Справа № 733/1029/25 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/4823/309/26
Категорія - ч. 1 ст. 121 КК України Доповідач ОСОБА_2
21 квітня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
з участю: прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
представника потерпілої - ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Чернігові кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12024270440000179 від 06.07.2024 року, за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 та представника потерпілої ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_8 на вирок Ічнянського районного суду Чернігівської області від 19.12.2025 стосовно
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Цим вироком ОСОБА_9 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України та призначено йому покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_9 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки.
На підставі п.п. 1, 2 ч.1 ст. 76 КК України протягом іспитового строку покладено на ОСОБА_9 наступні обов'язки:
-періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
Початок іспитового строку ОСОБА_9 рахується з моменту проголошення вироку.
Стягнуто з ОСОБА_9 4 058(чотири тисячі п'ятдесят вісім) грн 88 коп. на користь держави процесуальних витрат на залучення експертів.
Застосовано до ОСОБА_9 обмежувальний захід, передбачений п. 5 ч. 1ст. 91-1КК України у виді направлення для проходження програми для кривдників строком на 3 (три) місяці.
Попереджено ОСОБА_9 про кримінальну відповідальність за умисне ухилення від проходження програми для кривдників особою, щодо якої такі заходи застосовані судом, та роз'яснено, що у разі невиконання п. 5 ч.1ст.91-1КК України, застосованих до ОСОБА_9 , зазначене може мати наслідком кримінальна відповідальність, передбачена ст. 390-1 КК України.
Долю речових доказів вирішено у порядку ст. 100 КПК України.
Вироком суду установлено, що ОСОБА_9 вчинив кримінальне правопорушення при наступних обставинах. 05 липня 2024 року, близько 21 год., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , після спільного вживання алкогольних напоїв та подальшого виниклого словесного конфлікту із співмешканкою ОСОБА_10 , з якою спільно проживають однією сім'єю, але не перебувають у зареєстрованому шлюбі , з причини неприязних відносин, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння та передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій, наніс потерпілій ОСОБА_10 один удар кухонним ножем, котрий тримав у правій руці в область живота, чим заподіяв потерпілій тілесні ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення черевної порожнини з ушкодженням тонкого кишківника та внутрішньочеревною кровотечею, які згідно висновку судово-медичного експерта №254 від 16.09.2024 відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя.
Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_9 , відповідно до ст.ст.1,3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», вчинив домашнє насильство у формі фізичного насильства.
Не погодившись із рішенням суду представник потерпілої - адвокат ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок місцевого суду скасувати, а дане кримінальне провадження закрити.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що ОСОБА_10 не є потерпілою, про що вона неодноразово заявляла, проте її без її звернення та згоди слідчий примусово призначив потерпілою у даному кримінальному провадженні. Зазначає, що ОСОБА_9 відносно неї ніякого кримінального правопорушення не вчиняв та ніяких конфліктів і сварок між ними не було, а тілесні ушкодження вона отримала виключно з власної необережності та внаслідок нещасного випадку, про обставини якого не бажає надавати свідчення. Вказує, що слідчі експерименти із нею проводились під натиском працівників поліції, всупереч її волі та з порушенням її права щодо роз'яснення не свідчити та не відповідати на запитання, оскільки вона не могла повністю, з точністю та достовірністю відтворити обставини отримання ушкодження. Відповідно до положень ст.87 КПК України вважає, що суд зобов'язаний був визнати недопустимими доказами, отриманні з такими порушеннями. Потерпіла просить виправдати ОСОБА_9 за пред'явленим обвинуваченням. Вважає, що місцевий суд свій вирок обґрунтував недопустимими та недостовірними доказами.
Захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 також подав апеляційну скаргу з такими ж вимогами про скасування вироку місцевого суду та закриття даного кримінального провадження. Захисник вважає, що вирок ґрунтується на припущеннях, що прямо суперечить ч.3 ст.373 КПК України. Вирок ухвалений із порушенням презумпції невинуватості та на підставі недопустимих і недостовірних доказах, яким суд не надав належної оцінки з урахуванням вимог ст. 94 КПК України. Також зазначає, що обвинувальний акт складений не уповноваженим прокурором ОСОБА_11 , який безпідставно був включений у групу прокурорів, оскільки жодної участі у кримінальному провадженні він не приймав, тому юридичні підстави для набуття повноважень цього прокурора відсутні. Також вважає, що прокурор не довів жодної із описаної у обвинувальному акті обставин та самого діяння інкримінованого ОСОБА_9 . Вказує, що знаряддя злочину, який є головним речовим доказом, стороною обвинувачення стороні захисту не відкривався та у судове засідання для дослідження не був наданий. Отже, всі похідні докази від такого недопустимого доказу також є недопустимими, тому висновок молекулярно-генетичної експертизи, який ґрунтується на дослідженні цього речового доказу також є недопустимим.
Результати усіх наданих прокурором слідчих експериментів, проведені за участі потерпілої та обвинуваченого є недопустимими через істотні порушення прав і свобод людини. Оскільки слідчі експерименти проведені з особами, яким не було роз'яснено їх право відмовитись від давання показань і відповідати на запитання, а також показань свідка, який надалі був визнаний обвинуваченим, то відповідно до положень ст.87 КПК України суд зобов'язаний був визнати недопустимими докази, отриманні з такими порушеннями.
Також висновки судово-медичних експертиз та комісійної судово-медичної експертизи щодо потерпілої ґрунтується на медичній картці останньої, яка теж відсутня у матеріалах провадження та не відкривалась стороні захисту і доступ до неї не надавався.
Таким чином, захисник вважає, що суд першої інстанції не надав об'єктивну оцінку кожному доказу окремо та у їх взаємозв'язку згідно з вимогами ст.94 КПК України.
Заслухавши доповідь судді, захисника ОСОБА_7 та представника потерпілої ОСОБА_8 , які підтримали вимоги поданих ними апеляційних скарг та просили їх задовольнити із викладених підстав, прокурора, яка заперечила проти задоволення апеляційних скарг, вважаючи рішення суду законним та обґрунтованим, дослідивши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції у межах апеляційної скарги.
Статтею 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Статтею 55 Конституції України гарантовано кожному право на оскарження до суду будь-яких рішень, дій чи бездіяльності органів влади, посадових і службових осіб.
Відповідно до ч.1 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом..
У відповідності до положень ст.124 Конституції України забезпечення доведеності вини належить до основних засад судочинства.
Як убачається з матеріалів провадження, місцевий суд, під час розгляду справи дотримався вимог ст. 22 КПК, якою передбачено обов'язок суду, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створювати необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав, зокрема, збирати та подавати суду докази і доводити перед судом їх переконливість.
Водночас, жоден доказ не має наперед встановленої сили і оцінюється судом у сукупності з точки зору достатності та взаємозв'язку згідно з приписами ст. 94 КПК України.
Як вбачається із матеріалів кримінального провадження суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення.
Висновки суду про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_9 у скоєнні даного злочину ґрунтуються на досліджених у судовому засіданні доказах, які детально викладені у вироку і яким суд дав належну правову оцінку.
Кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_9 , за ч.1 ст. 121 КК України відповідає фактичним обставинам справи.
Допитаний у судовому засіданні суду першої інстанції обвинувачений ОСОБА_9 свою вину у інкримінованому злочині не визнав повністю. Пояснив, що 05 липня 2024 року ввечері умисно удар ножем потерпілій не завдавав, та причини завдати удар ножем потерпілій у нього також не було. На досудовому розслідуванні йому не роз'яснили його право не свідчити проти себе та членів сім'ї. Свої пояснення надав у заяві про повідомлення позиції у кримінальному провадженні. Ніякого конфлікту і ніяких неприязних відносин у нього з ОСОБА_10 , а ні 05 липня 2024 року, а ні напередодні - не було.
При цьому, на думку колегії суддів, не зважаючи на невизнання вини обвинуваченим ОСОБА_9 , його вина в інкримінованого йому кримінальному правопорушенні підтверджується дослідженими судом першої інстанції доказами.
Диспозицією ч. 1 ст. 121 КК України передбачено відповідальність за умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження небезпечне для життя в момент заподіяння.
Доводи обвинуваченого про те, що умисно удар ножем потерпілій він не завдавав, не відповідають дійсності.
Така позиція обвинуваченого спростовується дослідженими судом першої інстанції та перевіреними апеляційним судом доказами:
Свідок ОСОБА_12 повідомила, що мешкає у сусідньому будинку АДРЕСА_2 , що розташований приблизно за 10 метрів від будинку потерпілої. Того вечора, обвинувачений прийшов до неї щоб викликати швидку, коли спитала що сталося, то сказав, що різнув ОСОБА_13 ножем. Коли свідок вийшла, то потерпіла йшла напроти у стані сильного алкогольного сп'яніння. У неї була маленька ран. Потім приїхала швидка, щоб надати медичну допомогу останній. Також повідомила, що у той вечір криків чи конфліктів не чула.
Свідок ОСОБА_14 повідомила, що їй подзвонила потерпіла, щоб свідок прийшла забрати її у той вечір. Після чого вона зустрілися. Тілесних ушкоджень свідок не бачила, до моменту поки приїхала швидка. Про конфлікти їй потерпіла не повідомляла. Допомогу від неї не просила. Була у стані сп'яніння. Потерпіла пропонувала іти далі відпочивати.
Свідок ОСОБА_15 повідомила, що вона є медичним працівником Швидкої допомоги. Влітку у 2024 році ввечері був виклик на вул. Фрунзе з повідомленням про ножове поранення. Коли приїхали на виклик зустріли по вул. Вокзальній потерпілу ОСОБА_10 із жінкою, яка йшла з нею. Було видно гостре поранення у живіт - колота проникаюча рана. Надали медичну допомогу. Свідок чула, що був день народження і таке сталося, що вдарили ножем жінку. Хто говорив про це- не пам'ятає. Жінка, яка була з нею сказала, що вдарив ножем чоловік чи співмешканець. Після надання допомоги потерпілу доправили до лікарні.
Допитаний у судовому засіданні місцевого суду експерт ОСОБА_16 пояснив, що при проведенні експертного дослідження використовували візуальні імперативні методи дослідження та спеціальну літературу. Вказав, що враховуючи локалізацію, взаєморозташування та морфологію тілесних ушкоджень у сукупності, можуть бути наслідком одного травматичного впливу предмету, по типу ножа. Кількість енергій, у даному випадку, свідчить про жорстку фіксацію та пояснюється законами фізики. Оскільки для проникнення необхідно 15-17 протон, що свідчить про те, що ніж не міг лежати на поверхні, а його тримав у руці нападник.
Крім показів свідків, винуватість обвинуваченого ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого йому злочину також підтверджується іншими доказами, які містяться у матеріалах справи, й були всебічно досліджені у судовому засіданні, зокрема:
- витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 06.07.2024 року, згідно якого за фактом нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_9 за ознаками злочину передбаченого ст. 128 КК України внесено відповідні відомості про злочин (а.с. 54);
- рапортом ВП №2 Прилуцького РВП ГУНП у Чернігівській області дізнавача ОСОБА_17 про те, що виїздом СОГ встановлено що до Ічнянської МЛ була доставлена ОСОБА_10 з ножовим пораненням у черевну порожнину. Оглянута лікарями та забрана на проведення оперативного втручання. Від ОСОБА_10 відібрано пояснення, де вказано що ножове поранення їй наніс ОСОБА_9 . З даного приводу претензій вона не має, із письмовою заявою звертатися не бажає. ОСОБА_9 перебуває у лікарні (а. с. 58);
- протоколом огляду від 06.07.2025 та додатку до нього у вигляді відеозапису, який був переглянутий в судовому засіданні, з якого вбачається, що вбачається, що об'єктом огляду є територія господарство за адресою: АДРЕСА_1 . Під час проведеного ви огляду виявлено території господарства, яка огороджена дерев'яними ним парканом вхід на хвіртка відімкне но при проведенні при проході до подвір'я прямо від входу спостерігається одноповерхове приміщення з метало профілю зеленого кольору. Справа від входу до подвір'я спостерігаються два одноповерхові приміщення. Зліва виявлено приміщення з цегли з шиферним дахом. Справа виявлено одноповерхове приміщення з білої цегли з шиферним дахом. Вхід до приміщення здійснюється через двохстворні дерев'яні двері, які на момент огляду наполовину відчинено, замочний пристрій відсутній, на дверях знаходяться сітка. При проході до приміщення прямо від входу зліва направо виявлено дерев'яну тумбу з різними речами. Прямо від входу виявлено дерев'яну тумбу білого кольору з вмістом різних речей. З правого боку від входу знаходяться двохстворні двері. При проході до кімнати до кімнати зліва на право спостерігається вишак з дерева, під ним знаходяться різні речі, а саме порожні пляшки одяг під випічкою виявлений холодильник. За ним виявлено стіл з різноманітними продуктами харчування, за столом виявлено газову плиту, прямо від входу під стіною виявлено вбудовану в тумбочку на якій знаходиться різноманітні миючі засоби. Справа під стінкою виявлено грубу, на поверхні якої виявлено металевий пластиковий шнур, та з правого боку під стінкою виявлено предмет зовні схожий на ніж з рукояткою чорного кольору довжиною близько 11 сантиметрів та лезом близько 16.5 сантиметрів. На лезі виявлено видимі сліди речовину бурого кольору. На запитання: «Чий ніж?», власник приміщення повідомив, що ніж його та використовується для власних потреб, а також повідомив про ситуацію з Людмилою. Ніж помістили до паперового пакету НТУ за печатано та вилучено до ВП №2 ГУНП Чернігівській області. Поблизу стіни знаходиться прохід до іншої кімнати в якій виявлена ліжко, стіл з речами тумба з телевізором Samsung та три дерев'яні стільці з одягом на них. не задній частині подвір'я виявлено сарайне приміщення з різноманітними побутовими та будівельними речами. У подальшому сформовано письмовий протокол (а.с. 60-63, 64);
- висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 06 липня 2024 року об 01:35 год встановлено, що ОСОБА_9 перебуває у стані алкогольного сп'яніння (а.с. 66);
- постановою про визнання речових доказів від 06.07.2024, визнано речовим доказом предмет схожий на ніж з рукояткою чорного кольору довжиною близько 11 см та лезом близько 16,5 см (а.с. 67-68);
- постановою про відібрання біологічних зразків для проведення експертизи від 09 липня 2024, якою постановлено відібрати у ОСОБА_10 біологічні зразки, а саме її крові (а.с. 69);
- протоколом про відібрання біологічних зразків для проведення експертизи від 09 липня 2024, відібрано у ОСОБА_10 біологічні зразки, а саме її кров (а.с. 70);
- постановою про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи від 26.07.2024 (а.с. 71-73);
- висновком експерта №СЕ-19-24/55030-БД від 13.12.2024, яким встановлено, що на клику ножа (об'єкт №2) виявлено кров людини. Встановлено генетичні ознаки крові виявленої на ножі (об'єкт №2) крові збігаються з генетичними ознаками крові потерпілої ОСОБА_10 ймовірно на 99,99999999% (а.с. 76-86);
- постановою про визнання речових доказів від 24.04.2025, якою постановлено об'єкти дослідження, котрі надані з висновком експерта № СЕ-19-24/55030-БД від 13.12.2024 та поміщені до спец,пакетів № 6072854 та № 5895788 визнано речовими доказами у кримінальному провадженні, № 12024270440000179 від 06.07.2024 та помістити до камери зберігання речових доказів ВП №2 Прилуцького РВП (а.с. 87-88).
- довідкою генерального директора КНП «Ічнянська МЛ» від 10.07.2024 № 01-21/663 про те, що ОСОБА_10 знаходиться на лікуванні у хірургічного відділенні МЛ з 05.07.2024 по даний час. Діагноз: Проникаюче поранення черевної порожнин, тонкого кишківника. Внутрішньо-черевна кровотеча. Алкогольне сп'яніння (а.с. 90);
- довідкою генерального директора КНП «Ічнянська МЛ» від 10.09.2024 № 01-21/862 про те, що ОСОБА_10 знаходилася на лікуванні у хірургічного відділенні МЛ з 23.07.2024. Діагноз: Проникаюче поранення черевної порожнин, тонкого кишківника. Внутрішньо-черевна кровотеча. Алкогольне сп'яніння (а.с. 91);
- протоколом проведення слідчого експерименту від 16.09.2025 р. та додатку до нього у вигляді відеозапису, який був переглянутий в судовому засіданні, вбачається, що під час проведення слідчого експерименту за участі потерпілої ОСОБА_10 , якій було запропоновано відтворити обставини що відбувалися 05.07.2024, де остання у присутності понятих зазначила що у вечірній час 05.07.2024 року вона перебувала на території свого господарства, розташованого за адресою АДРЕСА_1 , де вживала спиртні напої зі своїм співмешканцем ОСОБА_9 та іншими особами. Після чого у темну пору доби, точного часу не пам'ятає, ОСОБА_18 переносила посуд з вулиці на кухню до приміщенні будинку, де з власної необережності підсковзнулася та наштрирхнулася животом, а саме лівою стороною на ніж який лежав на поверхні столу та помітила це через декілька хвилин. Вказала, що ніяких конфліктів між нею та іншими особами у той вечір не відбувалося (а.с. 92-96);
- постановою про призначення судово медичної експертизи від 26.09.2024 (а.с. 97-98);
- висновком експерта № 254, яким встановлено наступне. У ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виявлено тілесні ушкодження у вигляді ушкодження тонкого кишківника з внутрішньою кровотечею. Дані ушкодження утворилися внаслідок однієї травматичної дії колюче-ріжучого предмета типу ножа. За давністю ці ушкодження можуть відповідати 05.07.2024 року. Відповідно до пп. 2.1.3.к «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень» (Наказ МОЗ України №6 від 17.01.1995 року «Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України»), зазначене тілесне ушкодження відноситься до категорії тяжких за ознакою небезпеки для життя. Щодо питань можливого механізму утворення вказаних ушкоджень, експерт дійшов висновку, що тілесне ушкодження виникло від дії колюче-ріжучого предмета по типу ножа. Водночас, зазначене ушкодження не могло виникнути за обставин, вказаних ОСОБА_10 під час допиту та слідчого експерименту. Крім того, згідно з даними токсикологічного аналізу крові, у ОСОБА_10 виявлено наявність етанолу в концентрації 1,61 г/л, що відповідає алкогольному сп'янінню середнього ступеня (99-102);
- протоколом проведення слідчого експерименту від 06.12.2025 р. та додатку до нього у вигляді відеозапису, який був переглянутий в судовому засіданні, з якого вбачається, що під час проведення слідчого експерименту за участі потерпілої ОСОБА_10 останній було запропоновано відтворити обставини при яких вона отримала тілесні ушкодження. В подальшому ОСОБА_10 вказала, що дана подія відбулась ввечері 05.07.2024, під час якої вона перебувала в приміщенні будинку за місцем проживання та заносила на кухню посуд. Також ОСОБА_10 вказала, що коли вона заносила посуд та подальшому поклала його на стіл у приміщенні кухні, вона не помітила як до кухні підійшов ОСОБА_9 , котрий у руках тримав посуд та ніж та вона, повертаючись, наштовхнулася лівої стороною живота на ніж, котрий у цей час тримав ОСОБА_9 . Після чого ОСОБА_10 пішла до сусіда, а ОСОБА_9 викликав ШМД для подальшої допомоги (а.с.103-107).
- постановою про призначення додаткової судово-медичної експертизи від 09.12.2024 (а.с. 108-109);
- висновком експерта № 342, яким встановлено, що у ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 мали місце наступні тілесні ушкодження: проникаюче колото-різане, поранення черевної порожнини з ушкодженням тонкого кишківника та внутрішньочеревною кровотечею. На запитання: «Чи могли утворитися виявлені у потерпілої ОСОБА_10 тілесні ушкодження за обставин, які вона вказує під час слідчого експерименту?» - експерт зазначає, що з урахуванням характеру та анатомічної локалізації зазначених тілесних ушкоджень, вони могли утворитися, в тому числі, за обставин, на які вказує потерпіла ОСОБА_10 під час слідчого експерименту від 06.12.2024 р. (а.с. 110-113);
- протоколом проведення слідчого експерименту від 08.04.2025 р. та додатку до нього у вигляді відеозапису, який був переглянутий в судовому засіданні, вбачається, що слідчий експеримент проводився в рамках даного кримінального провадження за адресою АДРЕСА_1 . До проведення слідчого експерименту були залучені прокурор Прилуцької окружної прокуратури ОСОБА_19 та лікар судово-медичний експерт Прилуцького МРВ СМЕ ОСОБА_20 . Під час проведення слідчого експерименту за участі потерпілої ОСОБА_10 останній було запропоновано відтворити обставини, за яких вона отримала тілесні ушкодження. В подальшому ОСОБА_10 вказала, що подія відбулася у вечірній час 05.07.2024 року, точного часу вона вказати не змогла, оскільки не пам'ятає, та повідомила, що перебувала у приміщенні будинку за місцем проживання й заносила на кухню посуд. Також ОСОБА_10 вказала, що коли вона заносила посуд, то в подальшому поставила його на стіл у приміщенні кухні, і в цей час вона не помітила, як до кухні зайшов її співмешканець ОСОБА_9 , котрий у руках тримав посуд, а в правій руці - ніж, та, повертаючись, вона наштовхнулася лівою стороною живота на ніж, котрий у цей час тримав у руці ОСОБА_9 . У подальшому після даної події ОСОБА_10 пішла до сусідки, а ОСОБА_9 викликав швидку для надання допомоги (а.с. 116-119);
- постановою про призначення комісійної додаткової судово-медичної експертизи від 09.02.2025 (а.с. 125);
- висновком експерта № 10 яким встановлено, що на думку комісії експертів за обставин, які вказані в текстах питань, саме міцної фіксації ножа в руці Сакуна бути не могло, отже в разі «наштирхання» потерпілої на лезо ножа він (ніж) не маючи жорсткої фіксації в руці повинен був впасти на підлогу. Крім того відсутність фіксації навіть теоретично не змогла передати лезу достатньої кількості енергії для «пробивання» доволі товстого шару еластичних м?яких тканин, з яких складається стінка черевної порожнини. Також не слід забувати, що 2 поранення також отримала стінка кишківника, яка є досить рухливою. Таким чином, комісія експертів вважає неможливим утворення описаного вище поранення внаслідок наштирхання потерпілої на ніж, який знаходився в руці нападника (а.с. 128-138);
- постановою про перекваліфікацію кримінального правопорушення від 14.05.2025, якою перекваліфіковано вказане діяння із 128 КК Україні на ч. 1 ст. 121 КК України (а.с. 139-141);
- постановою про призначення групи прокурорів від 19.05.2025 (а.с. 142);
- повідомленням про підозру ОСОБА_9 за ч. 1 ст. 121 КК України (а.с. 143-146).
Отже, позиція обвинуваченого про те, що умисно удар ножем потерпілій він не завдавав, не узгоджується із дослідженими судом доказами та суперечить встановленим обставинам кримінального провадження.
Так, відповідно до висновків експерта № 10, 254, 342 щодо питань можливого механізму утворення вказаних ушкоджень, експерт дійшов висновку, що тілесне ушкодження виникло від дії колюче-ріжучого предмета по типу ножа. Водночас, зазначене ушкодження не могло виникнути за обставин, вказаних ОСОБА_10 під час допиту та слідчого експерименту. На думку комісії експертів за обставин, які вказані в текстах питань, саме міцної фіксації ножа в руці ОСОБА_9 бути не могло, отже в разі «наштирхання» потерпілої на лезо ножа він (ніж) не маючи жорсткої фіксації в руці повинен був впасти на підлогу. Крім того відсутність фіксації навіть теоретично не змогла передати лезу достатньої кількості енергії для «пробивання» доволі товстого шару еластичних м?яких тканин, з яких складається стінка черевної порожнини. Також не слід забувати, що 2 поранення також отримала стінка кишківника, яка є досить рухливою. Таким чином, комісія експертів вважає неможливим утворення описаного вище поранення внаслідок наштирхання потерпілої на ніж, який знаходився в руці нападника.
Апеляційний суд погоджуєьбся з судом першої інстанції та теж критично оцінює показання потерпілої, оскільки в ході досудового розслідування та судового розгляду її позиція неодноразово змінювалася. Так, згідно з рапортом, було встановлено, що спочатку вона повідомила про те, що саме ОСОБА_21 завдав їй удару ножем, проте згодом вона почала відмовлятися від обвинувачень. Суд бере до уваги той факт, що потерпіла є співмешканкою обвинуваченого, а відтак перебуває з ним у близьких стосунках, що могло вплинути на зміну її показань.
Враховуючи у сукупності досліджені докази, аналізуючи показання обвинуваченого, потерпілої та свідків, допитаних судом першої інстанції, співставивши зазначені вище докази та решту, детально вказаних судом у вироку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що вони взаємопов'язані та у своїй сукупності підтверджують всі обставини, що підлягають доказуванню, встановлюють подію злочину, винуватість обвинуваченого та інші обставини, зазначені у ст. 91 КПК України.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає, що спосіб, механізм та характер тілесних ушкоджень у сукупності з іншими встановленими обставинами, вказує на умисний характер дій обвинуваченого.
З огляду на вказане, висновок суду про винуватість ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, за обставин викладених у вироку, є правильним, а його дії вірно кваліфіковані як заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння.
Доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 з приводу обвинувального акту, який на його думку складений не уповноваженим прокурором ОСОБА_11 , який безпідставно був включений у групу прокурорів, оскільки жодної участі у кримінальному провадженні він не приймав, тому юридичні підстави для набуття повноважень цього прокурора відсутні, є голослівними, оскільки були предметом розгляду суду першої інстанції. Ухвалою Ічнянського районного суду Чернігівської області від 09.12.025 року, якою у задоволенні скарги захисника ОСОБА_7 про визнання протиправною та скасування постанови заступника керівника Прилуцької окружної прокуратури Чернігівської області від 19.05.2025 року про призначення групи прокурорів відмовлено в повному обсязі. Зокрема, даною ухвалою зазначено, що суд не наділений повноваженнями перевіряти рішення прокурора на предмет їх відповідності положенням ст.ст.37, 110 КПК України.
Доводи захисника з приводу не відкриття стороною обвинувачення знаряддя злочину, який є головним речовим доказом та медичної карти потерпілої, також є безпідставними, оскільки Верховний Суд України у постанові від 10.05.2023 (справа №452/3584/20) зазначив, що відсутність клопотання сторони захисту про ознайомлення з речовими доказами на стадії досудового розслідування не є порушенням ст. 290 КПК України з боку обвинувачення. Суд підкреслив, що обов'язок надати доступ до матеріалів не означає примусового ознайомлення з речовими доказами без ініціативи захисту.
Щодо доводів допустимості як доказу слідчого експерименту за участі потерпілої, то суд першої інстанції надав обґрунтовану відповідь, з якою також погоджується апеляційний суд, тому до уваги не приймаються.
Судом першої та апеляційної інстанції перевірено докази по кримінальному провадженні, оцінивши їх на підставі ст. 94 КПК України з точки зору їх об'єктивності, належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємозв'язку.
Суд першої інстанції, при призначенні покарання виконав вимоги, передбачені ст. ст. 50, 65 КК України, врахував особу обвинуваченого, його похилий вік, сімейний стан, те, що на обліку у лікаря психіатра та нарколога він не перебуває, маючи пенсійний вік продовжує працювати , наявність обставин, що пом'якшують призначення покарання, а також те, що обвинувачений з урахуванням положень ст.12 КК України вчинив тяжкий злочин та правильно призначив основне покарання обвинуваченому у межах санкції ч.1 ст.121 КК України у виді позбавлення волі.
Разом з тим, суд дійшов висновку про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства та можливість звільнення його від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком та покладенням на ОСОБА_9 обов'язків, відповідно до вимог частин 1, 3 ст.76 КК України.
Крім того, в даному конкретному випадку судом були враховані індивідуальні особливості вчиненого діяння, особа обвинуваченого, позиція сторони обвинувачення, відсутність претензій з боку потерпілої та той факт, що застосування ст.75 КК України не забороняється в випадку, якщо існує можливість виправлення засудженого без відбування покарання. Це покарання, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, буде ефективним і дієвим з метою профілактики подальшої поведінки обвинуваченого, з чим також погоджується і апеляційний суд.
Окрім того, апеляційний суд вважає правильним покладення на обвинуваченого обов'язків, передбачених пп. 1, 2, 3 ч. 2, п. 4 ч. 3 ст. 59-1 КК України, та застосування до обвинуваченого вимог п. 5 ст. 91-1 КК України, як механізму захисту потерпілої особи від майбутніх випадків домашнього насильства та направлення ОСОБА_9 , який є особою, яка вчиняла домашнє насильство, для проходження програми для кривдників строком на три місяці.
Разом з цим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційних скарг захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 та представника потерпілої ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_8 щодо того, що слідчий експеримент від 08.04.2025 року за участі обвинуваченого ОСОБА_9 є недопустимим доказом.
Так, показання свідка, який згодом стає підозрюваним/обвинуваченим у тому ж провадженні, є недопустимими доказами. Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 87 КПК України, такі показання не можуть бути використані для обґрунтування обвинувачення, оскільки вони отримані з порушенням права на захист, коли особа фактично вже була підозрюваною, але не мала відповідних процесуальних прав.
Таким чином, призначене судом покарання буде необхідним для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, отже, апеляційні скарги захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 та представника потерпілої ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_8 необхідно задовольнити частково, а вирок Ічнянського районного суду Чернігівської області від 19.12.2025 стосовно ОСОБА_9 , змінити, виключити з мотивувальної частини вироку посилання як на доказ на протокол проведення слідчого експерименту від 08.04.2025р., який проведений відносно ОСОБА_9 .
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404,405,407,408,409, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційні скарги захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 та представника потерпілої ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_8 - задовольнити частково.
Вирок Ічнянського районного суду Чернігівської області від 19.12.2025 стосовно ОСОБА_9 - змінити.
Виключити з мотивувальної частини вироку посилання як на доказ на протокол проведення слідчого експерименту від 08.04.2025р., який проведений відносно ОСОБА_9 .
В іншій частині вирок суду залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.
ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4