24 квітня 2026 року Справа № 914/3596/25
місто Львів
Західний апеляційний господарський суд у складі
головуючий суддя:Рим Т. Я.,
судді:Манюк П. Т.,
Прядко О. В.,
розглянув у письмовому провадженні без повідомлення сторін
апеляційної скарги: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Данила Галицького,
на рішення:Господарського суду Львівської області від 16.02.2026 (повний текст рішення складено 26.02.2026, суддя Бургарт Т. І.),
у справі:№ 914/3596/25,
за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармацевтична компанія "Ензифарм" (надалі - ТОВ "ФК "Ензифарм" або Позивач),
до відповідача:Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Данила Галицького (надалі - СГ ТОВ ім. Данила Галицького, Відповідач або Апелянт),
про:стягнення 60'605,88 гривень.
I. ПРОЦЕДУРИ
Історія розгляду справи
1. ТОВ "ФК "Ензифарм" звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до СГ ТОВ ім. Данила Галицького про стягнення 60'605,88 гривень.
2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Відповідач не оплатив поставленого Позивачем товару згідно з Договором поставки № 20/03/02-24р від 20.03.2024 (надалі - Договір поставки від 20.03.2024). За прострочення виконання грошового зобов'язання Позивач нарахував Відповідачу пеню, штраф, 3 % річних та інфляційні втрати.
3. Предметом позову є стягнення 60'605,88 грн, з яких:
3.1. 41'400,00 грн основного боргу.
3.2. 5'478,15 грн пені, нарахованої за період 12.05.2024-12.11.2024.
3.3. 4'140,00 грн штрафу.
3.4. 1'927,13 грн - 3 % річних, нарахованих за період 07.05.2024-24.11.2025.
3.5. 7'660,60 грн інфляційних утрати, нарахованих за період 07.05.2024-24.11.2025.
4. Підставою позову є порушення Відповідачем умов Договору поставки від 20.03.2024 в частині оплати за поставлений товар.
5. Рішенням місцевий суд позовні вимоги задовольнив частково та стягнув з Відповідача 60'415,85 грн, з яких:
5.1. 41'400,00 грн основного боргу.
5.2. 5'298,30 грн пені.
5.3. 4'140,00 грн штрафу.
5.4. 1'916,95 грн - 3 % річних.
5.5. 7'660,60 грн інфляційних утрати.
6. Крім того, місцевий суд стягнув з Відповідача 3'018,49 грн витрат на оплату судового збору.
7. Своє рішення мотивував тим, що Відповідач порушив умови Договору поставки від 20.03.2024 та не оплатив своєчасно (до 09.05.2024) поставлений Позивачем товар. У зв'язку з цим суд визнав наявними підстави для стягнення з Відповідача суми основного боргу, а також передбачених договором та законом нарахувань за прострочення оплати.
8. Разом із тим, здійснивши перевірку розрахунків Позивача, суд дійшов висновку про їх часткову невідповідність вимогам договору та закону. Зокрема, Позивач нарахував пеню за період 12.05.2024-12.11.2024, однак відповідно до умов договору її нарахування можливе лише з шостого дня прострочення, тобто з 15.05.2024. Окрім цього, суд застосував обмеження, передбачене частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, за яким нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (10.05.2024), тобто 09.11.2024. Відтак суд визначив правильним періодом нарахування пені проміжок з 15.05.2024 по 09.11.2024.
9. Щодо штрафу, нарахованого Позивачем, суд дійшов висновку про його правомірність та погодився з визначеним розміром. Водночас клопотання Відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій (пені та штрафу) на 90 % залишено без задоволення, оскільки останнім не надано належних доказів скрутного фінансового становища чи інших обставин, які би свідчили про неможливість своєчасного виконання грошового зобов'язання.
10. Суд виявив помилки у розрахунку 3 % річних, поданому Позивачем. Зокрема, Позивач здійснив їх нарахування за період 07.05.2024-24.11.2025, однак суд встановив, що прострочення виконання грошового зобов'язання розпочалося лише з 10.05.2024, у зв'язку з чим нарахування за період 07.05.2024-09.05.2024 є безпідставним. Відтак суд визначив правильним період для нарахування 3 % річних з 10.05.2024 по 24.11.2025 та здійснив відповідний перерахунок суми.
11. Щодо інфляційних втрат, то суд зазначив, що Позивач правильно визначив загальний період їх нарахування - з 10.05.2024 по 24.11.2025, однак при розрахунку не врахував індекс інфляції за листопад 2025 року, внаслідок чого сума була занижена. Незважаючи на це, суд, діючи в межах принципу диспозитивності, стягнув саме заявлену позивачем суму.
Рух справи в суді апеляційної інстанції
12. Не погодившись із указаним рішенням в частині відмови у зменшенні штрафних санкцій, СГ ТОВ ім. Данила Галицького подало апеляційну скаргу до Західного апеляційного господарського суду.
13. Частиною 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
14. Оскільки рішення господарського суду ухвалено у справі з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (60'605,88 грн), апеляційний суд ухвалою від 23.03.2026 відкрив апеляційне провадження та призначив розгляд апеляційної скарги у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи і проведення судового засідання.
15. Учасники справи отримали ухвалу про відкриття апеляційного провадження у справі 23.03.2026, про що свідчать долучені до матеріалів справи довідки про доставку електронних листів (а. с. 155, 156).
16. Відповідно до частин 1 та 2 статті 271 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.
17. Згідно з частиною 1 статті 273 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.
18. Отримавши від сторін пояснення щодо апеляційної скарги, суд вважає за можливе ухвалити цю постанову.
II. АРГУМЕНТИ СТОРІН
Позиція Апелянта
19. Оскаржуване рішення Господарського суду Львівської області постановлено при неповному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, які суд першої інстанції вважав встановленими, неправильного дослідження та оцінки доказів, невідповідність висновків суду обставинам справи та при порушенні норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
20. Суд безпідставно не скористався наданим йому статтею 233 Господарського кодексу України та частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України правом на зменшення розміру неустойки з урахуванням принципів розумності, справедливості та пропорційності, а також майнового стану сторін, ступеня виконання зобов'язання та інших істотних обставин.
21. Суд першої інстанції не забезпечив належного балансу інтересів сторін, не оцінив співмірність заявлених до стягнення сум наслідкам порушення зобов'язання, внаслідок чого фактично допустив перетворення неустойки на надмірний тягар для боржника та джерело необґрунтованого збагачення Позивача. До того ж Позивачем не надано жодних доказів понесення збитків унаслідок порушення Відповідачем грошового зобов'язання у спірних правовідносинах.
22. Місцевий суд залишив поза увагою розрахунок, поданий Відповідачем, та інші істотні обставини. Зокрема, не було належним чином оцінено специфіку діяльності Відповідача як сільськогосподарського підприємства, дохід якого має сезонний характер. Відповідач здійснює підготовку до посівної кампанії 2026 року, що супроводжувалося значними витратами на придбання насіння, мінеральних добрив, пального та інших ресурсів, у зв'язку з чим виникли тимчасові фінансові труднощі та затримка з виконанням фінансових зобов'язань.
23. Відповідач не заперечує наявності боргу та не відмовляється від його сплати.
Відзив
24. Рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим. Апеляційна скарга не містить нових доводів чи доказів, а фактично повторює аргументи, які вже були предметом дослідження суду першої інстанції.
25. Апелянт не надав жодних належних і допустимих доказів, які б підтверджували його скрутне матеріальне становище чи існування обставин, що об'єктивно унеможливлювали виконання грошового зобов'язання. Посилання на фінансові труднощі мають декларативний характер.
26. Відповідно до інформації Єдиного державного веб-порталу відкритих даних (https://data.gov.ua/) щодо фінансової звітності підприємств за 2025 рік, дохід Відповідача становить 163'054'200,00 грн, а чистий прибуток 42'997'000,00 грн, що свідчить про наявність у нього достатніх фінансових можливостей для виконання зобов'язання та сплати нарахованих санкцій.
27. Відповідач, визнаючи наявність заборгованості, з дати прострочення оплати (10.05.2024) і до 24.03.2026 (дати подачі відзиву на апеляційну скаргу) не вчинив жодної дії на її погашення та не здійснив навіть часткової оплати. Така поведінка свідчить про недобросовісність відповідача та системне ухилення від виконання взятих на себе договірних зобов'язань.
28. Вимога Відповідача про зменшення неустойки на 90 % фактично спрямована на уникнення відповідальності за порушення грошового зобов'язання та нівелює правову природу неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язань.
29. Посилання на специфіку діяльності, підготовку до посівної кампанії та інші господарські обставини не є винятковими, носять загальний характер та не можуть бути підставою для звільнення від відповідальності або її зменшення. Твердження Апелянта про неправильність розрахунку неустойки є необґрунтованими, оскільки не містять конкретних зауважень, не підтверджені жодними доказами та не супроводжуються власним (альтернативним) розрахунком, здійсненим відповідно до вимог чинного законодавства.
III. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
30. Відповідно до приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
31. Рішення Господарського суду Львівської області від 16.02.2026 у цій справі оскаржується Відповідачем в частині відмови у зменшенні неустойки на 90 %.
Укладення та виконання договору
32. Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
33. Сторони уклали Договір поставки від 20.03.2024 (а. с. 8-13), відповідно до пункту 1.1 якого постачальник (Позивач) зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених договором, поставити (передати) у власність біологічні препарати в кількості, асортименті та за ціною, зазначеною у специфікаціях на поставку товару, які є невід'ємною частиною договору, а покупець (Відповідач) зобов'язувався своєчасно прийняти товар та оплатити його вартість в строк та на умовах, визначених даним договором.
34. Згідно з пунктами 1.2 та 2.1 Договору поставки від 20.03.2024 товар постачається партіями у кількості та асортименті згідно замовлень покупця, а умови, строк поставки, асортимент, кількість та вартість кожної партії визначаються у специфікаціях на поставку товару, які є невід'ємними частинами договору.
35. Сторони підписали Специфікацію № 2 від 26.04.2024 (а. с. 14), відповідно до якої Позивач мав поставити до 08.05.2024 товар на суму 41'400,00 гривень.
36. Відповідно до пункту 2.3 Договору поставки від 20.03.2024 датою поставки вважається дата підписання видаткової накладної уповноваженим представником покупця та/або дата, зазначена в товарно-супроводжувальних документах перевізника у відповідності з умовами поставки.
37. Згідно з абзацом 2 пункту 3.11. Договору поставки від 20.03.2024 підписання представником покупця видаткової накладної та скріплення печаткою або штампом підпису представника покупця на видатковій накладній засвідчує належне виконання постачальником умов договору по поставці товару та засвідчує узгодження з покупцем асортименту, кількості, якості та вартості (ціни) товару у видатковій накладній.
38. ТОВ "ФК "Ензифарм" скерувало Відповідачу товар через поштового оператора "Нова Пошта" із зазначенням у відправленні "добрива" та оціночною вартістю 41'400,00 грн, який був отриманий СГ ТОВ імені Данила Галицького 06.05.2024, що підтверджується експрес-накладною № 20400390135013 (а. с. 16).
39. Сторони підписали та скріпили печатками видаткову накладну від 03.05.2024 № 267 на суму 41'400,00 грн (а. с.15).
40. Отже, Позивач належним чином виконав свої зобов'язання з поставки товару.
41. Відповідно до пункту 5.2 Договору поставки від 20.03.2024 продавець проводить оплату товару на умовах та в строки, які зазначаються у специфікації. У специфікації сторони узгодили порядок оплати у розмірі 100 відсотків вартості товару протягом трьох календарних днів з дня отримання товару, що доставляється перевізником "Нова пошта" за рахунок постачальника (а.с.14).
42. В матеріалах справи відсутні докази оплати поставленого Позивачем товару на суму 41'400,00 гривень.
43. Позивач скеровував Відповідачу претензію № 27-10/25 від 27.10.2025 про сплату заборгованості (а. с.20-22). Факт такого скерування підтверджується описом вкладення та поштовою накладною (а. с. 26).
44. СГ ТОВ імені Данила Галицького надало відповідь на претензію № 410/25 від 05.11.2025 (а. с. 23), у якій зобов'язалося погасити заборгованість згідно з договором.
45. Зазначені обставини правильно встановлені судом першої інстанції та не заперечуються сторонами. Відповідач не погоджується з відмовою суду у зменшенні розміру неустойки (штрафу та пені) на 90 %, що і стало підставою для подання апеляційної скарги.
Щодо зменшення неустойки
46. Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
47. Застосування неустойки саме з метою забезпечення договірних зобов'язань обумовлено насамперед тим, що неустойка є зручним інструментом спрощеної компенсації втрат кредитора, викликаних невиконанням або неналежаним виконанням боржником своїх зобов'язань. Неустойка як господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов'язань започатковує визначеність у правовідносинах за зобов'язаннями, а саме - відповідальність має настати щонайменше в межах неустойки. Тобто неустойка підсилює дію засобів цивільно-правової відповідальності, робить їх достатньо визначеними, перетворюючи в необхідний, так би мовити, невідворотній наслідок правопорушення (такі висновки сформовано у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22).
48. У пункті 6.2 Договору поставки від 20.03.2024 встановлено, що у випадку несвоєчасної оплати товару згідно умов договору, покупець сплачує на користь постачальника штраф в розмірі 10 % від вартості несвоєчасно оплаченої партії товару. У випадку несвоєчасної оплати товару згідно умов договору (додаткової угоди та/або специфікацій) більше ніж 5 (п'ять) календарних днів, покупець також сплачує на користь постачальника пеню, яка обчислюється з 6 (шостого) дня прострочення оплати відповідної партії товару у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення оплати.
49. У зв'язку з порушенням Відповідачем строків виконання грошового зобов'язання суд дійшов висновку про обґрунтованість стягнення з нього пені у розмірі 5'298,30 грн та штрафу в сумі 4'140,00 грн (див. пункти 5.2, 5.3, 8 та 9 цієї постанови). Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо недослідження судом розрахунку Відповідача (див. пункт 22 цієї постанови), оскільки наявний у матеріалах справи контррозрахунок пені (а. с. 44) визначає її у більшому розмірі (5'448,74 грн), ніж стягнуті судом першої інстанції (5'298,30 грн).
50. Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України унормовано, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
51. Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22, вирішуючи питання щодо зменшення неустойки, акумулювала правові позиції Верховного Суду з питань застосування статті 551 Цивільного кодексу України:
51.1. Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (частина третя статті 551 Цивільного кодексу України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (постанова Верховного Суду від 26.08.2021 у справі № 911/378/17 (911/2223/20)).
51.2. Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18, від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22)
51.3. У вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суди беруть до уваги, зокрема, ступінь виконання основного зобов'язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов'язання (постанова Верховного Суду від 22.05.2019 у справі № 910/11733/18).
51.4. При вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 920/1013/18, від 26.03.2020 у справі № 904/2847/19).
51.5. У вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (частина третя статті 551 ЦК України, стаття 233 ГК України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер. Крім цього категорії "значно" та "надмірно", які використовуються в статті 551 ЦК України та в статті 233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником (висновок сформульований в постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 916/878/20).
51.6. У питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням статті 233 ГК України і частині третій статті 551 ЦК України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК України (постанови від 11.07.2023 у справі № 914/3231/16, від 10.08.2023 у справі № 910/8725/22, від 26.09.2023 у справі № 910/22026/21, від 02.11.2023 у справі № 910/13000/22, від 07.11.2023 у справі № 924/215/23, від 09.11.2023 у справі № 902/919/22).
52. З урахуванням наведених правових позицій, колегія суддів погоджується з місцевим судом, що у цій справі відсутні передбачені частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України підстави для зменшення неустойки, оскільки Відповідач не довів жодних обставин, які би свідчили про наявність підстав для зменшення відповідальності.
53. Безпідставними є доводи Апелянта про те, що суд першої інстанції не забезпечив баланс інтересів сторін та не оцінив співмірність неустойки наслідкам порушення зобов'язання (див. пункт 21 цієї постанови). Розмір штрафу (4'140,00 грн) та пені (5'298,30 грн) не є надмірним порівняно із сумою основного боргу (41'400,00 грн) і не свідчить про їх явну неспівмірність наслідкам порушення. Зменшення неустойки на 90 % у такому випадку фактично нівелювало б її як правовий інститут, покликаний забезпечувати належне виконання зобов'язань та гарантувати невідворотність відповідальності за їх порушення.
54. Необґрунтованими є й доводи щодо відсутності у Позивача збитків внаслідок неналежного виконання Відповідачем зобов'язань (див. пункт 21 цієї постанови). Адже відповідно до частини 1 статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
55. Апелянт, посилаючись неврахування місцевим судом його фінансового стану (див. пункт 20 цієї постанови), не надав жодного доказу на підтвердження скрутного такого (фінансової звітності, банківських виписок, доказів відсутності коштів на рахунках, загрози неплатоспроможності чи банкрутства, відсутності майна, на яке може бути звернено стягнення, тощо), обмежившись лише загальними твердженнями.
56. Натомість Позивач у відповіді на відзив на позовну заяву, а також у відзиві на апеляційну скаргу посилається на наявні у відкритому доступі фінансові показники діяльності Відповідача за 2024 та 2025 роки. Зазначає, що дохід Відповідача за 2024 рік становив 123' 129' 400,00 грн, а чистий прибуток - 21'168'600,00 грн; за 2025 рік дохід становив 163'054'200,00 грн, а чистий прибуток - 42'997'000,00 гривень.
57. Наведені показники свідчать про належну фінансову спроможність Відповідача виконувати свої грошові зобов'язання та спростовують його доводи про скрутне матеріальне становище. При цьому Відповідач не надав жодних доказів, які б спростовували наведені фінансові дані.
58. Колегія суддів відхиляє посилання Апелянта на сезонний характер сільськогосподарської діяльності та витрати, пов'язані з проведенням посівної кампанії 2026 року (див. пункт 22 цієї постанови), оскільки такі обставини не можуть бути підставою для зменшення неустойки у розумінні частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України. Зазначені фактори є звичайними та передбачуваними умовами здійснення господарської діяльності та не свідчать про наявність об'єктивних причин, які б виправдовували невиконання або несвоєчасне виконання грошового зобов'язання чи зумовлювали необхідність зменшення відповідальності.
59. Доводи апеляційної скарги про визнання боргу (див. пункт 23) також не є підставою для зменшення неустойки. Саме по собі таке визнання не свідчить про добросовісну поведінку Відповідача, оскільки він не надав жодних доказів вжиття реальних заходів для погашення заборгованості, не здійснив часткової його оплати та не підтвердив наміру виконати зобов'язання у розумний строк.
IV. ВИСНОВКИ
60. Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
61. Рішення Господарського суду Львівської області від 16.02.2026 у справі № 914/3596/25 в оскаржуваній частині прийнято з дотриманням вимог норм матеріального і процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.
V. СУДОВІ ВИТРАТИ
Розподіл витрат на оплату судового збору
62. Відповідно до частини 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
63. Оскільки апеляційний суд залишає рішення місцевого суду без змін витрати на оплату судового збору залишаються за Апелянтом на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 73, 74, 76, 77, 78, 79, 91, 114, 282, Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Данила Галицького залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Львівської області від 16.02.2026 у справі № 914/3596/25 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на постанову суду апеляційної інстанції в порядку та строки, визначені статтями 287, 288 Господарського процесуального кодексу України. Касаційну скаргу подають безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддяРим Т. Я.
СуддіМанюк П. Т.
Прядко О. В.