Номер провадження: 11-сс/813/896/26
Справа № 522/172/26 1-кс/522/1587/26
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
21.04.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючий - суддя ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши матеріали кримінального провадження №12026162510000027 від 06.01.2026 року за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м.Одеси від 25.03.2026 року, стосовно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Точилове, Ананївського району, Одеської області, громадянина України, фізична особа - підприємець, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого
підозрюваного у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.367КК України,
встановив:
В провадженні СВ ВП №2 ОРУП №1 ГУНП в Одеській перебувають матеріали кримінального провадження №12026162510000027 від 06.01.2026 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.1 ст.366, ч.2 ст.367 КК України.
24.03.2026 року за результатами досудового розслідування ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.367 КК України за кваліфікуючими ознаками: службова недбалість, тобто неналежне виконання службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам.
Оскарженою ухвалою судді слідчого частково задоволено клопотання старшого слідчого СВ Відділу поліції №2 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_7 та до підозрюваного ОСОБА_6 застосований запобіжний захід у виді домашнього арешту, в межах строку досудового розслідування, тобто до 23.05.2026 року, із забороною залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , в нічний час, а саме з 24:00 год до 05:00 год наступного дня, (крім випадків необхідності прибуття в укриття, в разі оголошення повітряної тривоги на час воєнного стану, та виконання обов'язків, пов'язаних з ліквідацією наслідків руйнувань в наслідок військової агресії РФ).
Обґрунтовуючи своє рішення слідчий суддя послався на те, що застосування саме такого запобіжного заходу буде достатнім та необхідним для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, зможе запобігти ризикам, передбаченим ч.1 ст.177 КПК України, та дасть змогу контролювати місце перебування підозрюваного під час здійснення досудового розслідування.
Не погоджуючись із ухвалою слідчого судді, захисник ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та застосувати до ОСОБА_6 запобіжний захід у виді особистого зобов'язання, з покладанням обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КК України.
Захисник посилається на необґрунтованість підозри та недоведеність ризиків. Вважає, що слідчим суддею не враховано той факт, що робота ОСОБА_6 пов'язана з відрядженнями до інших міст та областей України, а застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту не дає останньому можливості прибувати на об'єкти будівництва та виконувати умови договорів, що в свою чергу позбавляє можливості працювати та забезпечувати родину.
До початку апеляційного розгляду захисник ОСОБА_5 подав заяву про розгляд справи за його відсутністю, просив задовольнити апеляційну скаргу.
Прокурор у судове засідання апеляційного суду не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Згідно з ч.4 ст.405 КПК (далі - КПК) неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.
За наведених обставин, враховуючи положення ч.4 ст.107, ч.4 ст.405 КПК апеляційний розгляд проведено за відсутності учасників кримінального провадження та без фіксації за допомогою технічних засобів.
Заслухавши суддю-доповідача; дослідивши матеріали провадження за клопотанням слідчого; обговоривши доводи апеляційної скарги; колегія суддів дійшла висновку про таке.
Частина 1 статті 404 КПК передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 2 КПК основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Стаття 370 КПК передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ч.2 ст.177 КПК, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Статтею 194 КПК передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Вирішуючи питання про наявність обґрунтованої підозри, поняття якої не міститься в національному законодавстві, слід виходити з його визначення наведеного в практиці Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що наявність «обґрунтованої підозри» у вчиненні правопорушення передбачає «наявність фактів або інформації, які могли б переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла-таки вчинити злочин». Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п.32, Series A, № 182), (Erdagoz v. Turkey (Ердагоз проти Туреччини).
Органом досудового розслідування ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.367 КК України за обставин викладених у клопотанні слідчого.
Колегія суддів вважає, що слідчим суддею в повній мірі досліджено питання наявності обґрунтованої підозри, а матеріали провадження містять достатньо доказів, що б переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозра, пред'явлена ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.367 КК України є обґрунтованою.
На переконання апеляційного суду, на даному етапі досудового розслідування, додані до клопотання слідчого докази є вагомими та достатніми для обґрунтування підозри.
При цьому, відповідно до ст.ст.89, 94 КПК України та Глави 28 КПК України питання про встановлення вини ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому злочину, оцінка зібраних доказів на предмет їх достовірності і допустимості відноситься до компетенції суду за наслідками судового розгляду кримінального провадження по суті обвинувачення, а підстав для визнання доказів недопустимими, відповідно до ст.87 КПК України, в ході апеляційного розгляду не встановлено.
Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що відповідно до положень ч.2 ст.94 КПК, жоден доказ не має наперед встановленої сили, та всі докази в даному кримінальному провадженні підлягають ретельній перевірці з наступною їх оцінкою згідно положень ч.1 ст.94 КПК.
Відповідно до ст.ст. 89, 94 КПК, оцінка допустимості та належності доказів буде надана судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження по суті.
Перевіривши доводи сторони захисту про те, що запобіжний захід у виді нічного домашнього арешту є занадто суворим, а запобіжний захід у виді особистого зобов'язання зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, колегія суддів дійшла висновку про таке.
Відповідно до ч.1 ст.181 КПК домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
За наведених обставин колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді щодо наявності в даному кримінальному провадженні ризиків, передбачених 177 КПК, вказаних в клопотанні слідчого про застосування запобіжного заходу, тому застосування запобіжного заходу у виді нічного домашнього арешту є необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного.
При цьому, застосування такого запобіжного заходу жодним чином не порушує право підозрюваного на працю, оскільки він не позбавлений можливості у разі потреби повідомити слідчого або прокурора про необхідність залишити межі області у зв'язку з службовою необхідністю та зокрема отримати дозвіл на виїзд у відрядження.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що слідчий суддя об'єктивно врахував всі обставини кримінального провадження, дані про особу підозрюваного та дійшов правильного висновку про те, що на даній стадії досудового розслідування до ОСОБА_6 необхідно застосувати запобіжний захід у виді нічного домашнього арешту з покладанням на нього обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.
При цьому, доцільність необхідності подальшого застосування до підозрюваного домашнього арешту буде перевірена через нетривалий час.
Порушень положень КПК під час розгляду клопотання слідчим суддею, які могли б стати підставою для скасування оскаржуваної ухвали, не встановлено.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.407 КПК за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
На підставі викладеного, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, оскільки ухвалене у відповідності до вимог закону, та винесене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та оціненими слідчим суддею, а тому апеляційна скарга сторони захисту задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст.177, 178, 181, 376, 404, 405, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м.Одеси від 25.03.2026 року, якою в кримінальному провадженні №12026162510000027 від 06.01.2026 рокудо підозрюваного ОСОБА_6 застосований запобіжний захід у виді нічного домашнього арешту - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4