22 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 645/7337/23
провадження № 51-1210ск26
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Фрунзенського районного суду міста Харкова від 27 березня 2025 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 14 січня 2026 року щодо
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Молодова Вовчанського району Харківської області та жителя АДРЕСА_1 ,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК, і
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Фрунзенського районного суду міста Харкова від 27 березня 2025 року ОСОБА_5 визнано винуватим та призначено покарання за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст.115 КК у виді позбавлення волі на строк 8 років.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 14 січня 2026 року вирок місцевого суду залишено без змін, а апеляційну скаргу захисника - без задоволення.
Судовими рішеннями ОСОБА_5 визнано винуватим у тому, що він 11 листопада 2023 року, перебуваючи в кв. АДРЕСА_2 , в стані алкогольного сп'яніння, маючи умисел, спрямований на заподіяння смерті потерпілому, наніс ОСОБА_6 , один удар кухонним ножем в ділянку грудної клітки з лівої сторони та один удар в черевну порожнину. Смерть потерпілого не настала, оскільки йому своєчасно було надано медичну допомогу.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник посилається на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, просить змінити оскаржувані судові рішення в частині правової кваліфікації кримінального правопорушення, яке інкриміноване ОСОБА_5 , кваліфікувати його дії за ч. 1 ст. 121 КК, призначити засудженому мінімальне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років та звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання на підставі положень ст. 75 КК.
На обґрунтування касаційних вимог захисник зазначає, що в діях засудженого відсутній склад злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК, оскільки він не мав умислу на вбивство сина. Зокрема, ОСОБА_5 взяв ніж для самозахисту в ході бійки з потерпілим та не намагався поцілити в його життєво важливі органи. Захисник стверджує, що дії засудженого необхідно кваліфікувати відповідно до наслідків, які фактично настали, а саме - за ч. 1 ст. 121 КК.
Мотиви Суду
Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги, додані до неї судові рішення та дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження потрібно відмовити з огляду на таке.
Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Зі змісту касаційної скарги слідує, що захисник не погоджується з висновками судів щодо кваліфікації дійОСОБА_5 за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст.115 ККта вважає, щотакі дії підлягають перекваліфікації на ч. 1 ст. 121 КК.
Колегія суддів касаційного суду не погоджується з таким твердженням, оскільки під час перевірки судових рішень не встановлено обставин, які б ставили під сумнів законність і обґрунтованість висновків судів першої та апеляційної інстанцій про винуватість засудженого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст.115 КК.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що версія сторони захисту про те, що ОСОБА_5 не мав умислу на вбивство потерпілого, а тому його дії мають кваліфікуватися за ч. 1 ст. 121 КК, суперечить встановленим фактичним обставинам та спростовується доказами, які в сукупності дають підстави вважати, що в цьому випадку засуджений діяв із прямим умислом на вбивство потерпілого.
Так, про наявність умислу на вбивство потерпілого свідчать дії засудженого, який спровокував конфліктну ситуацію з дружиною та в яку був змушений втрутитися ОСОБА_6 для захисту матері. Після цього засуджений прийшов до кімнати сина та в ході подальшої сварки заподіяв йому два ножові поранення.
Цілеспрямоване застосування кухонного ножа розміром 27 см для завдання поранення передньої поверхні грудної клітки зліва за напрямком удару знизу вверх та у напрямку черевної порожнини зверху вниз, внаслідок чого було уражено селезінку, за встановлених судами обставин, свідчить про бажання ОСОБА_5 заподіяти потерпілому саме смерть, оскільки, як обране засудженим знаряддя злочину (ніж), так і локалізація спричинених ушкоджень (грудна клітка, черевна порожнина) вказують на умисел заподіяння саме смерті потерпілому.
За встановленою судами інформацією протягом останнього року між засудженим та ОСОБА_6 були постійні конфлікти, ОСОБА_5 бив сина та погрожував його вбити, про що повідомила свідок ОСОБА_7 під час її допиту судом першої інстанції.
Суди дійшли правильного висновку, що засуджений чітко усвідомлював небезпечний характер свого діяння, передбачав його суспільно небезпечні наслідки і бажав їх настання. Про це додатково вказує його поведінка після вчинення злочину (він не залишився з сином, не намагався надати йому будь-якої допомоги чи викликати швидку, а пішов до найближчого магазину за алкогольними напоями).
Вочевидь спричинення цілеспрямованих ударів ножем у ділянку черевної порожнини та грудної клітки за своїм характером та локалізацією є такими, що несуть реальну загрозу для життя потерпілого, тобто реальну можливість настання смерті. Сам по собі факт припинення нанесення ударів ножем не є добровільною відмовою від доведення злочину до кінця, оскільки засудженим вже було спричинено кілька ударів, і навіть один цілеспрямований удар з такою локалізацією, яка має місце у цьому провадженні, міг призвести до наслідку у вигляді смерті потерпілого.
У цьому провадженні умисне завдання ножем удару в ділянку тіла, де розташовано життєво важливі органи беззаперечно свідчить про умисел особи на вбивство, і такі дії засудженого правильно кваліфіковано як замах на ч. 1 ст. 115 КК.
Суди дійшли обґрунтованого висновку, що засуджений усвідомлював суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачав його суспільно небезпечні наслідки, вчинив всі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі, оскільки матір'ю потерпілого була викликана швидка медична допомога.
Отже, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що дії ОСОБА_5 правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст.115 КК.
Щодо незгоди захисника із судовим рішенням апеляційного суду, то доводи його касаційної скарги аналогічні за змістом доводам, які були ним наведені в апеляційній скарзі та були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, за результатами якої визнані безпідставними.
Відомостей, які б слугували підставою для зміни оскаржуваних судових рішень, як про це вказує захисник у поданій касаційній скарзі, Судом не встановлено.
З огляду на викладене, обґрунтування касаційної скарги не містить доводів, які викликають необхідність перевірки їх за матеріалами кримінального провадження, з касаційної скарги та доданих до неї копій судових рішень вбачається, що підстав для задоволення скарги немає, а тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 Кримінального процесуального кодексу України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Фрунзенського районного суду міста Харкова від 27 березня 2025 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 14 січня 2026 року.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3