про арешт тимчасово вилученого майна
Справа №348/948/26
Провадження №1-кс/348/234/26
24 квітня 2026 року м. Надвірна
Слідчий суддя Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , слідчого ОСОБА_3 , представника ГО "Наркологічний центр "ХЕЛП"- адвоката ОСОБА_4 , розглянувши клопотання слідчого СВ Надвірнянського РВП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_5 , яке погоджено з прокурором Надвірнянської окружної прокуратури ОСОБА_6 про арешт тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні № 12023090000000137 від 07.03.2023 року, -
Слідчий СВ Надвірнянського РВП ГУНП в Івано-Франківської області ОСОБА_5 , за погодженням прокурора Надвірнянської окружної прокуратури ОСОБА_6 , звернулася до Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області із клопотанням про накладення арешту на тимчасово вилучене майно у кримінальному провадженні № 12023090000000137 від 07.03.2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 146 КК України.
В обґрунтування клопотання, зазначено, що слідчим відділенням Надвірнянського РВП ГУНП в Івано-Франківській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №12023090000000137 від 07.03.2023 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 146 КК України. 14 березня 2026 року до СВ ГУНП із відділу міграційної поліції ГУНП в Івано-Франківській області надійшов рапорт про виявлення кримінального правопорушення, з якого вбачається, що група осіб, діючи за попередньою змовою, з корисливих мотивів, організувала на території Івано-Франківської області центр по реабілітації алко- та наркозалежних осіб, в якому їх незаконно позбавляють волі, не надаючи кваліфікованої медичної допомоги, що призводить до тяжких наслідків. Відтак, того ж дня 14.03.2026 вище зазначений рапорт надійшов до слідчого відділення Надвірнянського РВП ГУНП в Івано-Франківській області, з огляду якого вбачається, що у сел. Делятин, Надвірнянського району, Івано-Франківської області, по вул. Галана, буд. 33 (приміщення колишнього котеджу (готелю) «Візит»), в якому знаходиться так званий реабілітаційний центр по реабілітації алко- та наркозалежних осіб громадської організації «Наркологічний центр «ХЕЛП», код ЄРДПОУ 41613965, юридична адреса якого: м. Харків, вул. Новоолександрівська, 54-A/5/157, насильно утримують алко- та наркозалежних осіб, в тому числі неповнолітніх осіб, яких всупереч їх волі здають їхні близькі родичі. Також встановлено, що керівником громадської організації «Наркологічний центр «ХЕЛП»» є ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець республіки Угорщини, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , який у свою чергу координує інших співучасників вказаного наркологічного центру, а також займається фінансовими розрахунками серед співучасників.
21.04.2026 було проведено санкціонований обшук за адресою: АДРЕСА_2 , під час якого виявлено та вилучено документацію (договори, заяви), чорнові записи, які упаковано до спеціального пакету № NРU6103292; ноутбук марки «Dell» із зарядним пристроєм, який поміщено до спеціального пакету № NРU6103290; ноутбук марки «Lenovo», який поміщено до спеціального пакету № NРU6103291; три мобільні телефони марки «Samsung», які упаковано до спеціального пакету № NРU5105275; мобільний телефон марки «Nokia», який поміщено до спеціального пакету № NРU5105292; мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi 12», який поміщено до спеціального пакету № NРU5105291; банківська карта «Ощадбанк» № НОМЕР_1 , яку поміщено до спеціального пакету №CRI1106335; п'ять флеш-носіїв, які поміщено до спеціального пакету №CRI1106313; наручники, які поміщено до спеціального пакету № CRI1106334.
Вказані речі 21.04.2026 року визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 12023090000000137 від 07.03.2023 року.
На підставі викладеного, з метою запобігання можливого приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження вилученого майна, оскільки існує сукупність підстав вважати, що воно може в подальшому мати доказове значення під час досудового розслідування та могло зберегти на собі сліди злочину або містить інші відомості, які можуть бути використані, як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а також потреби проведення низки слідчих дій та ряду експертних досліджень із вказаним майном, є необхідність в накладенні арешту на вищевказане тимчасово вилучене майно.
Начальник СВ Надвірнянського РВП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримав подане клопотання, просив його з підстав, зазначених у ньому. Додатково зазначив, що вилучені під обшуку речі визнано речовими доказами, щодо вилученого майна будуть проведені необхідні слідчі дії, зокрема, призначені комп'ютерно-технічні експертизи. На момент проведення обшуку у центрі знаходилося близько 40 осіб, всі сорок мобільних телефонів не вилучалися, вилучені були ті, які не вмикалися, або їх вміст неможливо було переглянути, один мобільний телефон був пошкоджений під час проведення обшуку. Ноутбуки «Dell» та «Lenovo» також не вмикалися, інформацію, яка містилася на них неможливо було оглянути, тому їх було вилучено для подальшого експертного дослідження інформації, яка на них знаходиться. Також зауважив, що ухвала слідчого судді на проведення обшуку не зобов'язувала переглядати вміст інформації на комп'ютерній техніці та мобільних телефонах перед їх вилученням.
Представник ГО «Наркологічний центр «ХЕЛП»- адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні просила не накладати арешт на мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi 12», який є особистою власністю ОСОБА_8 , та який вона використовує для навчання та проведення лекційних занять та тренінгів по психології. ОСОБА_8 працює у громадській організації на волонтерських засадах. Також просила повернути ноутбук «Lenovo», який є особистою власністю особи, яка проходить реабілітацію в центрі ОСОБА_9 . Ноутбук «Dell», який належить ГО, використовується виключно для проведення лекційних занять та тренінгів осіб, що проходять реабілітацію, про що також подала письмові клопотання. Також зауважила, що у протоколі обшуку не зазначено, що було неможливо переглянути інформацію на ноутбуках та мобільному телефоні, тому вони підлягають вилученню. З наведених підстав просила задовольнити клопотання частково та повернути ноутбуки та мобільний телефон, які є особистою власністю ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ГО.
Слідчий суддя, заслухавши слідчого, представника ГО «Наркологічний центр «ХЕЛП», дослідивши клопотання, перевіривши додані до клопотання докази, приходить до наступного висновку.
Згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України - заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти відповідно до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Відповідно до ч. 5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.
Відповідно до ч.1 статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч.3 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Арешт на комп'ютерні системи чи їх частини накладається лише у випадках, якщо вони отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення або є засобом чи знаряддям його вчинення, або зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, або у випадках, передбачених пунктами 2, 3, 4 частини другою цієї статті, або якщо їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, а також якщо доступ до комп'ютерних систем чи їх частин обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту.
Відповідно до вимог ч.5 ст.171 КПК України слідчий за погодженням з прокурором, не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна зобов'язаний звернутись до слідчого судді з клопотанням про арешт зазначеного майна.
Слідчим суддею встановлено, що слідчим відділенням Надвірнянського РВП ГУНП в Івано-Франківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023090000000137 за ознаками складу кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 146 КК України, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань. (а.с.4).
21.04.2026 в ході проведеного на підставі ухвали слідчого судді від 15.04.2026 обшуку за адресою: АДРЕСА_2 , було виявлено та вилучено документацію (договори, заяви), чорнові записи, які упаковано до спеціального пакету № NРU6103292; ноутбук марки «Dell» із зарядним пристроєм, який поміщено до спеціального пакету № NРU6103290; ноутбук марки «Lenovo», який поміщено до спеціального пакету № NРU6103291; три мобільні телефони марки «Samsung», які упаковано до спеціального пакету № NРU5105275; мобільний телефон марки «Nokia», який поміщено до спеціального пакету № NРU5105292; мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi 12», який поміщено до спеціального пакету № NРU5105291; банківська карта «Ощадбанк» № НОМЕР_1 , яку поміщено до пакету №CRI1106335; п'ять флеш-носіїв, які поміщено до спеціального пакету №CRI1106313; наручники, які поміщено до спеціального пакету № CRI1106334 (а.с.15-19).
На виконання вимог ч.5 ст. 171 КПК України 22.04.2026 слідчий засобами поштового зв'язку направив до суду клопотання про накладення арешту. Відповідно до вимог ст. 116 КПК України, строк не вважається пропущеним, якщо скаргу або інший документ здано до закінчення строку на пошту або передано особі, уповноваженій їх прийняти, у зв'язку з чим слідчий суддя вважає, що процесуальний строк на подання вказаного клопотання не пропущений.
Згідно постанови слідчого СВ Надвірнянського РВП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_5 від 21 квітня 2026 року вилучені речі та документи визнано речовими доказами по кримінальному провадженню (а.с.24-25).
Разом з цим, в межах розгляду даного клопотання підставою арешту майна слідчий зазначає саме збереження речових доказів. На переконання органу досудового розслідування вилучені речі можуть містить відомості, які мають значення для досудового розслідування та можуть бути використані як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Наведені слідчим відомості про обставини вчинення дій, в сукупності з доданими до клопотання матеріалами, дають слідчому судді підстави для висновку, що могли мати місце обставини, про які зазначається у цьому клопотанні.
З огляду на зазначене, вилучене майно під час обшуку, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, підлягає арешту незалежно від того, хто є його власником, де знаходиться і незалежно від того, чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не буде досягнута мета застосування запобіжного заходу, а саме: запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховування) на певне майно, що перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, слідчому судді не надано та під час розгляду клопотання не встановлено. Підстав сумніватися в співмірності такого обмеження права власності завданням кримінального провадження у слідчого судді не виникає.
Слідчий суддя звертає увагу, що відповідно до ухвали слідчого судді від 15.04.2026 надано дозвіл на обшук та вилучення, зокрема, мобільних телефонів та комп'ютерної техніки, у домоволодінні АДРЕСА_2 , без попереднього огляду та перевірки інформації, яка міститься на таких пристроях, у зв'язку з чим слідчий суддя вважає, що твердження представника ГО «Наркологічний центр «ХЕЛП» щодо неправомірності вилучення ноутбуку та мобільних телефонів, які є особистою власністю ОСОБА_8 та ОСОБА_9 є безпідставними та необґрунтованими.
Слідчий суддя також критично оцінює доводи представника ГО «Наркологічний центр «ХЕЛП» про те, що ОСОБА_8 працює у громадській організації на волонтерських засадах та жодних коштів не отримує, оскільки з долучених до клопотання рапортів вбачається, що ОСОБА_8 причетна до незаконного утримання осіб у реабілітаційному центрі та зазначена у якості співучасника.
Усталена практика ЄСПЛ свідчить, що правомірність втручання у здійснення права власності з боку держави оцінюється з урахуванням того, що таке втручання повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»). Поняття загального (суспільного) інтересу, якому слугувало втручання у право власності під час кримінального провадження, ЄСПЛ пов'язує із видом застосованого заходу обмеження або позбавлення права власності та використовує його у тісному взаємозв'язку з поняттям правомірної мети застосування відповідного заходу. У п. 188 рішення ЄСПЛ по справі «East/WestAllianceLimited» проти України» (заява № 19336/04) вказано, що накладення арешту на речові докази може бути необхідним в інтересах належного відправлення судочинства, що є легітимною метою в «загальних інтересах» суспільства.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 07 червня 2007 року у справі «Смирнов проти Росії» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.
Таким чином, враховуючи, що досудове розслідування триває, слідчий суддя вважає, що на даному етапі кримінального провадження потребу досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власників майна з метою запобігання відчуження, знищення чи пошкодження майна, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя на даній стадії не в праві вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не в праві оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
На думку слідчого судді, враховуючи, серед іншого специфіку кримінального правопорушення, яке розслідується, ступінь тяжкості, накладення арешту в даному випадку є розумним та співрозмірним завданням кримінального провадження. Таке обмеження не є свавільним та відповідає вимогам законності, з дотриманням справедливого балансу між вимогами суспільного інтересу у вигляді досягнення завдань кримінального провадження та вимогами захисту права власності окремої особи. З огляду на характер кримінального правопорушення, підстав сумніватися в співмірності такого обмеження права власності завданням кримінального провадження у слідчого судді не виникає.
Водночас слідчий суддя зауважує, що у відповідності до ст. 174 КПК України власник майна не позбавлений можливості звернутись в подальшому з клопотанням про зміну або скасування арешту, накладеного на його майно цією ухвалою, якщо вони доведуть, що потреба у застосуванні цього заходу відпала, арешт майна може бути скасовано повністю або частково.
Виходячи з того, що вказані вилучені речі мають значення речового доказу, з метою забезпечення належного збереження слідів вчиненого кримінального правопорушення, безперешкодного доступу сторони кримінального провадження до вказаних речей та документів для проведення всіх необхідних судових експертиз, додаткового огляду, проведення необхідних слідчих дій і проведення повного, всебічного та неупередженого досудового розслідування, а також з метою запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження вказаного майна, слідчий суддя вважає, що наявна правова підстава для накладення арешту на тимчасово вилучене майно із забороною користування, відчуження та розпорядження вказаним майном, у зв'язку з чим клопотання підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст. 98, 131, 167, 170- 173 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого СВ Надвірнянського РВП ГУНП в Івано-Франківської області ОСОБА_10 , яке погоджено з прокурором Надвірнянської окружної прокуратури ОСОБА_6 про арешт тимчасово вилученого майна - задовольнити.
Накласти арешт з метою збереження речових доказів у вигляді заборони у користуванні, відчуженні та розпорядженні на наступні речі та документи, вилучені в ході проведення обшуку:
- документацію (договори, заяви), чорнові записи, які упаковано до спеціального пакету № NРU6103292; ноутбук марки «Dell» із зарядним пристроєм, який поміщено до спеціального пакету № NРU6103290; ноутбук марки «Lenovo», який поміщено до спеціального пакету № NРU6103291; три мобільні телефони марки «Samsung», які упаковано до спеціального пакету № NРU5105275; мобільний телефон марки «Nokia», який поміщено до спеціального пакету № NРU5105292; мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi 12», який поміщено до спеціального пакету № NРU5105291; банківська карта «Ощадбанк» № НОМЕР_1 , яку поміщено до спеціального пакету №CRI1106335; п'ять флеш-носіїв, які поміщено до спеціального пакету №CRI1106313; наручники, які поміщено до спеціального пакету № CRI1106334.
Виконання ухвали доручити слідчому СВ Надвірнянського РВП ГУНП в Івано-Франківської області, якому доручено досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні.
Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в п'ятиденний строк з дня проголошення ухвали, у разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Повний текст ухвали складений та підписаний 27.04.2026 о 08:10 год.
Слідчий суддя ОСОБА_1