Справа №591/15061/25 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Ковтун О. М.
Номер провадження 33/816/1116/26 Суддя-доповідач Клімашевська І. В.
Категорія 130 КУпАП
27 квітня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Клімашевська І.В.,
з участю секретаря - Вербицької Д.А., в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , його захисників - адвокатів Жалковського В.Ю., Матішинця В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми справу про адміністративне правопорушення за апеляційними скаргами адвокатів Жалковського Володимира Юрійовича та Матішинця Василя Васильовича на постанову судді Зарічного районного суду м.Суми від 18.03.2026, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 ,
притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП,-
Постановою судді Зарічного районного суду м.Суми від 18 березня 2026 року ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП і на нього було накладене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік за те, що він 19.12.2025 о 22-18 год у м. Суми по вул. Покровська, 8, керував т/з Citroen C-Elysee, д.н.з. НОМЕР_2 , у стані алкогольного сп'яніння. З позитивним результатом огляду 0,45 проміле, проведеного на місці зупинки т/з за допомогою технічного приладу газоаналізатор Alcotest Drager 6810, що проводився за згодою водія ОСОБА_1 , що підтверджується тестом №2465 від 19.12.2025, останній не погодився. Огляд проводився у найближчому закладі охорони здоров'я КНП СОР «ОКМЦСНЗ». Згідно висновку лікаря-нарколога №4132 від 23.12.2025 ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп'яніння. Своїми діями порушив п.2.9а ПДР.
Не погодившись з вказаним судовим рішенням, захисники ОСОБА_1 - адвокати Жалковський В.Ю., Матішинець В.В. подали апеляційні скарги, в яких просили скасувати постанову Зарічного районного суду м.Суми від 18 березня 2026 року як незаконну, винесену з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а провадження у справі - закрити за відсутністю в діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
В обґрунтування вимог апеляційних скарг вказували, що у працівників поліції взагалі не було підстав для зупинки транспортного засобу, під керуванням ОСОБА_1 . На відеозаписі не зафіксовано жодної з ознак алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 , в той же час вказаний факт не прийнято до уваги судом першої інстанції. Був порушений порядок проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, а саме: прилад Драгер, за допомогою якого проводився огляд не є належним технічним засобом на території України для проведення огляду; він був у несправному стані; ОСОБА_1 надавався один мундштук, але ОСОБА_1 продував у Драгер тричі, що призвело до накопичення парів у приладі; направлення, складене працівниками поліції є неналежним, що в свою чергу призводить до недопустимості його як доказу у справі. При цьому, вказане направлення взагалі не було долучено до матеріалів справи поліцейськими, а витребовувались судом. Окрім того, захисники зазначали, що у ОСОБА_1 було здійснено відбір лише одного набору зразків сечі, обсяг якої невідомий. В той же час, останній просив зробити ще і забір крові, на що лікар йому відмовив. До того ж, у лікаря, який проводив огляд були відсутні повноваження на проведення такого огляду взагалі. Апелянти наголошували, що відеозаписи, які долучені до матеріалів справи, є неналежними доказами, вони не є безперервними, а про один з відеозаписів не внесено записи до протоколу, тому невідомо взагалі, звідки він взявся. Протокол було складено пізніше ніж 24 години з моменту виявлення особи, що є грубим порушенням норм КУпАП. Окрім того, у поліцейських були відсутні повноваження на складання протоколу відносно ОСОБА_1 , який є військовослужбовцем і в той час перебував на службі.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши позицію особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також доводи захисників на підтримку поданих ними апеляційних скарг, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
У відповідності до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Перевіряючи законність оскаржуваного судового рішення в межах поданих захисниками апеляційних скарг, апеляційний суд вважає, що розглядаючи вказану справу, суддя суду першої інстанції дотримався вимог вищезазначеного закону та дійшов вірного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.
Так, зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що факт вчинення ОСОБА_1 вказаного правопорушення, суддею суду першої інстанції було встановлено з врахуванням наявних у матеріалах справи доказів, а саме, протоколу про адміністративне правопорушення, відеозаписів, які було долучено працівниками поліції до складених матеріалів, висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану сп'яніння, медичної документації.
Вказані докази зібрані у передбаченому законом порядку і обставин, за яких можливо було б дійти висновку про їх неналежність чи недопустимість, апеляційним судом не встановлено.
При цьому, відеозапис, який було враховано суддею суду першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови, було досліджено і апеляційним судом, і саме його даними, підтверджується те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, що після зупинки транспортного засобу у ОСОБА_1 працівники поліції виявили ознаки алкогольного сп'яніння, у зв'язку з чим і запропонували останньому пройти огляд на стан сп'яніння, а за результатами проведеного огляду як на місці зупинки транспортного засобу, так і у закладі охорони здоров'я було встановлено, що ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп'яніння.
Що стосується доводів апеляційної скарги щодо неповної перевірки судом першої інстанції законності причин зупинки транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 , то апеляційний суд зауважує, що вказані заперечення були предметом розгляду судді суду першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка в мотивах ухваленого рішення із зазначенням того, що транспортний засіб, яким керував ОСОБА_1 , був зупинений за порушення ПДР.
Апеляційний суд повністю погоджується з такими висновками місцевого суду і також звертає увагу на те, що відповідно до ст. 36 Закону України «Про Національну поліцію», зупинка транспортного засобу є компетенцією поліцейського та його дії можуть бути оскаржені в порядку встановленим законом. Однак, як вбачається з матеріалів судового провадження дії службової особи, що складала протокол та фіксувала правопорушення в порядку, передбаченому чинним законодавством апелянтами не оскаржувалися. Будь-яких об'єктивних даних про те, що ОСОБА_1 було зупинено безпідставно, або що відбувалось його переслідування працівниками поліції, матеріали справи не містять.
Отже, їх твердження про неправомірність дій працівників поліції не відповідають дійсності та є суб'єктивними, тому не можуть розглядатись як підстави для скасування рішення суду першої інстанції і закриття провадження по справі.
До того ж, апеляційний суд зауважує, що у даному випадку для визнання винуватості ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП ключовим є не обставини зупинки транспортного засобу, а те, що він, порушуючи п.2.9.а ПДР керував транспортним засобом, перебуваючи у стані сп'яніння, що підтверджується відповідними доказами.
Окрім того, захисники наголошували, що на жодних з відеозаписів не зафіксовано ознак алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 і у працівників поліції не було законних підстав для висунення вимоги щодо проведення огляду, а судом першої інстанції не було прийнято це до уваги.
З приводу цих доводів апеляційних скарг слід зазначити, що про наявність у працівника поліції обґрунтованих та об'єктивних підстав вважати, що водій ОСОБА_1 підлягав огляду на стан сп'яніння, свідчили ознаки, що відповідають приписам п. 2-4 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», зокрема, наявний запах алкоголю з порожнини рота, а питання встановлення наявності (чи відсутності) ознак стану сп'яніння, які є підставами для проведення огляду водія т/з, відноситься виключно до компетенції поліцейського.
Тобто, у водія ОСОБА_1 , у якого поліцейські виявили ознаки алкогольного сп'яніння, в силу вимог ПДР та ст.266 КУпАП виник обов'язок пройти відповідний огляд на стан такого сп'яніння у встановленому законом порядку, так як «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі» (рішення ЄСПЛ від 29.06.2007 у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (OHalloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02).
Таким чином, зазначена вище вимога поліцейського, який виявив у водія ознаки алкогольного сп'яніння, є законною і обґрунтованою, а твердження захисників про безпідставність проведення огляду та складання протоколу відносно ОСОБА_1 є необґрунтованими.
Окрім того, апелянти стверджували, що огляд водія ОСОБА_1 на місці зупинки транспортного засобу було проведено за допомогою приладу «Alcotest Drager 6810», що законодавчо не врегульований і не є належним технічним засобом на території України, що такий прилад не має відповідної сертифікації, вчасно не проведено його калібрування, тому його результати є недопустимими. А за таких обставин, на думку захисту, всі подальші дії та докази повинні бути визнані недопустимими та неналежними, враховуючи «доктрину плодів отруйного дерева».
В той же час, апеляційний суд не може погодитись з такою позицією з огляду на наступне.
Згідно з наказом МОЗ України від 10 лютого 2010 року №95 прилад електродіагностичний "Alcotest 6810" внесено до Державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення України та дозволено для застосування в медичній практиці.
Відповідно до положень Закону України «Про метрологію, метрологічну діяльність» засоби вимірювальної техніки, які застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології, є законодавчо регульованими засобами вимірювальної техніки. До таких засобів вимірювальної техніки відносяться і вимірювачі вмісту алкоголю в крові в повітрі, що видихається. Пунктом 1 ст.17 вказаного Закону України передбачено, що законодавчо врегульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту. Водночас законом не встановлено вимог до законодавчого регулювання засобів вимірювальної техніки, що вже перебувають у експлуатації, пов'язаних з наявністю чинних сертифікатів відповідності засобів вимірювальної техніки затвердженому типу, які видавалися Міністерством економічного розвитку і торгівлі України до 01 січня 2016 року.
Таким чином, газоаналізатори виробництва компанії «Drager Safety AG & Co. KGaA, Німеччина», що вже перебувають в експлуатації, можуть експлуатуватись і надалі за умови своєчасного проведення їх періодичної повірки та повірки після ремонту, що узгоджується зі змістом листа заступника директора Українського медичного центру сертифікації МОЗ від 18.01.2018, який долучено ОСОБА_1 до своїх письмових заперечень.
Отже, прилад «Drager Alсotest 6810», який був застосований працівниками поліції під час огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння, дозволений МОЗ та має свідоцтво про державну реєстрацію.
Крім того, перелік спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ України та Держспоживстандартом для проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан сп'яніння міститься в Державному реєстрі затверджених типів засобів вимірювальної техніки.
Газоаналізатор Drager Safety AG and Co.KgaA (Germany), до яких належить і Drager Alcotest 6820, який був застосований для проведення огляду ОСОБА_1 на стан сп'яніння у медичному закладі, включений до вказаного переліку.
Таким чином, надуманими є твердження захисту про те, що під час проведення огляду ОСОБА_1 на стан сп'яніння використовувався неналежний технічний прилад.
Щодо доводів апеляційних скарг про використання для огляду ОСОБА_1 спеціального технічного засобу «Драгер», який не пройшов вчасної повірки, а також - калібрування, яка має проводитись кожні 6 місяців, то апеляційний суд дані доводи не може взяти до уваги, виходячи з таких обставин.
Частина 1 ст.1 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» містить визначення наступних термінів:
10) калібрування - сукупність операцій, за допомогою яких за заданих умов на першому етапі встановлюється співвідношення між значеннями величини, що забезпечуються еталонами з притаманними їм невизначеностями вимірювань, та відповідними показами з пов'язаними з ними невизначеностями вимірювань, а на другому етапі ця інформація використовується для встановлення співвідношення для отримання результату вимірювання з показу;
17) періодична повірка засобів вимірювальної техніки - повірка, що проводиться протягом періоду експлуатації засобів вимірювальної техніки через встановлений проміжок часу (міжповірочний інтервал);
18) повірка засобів вимірювальної техніки - сукупність операцій, що включає перевірку та маркування та/або видачу документа про повірку засобу вимірювальної техніки, які встановлюють і підтверджують, що зазначений засіб відповідає встановленим вимогам.
Статтею 17 вказаного Закону врегульовано порядок Повірки засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, згідно якої передбачено, що законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту, а статтею 27 врегульовано питання щодо калібрування засобів вимірювальної техніки.
Так, калібруванню в добровільному порядку можуть підлягати засоби вимірювальної техніки, які застосовуються у сфері та/або поза сферою законодавчо регульованої метрології. Калібруванню також підлягають вторинні та робочі еталони. Калібрування засобів вимірювальної техніки проводиться: науковими метрологічними центрами; метрологічними центрами, калібрувальними лабораторіями, акредитованими національним органом України з акредитації; метрологічними центрами, калібрувальними лабораторіями, які мають документально підтверджену простежуваність своїх еталонів до національних еталонів, еталонів інших держав або міжнародних еталонів відповідних одиниць вимірювання. Калібрування вторинних та робочих еталонів проводиться в порядку, встановленому нормативно-правовим актом центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері метрології та метрологічної діяльності. Калібрування та оформлення його результатів проводяться відповідно до національних стандартів, гармонізованих з відповідними міжнародними та європейськими стандартами, та документів, прийнятих міжнародними та регіональними організаціями з метрології.
Таким чином, повіркою є перевірка відповідності певним стандартам, а калібрування - приведення засобу вимірювальної техніки до певних стандартів. Міжповірочний інтервал для категорії законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки «Вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихується» встановлено наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13 жовтня 2016 року №1747 і становить 1 рік.
Як вбачається з матеріалів справи, «Alcotest Drager 6810», що використовували поліцейські під час проведення огляду ОСОБА_1 на місці зупинки транспортного засобу, пройшов добровільну процедуру колібрування. Відомостей про те, що прилад, за допомогою якого ОСОБА_1 проходив огляд на місці зупинки транспортного засобу, не пройшов періодичну повірку, не надано.
За таких обставин, відсутні підстави для визнання результатів, отриманих за допомогою приладу «Alcotest Drager 6810», що використовували поліцейські під час проведення огляду ОСОБА_1 на місці зупинки транспортного засобу, недійними.
До того ж, не погодившись з такими результатами, ОСОБА_1 пройшов відповідне тестування і у закладі охорони здоров'я, де також підтвердилось те, що вміст алкоголю у повітрі, що видихав ОСОБА_1 під час проведення тестування на алкотестері, перевищувала більше ніж удвічі встановлену чиним законодавством норму.
При цьому, Drager Alcotest 6820, що використовувався у медичному закладі під час проведення огляду ОСОБА_1 на стан сп'яніння, має відповідні документи, необхідні для використання на території України, а також - пройшов планову періодичну повірку 20.02.2025.
Отже, прилад, який був застосований у медичному закладі охорони здоров'я під час огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння, є законодавчо врегульованим засобом вимірювальної техніки, що перебуває в експлуатації на підставі відповідних документів та який пройшов обов'язкову метрологічну процедуру повірки. Відповідно відсутні підстави для визнання результатів, отриманих за допомогою такого приладу, недійними.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги в цій частині належить вважати необґрунтованими, суб'єктивними та розцінювати їх, як обраний спосіб захисту.
Щодо доводів апеляційних скарг про те, що ОСОБА_1 двічі продував у Драгер, але прибор не показував результат і стан сп'яніння, і тільки на третій раз (за допомогою одного і того самого мундштука), прилад показав позитивний результат, що було викликано накопиченням алкоголю у одному й тому самому мундштуку, то суд зауважує, що на відеозаписі чітко зафіксовано, як працівник поліції дістає повністю запакований мундштук, який відкриває при ОСОБА_1 . Перші дві спроби продуття дійсно були невдалими і прилад дійсно не показав ніякого результату, але це було викликано виключно тим, що ОСОБА_1 видував недостатню для проведення аналізу приладом кількість повітря. Після роз'яснення йому, що треба видувати більше повітря до характерного клацання, ОСОБА_1 проходить тестування ще раз і прилад показує результат - 0,45 проміле, що значно перевищує встановлену чинним законодавством норму, яка складає 0,2 проміле.
При цьому, відсутні підстави вважати, що під час цих тестувань могло бути накопичення газів чи алкоголю у мундштуку, який використовувався при усіх трьох спробах, оскільки мундштуки не вбирають алкоголь - вони не є «аккумуляторами» алкоголю, вони призначені для забезпечення гігієнічності тестування та для направлення потоку повітря, що видихається з легень, безпосередньо до камери забору проб, що контактує з сенсором, який проводить аналіз вмісту парів і здатний визначити молекули етилового спирту в складі проби.
Тим більше, як зазначалось вище, у закладі охорони здоров'я, де ОСОБА_1 проходив огляд у тому числі за допомогою іншого газоаналізатора, не погодившись з результатами проведеного тестування на місці зупинки транспортного засобу, результат також був позитивним, що більше ніж у 2 рази перевищував норму.
Таким чином, позиція захисту, що кількість спроб продуття без заміни мундштука вплинуло на результати огляду ОСОБА_1 , ґрунтується на припущеннях. З наведених обставин суд не бере до уваги і вважає припущеннями зауваження захисників щодо повторного використання вживаного мундштука і у закладі охорони здоров'я.
Стосовно температурного показнику на роздруківці з алкотестеру Драгер, який показує +9 С, що на думку апелянтів свідчить про його технічну несправність, вказані висновки є помилковими, оскільки сам прилад перед його використання знаходився в службовому авто, тобто перебував в значно теплішому середовищі, температурні показники якого відрізнялись від фактичних показників повітря на вулиці, що і було відображено на роздруківці з алкотестеру.
Температурний режим експлуатації приборів Драгер становить від -5 С до +50 С повітря, тобто проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння, а саме продуття алкотестеру відбувалося в межах норми, враховуючи показник +9 С.
Тобто, розбіжності у зазначенні температури на роздруківці і показників повітря на вулиці, які були в то день, не свідчать про несправність приладу, або про порушення працівниками поліції порядку проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, встановленого вимогами законодавства, а апеляційні доводи адвокатів з цього приводу є надуманими.
Щодо доводів захисника про те, що Направлення на огляд водія до медичного закладу не є належним і допустимим доказом, так як в наданому суду документі (Направленні) відсутній рядок, в якому вказується серія та номер протоколу про адміністративне правопорушення, а також - через не вручення такого Направлення безпосередньо ОСОБА_1 і не долучення його до первісних матеріалів, що направлялись суду, слід зазначити наступне.
Направлення, форма якого встановлена Додатком 1 до пункту 8 розділу ІІ Інструкції , є офіційним процесуальним документом, який складається поліцейським у разі відмови водія від огляду на місці зупинки чи незгоди з результатами проведеного на місці зупинки транспортного засобу огляду. Він є підставою для проведення огляду в закладі охорони здоров'я.
При цьому, на переконання суду апеляційної інстанції, під час розгляду судом матеріалів складених за фактом керування транспортним засобом в стані сп'яніння, таке направлення не має вирішального значення.
У даному випадку, оскільки ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу та у закладі охорони здоров'я, а пройшов огляд і на місці зупинки і у медичному закладі, то таке направлення і зазначені в ньому відомості лише підтверджують факт проходження процедури огляду у закладі охорони здоров'я, що і без такого документу ніким не оспорюється.
Більше того, факт того, що ОСОБА_1 був доставлений у медичний заклад і там проведений його огляд підтверджується відеозаписом з нагрудних камер поліцейських, які відразу після того, як ОСОБА_1 не погодився з результатами проведеного на місці зупинки транспортного засобу огляду, повезли останнього для проведення огляду у медичний заклад.
Окрім того, слід зазначити, що факт невручення ОСОБА_1 копії направлення було викликано тим, що відповідне направлення надається поліцейським уповноваженій особі закладу охорони здоров'я (лікарю) і у даному конкретному випадку таке направлення дійсно було видано працівниками поліції закладу охорони здоров'я- КНП СОР ОКМЦМСНЗ і його копія міститься в матеріалах справи (на аркуші 105). Невідповідність форми направлення, яка міститься в матеріалах справи, чинній редакції, на чому наголошували захисники, не спростовує факту проходження ОСОБА_1 процедури огляду у закладі охорони здоров'я і, тим більше, ніяким чином не впливає і не може призводити до недопустимості Висновку, який складався лікарем за результатами проведеного у медичному закладі огляду.
При цьому, судом першої інстанції вказане направлення досліджувалось, але в обґрунтування висновків щодо винуватості ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, місцевим судом вірно покладено сукупність інших належних і допустимих доказів (протоколу, відеозапису, висновку лікаря та акту медичного огляду).
За таких обставин, безпідставними є доводи апеляційних скарг про необхідність визнання Направляння неналежним чи недопустимим доказом.
Крім того, апелянти зазначали, що диски, які долучені до матеріалів справи виготовлені невідомо ким, не засвідчені електронним цифровим підписом, а отже є неналежними доказами. Окрім того, вони не є безперервними.
На вказане, апеляційний суд зазначає, що ст. 251 КУпАП, передбачено те, що доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно пунктів 4, 5 Розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом МВС України від 18 грудня 2018 року № 1026, під час здійснення повноважень поліцейськими портативний відеореєстратор закріплюється на його форменому одязі на грудях (ближче до плечового суглоба) так, щоб не створювати перешкод діям поліцейського. У випадках, пов'язаних з необхідністю якісної фіксації подій, поліцейські можуть тримати портативний відеореєстратор у руках. Дозволяється закріплення портативного відеореєстратора на екіпіруванні (шоломі) або зброї, якщо їх конструкцією передбачені відповідні кріплення. Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Розділом ІІІ вищевказаної Інструкції передбачено порядок застосування відеореєстраторів, встановлених на службових транспортних засобах, а саме: відеореєстратор може бути встановлений усередині салону службового транспортного засобу та/або зовні для максимальної фіксації навколишньої обстановки та/або внутрішньої частини салону в спосіб, що не заважає огляду водія; включення відеореєстратора здійснюється з моменту початку виконання службових обов'язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозапис ведеться безперервно до її завершення, при цьому в процесі включення відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Залежно від наявних режимів відеореєстратора та освітлення відеозапис здійснюється у відповідному режимі денної або нічної зйомки.
Слід зазначити, що оригіналом документа є сам документ, а оригіналом електронного документа - його відображення, якому надається таке саме значення, як документу. При цьому, матеріальний носій - лише спосіб збереження інформації.
До того ж, КУпАП не вимагає обов'язкового електронного цифрового підпису на матеріальних носіях інформації, як про це зазначали захисники.
Крім того, доводи апеляційної скарги про недопустимість вказаних вище відеозаписів через їх не безперервність не заслуговують на увагу, оскільки КУпАП не містить будь-яких заборон з цього приводу, сам відеозапис містить зафіксовані відомості про усі суттєві обставини, що підлягають з'ясуванню і встановленню під час розгляду справи в суді.
Отже, на переконання апеляційного суду досліджений судом відеозапис має достатньо високу інформативність, позбавлений упередження та суб'єктивного ставлення, має безсторонніх характер, на такому відеозаписі зафіксовані усі ті відомості, які необхідні для оцінки дій водія на відповідність вимогам п.2.9а ПДР, а також - для оцінки обставин, передбачених диспозицією ч .1 ст.130 КУпАП. Зокрема, у даному випадку, відомості такого відеозапису підтверджують факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, проходження ним огляду на стан сп'яніння на місці зупинки та у медичному закладі, а також - позитивність результатів проведених тестувань. За таких обставин, суд вважає даний відеозапис належним та допустимим доказом у справі, а усі доводи апелянтів з питання недопустимості цього доказу - необґрунтованими і безпідставними.
Щодо тверджень апелянта про порушення порядку відбирання біологічних зразків і відсутності повноважень в особи, яка проводила огляд на стан сп'яніння, що призводить, на думку захисту, до недійсності висновку, слід зазначити наступне.
Так, порядок проведення огляду на стан сп'яніння в закладах охорони здоров'я і оформлення його результатів регламентований Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яка затверджена Наказом 09.11.2015 № 1452/735 ( далі- Інструкція).
Розділом 3 вказаної Інструкції передбачено, що метою огляду є встановлення наявності чи відсутності стану сп'яніння в обстежуваної особи. Метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп'яніння. Зразки біологічного середовища для лабораторного дослідження відбираються двома наборами. Один набір використовується для первинного дослідження. Другий набір використовується для підтверджуючого дослідження. Предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук. Для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти зразки біологічних середовищ.
При цьому, Інструкцією не передбачене обов'язкове взяття в особи, яка проходить огляд, як біологічного середовища ( сечі), так і крові. А п.12 передбачено, що кров береться у випадку неможливості взяти біосередовище.
З документів, що міститься в матеріалах справи, вбачається, що лікарем було проведено клінічний огляд ОСОБА_1 , результати якого були відображені ним в Акті медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння №4132 (п.9-17). 19.12.2025 о 23:00 год за допомогою приладу Alcotest Drager 6820 було отримано результат, що ОСОБА_1 перебуває у стані сп'яніння з показником 0,48 проміле. 19.12.2025 о 23:20 год за допомогою приладу Alcotest Drager 6820 було отримано результат, що ОСОБА_1 перебуває у стані сп'яніння з показником 0,54 проміле ( п.18). При цьому, була проведена лабораторна діагностика з метою уточнення наявних речовин впливу та згідно результату дослідження №1314, при хіміко-токсикологічному дослідження біологічного матеріалу (сечі) методом газорідинної хроматографії у ОСОБА_1 виявлений етиловий спирт в кількості 0,62г/л (а.с.107,108).
Таким чином, у ОСОБА_1 , як обстежуваної особи, було відібрано зразки біологічного середовища - сечі, тому немає підстав стверджувати про те, що лікар безпідставно відмовив ОСОБА_1 у відборі крові.
При цьому, у суду немає жодних підстав для сумнівів у тому, що розділення відібраного у ОСОБА_1 зразка сечі на декілька проб могло вплинути на отриманий результат огляду або, що такі маніпуляції працівниками закладу охорони здоров'я, де ОСОБА_1 проходив огляд, були здійснені з метою фальсифікації результатів.
Так, розділення відібраного зразка на декілька проб (так зване аліквотування) часто проводиться в лабораторній практиці для можливості проведення різних видів аналізів з однієї порції та необхідності збереження частини зразка.
У даному випадку, як вбачається з відеозапису, дійсно працівниця мед закладу, після отримання від ОСОБА_1 зібраної в стерильний контейнер порції сечі, за вказівкою лікаря поділила цей зразок на 4 порції, які помістила ще у 3 ємності. Такі обставини підтвердив допитаний судом першої інстанції лікар. При цьому, питання дотримання стерильності вказаних ємностей з'ясовувалось судом першої інстанції під час допиту як лікаря, так і медичної сестри ОСОБА_2 , і остання зазначала, що ОСОБА_1 самостійно розпакував 1 ємність, а інші 3 вона розпаковувала при ньому. Ніякої іншої речовини в цих ємностях не було, оскільки вони у сі були запаковані. Вказані обставини підтверджуються і відеозаписами. Крім того, на відеозаписах зафіксовано, як лікар та медсестра у присутності ОСОБА_1 та поліцейських обговорюють необхідність проведення аліквотування, зокрема, щоб провести аналіз на наявність чи відсутність не тільки етилового спирту в сечі, а й - наркотичних засобів чи психотропних речовин, а також - для залишення зразка для збереження.
Доречи, з відомостей, які отримано судом першої інстанції на запит від медичного закладу, де ОСОБА_1 проходив огляд, вбачається, що проводилось лабораторне дослідження таких зразків і результати його відображені у пункті 24 Акту медичного огляду №4132, а термін зберігання контрольних зразків біологічного матеріалу (сечі) був до 20.03.2026.
Враховуючи вищевикладене, у суду не виникає сумнівів у тому, що розділення медичною сестрою загального об'єму відібраного зразка сечі ОСОБА_1 на менші частки для проведення дослідження та зберігання, вплинуло на його властивості, а , тим більше, у суду взагалі відсутні підстави вважати, що це було зроблено для фальсифікації результатів огляду.
Тому всі доводи сторони захисту з цих підстав слід вважати надуманими.
Також в апеляційних скаргах захисники посилались на порушення проведення процедури огляду в медичному закладі, що, на їх думку, є підставою для визнання огляду недійсним, з тих підстав, що огляд водія фактично проводився не уповноваженою особою, тобто лікарем, а медичною сестрою.
Надаючи оцінку вказаним доводам, апеляційний суд приходить до висновку, що такі доводи апелянтів не можуть розглядатись судом як правова підстава для висновку про порушення проведення процедури огляду на стан сп'яніння водія в закладі охорони здоров'я.
Так, дійсно, як вбачається з відеозапису, після прибуття до закладу охорони здоров'я, медична сестра, виконуючи вказівки лікаря, надає ОСОБА_1 алкотестер для продуття двічі з інтервалом у 20 хвилин, після чого демонструє результати (0,48 проміле та 0,54 проміле). Також вона, виконуючи свої посадові обов'язки, замірює тиск в водія. Тобто виконує ті технічні дії, які має здійснювати середній медичний персонал.
При цьому саме лікарем складається акт про результати огляду водія, в який вносяться усі відомості проведеного огляду ( у тому числі показники приладу Drager Alcotest 6820 про наявність у ОСОБА_1 алкоголю : 0,48 проміле під час першого продуття та 0,54 проміле під час другого тестування), а також ним оформляється висновок про перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння.
Сумнівів у правильності проведення процедури огляду в медичному закладі та у достовірності зазначених в Акті відомостей в апеляційного суду не виникає, як і не виникало у судді суду першої інстанції, тому останній вірно поклав в основу рішення такі медичні документи як докази винуватості ОСОБА_1 у вчиненому правопорушенні.
Твердження апелянта про те, що процедура оглядку була здійсненна не лікарем, а не уповноваженою на це медичною сестрою, не відповідає фактичному перебігу подій.
Крім того, діючими нормативними актами, регулюючими питання проходження огляду водія на стан сп'яніння в закладах охорони здоров'я не визначено заборони участі медичної сестри в забезпеченні проведення процедури продуття водієм газоаналізатора, що являється технічною дією, яка входить до комплексу таких заходів як проведення медичного огляду.
Таким чином, доводи апелянтів з цього питання є безпідставними.
Також, суд не вважає порушенням процедури огляду той факт, що лікар, ще до завершення процедури огляду почав заповнювати бланк Висновку. Як пояснив лікар в суді першої інстанції, він розпочав його заповнювати 19.12.2025 - під час огляду, а завершив 23.12.2025 після отримання лабораторних досліджень. Доречи, відомості зазначені у Висновку, повністю підтверджують вказані обставини.
Щодо тверджень сторони захисту про те, що у лікаря, який проводив огляд ОСОБА_1 на стан сп'яніння, немає відповідних знань, оскільки він не пройшов тематичне вдосконалення за відповідною програмою згідно законодавства, суд наголошує, що п.2 розділу 3 Інструкції передбачено, що огляд водія транспортного засобу на стан сп'яніння в закладах охорони здоров'я проводиться у присутності поліцейського в будь-який час доби із застосуванням спеціальних технічних засобів лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту), який пройшов тематичне вдосконалення за відповідною програмою згідно із законодавством. Тематичне вдосконалення обов'язково включає в себе опрацювання методики відбору зразків, їх консервування, маркування, упаковки, зберігання та транспортування до лабораторії, а також документальне оформлення всіх цих процедур.
Так, згідно копії посвідчення про проходження підвищення кваліфікації до диплому № НОМЕР_3 , лікар-нарколог ОСОБА_3 у 2020 році пройшов тематичне удосконалення щодо спеціалізації « Діагностика станів сп'яніння», тобто, відповідно до встановлених вимог є кваліфікованим лікарем на проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння, а твердження захисників щодо закінчення терміну його повноваження зі спливом 5 років є тільки їх припущенням. Той факт, що лікар пройшов додаткове навчання у 2026 році не свідчить про те, що станом на 19.12.2025 він не був особою, уповноваженою на проведення огляду, або що він втратив свій досвід у цьому питанні.
За таких обставин, апеляційний суд зазначає, що відсутні підстави для визнання висновку щодо результатів медичного огляду недійсним.
Слід зазначити, що захисником Жалковським В.Ю. в апеляційному суд заявлялось клопотання про витребування з Харківського національного медичного університету Міністерства охорони здоров'я України інформації щодо проходження лікарем ОСОБА_3 тематичного удосконалення у 2020 році, у задоволенні якого в судовому засіданні 14.04.2026 було відмовлено з огляду на те, що аналогічне клопотання заявлялось в суді першої інстанції, проте захисник не навів переконливих доводів того, що суд першої інстанції відхилив його необґрунтовано.
При цьому, я вже зазначено вище апеляційний суд не вбачає правових підстав для сумніву у кваліфікації та відповідності лікаря психіатра-нарколога ОСОБА_3 вимогам Інструкції та Порядку для проведення огляду на стан сп'яніння в закладах охорони здоров'я і оформлення його результатів.
Твердження захисника про проведення освідування неуповноваженою особою - лікарем закладу охорони здоров'я, який не пройшов повторно тематичне удосконалення за відповідною програмою згідно з чинним законодавством, не заслуговують на увагу, не дають підстав ставити під сумнів достовірність Висновку №4132 від 23.12.2025, як доказу, і не спростовують факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
Не спростовують факту керування ОСОБА_1 в стані сп'яніння і обставини не вручення поліцейськими водію примірника Акту та Висновку.
Окрім того, суд не може взяти до уваги позицію сторони захисту про необхідність визнання недопустимим доказом протоколу, через те, що він не відповідає вимогам ст. 256 та ч.2 ст. 254 КУпАП, оскільки його було складено пізніше 24 годин з моменту виявлення особи, яка вчинила таке правопорушення, з огляду на наступне.
Так, відповідно до вимог ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Дослідивши наданий суду протокол, можна зробити висновок, що його оформлення повністю відповідає вимогам, які пред'являються до його складання, він містить всі обов'язкові елементи. Щодо того, що він складений поза межами 24 годин, то слід зазначити, що вказана обставина викликана тим, що ОСОБА_1 , окрім проходження обстеження за допомогою Алкотестера Драгер, було здано біосердовище - сечу.
Так, після отримання результатів лабораторного дослідження сечі від 22.12.2025 та 23.12.2025, лікарем був завершений огляд та на підставі завершеного Акту медичного огляду 23.12.2025 складено Висновок щодо результатів медичного огляду №4132.
Відповідний протокол було складено 24.12.2025, тобто на наступний день після видачі лікарем відповідного висновку і в день отримання такого висновку поліцейськими, що вбачається з копії Журналу реєстрації медичних оглядів ( а.с.97).
Отже , саме проведення лабораторних досліджень з біосередовищем об'єктивно завадило працівникам поліції скласти протокол у термін, що визначено ст. 254 КУпАП, водночас, в даному випадку порушення цих термінів не спростовує факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 ч.1 КУпАП, не є підставою для визнання протоколу неналежним чи недопустимим доказом, а також - для закриття провадження в цій справі.
До того ж, у ОСОБА_1 та його захисників було достатньо часу для того, щоб після вручення протоколу і до закінчення строків, передбачених ст.38 КУпАП, підготувати правову позицію та реалізувати в повній мірі свої процесуальні права як в суді першої інстанції, так і в апеляційному суді.
Інші доводи апеляційної скарги щодо складання протоколу (а саме не зазначення у протоколі результатів проведеного у медичному закладі огляду, відсутність дати Висновку) не спростовують законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції та не впливають на правильність висновку суду про доведеність факту порушення водієм ОСОБА_1 пункту 2.9а Правил дорожнього руху України, та його дії за ч.1 ст. 130 КУпАП кваліфіковані правильно.
Апелянтом також зазначалось, що у працівників поліції взагалі не було повноважень складати протокол відносно ОСОБА_1 , так як він є діючим військовослужбовцем, тому останній має особливий правовий статус. Вважав, що огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння мав проводиться за спеціальним порядком, передбаченим ст. 266-1 КУпАП.
У відповідь на вказане апеляційний суд звертає увагу, що на спростування заперечень сторони захисту щодо особливого статусу та особливої процедури проходження огляду ОСОБА_1 , як військовослужбовцем, суд першої інстанції виклав у своєму рішенні детальні мотиви та проаналізував їх в сукупності як між собою так і з дослідженими письмовими доказами.
З такими доводами погоджується і апеляційний суд, додатково наголошуючи, що ОСОБА_1 протягом всього часу спілкування з працівниками поліції жодного разу не повідомив, що виконував обов'язки військової служби. Він перебував разом з іншими цивільними особами, зокрема, зі своєю дружиною та повідомляв, що вони їдуть додому, де їх чекають діти.
При цьому, апеляційним судом не встановлено у діях працівників поліції порушень вимог ч.2 ст. 266 КУпАП та п.п. 6, 7, 8 «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», а інших доводів , які б вказували на безпідставність складання відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення, в апеляційній скарзі апелянтами не наведено.
Таким чином, враховуючи вказані обставини, всупереч доводам апеляційних скарг, апеляційний суд вважає оскаржуване рішення законним, обґрунтованим та вмотивованим, підстав для його скасування під час апеляційного перегляду не встановлено, а тому, постанову судді суду першої інстанції слід залишити без зміни, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП України, -
Постанову Зарічного районного суду м.Суми від 18 березня 2026 року, якою ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, залишити без зміни, а апеляційні скарги адвокатів Жалковського Володимира Юрійовича та Матішинця Василя Васильовича на цю постанову - без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Сумського апеляційного судуКлімашевська І. В.