Номер провадження: 11-кп/813/1908/26
Справа № 522/14732/21
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
23 квітня 2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі:
головуючий суддя ОСОБА_2
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 03 квітня 2026 року про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальних провадженнях №12021160000000182, внесеному до ЄРДР 05.02.2021 року, та №12021160000001109, внесеному до ЄРДР 30.07.2021 року, відносно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 358, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 190 КК України,-
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення.
Оскаржуваною ухвалою задоволено клопотання прокурора Одеської обласної прокуратури ОСОБА_8 .
Продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 01.06.2026 включно із визначенням розміру застави у розмірі 6360 (шість тисяч триста шістдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 21 166 080,00 (двадцять один мільйон сто шістдесят шість тисяч вісімдесят) грн.
Обґрунтовуючи ухвалу, суд першої інстанції, врахував тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення, його наслідки та прийшов до висновку про те, що у вказаному провадженні продовжують існувати ризики, передбачені п. п. 1, 3 ч.1 ст. 177 КПК України, що унеможливлює застосування щодо обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погодившись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу, в якій посилається на наступне:
- стороною обвинувачення не доведено існування жодного із ризиків;
- судом не враховано, що обвинувачений повернув майно потерпілим та цивільних позовів до обвинуваченого у кримінальному провадженні не заявлено, та визначено непомірний розмір застави.
На підставі наведеного захисник просить ухвалу скасувати та постановити нову, якою змінити запобіжний захід ОСОБА_7 з тримання під вартою на особисте зобов'язання.
Крім того, захисник в апеляційній скарзі просить поновити строк на апеляційне оскарження.
Позиції учасників судового розгляду.
Відповідно до положення ч. 2 ст. 422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
До початку судового засідання до апеляційного суду від захисника ОСОБА_6 та прокурора ОСОБА_8 надійшли клопотання про розгляд апеляційної скарги без їх участі.
За таких підстав, враховуючи, що сторони про участь в судовому засіданні під час розгляду апеляційної скарги не заявляли, тому відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України апеляційний розгляд проведено за відсутності учасників кримінального провадження та без фіксації за допомогою технічних засобів.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступного висновку.
Мотиви апеляційного суду.
Згідно з положеннями ч.1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Враховуючи вимоги і доводи апеляційної скарги та правові позиції, висловлені в оскаржуваній ухвалі суду, апеляційний суд повинен перевірити доводи апеляційної скарги (1) щодо наявності підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції, та за наявності підстав для його поновлення - (2) щодо законності та обґрунтованості оскаржуваної ухвали.
Щодо клопотання на поновлення строку апеляційного оскарження.
Апеляційну скаргу на на ухвалу про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення(п. 1-1 ч. 2 ст. 395КПК України).
Зі змісту матеріалів кримінального провадження убачається, що оскаржувана ухвала, якою було задоволено клопотання прокурора та продовжено відносно ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, постановлена 03 квітня 2026 року у судовому засіданні за участю сторони захисту, зокрема захисника ОСОБА_6 що підтверджується журналом судового засідання (а.с. 72-73). Ця обставина не заперечується в апеляційній скарзі, а тому відповідно до п. 1-1 ч. 2 ст. 395 КПК України строк апеляційного оскарження для сторони захисту почався з дня оголошення ухвали.
Враховуючи те, що апеляційна скарга була подана 06 квітня 2026 року, колегія суддів констатує, що строк для подання апеляційної скарги дотримано відповідно до п. 1-1 ч. 2 ст. 395 КПК України, тому відсутні підстави для його поновлення.
Щодо законності та обґрунтованості ухвали слідчого судді.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Частиною 4 ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» визначено права кожного, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, ініціювати провадження, в якому суд без зволікання має встановити законність затримання та прийняти рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним.
Як убачається з матеріалів провадження на розгляді Приморського районного суду м. Одеси знаходиться кримінальні провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12021160000000182 від 05.02.2021 та №12021160000001109 від 30.07.2021, відносно ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 358, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 190 КК України.
Оскаржуваною ухвалою задоволено клопотання прокурора Одеської обласної прокуратури ОСОБА_8 та продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 01.06.2026 включно із визначенням розміру застави у розмірі 6360 (шість тисяч триста шістдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 21 166 080,00 (двадцять один мільйон сто шістдесят шість тисяч вісімдесят) грн.
Відповідно до положень ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.
Переглядаючи оскаржену ухвалу суду в межах поданої апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 , апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та навів мотиви прийнятого рішення, зазначивши, що обраний стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є співмірним із існуючими ризиками станом на час судового розгляду, відповідає особі обвинуваченого і зможе забезпечити, на відміну від інших більш м'яких запобіжних заходів, належне виконання ним процесуальних обов'язків.
Апеляційний суд вважає, що, розглядаючи питання доцільності продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 , суд першої інстанції виконав вимоги ст.ст. 199, 331 КПК України, які регламентують продовження строку дії запобіжного заходу.
Надаючи оцінку доводам сторони захисту щодо відсутності існування ризиків та можливості застосування більш м'якого запобіжного заходу, апеляційний суд зазначає наступне.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється (ч.1 ст. 177 КПК України).
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що обвинувачений може здійснити вищевказані дії (ч.2 ст. 177 КПК України).
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Зазначений стандарт доказування (переконання) суд використовує для перевірки існування ризиків за ч.1 ст. 177 КПК України, у цьому кримінальному провадженні щодо обвинуваченого.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про наявність ризиків, які виправдовують тримання обвинуваченого під вартою.
Зважаючи на обставини вчинення інкримінованих ОСОБА_7 злочинів, характеру, тяжкості та суспільної небезпечності, а також можливої міри покарання, яка може бути йому призначена у разі визнання винним, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та прийнятим з урахуванням положень ст.ст. 177, 178, 183 КПК України, оскільки є об'єктивні підстави вважати, що до теперішнього часу продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
При цьому, апеляційний суд враховує, що ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений (підозрюваний) може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицький проти Польщі», «Храїда проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Також існує ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що обвинувачений ОСОБА_7 може незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні, оскільки останні ще не допитані.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний, обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК.
Таким чином, доводи апеляційної скарги захисника про недоведеність наявності у кримінальному провадженні заявлених прокурором ризиків є необґрунтованими, оскільки спростовуються матеріалами провадження.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 , виходячи з вимог ст.ст. 177, 178, 183, 199, 331 КПК, в тому числі і з огляду на правову кваліфікацію інкримінованого останньому кримінального правопорушеньня, а тому вважає, що зміна запобіжного заходу обвинуваченоу на більш м'який, з великою вірогідністю, не зможе запобігти ризикам, що унеможливить завершення судового розгляду кримінального провадження, та в свою чергу не буде слугувати виконанню завдань кримінального судочинства, передбачених ст. 2 КПК України.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги на непомірність визначеного розміру застави, апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
В контексті справи «Mangouras v. Spain» (рішення від 28.09.2010р., заява №12050/04) зазначається, що заявник, посилаючись на пункт 3 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стверджував, що сума застави у його справі була необґрунтовано високою та не враховувала конкретні обставини й умови його особистого життя. ЄСПЛ визнано законними та обґрунтованими дії національних судів щодо обрання підозрюваному розміру застави, який значно перевищував наявні активи, поточні доходи підозрюваного, тощо, беручи до уваги особливий характер справи заявника та шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, та зазначено, що навіть якщо сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми збитків, у заподіянні яких ця особа обвинувачується.
Отже, положення КПК України та практика ЄСПЛ орієнтують суд на такі критерії, які слід врахувати при визначенні розміру застави: обставини кримінального правопорушення; особливий характер справи; майновий стан підозрюваного; його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; масштаб його фінансових операцій; дані про особу підозрюваного; встановлені ризики, відповідно до ст. 177 КПК України; «професійне середовище» підозрюваного; помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин шкода, завдана кримінальним правопорушенням.
Згідно з п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину встановлюється у розмірі від 80 до 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Оскарженою ухвалою визначено розмір застави у розмірі 6360 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При цьому, колегія суддів зазначає, що попередньою ухвалою суду першої інстанції від 12.02.2026 зменшенорозмір застави з 7000 до 6360 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що свідчить про тенденцію до зменшення розміру застави у зв'язку із зниженням рівня ризиків передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
На думку апеляційного суду, на даному етапі судового розгляду саме такий розмір застави є належним для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків, в тому числі з урахуванням фактичних обставин вчинення кримінальних правопорушень, їх тяжкості та корисливого характеру, особи обвинуваченого, її майнового і сімейного стану, розміру майнової шкоди, яка складає більш 46 млн. грн та даних про існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а більш менший розмір застави з урахуванням наявності ряду ризиків не зможе забезпечити належну поведінку обвинуваченого та виконання останнім визначених законом обов'язків.
Апеляційним судом не встановлено істотних порушень положень КПК України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при розгляді судом першої інстанції питання, щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, які б були безумовною підставою для скасування оскаржуваної ухвали.
Одночасно колегія суддів звертає увагу, що апеляційний суд перевіряє законність постановлення оскаржуваної ухвали на момент її постановлення, а доцільність необхідності подальшого тримання обвинуваченого під вартою буде перевірена через нетривалий час, під час якого також будуть перевірені факти щодо існування або зменшення заявлених у клопотанні прокурора ризиків.
Разом з цим, аналізуючи надані апеляційному суду копії матеріалів кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 , апеляційний суд вважає, що кримінальне провадження перебуває на розгляді суду першої інстанції тривалий час, але судовий розгляд не завершений та остаточне рішення не прийнято.
Апеляційний суд вважає таку невиправдану тривалість розгляду даного кримінального провадження неприпустимою, що з огляду на положення ст. 28 КПК України, тягне за собою порушення принципу розумності строку розгляду справи, в зв'язку з чим вважає за необхідне повторно звернути увагу районного суду на необхідність дотримання вимог ст. 28 КПК України, щодо розумних строків розгляду справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, в тому числі, залишити вирок або ухвалу без змін.
Враховуючи викладене у всій сукупності, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 176, 177, 178, 183, 199, 376, 404, 405, 407, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 03 квітня 2026 року про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальних провадженнях №12021160000000182, внесеному до ЄРДР 05.02.2021 року та №12021160000001109 внесеному до ЄРДР 30.07.2021 року, відносно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 358, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 190 КК України, - залишити без змін.
Звернути увагу суду першої інстанції на необхідність дотримання розумних строків у вигляді даного кримінального провадження, передбачених ст. 28 КПК України.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4