПДВ - заборгованість за послуги з постачання теплової енергії; 943,78 грн. в тому числі ПДВ - заборгованість за абонентське обслуговування; 4 181,90 грн. - інфляційних втрат; 1 200,65 грн. - 3% річних та 3 028,00 грн. судового збору.
Рішення суду обґрунтоване тим, що відповідач не спростував доводів щодо існування простроченої заборгованості, а суд не виявив на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та заперечення позивача
14.11.2025 на адресу Західного апеляційного господарського суду через систему «Електронний суд» надійшла апеляційна скарга фізичної особи-підприємця Станько Світлани Степанівни б/н від 13.11.2025 на рішення Господарського суду Львівської області від 15.10.2025 у справі №914/1876/25, в якій вона просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Тепло».
Скаржник зазначає, що споживачем централізованої теплової енергії є лише ті фізичні та юридичні особи, які таку енергію отримують та використовують.
Посилається на Закон України «Про житлово комунальні послуги» та зазначає, що споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Згідно з фактичних обставин справи, факт користування такими послугами не доведений позивачем. Як встановлено судом першої інстанції і не заперечується позивачем, нежитлове приміщення відповідача від'єднано від системи централізованого постачання теплової енергії.
Також скаржниця зазначає, що її нежитлове приміщення знаходиться відокремлено від будинку (є вбудовано-прибудованим), з окремим входом, використання приміщення зводиться до її господарської діяльності, жодних послуг централізованого опалення вона не потребує і не користується ними, так як і місцями загального користування та/або допоміжними приміщеннями. Отже, на думку скаржниці, оскільки її нежитлове приміщення не має спільних внутрішньобудинкових мереж з житловою частиною будинку та обладнане індивідуальною системою опалення, застосування розрахунків за методикою розподілу між власниками житлових і нежитлових приміщень є неправомірним.
Апелянт вказує про те, що не подавала заяву-приєднання, не здійснювала оплату, не приймала послуг та не користувалась системою централізованого опалення. Відсутність договору виключає можливість виникнення зобов'язання зі сплати будь-яких сум.
На думку відповідача, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач, «не підписавши заяву приєднання, продовжував отримувати послугу з постачання теплової енергії та за постачання теплої води, що підтверджується поданим позивачем розрахунком заборгованості за теплову енергію за спірний період». Такий висновок суду є безпідставним та суперечить вимогам статей 74, 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, оскільки розрахунок заборгованості, складений самим позивачем, не може вважатися належним і допустимим доказом факту отримання послуги. Обов'язок доведення наявності боргу лежить саме на позивачеві, тобто позивач має довести його існування належними і допустимими доказами.
Щодо неправильного застосування судом першої інстанції матеріального законодавства (а саме Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018р. № 315) стосовно звільнення від участі в розподілі обсягу теплової енергії власників нежитлових приміщень відповідач зазначає таке. Методика № 315 має підзаконний нормативно-технічний характер і не може встановлювати нових прав чи обов'язків для суб'єктів господарювання, які не визначені законом. Її норми визначають механізм розрахунку у разі надання послуг, але не можуть самостійно породжувати обов'язок сплачувати послугу за відсутності факту її надання. Таким чином, посилання суду на відсутність у Методиці звільнення від участі у розподілі теплової енергії є юридично хибним і суперечить статтям 6, 11, 627 ЦК України та статті 19 Конституції України, оскільки створює для відповідача обов'язок, який не передбачений законом чи договором, і якого він не приймав на себе.
23.12.2025 до Західного апеляційного господарського суду через систему «Електронний суд» від позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Тепло» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Станько Світлани Степанівни залишити без задоволення, рішення Господарського суду Львівської області від 15.10.2025 без змін.
Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.11.2025 справу №914/1876/25 розподілено колегії суддів у складі: головуючого судді Бойко С.М., суддів Бонк Т.Б., Якімець Г.Г.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 19.11.2025 з підстав, що визначені ч.2-4, 6 ст. 260 ГПК України апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Станько Світлани Степанівни б/н від 13.11.2025 на рішення Господарського суду Львівської області від 15.10.2025 у справі №914/1876/25 залишено без руху.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 03.12.2025 поновлено фізичній особі-підприємцю Станько Світлані Степанівні строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Львівської області від 15.10.2025 у справі №914/1867/25. Зупинено дію рішення Господарського суду Львівської області від 15.10.2025 у справі №914/1876/25. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця Станько Світлани Степанівни б/н від 13.11.2025 на рішення Господарського суду Львівської області від 15.10.2025 у справі №914/1876/25. Постановлено здійснювати розгляд справи №914/1876/25 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 03.12.2025 у задоволенні клопотання фізичної особи-підприємця Станько Світлани Степанівни про розгляд справи № 914/1876/25 у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи - відмовлено.
Строки розгляду справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Таким чином, суд, враховуючи обставини справи, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.
Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанції
Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Тепло» (далі- Позивач/Виконавець послуг/Товариство) визначено виконавцем комунальних послуг з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води на території Новояворівської міської ради Львівської області відповідно до рішення Новояворівської міської ради Львівської області від 19.11.2019р. №1119.
Рішенням виконавчого комітету Новояворівської міської ради від 26.01.2022 №26 ТзОВ «Нафтогаз Тепло» затверджено тарифи на послугу з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, які набули чинності з 01 січня 2022 року.
З 23.10.2023 рішенням виконавчого комітету Новояворівської міської ради від 06.12.2023 №672 для ТзОВ «Нафтогаз Тепло» встановлено нові тарифи на послуги з постачання теплової енергії та гарячої води.
Рішенням виконавчого комітету Новояворівської міської ради від 24.01.2024 №59 для ТзОВ «Нафтогаз Тепло» встановлено тарифи на послуги з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води, які введено в дію з 01.01.2024.
Фізична особа-підприємець Станько Світлана Степанівна, особовий рахунок № НОМЕР_1 (далі - Відповідач/Споживач) є власником нежитлового приміщення (магазину), площею 212,8 кв.м., яке знаходиться у багатоповерховому житловому будинку за адресою: м.Новояворівськ, вулиця 50-річчя УПА, 1. Право власності на вказане приміщення підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №86195082 від 29.04.2017.
Подання теплоносія до багатоквартирного житлового будинку, в якому знаходиться приміщення Відповідача підтверджується актом про пуск теплоносія до житлового будинку по вул. 50-річчя УПА, 1 в м. Новояворівськ від 21 листопада 2022 року та актом про пуск теплоносія від 27 жовтня 2023 року, що додаються до матеріалів справи. Споживання теплової енергії у будинку підтверджується актом про відпуск теплової енергії від 20.04.2023, актом про відпуск теплової енергії від 30.04.2024, копії яких долучено до позовної заяви.
Житловий будинок №1 по вулиці 50-річчя УПА у місті Новояворівськ, в якому знаходиться приміщення Відповідача, під'єднано до системи централізованого теплопостачання з наявним споживанням теплової енергії та гарячої води.
Даний житловий будинок оснащений приладом комерційного обліку теплової енергії марки Ultraheat Т550, заводський № 68449694, який встановлено на системі централізованого опалення будинку, що обліковує кількість теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення. Даний прилад комерційного обліку теплової енергії опломбовано та прийнято на комерційний облік, що підтверджується Актом опломбування приладу комерційного обліку теплової енергії №272 від 25.08.2020 та Актом опломбування приладу комерційного обліку теплової енергії №5856 від 02.10.2023 після проходження чергової метрологічної повірки. Прилад є технічно справним, що підтверджується свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №21/2917 від 26.07.2019 та свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №ИИ-01301171023001 від 17.10.2023. Копії актів та свідоцтв про повірку вузла комерційного обліку долучено до позовної заяви.
Нежитлове приміщення Відповідача від'єднано від системи централізованого постачання теплової енергії та обладнане індивідуальним опаленням. Приміщення є вбудовано-прибудованим, як це зазначено у технічному паспорті, копію якого долучено до позовної заяви, та становить невід'ємну частину багатоквартирного житлового будинку №1 по вулиці 50-річчя УПА у місті Новояворівськ.
Нарахування Відповідачу плати за послугу з постачання теплової енергії за період листопад 2022 року - грудень 2024 року проводилося згідно діючих тарифів відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018р. №315 та складається з частини теплової енергії, витраченої на загальнобудинкові потреби на опалення.
Також, Відповідачу нараховано плату за абонентське обслуговування за період листопад 2022 року - грудень 2024 року.
Проте, Станько Світлана Степанівна не оплачувала за надані ТзОВ «Нафтогаз Тепло» послуги з постачання теплової енергії та абонентського обслуговування, внаслідок чого за період з листопада 2022 по грудень 2024 в неї утворилась заборгованість перед ТзОВ «Нафтогаз Тепло».
Таким чином, розмір заборгованості Відповідача за послуги з постачання теплової енергії та абонентського обслуговування за адресою: м.Новояворівськ, вулиця 50-річчя УПА №1 згідно розрахунків заборгованості за період листопад 2022 - грудень 2024 становить 27842,91 гривень, в тому числі ПДВ, з них 26 899,13 грн. з ПДВ за послуги з постачання теплової енергії, 943,78 грн. з ПДВ за абонентське обслуговування постачання теплової енергії.
22.03.2023 Відповідачу надіслано рахунки на оплату послуг з постачання теплової енергії та абонентського обслуговування у листопаді 2022 - лютому 2023 та акти приймання-передачі послуг з постачання теплової енергії та абонентського обслуговування за листопад 2022 - лютий 2023.
Листом від 24.11.2023 №126/1.12/49-1095 Відповідачу надіслано рахунки на оплату послуг з постачання теплової енергії та абонентського обслуговування у вересні 2023 - жовтні 2023, акти приймання-передачі послуг постачання теплової енергії та абонентського обслуговування за ці періоди.
Листом від 01.02.2024, №126/1.12-131 Відповідачу надіслано рахунки на оплату послуг з постачання теплової енергії та абонентського обслуговування у грудні 2023, акти приймання передачі наданих послуг з постачання теплової енергії та абонентського обслуговування за грудень 2023 року.
Листом від 26.03.2024, №126/1.12/3-292/3 Відповідачу надіслано рахунки на оплату послуг з постачання теплової енергії та абонентського обслуговування у січні 2024 - лютому 2024, акти приймання-передачі наданих послуг з постачання теплової енергії та абонентського обслуговування за ці періоди.
Листом від 18.09.2024, №126/1.12/3-746/6 Відповідачу надіслано рахунок на оплату послуг з абонентського обслуговування у серпні 2024р., акти приймання-передачі послуг з абонентського обслуговування за серпень 2024. Разом з тим Відповідачу надіслано повідомлення з детальним описом законодавчих норм щодо здійснення нарахувань за послуги.
Листом від 22.11.2024, №126/1.12/3-1-959 Відповідачу надіслано рахунки на оплату послуг з постачання теплової енергії та абонентського обслуговування у вересні 2024 - жовтні 2024, акти приймання-передачі послуг з постачання теплової енергії та абонентського обслуговування за ці періоди.
Листом від 16.12.2024, №126/1.12/3-1-1012 Відповідачу надіслано рахунок на оплату послуг з постачання теплової енергії та абонентського обслуговування у листопаді 2024, акти приймання передачі послуг з постачання теплової енергії та абонентського обслуговування за листопад 2024.
Листом від 15.01.2025, №126/1.12/3-1-44 Відповідачу надіслано рахунок на оплату послуг з постачання теплової енергії та абонентського обслуговування у грудні 2024р., акти приймання передачі послуг з постачання теплової енергії та абонентського обслуговування за грудень 2024р.
На запит Відповідача, ТзОВ «Нафтогаз Тепло» надавало детальну інформацію про порядок розподілу теплової енергії між співвласниками будинку (власниками житлових та нежитлових приміщень) та нарахування за послугу з постачання теплової енергії з відсиланням до норм чинного законодавства України, яке регулює відносини у сфері житлово-комунальних послуг. Копії листів долучено до позовної заяви.
ТзОВ «Нафтогаз Тепло» було вжито заходів досудового врегулювання спору, зокрема, шляхом надіслання вимоги про сплату заборгованості від 26.07.2023 року №126/1.12/46-641 (разом з рахунками та актами за березень 2023 - червень 2023).
Також, Позивачем надіслано вимогу про сплату заборгованості від 29.03.2024 №126/1.12/3-329.
Однак, станом на дату звернення до суду, Відповідачем не погашено заборгованість перед ТзОВ «Нафтогаз Тепло» за послуги з постачання теплової енергії та абонентського обслуговування.
Ця обставина стала підставою для звернення Позивача до господарського суду.
Позивач нарахував до стягнення з Відповідача заборгованість на загальну суму 33225,46 грн., з яких: 26 899,13 грн. в тому числі ПДВ - заборгованість за послуги з постачання теплової енергії; 943,78 грн. в тому числі ПДВ - заборгованість за абонентське обслуговування; 4 181,90 грн. - інфляційне збільшення; 1 200,65 rрн. - 3% річних.
Межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (стаття 269 ГПК України).
Рішення Господарського суду Господарського суду Львівської області від 15.10.2025 у цій справі оскаржується відповідачем у повному обсязі.
Апеляційний суд, розглянув апеляційну скаргу відповідача, дійшов висновку про залишення її без задоволення з таких підстав.
Предметом позовних вимог є стягнення з відповідача заборгованості на загальну суму 33225,46 грн., з яких: 26 899,13 грн. в тому числі ПДВ - заборгованість за послуги з постачання теплової енергії; 943,78 грн. в тому числі ПДВ - заборгованість за абонентське обслуговування; 4 181,90 грн. - інфляційне збільшення; 1 200,65 rрн. - 3% річних.
Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до положень статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Між сторонами виникли правовідносини по наданню та споживанню комунальних послуг з теплопостачання, які врегульовано Законом України «Про теплопостачання», Законом України «Про житлово-комунальні послуги», предметом регулювання яких є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.
Відповідно до статті 13 Закону України «Про теплопостачання» до основних повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання належать: регулювання діяльності суб'єктів відносин у сфері теплопостачання в межах, віднесених до відання відповідних рад; здійснення контролю за забезпеченням споживачів тепловою енергією відповідно до нормативних вимог; встановлення для всіх категорій споживачів тарифів на теплову енергію і тарифів на виробництво теплової енергії (крім тарифів на теплову енергію, вироблену на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях та когенераційних установках) у порядку і межах, визначених законодавством.
Пунктом 3 частини 1 та пункту 3 частини 2 статті 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є, серед іншого, споживачі та виконавці комунальних послуг.
Так, відповідно до Закону України «Про житлово комунальні послуги» (далі - Закон № 2189), Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» (далі - Закон №2119), загальний обсяг спожитої у будівлі теплової енергії визначається за показаннями будинкового вузла комерційного обліку теплової енергії або розрахунково у разі його відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати та розподіляється між усіма споживачами відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018р. №315.
Розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об'єктами нерухомого майна, не є самостійними об'єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг, та власниками майнових прав на об'єкти нерухомого майна у завершеній будівництвом будівлі, право власності на які не зареєстровано. ( п.3 р. І Методики).
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019, № 830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1022) затверджено Правила надання послуги з постачання теплової енергії (далі - Правила № 830) та Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії.
Відповідно до п.38 Правил №830, споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання).
Отже, відповідно до вимог чинного законодавства ТзОВ «Нафтогаз Тепло» здійснено розподіл обсягу теплової енергії, спожитої у будинку у кожному розрахунковому періоді впродовж спірного періоду на нежитлове приміщення відповідача, яка, в свою чергу зобов'язана брати участь у витратах теплової енергії на загальнобудинкові потреби на опалення.
Відповідно до матеріалів справи, відповідач, приміщення якого знаходиться в житловому будинку, є споживачем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, отже позивачем нараховано відповідачу плату за послугу з постачання теплової енергії за період з листопада 2022 року по грудень 2024 року, яке проводилося відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018, №315 та складається з нарахування за частину теплової енергії, витраченої на загальнобудинкові потреби на опалення та з обсягу спожитої теплової енергії на опалення приміщення з індивідуальним опаленням та/або окремого приміщення з транзитними мережами опалення, через яке прокладені транзитні трубопроводи внутрішньобудинкової системи опалення.
Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема, надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги (абз.5 п.13. Правил №830). Як свідчать матеріали справи, відповідач не підписав заяву-приєднання, однак продовжував отримувати послугу з постачання теплової енергії та за постачання теплої води, що підтверджується поданим позивачем розрахунком заборгованості за теплову енергію за спірний період.
Пунктом 5 розділу 2 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що Споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Відповідно до статті 9 Закону, Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Вказане відповідає висновку, викладеному у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 6 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ч. 4 ст. 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», розподіл обсягів спожитих у будівлі послуг з постачання теплової енергії здійснюється згідно з Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018р. № 315.
Відповідно до п.2 р. II Методики №315, загальний обсяг спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення у кожному розрахунковому періоді розподіляється на потреби безпосередньо опалення житлових/нежитлових приміщень, забезпечення загальнобудинкових потреб на опалення будівлі/будинку та сумарного обсягу теплової енергії, що надходить до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення.
Методикою №315 визначено, що загальнобудинкові потреби на опалення - це витрати на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку, без врахування обсягу теплової енергії, витраченої на функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання, та обсягу теплової енергії, який надходить від ділянок транзитних трубопроводів до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення.
Відповідно до п.12 р. IV Методики № 315, обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень будівлі/будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до загальних/опалюваних площ/об'ємів їх житлових/нежитлових приміщень.
Пунктом 14 Правил №830 визначено, що відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов'язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку. Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018р. №315.
Згідно з п. 45 Правил №830, індивідуальний споживач зобов'язаний в тому числі у разі відключення його приміщення від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) в установленому законодавством порядку відшкодовувати частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції).
Одночасно, суд зазначає, що пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.
Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Таким чином, споживачі зобов'язані оплачувати житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Вказана позиція є усталеною та викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №922/4239/16, Верховного Суду від 09.06.2021 у справі №303/7554/16-ц, від 21.08.2019 у справі №922/4239/16, 25.09.2019 у справі №522/401/15-ц та 10.12.2018 у справі №638/11034/15-ц, від 26.04.2018 у справі №904/6293/17, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2024 року, в справі №462/1232/23.
Згідно пункту 2 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки визначені відповідними договорами.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Так, Закони України «Про житлово-комунальні послуги» та «Про теплопостачання», не передбачають безоплатного споживання теплової енергії та зобов'язують споживачів здійснювати оплату за фактично отриману теплову енергію та гарячу воду щомісячно. Споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг, не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг.
Крім того, відсутність договору про постачання теплової енергії при підтвердженні факту її постачання обставинами справи не звільняє осіб, які використовують теплову енергію без укладення договору на теплопостачання, від обов'язку оплати за фактично спожиту теплову енергію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №922/4239/16).
Відповідно до ст.4 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» від 14 травня 2015 року №417-VIII (далі - Закон № 417), власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку можуть бути фізичні та юридичні особи, територіальні громади, держава. Власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку.
Відповідно, усі власники квартир та нежитлових приміщень (в тому числі вбудованих, вбудовано-прибудованих, прибудованих приміщень, приміщень, що мають окремий вхід), в тому числі й відповідач, є співвласниками будинку та повинні брати участь у витратах на загальнобудинкові потреби на опалення будинку пропорційно (відповідно) до своєї частки у майні будинку.
Наявність окремого входу у нежитлове приміщення не звільняє його власника від обов'язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будинку.
Як зазначено позивачем, на підставі наданої ФОП Станько Світланою Степанівною технічної документації, ТзОВ «Нафтогаз Тепло» внесено зміни до абонентської бази та проведено відповідні коригування. Так, у квітні 2023 позивачем знято обсяги теплової енергії, нараховані за транзитні трубопроводи внутрішньобудинкової системи опалення з листопада 2022, що було відображено у рахунках на оплату та актах приймання-передачі.
У листі ТзОВ «Нафтогаз Тепло» №126/1.12/49-359 від 10.05.2023, надісланому відповідачу, позивачем вказано про проведені коригування обсягу та суми нарахування. Копія листа міститься в матеріалах справи.
Розмір заборгованості відповідача за послугу з постачання теплової енергії, заявлений у позовній заяві, не містить нарахування за обсяг теплової енергії на опалення окремого приміщення з транзитними мережами опалення. Тому твердження відповідача про безпідставність цього нарахування не заслуговує на увагу.
Крім того, в будь-якому випадку, незалежно від методу розрахунку, приміщення житлового будинку, які мають індивідуальне опалення, також повинні приймати участь у розподілі та в оплаті обсягу спожитої у будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення (п. 12 розділу IV Методики, п. 14 та 38 Правил №830).
Нормами чинного законодавства України, зокрема, Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018р. № 315 не передбачено звільнення від участі в розподілі обсягу теплової енергії власників нежитлових приміщень, від'єднаних від системи централізованого постачання теплової енергії та/чи розміщених у багатоквартирних будинках з технічним поверхом.
Скаржник наявності заборгованості зі сплати боргу у сумі 33 225,46 грн., з яких: 26 899,13 грн. в тому числі ПДВ - заборгованість за послуги з постачання теплової енергії; 943,78 грн. в тому числі ПДВ - заборгованість за абонентське обслуговування не спростував, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що дослідженні в ході судового розгляду. Тому такі вимоги позивача правомірно задоволено судом першої інстанції.
Апеляційний суд, перевіривши розрахунки позивача щодо стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних, які обраховувалися позивачем від сум, які підлягали сплаті помісячно, з врахуванням ч. 5 ст. 253 ЦК України та п. 35 Правил № 830, п.37 Правил № 1182, прийшла до висновку, що такі здійснено арифметично та методологічно правильно, а отже судом першої інстанції правомірно задоволено позов в цій частині позовних вимог.
Таким чином, під час здійснення апеляційного провадження у справі, доводи скаржника в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, а заперечення позивача наведені у відзиві на апеляційну скаргу відповідають з'ясованим апеляційним судом обставинам по справі, доказам та вимогам норм матеріального і процесуального права.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Рішення Господарського суду Львівської області від 15.10.2025 у справі №914/1876/25 прийнято з дотриманням вимог норм матеріального і процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін.
Апелянтом не спростовано висновки суду першої інстанції, які тягнуть за собою наслідки у вигляді скасування прийнятого судового рішення, оскільки не доведено неправильного застосування норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції виходить з того, що Європейським судом з прав людини у рішенні Суду у справі «Трофимчук проти України» № 4241/03 від 28.10.2010 зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Судові витрати.
У зв'язку з залишенням апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд на підставі ст. 129 ГПК України дійшов до висновку про покладення на апелянта витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -
апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Станько Світлани Степанівни б/н від 13.11.2025- залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Львівської області від 15.10.2025-залишити без змін.
Судовий збір за розгляд справи в апеляційному порядку покласти на апелянта.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до касаційної інстанції визначені ст.ст. 287-289 ГПК України.
Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.
Головуючий (суддя-доповідач) С.М. Бойко
Судді Т.Б. Бонк
Г.Г. Якімець